WeOrthodox
EN UA

Православні дописи, відео та дискусії

Ми стежимо за православними каналами, спільнотами й блогами по всьому інтернету, стисло переказуємо кожен допис і відео та виділяємо змістовні розмови.

Prayer Orthodoxy ® Instagram

Вшанування святого Григорія Палами 14 листопада

Допис відзначає день пам'яті святого Григорія Палами 14 листопада. У ньому його названо архієпископом Солунським і великим учителем молитви. Зазначається, що його гробниця спочиває в соборі, що носить його ім'я в Салоніках.

  • День пам'яті святого Григорія Палами відзначається 14 листопада
  • Він служив архієпископом Солунським
  • Визнаний великим учителем молитви
  • Його гробниця розташована в соборі, названому на його честь, у Салоніках
  • Допис містить англійський і грецький тексти з молитвою про заступництво
CHRISTIANITY UNITED Instagram

Віра як довіра понад доказ: Афон і святитель Миколай Велимирович

Допис починається із зауваження, що світ постійно вимагає доказів перед вірою, і люди хочуть бачити чудеса, отримувати знаки й мати відповідь на кожне питання, перш ніж довіритися Богові. Однак православна духовна традиція вчить про щось глибше: віра не в тому, щоб мати всі відповіді, а в тому, щоб навчитися довіряти Тому, Хто тримає все у Своїх руках. На Афоні покоління монахів присвятили своє життя молитві, посту, послуху й покаянню. Вони…

Допис починається із зауваження, що світ постійно вимагає доказів перед вірою, і люди хочуть бачити чудеса, отримувати знаки й мати відповідь на кожне питання, перш ніж довіритися Богові. Однак православна духовна традиція вчить про щось глибше: віра не в тому, щоб мати всі відповіді, а в тому, щоб навчитися довіряти Тому, Хто тримає все у Своїх руках.

На Афоні покоління монахів присвятили своє життя молитві, посту, послуху й покаянню. Вони залишають позаду мирські амбіції не тому, що зневажають Боже творіння, а тому, що прагнуть пізнати Христа ближче. Через роки духовної боротьби вони шукають очищення серця й спілкування з живим Богом.

Святитель Миколай Велимирович (1881–1956), великий сербський православний єпископ і духовний письменник, розумів, що віра змінює сприйняття. Коли серця охоплені гордістю, страхом і мирськими відволіканнями, люди стають духовно сліпими навіть до благословень, які їх оточують. Коли вони зростають у смиренні, молитві й любові до Христа, вони починають розпізнавати Його присутність і промисел у спосіб, який раніше не помічали.

Допис пояснює, що справжня віра не є сліпотою; це довіра до Бога, яка зростає через молитву, досвід і щирий пошук істини. У ньому сказано, що найбільше чудо — не побачити щось надзвичайне фізичними очима, а дозволити Христові перетворити серце. Автор закликає читачів не витрачати все життя на вимоги, щоб Бог відкрив Себе на їхніх умовах, а почати шукати Його щиро, смиренно й з любов’ю, пам’ятаючи, що навіть коли вони не бачать шляху вперед, Христос не залишив їх.

  • Світ вимагає доказів перед вірою, але православна традиція вчить віри як довіри до Бога.
  • Монахи Афону прагнуть очищення серця й спілкування з Богом через молитву, пост, послух і покаяння.
  • Святитель Миколай Велимирович (1881–1956) учив, що віра змінює сприйняття; гордість і відволікання спричиняють духовну сліпоту.
  • Смирення, молитва й любов до Христа дають змогу розпізнавати Божу присутність і промисел.
  • Справжня віра не є сліпотою, а довірою, що зростає через молитву, досвід і щирий пошук істини.

о. Олексій Умінський: Чому християни не можуть прийняти реінкарнацію

о. Олексій Умінський: Чому християни не можуть прийняти реінкарнацію 2:54

У сесії запитань і відповідей у прямому ефірі 25 серпня 2026 року о. Олексій Умінський відповідає на запитання глядача про реінкарнацію. Він прямо заявляє, що християнин не може вірити в реінкарнацію, бо вона цілковито абсурдна для християнина і суперечить вірі в загальне воскресіння. Християни вірять, що кожна людина воскресне в тілі, у якому народилася, оскільки людина є образом і подобою Божою як цілість — дух, душа і тіло разом, а не окремі…

У сесії запитань і відповідей у прямому ефірі 25 серпня 2026 року о. Олексій Умінський відповідає на запитання глядача про реінкарнацію. Він прямо заявляє, що християнин не може вірити в реінкарнацію, бо вона цілковито абсурдна для християнина і суперечить вірі в загальне воскресіння. Християни вірять, що кожна людина воскресне в тілі, у якому народилася, оскільки людина є образом і подобою Божою як цілість — дух, душа і тіло разом, а не окремі частини.

