WeOrthodox
EN UA

Православні дописи, відео та дискусії

Ми стежимо за православними каналами, спільнотами й блогами по всьому інтернету, стисло переказуємо кожен допис і відео та виділяємо змістовні розмови.

Ancient Faith YouTube

Чому Православна Церква читає Септуагінту

Чому Православна Церква читає Септуагінту 28:17

Подкаст відповідає на аргумент Бена Меркла, що протестантські Біблії залежать від масоретського єврейського тексту, збереженого рабиністичним юдаїзмом після 70 року по Р. Х., і на його припущення, що ті, хто це відкидає, мають перейти в Православ'я. Джеймі Беннетт погоджується з історичними фактами Меркла: Вестмінстерське сповідання зобов'язує реформатські церкви до єврейського тексту, масоретський текст є середньовічним (VII–X століття), а…

Подкаст відповідає на аргумент Бена Меркла, що протестантські Біблії залежать від масоретського єврейського тексту, збереженого рабиністичним юдаїзмом після 70 року по Р. Х., і на його припущення, що ті, хто це відкидає, мають перейти в Православ'я. Джеймі Беннетт погоджується з історичними фактами Меркла: Вестмінстерське сповідання зобов'язує реформатські церкви до єврейського тексту, масоретський текст є середньовічним (VII–X століття), а християнська гебраїстика прийшла через єврейських учителів, як-от Давид Кімхі.

Однак Беннетт стверджує, що самі апостоли цитували грецьку Септуагінту, єврейський переклад, зроблений за століття до Христа, коли цитували Старий Заповіт у Новому Заповіті. Він наводить кілька прикладів, де новозаповітне вчення спирається на читання Септуагінти, які відрізняються від масоретського тексту: Євреїв 10:5 («тіло» проти «вух»), Матвія 1:23 («діва» проти «молодої жінки»), Дії 15 (язичники включені через «людство» проти «Едом») і Євреїв 1:6 (ангели поклоняються Христу, відсутнє в масоретському Второзаконні).

Сувої Мертвого моря підтверджують, що єврейські тексти до 70 року часто збігаються із Септуагінтою проти пізнішого масоретського тексту. Православна Церква прийняла Септуагінту як Писання від апостолів і далі читає її в богослужінні, не стверджуючи, що це бездоганний автограф, але довіряючи прийняттю її Церквою. Августин розповідає, як у 403 році по Р. Х. громада бунтувала через те, що латинський переклад Єроніма читав «плющ» замість традиційного «гарбуза» в Йони 4, показуючи глибоку прив'язаність до латинського тексту, заснованого на грецькому.

Ключові моменти

  1. 0:33 Августин розповідає, як громада бунтувала через те, що новий латинський переклад Єроніма читав «плющ» замість традиційного «гарбуза» в Йони 4, показуючи глибоку прив'язаність до латинського тексту, заснованого на грецькому.
  2. 2:43 Бен Меркл стверджує, що протестантський Старий Заповіт покладається на масоретський текст, збережений рабинами після 70 року по Р. Х. (VII–X століття), і без них протестанти втрачають здатність читати й перекладати єврейську Біблію.
  3. 5:20 Меркл кидає виклик своїм реформатським читачам: якщо в них «алергічна реакція на рабинів», їм слід переходити в Православ'я, оскільки Вестмінстерське сповідання (1.8) зобов'язує їх до єврейського тексту як автентичного.
  4. 9:26 Беннетт погоджується з історичними твердженнями Меркла: Вестмінстер 1.8 прив'язує реформатів до єврейського тексту; масоретський текст є середньовічним; християнське вивчення єврейської мови прийшло через єврейських учителів (Кімхі, Ройхлін), а реформатські вчені загалом виступали проти спалювання єврейських книг.
  5. 13:02 Септуагінта була єврейським перекладом, зробленим в Александрії близько 250 року до Р. Х. для грекомовних євреїв, за століття до Христа; вона була Біблією Філона та синагог, які відвідував Павло.
  6. 14:39 Автори Нового Заповіту цитують Септуагінту, коли цитують Старий Заповіт: Євреїв 10:5/Псалом 40:6 («тіло» проти «вух»), Матвія 1:23/Ісаї 7:14 («діва» проти «молодої жінки»), Дії 15/Амоса 9 («людство» проти «Едом»), Євреїв 1:6/Второзаконня 32:43 (рядок про поклоніння ангелів відсутній у масоретському тексті).
  7. 18:19 Сувої Мертвого моря (до 70 року по Р. Х.) виявляють кілька форм єврейського тексту; багато сувоїв збігаються із Септуагінтою проти масоретського тексту (Єремія, Самуїл, Второзаконня 32:43), показуючи текстуальну багатоманітність до стандартизації.
  8. 24:30 Пролог Сираха (132 р. до Р. Х.) чесно зазначає втрати перекладу з єврейської на грецьку; «Православна навчальна Біблія» (на основі Септуагінти) рекомендується самим Мерклом як вступ до грецького Старого Заповіту.
Robel࿇🕊️ Instagram

Святий Афанасій спростовує аріанське тлумачення Івана 17:3

У публікації викладено аргумент святого Афанасія Олександрійського проти аріанського тлумачення Івана 17:3, де Христос називає Отця єдиним істинним Богом. Аріани цитували цей вірш, щоб заперечити божественність Христа. Афанасій заперечує, що Той, Хто промовляє ці слова, — це той самий Христос, Який проголошує: «Я — істина». Він зауважує, що Христос одразу додає: «і Ісус Христос, Якого Ти послав», ставлячи Себе поруч з Отцем. Афанасій доводить,…

У публікації викладено аргумент святого Афанасія Олександрійського проти аріанського тлумачення Івана 17:3, де Христос називає Отця єдиним істинним Богом. Аріани цитували цей вірш, щоб заперечити божественність Христа. Афанасій заперечує, що Той, Хто промовляє ці слова, — це той самий Христос, Який проголошує: «Я — істина».

Він зауважує, що Христос одразу додає: «і Ісус Христос, Якого Ти послав», ставлячи Себе поруч з Отцем. Афанасій доводить, що якби Син був лише творінням, не могло б бути спілкування між істинним Богом і творінням. Тому слова Христа відрізняють істинного Бога від того, що є хибним за природою, а не щоб виключити Себе з божественності.

Пояснення дотримується богословського міркування Афанасія, що Син має ту саму божественну природу, що й Отець, а цей вірш слугує розрізненням між істинним Богом і ідолами або ложними богами, а не між Отцем і Сином.

Ключові моменти

  1. Аріани цитують слова Христа в Івана 17, де Він називає Отця єдиним істинним Богом, як заперечення Його власної божественності.
  2. Автор заперечує, що Той, Хто промовляє ці слова, — це Той самий, Хто проголошує: «Я — істина».
  3. Христос одразу додає: «і Ісус Христос, Якого Ти послав», ставлячи Себе поруч з Отцем.
  4. Якби Син був лише творінням, Він не міг би мати спілкування з істинним Богом.
  5. Христос промовив ці слова, щоб відрізнити істинного Бога від усього, що є хибним за природою, а не щоб виключити Себе.
radioimlemesou Instagram

Митрополит Афанасій про слухання як мистецтво діалогу в шлюбі

У публікації наведено цитату митрополита Афанасія Лімасольського про природу діалогу в шлюбі. Він стверджує, що шлюб є таїнством діалогу й спілкування між особами. Мистецтво діалогу, каже він, полягає не в говорінні, а в слуханні. Справжнє слухання означає приймати слово іншої людини, не лише чути звуки, а приймати всю її істоту й те, що вона насправді хоче передати. Він зауважує, що люди кажуть, ніби чують одне одного, але не навчилися…

У публікації наведено цитату митрополита Афанасія Лімасольського про природу діалогу в шлюбі. Він стверджує, що шлюб є таїнством діалогу й спілкування між особами. Мистецтво діалогу, каже він, полягає не в говорінні, а в слуханні.

Справжнє слухання означає приймати слово іншої людини, не лише чути звуки, а приймати всю її істоту й те, що вона насправді хоче передати. Він зауважує, що люди кажуть, ніби чують одне одного, але не навчилися справжнього слухання. Коли один каже «Я тебе чую», інший може запитати «Ти мене чуєш?», і може прозвучати відповідь «Я тебе чую», але справжнього слухання не відбулося.

Чути означає приймати слово свого брата, не лише звуки, які чуєш, а всю істоту іншого, те, що він насправді хоче сказати, і те, що він справді говорить через слова, які вимовляє.

Ключові моменти

  1. Шлюб є таїнством діалогу й спілкування одного з іншим.
  2. Мистецтво діалогу — не говоріння, а слухання, і справжнє слухання означає приймати слово іншого, не лише звуки, а всю його істоту й те, що він насправді хоче сказати.
Kyle YouTube

Як Отці та Собори спростовують домагання папського верховенства

Як Отці та Собори спростовують домагання папського верховенства 25:42

Промовець відповідає на католицькі аргументи на користь папського верховенства, розглядаючи Дії 15, святоотцівські цитати та вселенські собори. Він стверджує, що рання Церква визнавала Петра першим серед рівних, а не монархічним правителем, і що честь Риму походила від його подвійно апостольського заснування Петром і Павлом, а не від самого Петра. Августин тлумачив камінь у Матвія 16 як Петрове визнання віри або самого Христа й навчав, що ключі…

Промовець відповідає на католицькі аргументи на користь папського верховенства, розглядаючи Дії 15, святоотцівські цитати та вселенські собори. Він стверджує, що рання Церква визнавала Петра першим серед рівних, а не монархічним правителем, і що честь Риму походила від його подвійно апостольського заснування Петром і Павлом, а не від самого Петра.

Августин тлумачив камінь у Матвія 16 як Петрове визнання віри або самого Христа й навчав, що ключі дані всій Церкві. Іриней хвалив переважний авторитет Риму через його віру й апостольське походження, але публічно докорив папі Віктору в суперечці про Пасху, ставлячись до нього як до брата-єпископа. Кипріан писав, що жоден єпископ не ставить себе єпископом єпископів, і чинив опір папі Стефану.

Кілька давніх кафедр — Александрія, Антіохія, Константинополь, Карфаген, Єрусалим — слугували регіональними апеляційними інстанціями, показуючи, що Рим поважали, але він не був унікальним в апеляційній функції. Томос Лева був прийнятий у Халкидоні, бо після перевірки разом із вченням Кирила відповідав апостольській вірі, а не просто тому, що папа говорив.

Промовець твердить, що домагання Ватикану I суперечать історії: Латеранський собор 649 року папи задумували як вселенський, але Схід його не визнав; папи суперечили один одному щодо 28-го правила Халкидону; а Мелетіанська схизма демонструє, що істинна Церква може існувати поза спілкуванням з Римом. Внутрішні поділи східного католицтва далі показують, що спілкування з Римом не дає справжньої єдності.

Ключові моменти

  1. 0:03 Дії 15 немає в католицькому списку 21 вселенського собору; Петро — перший серед рівних як служитель-провідник, але єпископ Риму не єдиний наступник Петра, оскільки Антіохійська кафедра також заснована Петром.
  2. 0:34 Ватикан I обґрунтовує владу Риму й папську непомильність самим Петром, але Рим мав високу честь тому, що там померли і Петро, і Павло, що робить його подвійно апостольським.
  3. 1:04 Августин тлумачить камінь у Матвія 16 як Петрове визнання віри або Христа, а не папський уряд, і навчає, що ключі дані всій Церкві; Петро представляє Церкву, але інші єпископи також пасуть стадо.
  4. 3:06 Ігнатій Антіохійський каже: «де єпископ, там Церква», влада є місцевою; Дідахе призначає єпископів і дияконів на місцях без згадки про папське верховенство; Кипріан пише, що жоден єпископ не ставить себе єпископом єпископів, і чинив опір папі Стефану.
  5. 4:41 Іриней хвалить переважний авторитет Риму через його віру й апостольське походження (Петро і Павло), а не вселенську юрисдикцію; Іриней публічно докорив папі Віктору в суперечці про Пасху й ставився до нього як до брата-єпископа, а не верховного правителя.
  6. 7:47 Кілька давніх кафедр слугували регіональними апеляційними інстанціями — Александрія, Антіохія, Константинополь, Карфаген, Єрусалим — показуючи, що Рим поважали, але він не був унікальним чи верховним в апеляційній функції.
  7. 10:56 Томос Лева був прийнятий у Халкидоні, бо після перевірки разом із вченням Кирила відповідав апостольській вірі, а не просто тому, що папа говорив; собори перевіряли римські документи щодо передання.
  8. 15:06 Паралель Ісаї 22 з Еліакимом показує управителя під царем, а не непомильного монарха; Латеранський собор 649 року папи задумували як вселенський, але Схід його не визнав; Мелетіанська схизма доводить, що істинна Церква може існувати поза спілкуванням з Римом.