Син Божий втілився, прийняв на Себе повноту людської природи, тілесно воскрес у тому самому тілі, у якому народився, вознісся на небо і перебуває по правиці Отця в тому тілі. Кожна людина тілесно воскресне в тілі, у якому народилася; кожна людина є неповторною особистістю і неповторною у своїй тілесності. Тіло — не зношена робоча форма, яку можна змінити; стать людини і те, чим є людина, не є тим, що можна змінити, — це те, з чим людина народжується і ким вона стає, частина її особистості.

Тому християни не вірять у жодну реінкарнацію, і людина, яка вірить у реінкарнацію, не може називати себе християнином у справжньому сенсі віри. Сесія була частиною регулярної прямої трансляції; о. Умінський також оголосив наступний стрім на 17 листопада о 19:00 за московським часом і запросив запитання електронною поштою або в чаті прямої трансляції.

Ключові моменти

  1. 0:00 Якщо людина є християнином і вірить у Христа, вона просто не може вірити в реінкарнацію, бо це цілковито абсурдно для християнина.
  2. 0:32 Християни вірять у загальне воскресіння, воскресіння кожного з нас у тілі, у якому ми народилися.
  3. 0:32 Людина є образом і подобою Божою — дух, душа і тіло, ціла людина, а не окремі частини.
  4. 1:04 Син Божий втілився, прийняв на Себе повноту людської природи, тілесно воскрес у тому самому тілі, у якому народився, вознісся на небо і перебуває по правиці Отця в тому тілі.
  5. 1:35 Кожна людина тілесно воскресне в тілі, у якому народилася; кожна людина є неповторною особистістю і неповторною у своїй тілесності.
  6. 2:06 Тіло — не зношена робоча форма, яку можна змінити; стать людини і те, чим є людина, не є тим, що можна змінити, — це те, з чим людина народжується і ким вона стає, частина її особистості.
  7. 2:06 Тому християни не вірять у жодну реінкарнацію, і людина, яка вірить у реінкарнацію, не може називати себе християнином у справжньому сенсі віри.
Думок у дискусії: 4 Частина про душу незрозуміла. Або Бог створює нову душу для кожної нової людини, або людина отримує свою душу разом із тілом від батьків. Теорія, що Бог створив усі душі заздалегідь… Читати дискусію
Orthodox Life Instagram

14 листопада: Святий апостол Филип, від Віфсаїди до мучеництва в Єраполі

Пам'ять святого апостола Филипа вшановується 14 листопада. Филип був одним із Дванадцятьох, народився у Віфсаїді Галілейській, тому самому місті, що й святі Петро та Андрій. Добре знаючи Закон і Пророків, він, коли його покликали, визнав Ісуса обіцяним Месією і привів свого друга Натанаїла (Варфоломія) до Христа словами «прийди і побач». Євангелія показують його практичний склад розуму й щиру допитливість: він підрахував, скільки коштуватиме…

Пам'ять святого апостола Филипа вшановується 14 листопада. Филип був одним із Дванадцятьох, народився у Віфсаїді Галілейській, тому самому місті, що й святі Петро та Андрій. Добре знаючи Закон і Пророків, він, коли його покликали, визнав Ісуса обіцяним Месією і привів свого друга Натанаїла (Варфоломія) до Христа словами «прийди і побач».

Євангелія показують його практичний склад розуму й щиру допитливість: він підрахував, скільки коштуватиме нагодувати п'ять тисяч, допоміг грекам, які шукали Ісуса, наблизитися до Нього, а на Таємній вечері попросив Господа показати учням Отця, і це викликало відповідь Христа: хто бачив Сина, той бачив Отця. Після П'ятидесятниці він проповідував у Малій Азії та Греції, подорожуючи зі своєю сестрою святою Маріамною та апостолом Варфоломієм через Сирію, Лідію та Фригію.

Вони навертали безліч людей, зціляли хворих і воскрешали мертвих, терплячи каменування, побої та ув'язнення. У Єраполі Фригійському язичники поклонялися у храмі великій гадюці. Филип молитвою вбив змія і зцілив багатьох, зокрема дружину міського правителя.

Правитель, розлючений наверненням своєї дружини та втратою язичницького культу, наказав розіп'яти Филипа й Варфоломія головою донизу. Коли Филип висів на хресті, стався землетрус, який поглинув правителя та язичницьких жерців, а Филип молився за спасіння переляканого натовпу. Варфоломія врятували живим, а Филип віддав душу, прийнявши вінець мучеництва.