Святого Йосафата Кунцевича звинувачують у насильницькій примусовій унії з Римом

У відео подано критичний погляд на святого Йосафата Кунцевича, східно-католицького єпископа, вбитого православним натовпом 1623 року. У ньому стверджується, що Йосафат застосовував насильницькі заходи, щоб примусити до унії з Римом, а не помер як мирний мученик. Конкретні звинувачення включають усунення православних священиків, закриття православних церков і судові процеси проти тих, хто відмовлявся підкорятися папській владі. Відео цитує…

У відео подано критичний погляд на святого Йосафата Кунцевича, східно-католицького єпископа, вбитого православним натовпом 1623 року. У ньому стверджується, що Йосафат застосовував насильницькі заходи, щоб примусити до унії з Римом, а не помер як мирний мученик. Конкретні звинувачення включають усунення православних священиків, закриття православних церков і судові процеси проти тих, хто відмовлявся підкорятися папській владі.

Відео цитує католицького урядовця, який підтримував унію, але засудив методи Йосафата, заявивши, що йому ніколи не спадало на думку, що людей примушуватимуть приєднуватися такими насильницькими заходами. Розповідь наголошує на арешті й ув'язненні православного священика за відмову визнати владу Рима незадовго до смерті Йосафата. Після цього 19 міщан стратили через відрубання голови, ще десятки заочно засудили до смерті, а місто втратило свої права й привілеї.

Промовець твердить, що католики захищають Хрестові походи як оборонну війну проти мусульманського вторгнення, але засуджують православних християн за опір релігійним переслідуванням, називаючи це подвійним стандартом. Обговорення зосереджується на тому, чи були дії Йосафата законною церковною дисципліною чи переслідуванням, і як історична пам'ять формує сучасні католицько-православні відносини.

Відео посилається на історичні події навколо Берестейської унії та придушення православного опору в Речі Посполитій.

Ключові моменти

  1. 0:00 Йосафат Кунцевич був східно-католицьким єпископом, убитим православним натовпом 1623 року після поширення чуток, що він хотів знищити східні традиції й зробити всіх латинянами.
  2. 0:30 Йосафат усував православних священиків, закривав православні церкви й вживав судових заходів проти тих, хто відмовлявся підкорятися Риму.
  3. 0:30 Католицький урядовець, який підтримував унію, критикував Йосафата, кажучи, що йому ніколи не спадало на думку, що Йосафат примушуватиме людей приєднуватися такими насильницькими заходами.
  4. 0:30 Православного священика заарештували й ув'язнили за відмову підкорятися владі Рима незадовго до смерті Йосафата.
  5. 0:30 Після смерті Йосафата 19 міщан стратили через відрубання голови, ще десятки заочно засудили до смерті, а місто позбавили прав і привілеїв.
  6. 1:02 Католики захищають Хрестові походи як відсіч мусульманському вторгненню, але засуджують православних християн за опір релігійним переслідуванням, демонструючи подвійний стандарт.
Думок у дискусії: 22 Йосафат Кунцевич брав участь у переслідуванні й катуванні православних християн. Досить сказано. Читати дискусію

Святі Косма і Даміан: Безсрібні цілителі та чудотворці

Допис вшановує свято святих Косми і Даміана, безсрібних чудотворців. Вони були братами за кров’ю і духом, народилися в Асії від язичника-батька й християнки-матері на ім’я Феодотія. Після смерті батька Феодотія присвятила себе вихованню їх у християнській вірі. Брати вивчали медицину й лікували хворих, використовуючи і свою майстерність, і ім’я Ісуса Христа. Вони не брали плати, слухаючись Христової заповіді: «Даром отримали, даром давайте» (Мт.…

Допис вшановує свято святих Косми і Даміана, безсрібних чудотворців. Вони були братами за кров’ю і духом, народилися в Асії від язичника-батька й християнки-матері на ім’я Феодотія. Після смерті батька Феодотія присвятила себе вихованню їх у християнській вірі.

Брати вивчали медицину й лікували хворих, використовуючи і свою майстерність, і ім’я Ісуса Христа. Вони не брали плати, слухаючись Христової заповіді: «Даром отримали, даром давайте» (Мт. 10:8), і тому називаються безсрібними лікарями. Переказ про три яйця ілюструє їхню некорисливість: Косма розгнівався на Даміана за те, що той прийняв три яйця від зціленої жінки Палладії, але Даміан прийняв їх лише тому, що вона поклялася Святою Трійцею, щоб він їх узяв.

Після їхнього упокоєння Божественне одкровення привело до того, що їх поховали разом у місці, яке називається Фереман. Господь прославив їх чудесами, і віруючі продовжують прикликати їх у хворобах і скорботах. Допис містить кондак гласу 2 і тропар гласу 8, які просять святих зцілювати недуги й молити Бога за тих, хто прикликає їх.

  • Святі Косма і Даміан були братами з Асії, яких виховала християнська мати Феодотія після смерті їхнього язичницького батька.
  • Вони займалися медициною без плати, дотримуючись Матвія 10:8, і називаються безсрібниками.
  • Переказ розповідає, що Косма заперечував проти того, щоб Даміан прийняв три яйця від зціленої жінки Палладії, хоч Даміан прийняв їх через її клятву Святою Трійцею.
  • Їх поховали разом у Феремані після Божественного одкровення, і Бог прославив їх чудесами.
  • Допис подає кондак (глас 2) і тропар (глас 8) на їхнє свято, прикликаючи їхнє зцілювальне заступництво.
☦️An Orthodox Blog☦️ разом з Metropolis tv & film Instagram

Святитель Іоан Златоуст: золотоустий архиєпископ і захисник бідних

Промовець повідомляє про вшанування пам’яті святителя Іоана Златоуста, архиєпископа Константинопольського, 13 листопада. Він зазначає, що Златоуст жив у четвертому столітті й отримав епітет «Златоуст», що означає золоті уста, через красу й глибину його роздумів. Промовець наголошує на глибокій любові Златоуста до Святого Письма, його захисті бідних і його простому, тихому житті. Він додає, що проповіді Златоуста на Божественну Літургію дають…

Промовець повідомляє про вшанування пам’яті святителя Іоана Златоуста, архиєпископа Константинопольського, 13 листопада. Він зазначає, що Златоуст жив у четвертому столітті й отримав епітет «Златоуст», що означає золоті уста, через красу й глибину його роздумів. Промовець наголошує на глибокій любові Златоуста до Святого Письма, його захисті бідних і його простому, тихому житті.

Він додає, що проповіді Златоуста на Божественну Літургію дають ключі до розуміння цієї великої тайни. Потім промовець ставить три запитання для роздумів: яке місце Слово Боже займає в житті людини; як людина бере участь у Божественній Літургії, щоб отримати все, що Бог дає через неї; і як людина живе солідарність і братерство з тими, хто найбільше потребує. Він запрошує глядачів стежити, щоб дізнатися більше про святих і Отців Церкви.

Ключові моменти

  1. 0:11 Сьогодні, 13 листопада, ми вшановуємо пам’ять святителя Іоана Златоуста, архиєпископа Константинопольського, який жив у четвертому столітті.
  2. 0:11 Його називають Златоустом, що означає золоті уста, через красу й глибину всіх його роздумів.
  3. 0:11 Його вирізняла глибока любов до Святого Письма.
  4. 0:11 Він захищав бідних і жив тихим і простим життям.
  5. 0:11 Його проповіді на Божественну Літургію дають нам ключі до розуміння цієї великої та прекрасної тайни.
  6. 0:49 Перше запитання для роздумів: яке місце Слово Боже займає в нашому житті?
  7. 0:49 Друге запитання: коли я йду на Божественну Літургію, що я роблю, щоб вона була всім, що Бог дає мені через неї?
  8. 0:49 Третє запитання: у який спосіб я живу в солідарності та братерстві з моїми братами, тими, хто найбільше цього потребує?
Orthodox Life Instagram

Свята Анфуса, мати святого Іоана Золотоустого, вшановується 13 листопада

Свята Анфуса була визначною християнкою IV століття, народженою близько 347 року в Антіохії. Вона була розумною та заможною. Вона вийшла заміж за Секунда, славетного офіцера імператорської римської армії. Трагедія сталася рано, коли її чоловік помер, залишивши її вдовою у двадцять років із немовлям-сином Іоаном. Замість того щоб шукати другого шлюбу чи піддаватися суспільному тиску, вона вирішила присвятити все своє життя, сили й багатство…

Свята Анфуса була визначною християнкою IV століття, народженою близько 347 року в Антіохії. Вона була розумною та заможною. Вона вийшла заміж за Секунда, славетного офіцера імператорської римської армії. Трагедія сталася рано, коли її чоловік помер, залишивши її вдовою у двадцять років із немовлям-сином Іоаном.

Замість того щоб шукати другого шлюбу чи піддаватися суспільному тиску, вона вирішила присвятити все своє життя, сили й багатство вихованню дитини та служінню Богові. Анфуса особисто опікувалася ранньою освітою сина, занурюючи його у Святе Письмо та ділячись власними класичними знаннями. Пізніше вона віддала його під керівництво язичницького ритора Лібанія та християнського богослова Діодора Тарсійського, заклавши основу для його майбутньої красномовності.

Її глибокий материнський і духовний вплив сформував її сина як титана ранньої Церкви. Той син виріс і став святим Іоаном Золотоустим, чиє ім'я означає «Золотоустий». Він став одним із найуславленіших проповідників і архієпископом Константинопольським.

Вшановувана як взірець християнського материнства, жертовності й чесноти, свята Анфуса згадується Православною Церквою 13 листопада разом із сином. Її спадщина живе через благодійні установи, як-от відділ «Анфуса» Товариства «Філоптохос». Допис містить зображення, на якому показано молитву святої Анфуси грецькою мовою, та вшанування святих Григорія й Нани грузинською мовою.

  • Свята Анфуса народилася близько 347 року в Антіохії, вийшла заміж за імператорського офіцера Секунда
  • Овдовіла у 20 років із немовлям-сином Іоаном, присвятила життя його вихованню та Богові
  • Опікувалася його ранньою освітою в Писанні та класичних науках, потім віддала його під керівництво Лібанія та Діодора Тарсійського
  • Син став святим Іоаном Золотоустим, «Золотоустим», архієпископом Константинопольським
  • Вшановується 13 листопада як взірець християнського материнства; спадщина продовжується через відділ «Анфуса» Товариства «Філоптохос»
The Burning Bush разом з simpleortho Instagram

Чи можуть спастися неправославні? Православні погляди на суд і єресь

Промовець розглядає питання, чи потрапляють неправославні християни до пекла, спираючись на кількох православних авторитетів. Цитують папу Шенуду, який каже, що не нам судити, хто входить у Царство, а лише хто всередині Церкви чи поза нею. Св. Августин у листі 43 розрізняє тих, хто вперто тримається хибного вчення, і тих, хто успадкував помилку від батьків, які помилялися, але шукає істину; останніх не слід зараховувати до єретиків. Промовець…

Промовець розглядає питання, чи потрапляють неправославні християни до пекла, спираючись на кількох православних авторитетів. Цитують папу Шенуду, який каже, що не нам судити, хто входить у Царство, а лише хто всередині Церкви чи поза нею. Св. Августин у листі 43 розрізняє тих, хто вперто тримається хибного вчення, і тих, хто успадкував помилку від батьків, які помилялися, але шукає істину; останніх не слід зараховувати до єретиків.

Промовець ілюструє впертість прикладом людей, які відмовилися б покинути свою церкву, навіть якби їхні вірування були доведені як хибні. Августин допускає, що ті, хто прийняв віру від батьків і сам не вигадав єресі, можуть бути не засуджені. Сучасного коптського отця Григорія цитують, що анафема проти Халкідонського собору стосується самого собору як єретичного, але не окремих людей, бо тільки Бог знає серце.

Промовець визнає особисті родинні зв'язки з католиками й протестантами і відмовляється засуджувати їх. Він підсумовує, що треба зосередитися на власному спасінні, дотримуючись церковних канонів і віри, а спасіння інших залишити Богові.

Ключові моменти

  1. 0:03 Промовець порушує питання, чи потрапляють неправославні до пекла, і цитує папу Шенуду, що не нам говорити, хто входить у Царство, а лише хто всередині Церкви чи поза нею.
  2. 0:03 Св. Августин у листі 43 каже, що тих, хто тримається хибного вчення без пристрасності чи впертості, отримавши його від батьків, які помилялися, і шукає істину, не слід зараховувати до єретиків.
  3. 1:05 Промовець наводить приклад впертості: люди, які не покинули б свою церкву, навіть якби їхні вірування були доведені як хибні.
  4. 1:05 Августин допускає, що ті, хто успадкував віру від батьків і сам не вигадав єресі, можуть бути не засуджені.
  5. 1:36 Промовець розповідає, як запитав сучасного коптського отця Григорія, чи анафема папи Діоскора і Халкідону стосується халкідонців сьогодні.
  6. 1:36 Григорій відповідає, що анафема стосується Халкідонського собору як єретичного, але не окремих людей, бо тільки Бог знає серце.
  7. 2:08 Промовець визнає, що має родичів-католиків або протестантів, і відмовляється засуджувати їх до пекла.
  8. 2:08 Промовець каже, що треба дбати про власне спасіння, дотримуючись церковних канонів і віри, а спасіння інших залишити Богові.