  • Святий Филип, народжений у Віфсаїді, як Петро й Андрій, одразу впізнав Христа і привів до Нього Натанаїла словами «прийди і побач»
  • На Таємній вечері він попросив показати Отця, і Христос відповів, що хто бачив Сина, той бачив Отця
  • Після П'ятидесятниці він проповідував у Малій Азії та Греції зі святою Маріамною та апостолом Варфоломієм
  • У Єраполі він молитвою вбив гадюку, якій поклонялися, і навернув дружину правителя
  • Правитель наказав розіп'яти його головою донизу; землетрус убив правителя та жерців, і Филип помер мучеником
Mount Athos Legacy Facebook

Святитель Григорій Палама: від імператорського двору до Афону та Другої неділі Великого посту

Допис відзначає свято святителя Григорія Палами, архієпископа Солунського, у Другу неділю Великого посту. У ньому згадуються його життя та вшанування: він був вправним богословом, оратором і філософом, який у першій половині XIV століття служив при імператорському дворі в Константинополі, перш ніж відійти на Афон для тихішого життя, присвятивши себе моральній досконалості та навчанню. Він помер у 1360 році, і незабаром його вшанували як святого.…

Допис відзначає свято святителя Григорія Палами, архієпископа Солунського, у Другу неділю Великого посту. У ньому згадуються його життя та вшанування: він був вправним богословом, оратором і філософом, який у першій половині XIV століття служив при імператорському дворі в Константинополі, перш ніж відійти на Афон для тихішого життя, присвятивши себе моральній досконалості та навчанню.

Він помер у 1360 році, і незабаром його вшанували як святого. Патріарх Філофей написав похвальне слово на його честь у 1376 році разом із службою і встановив його літургійну пам'ять на Другу неділю Великого посту. У дописі також зазначається, що після ексгумації його тіло було знайдено нетлінним, воно видавало пахощі та чинило чудеса.

  • Святителя Григорія Паламу, архієпископа Солунського, вшановують у Другу неділю Великого посту.
  • Він був богословом, оратором і філософом, який служив при імператорському дворі в Константинополі в першій половині XIV століття.
  • Він відійшов на Афон для тихішого життя, присвяченого моральній досконалості та навчанню.
  • Він помер у 1360 році, і незабаром його вшанували як святого; патріарх Філофей написав йому похвальне слово та службу в 1376 році й установив його пам'ять на Другу неділю Великого посту.
  • Після ексгумації його тіло було нетлінним, запашним і чудотворним.
Fruits of Orthodoxy разом з St Anthony’s Youth SA ☦︎ Instagram

Святитель Григорій Палама, якого вшановують 14 листопада як захисника нетварного світла

У дописі відзначається пам'ять святителя Григорія Палами, архиєпископа Солунського, чудотворця і визначного богослова, 14 листопада. Зазначається його життя, присвячене молитві, аскезі та захисту православної віри. Його особливо шанують за утвердження вчення про нетварне Боже світло і участь людини в Божественній благодаті. Через свої повчання святитель Григорій наголошує, що християнське життя має на меті не лише знати про Бога, але знати Його…

У дописі відзначається пам'ять святителя Григорія Палами, архиєпископа Солунського, чудотворця і визначного богослова, 14 листопада. Зазначається його життя, присвячене молитві, аскезі та захисту православної віри. Його особливо шанують за утвердження вчення про нетварне Боже світло і участь людини в Божественній благодаті.

Через свої повчання святитель Григорій наголошує, що християнське життя має на меті не лише знати про Бога, але знати Його особисто через молитву, покаяння, смирення та очищення серця. Він навчає, що всі покликані до святості, до наближення до Христа і до того, щоб стати причасниками Божественної природи. Допис завершується молитвою про його заступництво.

Ключові моменти

  1. Гімн звертається до Ісуса Христа як до радісного світла святої слави безсмертного Отця, небесного, святого, блаженного.
  2. Вірні приходять до заходу сонця і, бачачи вечірнє світло, оспівують Отця, Сина і Святого Духа як Бога.
  3. Сина Божого проголошують достойним хвали з належними голосами повсякчас, бо Він дає життя.
  4. Світ прославляє Христа як Подателя життя.
Lives of the Saints 🙏 Instagram

Святі Косма і Даміан: Безсрібні лікарі та чудотворці

У дописі розповідається про життя святих Косми і Даміана, братів за народженням і вірою, яких Православна Церква вшановує як святих безсрібних лікарів і чудотворців. Вони народилися в Азії в язичницького батька й християнської матері на ім'я Феодотія. Після смерті батька Феодотія присвятила себе тому, щоб навчати їх християнської віри, виховуючи з них людей милосердя, смирення й молитви. Обидва брати вивчали медицину, але їхнім найбільшим даром…

У дописі розповідається про життя святих Косми і Даміана, братів за народженням і вірою, яких Православна Церква вшановує як святих безсрібних лікарів і чудотворців. Вони народилися в Азії в язичницького батька й християнської матері на ім'я Феодотія. Після смерті батька Феодотія присвятила себе тому, щоб навчати їх християнської віри, виховуючи з них людей милосердя, смирення й молитви.

Обидва брати вивчали медицину, але їхнім найбільшим даром була непохитна віра в Бога. Вони ходили між хворими, зцілюючи стражденних і надаючи свої послуги цілком безкоштовно. Вони жили за заповіддю Христа: «Даром одержали, даром давайте» (Матвія 10:8), ніколи не шукаючи багатства чи визнання.

Одного дня жінка на ім'я Палладія, яку святий Даміан зцілив, благала його прийняти три яйця на знак подяки. Даміан прийняв їх лише тому, що вона урочисто закликала ім'я Святої Трійці. Коли Косма почув про це, він засмутився, вважаючи, що його брат прийняв плату за зцілення.

Він навіть просив, щоб їх не ховали разом. Однак після їхнього мирного упокоєння Бог відкрив, що брати мають спочивати поруч, бо Даміан прийняв дар не з жадібності. Їхні чудеса продовжувалися після їхньої смерті. За Святим Переданням, слуга, який тяжко страждав після того, як у його тіло увійшла змія, був врятований, коли покликав святих на допомогу.

Допис завершується тим, що їхнє життя нагадує нам: дари, які дає Бог, призначені не для егоїстичної вигоди, а для служіння іншим, і що справжня християнська любов не питає, що може отримати взамін, а дає даром, бо Христос першим віддав усе за нас.

  • Брати народилися в Азії в язичницького батька й християнської матері Феодотії, виховані у вірі.
  • Вивчали медицину й зцілювали хворих без плати, дотримуючись Матвія 10:8.
  • Даміан прийняв три яйця від Палладії лише після того, як вона закликала Святу Трійцю; Косма заперечив і просив поховати їх окремо.
  • Після їхньої смерті Бог відкрив, що їх слід поховати разом, підтвердивши відсутність жадібності в Даміана.
  • Чудеса після смерті включають зцілення слуги, ураженого змією; їхній приклад навчає, що Божі дари призначені для служіння, а не для егоїстичної вигоди.
Lives of the Saints 🙏 Instagram

Шість із Сімдесяти апостолів та їхні місіонерські труди

У дописі розповідається про шістьох із Сімдесяти апостолів, обраних поширювати Євангеліє. Святий Стахій був супутником святого Андрія Первозванного, який призначив його єпископом Візантійським. Він заснував і керував Церквою в Аргірополі сімнадцять років, а потім спочив у мирі. Святі Амплій та Урван також трудилися разом з Андрієм. Амплій став єпископом Лідди в Юдеї, а Урван був призначений єпископом у Македонії. Обидва вірно проповідували…

У дописі розповідається про шістьох із Сімдесяти апостолів, обраних поширювати Євангеліє. Святий Стахій був супутником святого Андрія Первозванного, який призначив його єпископом Візантійським. Він заснував і керував Церквою в Аргірополі сімнадцять років, а потім спочив у мирі.

Святі Амплій та Урван також трудилися разом з Андрієм. Амплій став єпископом Лідди в Юдеї, а Урван був призначений єпископом у Македонії. Обидва вірно проповідували Христа й прийняли мученицький вінець. Святий Наркіс був призначений апостолом Филипом єпископом Афін, продовжуючи поширення християнства в Греції.

Святий Апеллій служив єпископом Іраклії у Фракії, пасучи вірних і проголошуючи Євангеліє. Святий Аристобул, брат апостола Варнави, дістався аж до Британії, щоб принести туди християнську віру, а потім мирно спочив. У дописі зазначається, що ці шість апостолів нагадують нам, що Церква була збудована через вірність, жертву й невтомні молитви незліченних слуг Божих.

Деякі прийняли мучеництво, інші завершили своє служіння в мирі, але всі мали одну мету — зробити Ісуса Христа відомим. Їхні життя вчать, що для того, щоб звершити щось дорогоцінне в очах Божих, не потрібна світська слава; потрібні лише готове серце, непохитна віра й мужність іти за покликом Христа. Допис завершується молитвою до святих апостолів про заступництво.