Св. Порфирій: Радійте в усьому, це веде до Бога

У дописі наведено вислів св. Порфирія Кавсокаливіта: «Радійте з усього, що нас оточує. Усе нас навчає і веде до Бога». Текст подано сербською кирилицею. Супровідне зображення показує кам’яну стіну з отвором у формі хреста, крізь який заходить або сходить сонце, що ілюструє слова святого про творіння, яке вказує на Бога. Цитата відображає вчення святого, що все творіння може бути засобом наближення до Бога, коли приймається з подякою та увагою. Допис подає вислів сербською кирилицею без додаткових коментарів.

  • Св. Порфирій Кавсокаливіт закликає радіти з усього, що нас оточує.
  • Він навчає, що все нас повчає і веде до Бога.
  • Зображення отвору у формі хреста в кам’яній стіні із сонцем узгоджується з цитатою.
  • Допис подає вислів сербською кирилицею без додаткових коментарів.

Архімандрит Лука: духовна любов не знає відстані

Цитата архімандрита Луки (Аніча) описує, як людина відчуває споріднену душу, і ця душа стає душею її душі. Вони живуть однаковим життям, навіть коли їх розділяють тисячі кілометрів. Для цієї справжньої любові в Дусі ні територіальна, ні часова відстань не має великого значення.

  • Людина відчуває споріднену душу поруч зі своєю душею.
  • Ця душа стає душею її душі.
  • Вони практично живуть однаковим життям, незважаючи на фізичну розлуку.
  • Справжня любов у Дусі перевершує територіальну відстань.
  • Справжня любов у Дусі перевершує часову відстань.

Отець Йоїл Булатович про одержимість, сповідь і зцілення душі й тіла

Отець Йоїл Булатович розповідає про вигнання бісів з нехрещеної жінки сорока з лишком років зі східної Сербії. Троє чоловіків привели її до церкви; вона пінилася, кричала й намагалася лізти на стіни. Священник покадив її васильком і святою водою святого Василія Великого. Вона люто закричала на воду. Коли він дізнався, що вона нехрещена, то пояснив, що диявол входить у нехрещених вільно. Того вечора, під час хресної ходи, її обличчя спотворилося,…

Отець Йоїл Булатович розповідає про вигнання бісів з нехрещеної жінки сорока з лишком років зі східної Сербії. Троє чоловіків привели її до церкви; вона пінилася, кричала й намагалася лізти на стіни. Священник покадив її васильком і святою водою святого Василія Великого.

Вона люто закричала на воду. Коли він дізнався, що вона нехрещена, то пояснив, що диявол входить у нехрещених вільно. Того вечора, під час хресної ходи, її обличчя спотворилося, і вона схопила кадило. Наступного ранку вона повернулася, кажучи, що два демони вийшли, але один залишився.

Після прочитання молитви святого Василія проти демонів її обличчя набрало нормального вигляду, і демон вийшов, просячи прощення. Через шість місяців вона повернулася здоровою і записала свій досвід. Отець Йоїл наголошує, що 99 відсотків хвороб — це гріх: коли болить душа, болить і тіло, а сповідь очищає душу.

Він також розповідає про видіння, дане чоловікові, який спостерігав за сповідями: кожен сповіданий гріх з’являвся як змія, що падала на солею, звивалася й горіла. Велика змія з’явилася за тяжкий плотський гріх, який каянник соромився назвати; вона запитала, чи є ще, і коли чоловік сказав, що немає, вона пішла.

  • Одержимість — не психічна хвороба, а вселення нечистих духів після смертного гріха
  • Нехрещені не мають захисту від вселення демонів
  • Вигнання бісів святою водою святого Василія та його молитвою прогнало демонів
  • Сповідь зцілює, бо 99% хвороб походять із гріха
  • Видіння показало сповідані гріхи як змії, які падають, звиваються й горять на солеї

Останні слова митрополита Амфілохія: Перемога Воскресіння над смертю

У публікації наведено вірші, якими покійний митрополит Амфілохій, архієпископ Цетинський, митрополит Чорногорський і Приморський, екзарх Святого Престолу Печського, завершив своє останнє звернення. Рядки походять із твору святого Петра II Петровича Негоша «Промінь мікрокосму» і говорять про Христове Воскресіння, яке перемагає смерть. Супровідний відеопідсумок проголошує, що смерть схиляється й зазнає поразки в землі, яка прославляє свого…

У публікації наведено вірші, якими покійний митрополит Амфілохій, архієпископ Цетинський, митрополит Чорногорський і Приморський, екзарх Святого Престолу Печського, завершив своє останнє звернення. Рядки походять із твору святого Петра II Петровича Негоша «Промінь мікрокосму» і говорять про Христове Воскресіння, яке перемагає смерть.

Супровідний відеопідсумок проголошує, що смерть схиляється й зазнає поразки в землі, яка прославляє свого Спасителя, ототожнюючи це свідчення з Церквою святого Петра на скелі. У ньому сказано, що чорногорський народ повернувся до Бога і Церкви Божої після вісімдесяти років блукання через голод, безбожність, братовбивство й боговбивство.

У посланні проголошується, що настав час повернутися до Бога і через Бога одне до одного, відновлюючи тим самим святині, які предки вбудували в народ і його історичне буття.

Ключові моменти

  1. Смерть схиляється й зазнає поразки в землі, яка прославляє свого Спасителя.
  2. Це свідчення є і має залишатися Церквою святого Петра на скелі.
  3. Чорногорський народ повернувся до Бога і Божої Церкви після вісімдесяти років блукання.
  4. Блукання пройшло через поля голоду, безбожності, братовбивства й боговбивства.
  5. Настав час повернутися до Бога і через Бога повернутися одне до одного.
  6. Повертаючись до Бога і одне до одного, народ відновлює Бога і святині, які предки вбудували в них та їхнє історичне буття.
Prayer Orthodoxy ® Instagram

Молитва на могилі св. Паїсія: Свідчення Промислу Богородиці

Відео показує тиху мить молитви на могилі св. Паїсія Афонського, розташованій у Святому монастирі святого Іоана Богослова в Суроті поблизу Салонік. У записі промовець звертається безпосередньо до Богородиці, кажучи, що прийшов, як Вона наказала. Промовець розповідає, що через її материнський Промисл монастир відродився, ті, хто залишив віру, повернулися, і ніхто не загубився. Промовець заявляє про готовність перебувати в її волі й додає, що якщо…

Відео показує тиху мить молитви на могилі св. Паїсія Афонського, розташованій у Святому монастирі святого Іоана Богослова в Суроті поблизу Салонік. У записі промовець звертається безпосередньо до Богородиці, кажучи, що прийшов, як Вона наказала. Промовець розповідає, що через її материнський Промисл монастир відродився, ті, хто залишив віру, повернулися, і ніхто не загубився.