  • Стахій: супутник Андрія, єпископ Візантійський, керував Церквою в Аргірополі 17 років
  • Амплій та Урван: трудилися з Андрієм; Амплій — єпископ Лідди, Урван — єпископ у Македонії; обидва прийняли мучеництво
  • Наркіс: призначений Филипом єпископом Афін, поширював християнство в Греції
  • Апеллій: єпископ Іраклії у Фракії, пас вірних
  • Аристобул: брат Варнави, приніс віру до Британії, спочив у мирі
Fruits of Orthodoxy Instagram

Чесна глава святого Пилипа шанується на Кіпрі; його заклик «Прийди та побач»

Автор розповідає про січневе паломництво до Святої обителі Тиміос Ставрос в Омодосі на Кіпрі, де зберігається чесна глава святого апостола Пилипа. У монастирі також зберігається фрагмент мотузки, якою зв'язували руки Христа після Його арешту, ще позначений Його кров'ю. Допис відзначає день пам'яті апостола 14 листопада і роздумує над євангельським читанням цього дня, Івана 1:43-51. У тому уривку Пилип каже Нафанаїлу: «Ми знайшли Того, про Кого…

Автор розповідає про січневе паломництво до Святої обителі Тиміос Ставрос в Омодосі на Кіпрі, де зберігається чесна глава святого апостола Пилипа. У монастирі також зберігається фрагмент мотузки, якою зв'язували руки Христа після Його арешту, ще позначений Його кров'ю. Допис відзначає день пам'яті апостола 14 листопада і роздумує над євангельським читанням цього дня, Івана 1:43-51. У тому уривку Пилип каже Нафанаїлу: «Ми знайшли Того, про Кого писав Мойсей у Законі та пророки, Ісуса з Назарета, сина Йосифового».

Коли Нафанаїл сумнівається, Пилип відповідає: «Прийди та побач». Автор робить висновок: віра не призначена для того, щоб її тримати при собі, а щоб ділитися нею, запрошуючи інших зустріти Христа — і словом, і прикладом власного життя. Допис завершується проханням про заступництво апостола.

  • Чесна глава святого Пилипа шанується у Святому монастирі Тиміос Ставрос, Омодос, Кіпр
  • Монастир також зберігає фрагмент мотузки, якою зв'язували Христа, позначений Його кров'ю
  • День пам'яті відзначається 14 листопада з євангельським читанням Івана 1:43-51
  • Слова Пилипа «Прийди та побач» подано як приклад ділитися вірою
  • Заклик запрошувати інших зустріти Христа через слово і приклад життя
Disgruntled Docs разом з Orthodox Jake ☦️, Eastern Orthodoxy Daily He/Who/Is Instagram

Свято 100 000 мучеників Тбіліських і храм Метекхі

Автор відзначає день свята 100 000 мучеників Тбіліських, яке припадає на 13 листопада за старим календарем. Ці мученики відмовилися відректися від християнства або плюнути на ікони Христа й Богородиці, коли перські мусульманські загарбники вимагали цього, і були вбиті за свою відмову. Автор зазначає, що храм Метекхі в Тбілісі залишається живою, діючою парафією, де звершуються всі таїнства, зокрема щоденна Літургія, похорони та вінчання. Автор…

Автор відзначає день свята 100 000 мучеників Тбіліських, яке припадає на 13 листопада за старим календарем. Ці мученики відмовилися відректися від християнства або плюнути на ікони Христа й Богородиці, коли перські мусульманські загарбники вимагали цього, і були вбиті за свою відмову. Автор зазначає, що храм Метекхі в Тбілісі залишається живою, діючою парафією, де звершуються всі таїнства, зокрема щоденна Літургія, похорони та вінчання.

Автор вінчався там і ділиться фото з весілля. Фонове аудіо — Цміндо Гмерто, грузинська версія гімну «Трисвяте».

  • 13 листопада (за старим календарем) — свято 100 000 мучеників Тбіліських
  • Мученики відмовилися відректися від християнства чи осквернити ікони за перських мусульманських загарбників
  • Храм Метекхі продовжує бути діючою парафією зі щоденною Літургією та всіма таїнствами
  • Автор вінчався в храмі Метекхі
  • Фонова пісня — грузинське «Трисвяте», Цміндо Гмерто
Orthodox Life Instagram

Святий Григорій Палама: монах, який захищав досвід Бога

У дописі вшановується пам'ять святого Григорія Палами, архієпископа Солунського, 14 листопада. Народився в Константинополі 1296 року в аристократичній сім'ї, здобув освіту з філософії та класичних студій при імператорському дворі, перш ніж у віці близько двадцяти років обрав чернецтво. Він пішов на Афон, де віддався аскезі, безмовності та давнім молитовним традиціям східнохристиянських монахів. Григорій став провідним захисником ісихазму —…

У дописі вшановується пам'ять святого Григорія Палами, архієпископа Солунського, 14 листопада. Народився в Константинополі 1296 року в аристократичній сім'ї, здобув освіту з філософії та класичних студій при імператорському дворі, перш ніж у віці близько двадцяти років обрав чернецтво. Він пішов на Афон, де віддався аскезі, безмовності та давнім молитовним традиціям східнохристиянських монахів.

Григорій став провідним захисником ісихазму — традиції безперервної внутрішньої молитви, спрямованої на єднання з Богом. Коли Варлаам Калабрійський глузував із практик монахів і твердив, що Бог цілком непізнаваний для людського досвіду, Григорій захистив їх. Він доводив, що внутрішня сутність Бога залишається трансцендентною й недоступною, але люди можуть справді досвідчувати Бога через Його нетварні енергії та Божественну благодать.

Його найвідоміший твір «Тріади» пояснює, як тіло й душа можуть разом брати участь у перетворювальному світлі Бога, подібно до світла, яке апостоли бачили під час Преображення Христа. Його твори викликали ісихастські суперечки — богословський і політичний конфлікт, який десятиліттями розколював Візантійську імперію. Григорій зазнав ув'язнення й тимчасового відлучення з боку своїх противників, але залишався непохитним, і його вчення були підтверджені церковними соборами в Константинополі між 1341 і 1351 роками.

  • Святого Григорія Паламу, архієпископа Солунського, вшановують 14 листопада.
  • Народився в Константинополі 1296 року; залишив імператорський двір, щоб стати монахом на Афоні.
  • Він захищав ісихазм проти Варлаама Калабрійського, який твердив, що Бог цілком непізнаваний для людського досвіду.
  • Григорій учив, що сутність Бога недоступна, але люди можуть досвідчувати Його через Його нетварні енергії та Божественну благодать.
  • Його вчення були підтверджені церковними соборами в Константинополі між 1341 і 1351 роками, після ув'язнення й тимчасового відлучення.
Fruits of Orthodoxy разом з Holy Orthodoxy, St Anthony’s Youth SA ☦︎ Instagram

Святий Григорій Палама: день пам'яті та захист ісихазму

Публікація вшановує пам'ять святого Григорія Палами 14 листопада. Народжений у Константинополі 1296 року і вихований поблизу імператорського двору, він залишив перспективну світську кар'єру заради монашого життя на Афоні. Там він присвятив себе молитві. Коли ісихастська практика молитви зазнала нападів, Палама захистив її, навчаючи, що через молитву святі воістину споглядають нетварне Боже світло. Його захист призвів до ув'язнення. Пізніше…

Публікація вшановує пам'ять святого Григорія Палами 14 листопада. Народжений у Константинополі 1296 року і вихований поблизу імператорського двору, він залишив перспективну світську кар'єру заради монашого життя на Афоні. Там він присвятив себе молитві. Коли ісихастська практика молитви зазнала нападів, Палама захистив її, навчаючи, що через молитву святі воістину споглядають нетварне Боже світло.

Його захист призвів до ув'язнення. Пізніше призначений архієпископом Солунським, він спершу зазнав відкинення від власного міста, але залишався вірним, смиренним і люблячим до своєї пастви. У публікації зазначено, що його також вшановують у Другу неділю Великого посту. На завершення ставиться запитання для роздумів: що ми готові залишити, щоб наблизитися до Бога?

  • Народився 1296 року в Константинополі, вихований поблизу імператорського двору
  • Залишив світські перспективи заради монашого життя на Афоні
  • Захищав ісихастську молитву та видіння нетварного світла
  • Ув'язнений за свій захист; пізніше призначений архієпископом Солунським
  • Також вшановується у Другу неділю Великого посту

Православний погляд на папське верховенство: примат, а не вселенська юрисдикція

Допис відповідає на твердження, що православні святі та вселенські собори навчають, ніби єпископ Риму є вселенським главою за божественним правом. Промовець стверджує, що це твердження плутає історичний примат честі Риму з пізнішою римо-католицькою доктриною вселенського папського верховенства. Римо-католики часто апелюють до святого Петра, апостольської спадкоємності, отців Церкви та Вселенських соборів, щоб захистити вселенське папське…

Допис відповідає на твердження, що православні святі та вселенські собори навчають, ніби єпископ Риму є вселенським главою за божественним правом. Промовець стверджує, що це твердження плутає історичний примат честі Риму з пізнішою римо-католицькою доктриною вселенського папського верховенства. Римо-католики часто апелюють до святого Петра, апостольської спадкоємності, отців Церкви та Вселенських соборів, щоб захистити вселенське папське верховенство.

Він досліджує Святе Письмо: Христос дав Петрові ключі Царства (Матвія 16:19), але також дав усім апостолам владу в’язати й розв’язувати (Матвія 18:18). Єрусалимський собор (Дії 15) показує, як апостоли разом радилися, що ілюструє соборний характер ранньої Церкви. Промовець підтверджує апостольську спадкоємність, але каже, що успадкування апостольського служіння не дає автоматично верховної юрисдикції над кожним іншим єпископом.