Промовець заявляє про готовність перебувати в її волі й додає, що якщо це її воля — йти до Синайської пустелі, відповідь — «Ось я». Підпис до відео повторює місце й подає звернення «Святий Паїсію, заступися за нас» англійською та грецькою. Зміст подає особисте духовне свідчення, зосереджене на послусі Богородиці, оновленні чернечої спільноти, поверненні віруючих, які відпали, і радикальній готовності йти за сприйнятим Божественним покликом у пустелю.

Обговорення, що слідує за таким свідченням, зазвичай торкається ролі Богородиці в керівництві чернечим життям, сили заступництва святих, природи розпізнавання покликання та прикладу св. Паїсія як сучасного духовного отця.

Ключові моменти

  1. 0:00 Промовець каже Богородиці, що прийшов, як Вона йому сказала, і що через її материнський Промисл монастир відродився, ті, хто залишив віру, повернулися, і ніхто не загубився.
  2. 0:00 Промовець заявляє, що він тут у її волі, і якщо це її воля, щоб він ішов до Синайської пустелі, він відповідає: «Ось я».

Ікона Божої Матері 'Кукузелісса' у Великій Лаврі

У публікації представлено ікону Божої Матері, відому як 'Кукузелісса' (Кукузеліца), що зберігається в монастирі Велика Лавра на Афоні. Супровідні зображення показують ікону в деталях, включаючи її написи. Навколо фігур грецький текст читається 'MP ΘY' (Meter Theou, Богородиця) і 'NI', а нижче з'являється молитва 'Θεοτόκε βοήθει τω δούλω σου Ιωάννη τω Παπαδόπουλω', 'Богородице, поможи рабу Твоєму Іоанну Пападопулу'. Назва Кукузелісса пов'язує…

У публікації представлено ікону Божої Матері, відому як 'Кукузелісса' (Кукузеліца), що зберігається в монастирі Велика Лавра на Афоні. Супровідні зображення показують ікону в деталях, включаючи її написи. Навколо фігур грецький текст читається 'MP ΘY' (Meter Theou, Богородиця) і 'NI', а нижче з'являється молитва 'Θεοτόκε βοήθει τω δούλω σου Ιωάννη τω Παπαδόπουλω', 'Богородице, поможи рабу Твоєму Іоанну Пападопулу'.

Назва Кукузелісса пов'язує ікону з переданням святого Іоана Кукузеліса, відомого афонського півчого, з яким ікону пов'язують в афонській пам'яті. Публікація пропонує саму ікону для вшанування та огляду, без подальшого обговорення в гілці.

  • Ікона Божої Матері 'Кукузелісса' зберігається у Великій Лаврі на Афоні.
  • Зображення показують ікону в деталях.
  • Напис містить молитву 'Богородице, поможи рабу Твоєму Іоанну Пападопулу'.
  • Назва ікони пов'язана зі святим Іоаном Кукузелісом, афонським півчим.
Prayer Orthodoxy ® разом з Thekla Instagram

Дружба — це священне покликання, що веде до спасіння

У дописі цитується святитель Іоан Златоуст про любов між друзями. Він навчає, що той, хто любить, повинен бути готовий віддати навіть свою душу, якщо попросять, і радше сам побігти, щоб запропонувати дар, ніж чекати, коли попросять. Ніщо, каже він, не є солодшим за таку любов, і нічого прикрого не походить від неї. Він двічі цитує Писання: вірний друг — ліки життя (Сир 6:16), і вірний друг — міцна охорона (Сир 6:14). Златоуст запитує, чого не…

У дописі цитується святитель Іоан Златоуст про любов між друзями. Він навчає, що той, хто любить, повинен бути готовий віддати навіть свою душу, якщо попросять, і радше сам побігти, щоб запропонувати дар, ніж чекати, коли попросять. Ніщо, каже він, не є солодшим за таку любов, і нічого прикрого не походить від неї.

Він двічі цитує Писання: вірний друг — ліки життя (Сир 6:16), і вірний друг — міцна охорона (Сир 6:14). Златоуст запитує, чого не зробить справжній друг, яку насолоду, користь і безпеку він дає, і каже, що безмежні скарби не зрівняються зі справжнім другом. Далі він описує насолоду самої дружби: друг радіє, бачачи свого друга, і переповнюється радістю, з'єднується з ним союзом душі, що дає невимовну насолоду, і збуджується думкою та захоплюється самим лише спогадом про нього.

Автор пов'язує це із заповіддю Христа в Євангелії від Іоана, де Він сказав учням не лише любити один одного, а й заповів їм віддати своє життя за друзів. З цього автор робить висновок, що дружба — не щось зовнішнє, а священне покликання, що веде до спасіння.

Ключові моменти

  1. Гімн просить Господа Ісуса дарувати спочилим упокій.
  2. У ньому повторюється благання, що вони як квіти польові й упали, о Господи.
  3. Спочилі залишили все своє майно, свої родини та своїх друзів і пішли до Господа Всевишнього, до ангелів і до своїх родичів.

Піклування про літніх монахів: найважчий і найблагословенніший послух

Старець Филимон, дикеос Святого Патріаршого кіновійного скиту святого пророка Іллі на Афоні, розповідає про діаконію, служіння, у монашому житті. Він пояснює, що диякон — це той, хто служить, і що, служачи, ти віддаєш щось від себе. Він звертається до служіння піклування про літніх монахів і називає його прекрасною діаконією, хоч зауважує, що його власний скит ще не має цього служіння, бо не має старців. Піклування про старців, каже він,…

Старець Филимон, дикеос Святого Патріаршого кіновійного скиту святого пророка Іллі на Афоні, розповідає про діаконію, служіння, у монашому житті. Він пояснює, що диякон — це той, хто служить, і що, служачи, ти віддаєш щось від себе. Він звертається до служіння піклування про літніх монахів і називає його прекрасною діаконією, хоч зауважує, що його власний скит ще не має цього служіння, бо не має старців.