Він цитує 6-те правило Нікейського собору, яке визнає давні юрисдикційні звичаї, і 28-ме правило Халкидонського собору, яке пов’язує церковні привілеї Константинополя з його імперським статусом, надаючи йому рівний ранг із Римом. Православна Церква визнає давній примат честі Риму, але заперечує, що це встановлює вселенську юрисдикцію.

Примат — це не те саме, що верховенство. Промовець цитує Колосян 1:18, що Христос — глава Церкви, і Церквою керують апостольські єпископи в спілкуванні, а не абсолютна влада одного єпископа. Він закликає того, хто запитує, навести вселенський собор першого тисячоліття, який явно навчає вселенської папської юрисдикції та непогрішності, визначених на I Ватиканському соборі 1870 року.

Тягар доказу залишається: де Христос установив, що кожен єпископ у всьому світі повинен підкорятися верховній юрисдикції Римського єпископа?

Ключові моменти

  1. 0:00 Той, хто запитує, питає, що православні християни роблять із твердженням, що їхні святі та вселенські собори навчають, ніби єпископ Риму є вселенським главою за божественним походженням від Петра.
  2. 0:30 Промовець відповідає, що цей аргумент помилково бере історичний примат Риму за вселенське папське верховенство, вчитуючи сучасну доктрину в давню історію.
  3. 1:06 Промовець зауважує, що Христос дав ключі Петрові, але також дав владу в’язати й розв’язувати всім апостолам, а Дії 15 показують, що доктринальні суперечки вирішувалися собором, а не самим Петром.
  4. 1:06 Промовець підтверджує апостольську спадкоємність, але каже, що успадкування апостольського служіння не дає автоматично верховної юрисдикції над кожним іншим єпископом.
  5. 1:42 Промовець цитує 6-те правило Нікеї та 28-ме правило Халкидону, які визнають давні звичаї Риму й пов’язують його привілеї з імперським статусом, надаючи Константинополю рівний ранг.
  6. 1:42 Промовець розрізняє примат і верховенство: давній примат Риму як першого серед єпископів не означає вселенської юрисдикції над усіма єпископами.
  7. 1:42 Промовець цитує Колосян 1:18, що Христос — глава Церкви, і Церквою керують апостольські єпископи в спілкуванні, а не абсолютна влада одного єпископа.
  8. 2:28 Промовець закликає того, хто запитує, навести вселенський собор першого тисячоліття, який явно навчає вселенської папської юрисдикції та непогрішності, визначених на I Ватиканському соборі 1870 року.
Думок у дискусії: 15 Невже римо-католики також забувають, що Петро був також єпископом Антіохії???? Читати дискусію
Prayer Orthodoxy ® Instagram

Могила святого Паїсія в монастирі Суроті притягує прочан до молитви

У публікації представлено Святу обитель святого Іоана Богослова в Суроті, поблизу Салонік, Греція. На фотографіях зображено монастирський храм і могилу святого Паїсія Афонського, що розташована надворі під простим дерев’яним хрестом. Автор пише, що всередині храму святі ікони притягують серця до Христа, а слова святого й надалі ведуть багатьох до покаяння, молитви й довіри Богові. Це місце описано як місце, щоб зупинитися, помолитися й згадати,…

У публікації представлено Святу обитель святого Іоана Богослова в Суроті, поблизу Салонік, Греція. На фотографіях зображено монастирський храм і могилу святого Паїсія Афонського, що розташована надворі під простим дерев’яним хрестом. Автор пише, що всередині храму святі ікони притягують серця до Христа, а слова святого й надалі ведуть багатьох до покаяння, молитви й довіри Богові.

Це місце описано як місце, щоб зупинитися, помолитися й згадати, що святість зростає через смирення й любов. Грецька частина містить епітафійний напис, у якому сказано, що святий Паїсій спочив у Господі 12 липня 1994 року у віці 70 років; у ньому його названо святим і преподобним отцем, преподобним Паїсієм Святогорцем і ченцем Паїсієм Афонським. Публікація завершується зверненням «Святий Паїсію, заступися за нас» обома мовами.

  • Ікони монастиря спрямовують віруючих до Христа
  • Могила святого Паїсія розташована надворі під простим дерев’яним хрестом
  • Його повчання й надалі ведуть людей до покаяння, молитви й довіри Богові
  • Це місце запрошує до молитви й роздумів про смирення й любов як шляхи до святості
  • Епітафія засвідчує його упокоєння 12 липня 1994 року у віці 70 років
r/OrthodoxChristianity Reddit дискусія

Пошук шляху, коли шлюб, діти й чернецтво здаються закритими

Я певною мірою ботанічка, і люди називають мене «дивною дівчиною». Мені байдуже до цього ярлика, але він пасує. Народження дітей для мене, ймовірно, неможливе через біль у піхві; вибачте за прямоту, але не можу придумати, як сказати це м’якше. Шлюб зазвичай передбачає дітей, а крім того, більшість чоловіків просто мені не підходять. Я не з тих, хто намагається всім догодити. Я з радістю допомагаю іншим безкорисливо, але це неминуче втягує мене в…

Я певною мірою ботанічка, і люди називають мене «дивною дівчиною». Мені байдуже до цього ярлика, але він пасує.