Піклування про старців, каже він, належить до найважчих і найблагословенніших завдань, які може отримати монах. Хто береться за це, той здобуває багато вінців, але праця вимагає великого терпіння, бо формує людину в того, хто любить. Розмова пов’язує значення служіння загалом із цим конкретним послухом: служіння — не абстрактна ідея, а віддання себе іншому, і немічність старих отців робить це віддання щоденним, тілесним і прихованим.

Старець представляє піклування про старих не як тягар, який треба терпіти, а як завдання, що винагороджує над міру, хоч воно щомиті вимагає терпіння й любові.

Ключові моменти

  1. Промовець каже, що диякон — це той, хто служить, і що служити означає віддавати щось від себе.
  2. Він називає служіння піклування про старців прекрасним, але каже, що вони не мають його, бо ще не мають старців.
  3. Служіння старцям належить до найважчих і найблагословенніших завдань, і ти здобуваєш багато вінців, але це вимагає великого терпіння, щоб бути людиною любові.
Holy Resurrection YouTube

Святий Паїсій Афонський: Себелюбство перешкоджає молитві, любов відкриває небеса

Святий Паїсій Афонський: Себелюбство перешкоджає молитві, любов відкриває небеса 5:26

У відео представлено вчення святого Паїсія Афонського, взяте з його «Духовних порад про молитву», розділ 3, «Щоб Бог почув нас», сторінки 17-19. Старець пояснює, що духовне благородство, або філотимо, і самопожертва необхідні для спілкування з Христом, бо себелюбство створює відгородження, яке відділяє людину від Бога. Він каже, що монах може виконувати послухи й молитовні правила, але залишатися духовно збіднілим, якщо нехтує любов'ю до братів.…

У відео представлено вчення святого Паїсія Афонського, взяте з його «Духовних порад про молитву», розділ 3, «Щоб Бог почув нас», сторінки 17-19. Старець пояснює, що духовне благородство, або філотимо, і самопожертва необхідні для спілкування з Христом, бо себелюбство створює відгородження, яке відділяє людину від Бога. Він каже, що монах може виконувати послухи й молитовні правила, але залишатися духовно збіднілим, якщо нехтує любов'ю до братів.

Спілкування з Христом вимагає, щоб Христос знайшов спочинок у всьому житті людини, а Христос знаходить спочинок, коли людина дає спочинок своєму ближньому. Духовні вправи, виконувані без самопожертви й любові до інших, стають безплідними. Старець ілюструє це двома досвідами. Як послушник, він прислуговував виснаженому 80-річному старцеві, попри попередження брата, що це порушить його молитовне правило.

Старець каже, що чай і цегла, принесені стражденному монахові, значили в Божих очах більше, ніж поклони й вервиці, виконані з легкістю, коли він відмовлявся допомогти. Пізніше на Синаї під час сильної посухи монахи відмовили бедуїнам у тонких оливкових гілках для приготування їжі й тепла. Старець зібрав і віддав їм усі гілки. Старий бедуїн сказав: «Ти добра людина. Буде дощ», і перш ніж старець повернувся до монастиря, рясно пішов дощ. Молитва бедуїна відкрила небеса.

Ключові моменти

  1. 0:11 Плекайте духовне благородство (філотимо), щоб себелюбство відійшло; себелюбство перешкоджає молитвам, створюючи відгородження між людиною і Богом.
  2. 0:41 Монах може виконувати духовні обов'язки й практикувати аскетизм, але бракувати самопожертви й любові до братів, залишаючись духовно збіднілим.
  3. 1:13 Спілкування з Христом вимагає, щоб Христос знайшов спочинок у всьому житті людини, а Христос знаходить спочинок, коли ти даєш спочинок своєму ближньому.
  4. 1:45 Духовні вправи, виконувані без самопожертви й любові до інших, стають безплідними.
  5. 2:15 Як послушник, Старець приніс суп, чай і теплу цеглу виснаженому 80-річному старцеві, попри попередження брата, що це порушить його молитовне правило.
  6. 3:16 Старець каже, що в Божих очах чай і цегла значили більше, ніж поклони й вервиці, виконані з легкістю, коли він відмовлявся допомогти стражденному старцеві.
  7. 3:48 На Синаї під час сильної посухи монахи відмовили бедуїнам у тонких оливкових гілках для приготування їжі й тепла; Старець зібрав і віддав їм усі гілки.
  8. 4:51 Старий бедуїн сказав: «Ти добра людина. Буде дощ», і перш ніж Старець повернувся до монастиря, рясно пішов дощ; молитва бедуїна відкрила небеса.
r/OrthodoxChristianity Reddit дискусія

Вселенський патріарх: людську гідність не можна ні додати, ні відняти зовнішніми чинниками

На Міжнародній зустрічі заради миру в Ассізі 27 жовтня 2026 року Вселенський патріарх Варфоломій звернувся до того, що назвав фундаментальною темою: дарованої Богом гідності кожної людської істоти. Він навів Святий і Великий Собор на Криті (2016), який сповідує, що кожна людина, незалежно від кольору шкіри, релігії, раси, статі, національності чи мови, створена за образом і подобою Божою та користується рівними правами в суспільстві. Розвиваючи…

На Міжнародній зустрічі заради миру в Ассізі 27 жовтня 2026 року Вселенський патріарх Варфоломій звернувся до того, що назвав фундаментальною темою: дарованої Богом гідності кожної людської істоти.

Він навів Святий і Великий Собор на Криті (2016), який сповідує, що кожна людина, незалежно від кольору шкіри, релігії, раси, статі, національності чи мови, створена за образом і подобою Божою та користується рівними правами в суспільстві.

Розвиваючи цю думку, патріарх підкреслив, що колір шкіри, етнічне походження, мова, релігія, стать чи соціальний статус не можуть ані додати, ані відняти від гідності людини, створеної за образом Божим. Це переконання він ґрунтував на Писанні, посилаючись на Діяння 17:26, де Павло каже, що Бог створив кожен народ з однієї крові, та на Галатів 3:28, де Павло проголошує, що немає ані юдея, ані грека, ані раба, ані вільного, ані чоловічої статі, ані жіночої, бо всі ви одне у Христі Ісусі.

Патріарх зауважив, що, утверджуючи єдність у Христі, апостол проголосив спільну гідність, яка перевищує світські категорії та ієрархії.

Він сказав, що ця спільна гідність походить від Христа, який розкриває свої обійми для всіх, хто приходить до Нього, ніколи не питаючи «Хто ти?», але даруючи любов кожному, хто її шукає, як показують Його слова: «Хто приходить до Мене, того я не віджену» (Івана 6:37).

Посилаючись на самарянку, Закхея та милосердного самарянина, патріарх сказав, що це євангельське відкриття здійснюється на Хресті, де Христос простягає свої обійми, щоб обійняти все людство, виконуючи Свої слова: «І коли Я буду піднесений від землі, всіх притягну до Себе» (Івана 12:32), даючи зрозуміти, якою смертю Він мав умерти (Івана 12:33).

У розпростертих обіймах Розп'ятого відкривається любов Божа — любов без виключення, яка покликає кожну людину, попри всі межі, до єднання.

Патріарх також підкреслив, що визнання природної людської гідності має виявлятися в конкретних діях, щоб бути справжнім. Він вказав на притчу про Страшний Суд, де єдиний критерій простий: дати їжу, воду, одяг, відвідати хворого або в'язня. Господь ототожнює Себе з голодним і чужинцем, не питаючи про їхню віру чи походження, кажучи: «Те, що ви зробили для одного з цих Малих братів Моїх, ви зробили для Мене» (Матвія 25:40).

Далі він зауважив, що святий Іван підсумовує це служіння фразою «Бог є любов» (1 Івана 4:8) і з суворістю додає, що той, хто стверджує, що любить Бога, а ненавидить брата чи сестру свого, є брехуном (1 Івана 4:20).

У світлі цих вічних істин патріарх сказав, що Православна Церква без вагань приймає мову прав людини зі Всесвітньої декларації 1948 року: «Усі люди народжуються вільними та рівними у своїй гідності та правах». Він додав, що цей принцип черпає свою силу з церковного розуміння людської особистості: православне богослов'я особи та обожнюючого єднання між Богом і людством надає цій мові міцного підґрунтя та внутрішньої глибини, запобігаючи її перетворенню на просте твердження про автономну, самодостатню особистість.

Посилаючись на мучеництво Церкви Константинополя впродовж віків, патріарх сказав, що їхня історія вчить, що Церква, яка живе як меншина, пізнає повну цінність релігійної свободи та відстоює її для інших з такою ж рішучістю, як і для себе. Вони захищають гідність дитини-біженця так само, як і гідність літньої людини, і виявляють однакову турботу про людину іншої віри чи взагалі без віри, бо в кожній людині вони пізнають той самий образ Божий.

Він підсумував, що в глобалізованому світі, який одних наповнює ентузіазмом, а інших — тривогою, екуменічне бачення Православ'я пропонує шлях до порозуміння та надії: воно запрошує нас розширити наш погляд, щоб обійняти всю землю, не втрачаючи з поля зору кожного окремого людського обличчя.

  • Людська гідність дарована Богом і не може бути збільшена чи зменшена жодним зовнішнім чинником, таким як раса, стать чи соціальний статус.
  • Ця гідність ґрунтується на Писанні та знаходить своє найповніше виявлення в обіймах Христа, які Він розкриває для всіх людей на Хресті.
  • Справжнє визнання людської гідності вимагає конкретних актів милосердя до нужденних, як навчає притча про Страшний Суд.
  • Православна Церква підтверджує Всесвітню декларацію прав людини, укорінену в її богослов'ї особи та обожнюючого єднання.
  • Історія Церкви як меншини спонукає її відстоювати релігійну свободу та однакову турботу про кожну людину, а її екуменічне бачення пропонує надію в глобалізованому світі.
Думок у дискусії: 11 Все це абсолютно правда, і добре сказано. На жаль, це також лицемірство, адже Вселенський Патріархат часто вдається до грецького етноцентризму і ставиться до своєї місії в «діаспорі» радше… Читати дискусію
Orthodox Life Instagram

Святий Іоан Златоуст: Золотоустий проповідник, вигнаний за істину

У дописі вшановується пам'ять святого Іоана Златоуста, архієпископа Константинопольського, у день його пам'яті 13 листопада. У ньому викладено його життя: народився в Антіохії від благочестивої матері на ім'я Анфуса, здобув класичну освіту з риторики, перш ніж прийняти аскетичне життя в горах. Надзвичайний піст назавжди зашкодив його здоров'ю, що змусило його повернутися до міста. Висвячений на священика в Антіохії 386 року, він став відомий…

У дописі вшановується пам'ять святого Іоана Златоуста, архієпископа Константинопольського, у день його пам'яті 13 листопада. У ньому викладено його життя: народився в Антіохії від благочестивої матері на ім'я Анфуса, здобув класичну освіту з риторики, перш ніж прийняти аскетичне життя в горах. Надзвичайний піст назавжди зашкодив його здоров'ю, що змусило його повернутися до міста.

Висвячений на священика в Антіохії 386 року, він став відомий завдяки ясним, палким проповідям, які принесли йому прізвисько Хризостом, що означає «Златоуст». Його проповіді наголошували на практичному християнському житті, прямому тлумаченні Писання та турботі про бідних. 397 року його неохоче призначили архієпископом Константинопольським.

Він одразу скоротив розкішні витрати в архієрейському палаці та спрямував кошти на будівництво лікарень і допомогу нужденним. Він також працював над реформуванням корумпованого духовенства, розширенням місіонерської діяльності та збагаченням літургійного богослужіння. Його безкомпромісні заклики до моральної чесності та викриття розкоші відштовхнули заможні еліти, інших єпископів і імператорський двір.

Відкритий конфлікт з імператрицею Євдоксією через її марнотратство та політичні зловживання призвів до його скинення й двічі до заслання. Під час жорстокого примусового переходу в глибше заслання він упокоївся поблизу Комани в Понті 14 вересня 407 року, промовивши останні слова: «Слава Богу за все». Через тридцять один рік його мощі були урочисто повернуті до Константинополя.

Допис також містить OCR-текст з ікон і церковних фотографій, на яких показано грецькі та англійські написи, як-от Трисвяте та літургійні гімни на честь святого.

  • Народився в Антіохії від матері Анфуси; здобув освіту з риторики; аскетизм зашкодив його здоров'ю.
  • Висвячений на священика 386 року; відомий ясними проповідями, що принесли йому титул «Златоуст».
  • Призначений архієпископом Константинопольським 397 року; скоротив витрати палацу, будував лікарні, реформував духовенство.
  • Викривав розкіш і корупцію; конфліктував з імператрицею Євдоксією; був скинутий і двічі засланий.
  • Помер на засланні 407 року зі словами «Слава Богу за все»; мощі повернуто через 31 рік.