Народження дітей для мене, ймовірно, неможливе через біль у піхві; вибачте за прямоту, але не можу придумати, як сказати це м’якше. Шлюб зазвичай передбачає дітей, а крім того, більшість чоловіків просто мені не підходять. Я не з тих, хто намагається всім догодити. Я з радістю допомагаю іншим безкорисливо, але це неминуче втягує мене в екзистенційні роздуми, саме через дві згадані проблеми.

Ще є можливість стати черницею, але це непроста справа. У будь-якому разі, мені довелося б трохи зачекати, перш ніж братися за це.

Як мені найкраще вчинити?

Дай-но вгадаю: «Запитай у свого священика»?

Але коли ми вже нарешті залишимо священиків у спокої? Здається, усі звикли шукати відповіді в них і тільки в них.

Мені було б дуже цікаво почути ваші думки.

  • Народження дітей, ймовірно, неможливе через біль у піхві
  • Шлюб видається непридатним, чоловіки не підходять, і вона не прагне догоджати
  • Допомога іншим веде до екзистенційних роздумів про її ситуацію
  • Чернече життя — це варіант, але непростий, і потребувало б чекання
  • Вона ставить під сумнів автоматичну пораду «запитай у свого священика» і хоче інших поглядів
Думок у дискусії: 59 Що б ви не робили в житті, робіть це для Христа. Фронема, це ортодоксальне мислення, яке часто висміюють сторонні, вчить, що ніщо у творінні не випадкове; кожна душа і кожна обставина мають… Читати дискусію
Orthodox Health Instagram

Д-р Зак Порку про Святе Соборування, чудеса та становлення повністю людиною

Допис у соцмережі рекламує 86-й епізод Православного подкасту про здоров'я, «Коріння охорони здоров'я: чому ваш лікар має богослов'я», за участю д-ра Закарі Порку. У дописі висвітлено провокаційний момент, у якому д-р Порку описує те, що він бачив у звичайному православному парафіяльному житті. Він розповідає історію дитини, яку витягли з басейну без ознак життя і яку не реанімували в лікарні, але вона прокинулася після того, як священник…

Допис у соцмережі рекламує 86-й епізод Православного подкасту про здоров'я, «Коріння охорони здоров'я: чому ваш лікар має богослов'я», за участю д-ра Закарі Порку. У дописі висвітлено провокаційний момент, у якому д-р Порку описує те, що він бачив у звичайному православному парафіяльному житті. Він розповідає історію дитини, яку витягли з басейну без ознак життя і яку не реанімували в лікарні, але вона прокинулася після того, як священник помазав її святим єлеєм.

Д-р Порку припускає, що в багатьох випадках, особливо з дітьми, лікарня не може нічого зробити, тоді як служіння Церкви — Святе Соборування — приносить зцілення. Він каже, що такі чудеса відбуваються регулярно в його церкві й видимі тим, хто звертає увагу на громаду. Д-р Порку особисто бачив багато зцілень під час Святого Соборування, яке включає святу воду, Євхаристію як ліки безсмертя та молитву.

Обговорення звертається до небезпеки утилітарного підходу до таїнств. Д-р Порку наголошує, що ці зцілення не є доказами істинності релігії в інструментальному сенсі, де правильний духовний вхід гарантує бажаний результат. Він стверджує, що зведення таїнственного життя до техніки контролю результатів просто відтворює споживацький склад мислення в релігійному вбранні.

Сенс, каже він, не в контролі, а в тому, щоб ставати більш повно людиною в спілкуванні з Богом, щоб диявол і занепалий світ не могли зрештою завдати людині шкоди. Епізод досліджує богословське коріння охорони здоров'я та чому богослов'я лікаря формує медичну практику.

Ключові моменти

  1. Спікер припускає, що замість того, щоб іти до відділення невідкладної допомоги, можна піти до церкви, бо є багато випадків, особливо з дітьми, коли лікарня не зробила нічого, а соборування принесло зцілення.
  2. Спікер розповідає історію маленького хлопчика, знайденого на дні басейну, який не дихав, якого не реанімували в лікарні, але після того, як священник дав йому святий єлей, він прокинувся здоровим.
  3. Спікер каже, що таке трапляється постійно в їхній церкві.
  4. Спікер зауважує, що Божі чудеса виливаються всюди, якщо звертати увагу й бути частиною громади.
  5. Спікер особисто бачив людей, зцілених від багатьох речей під час соборування, і хоча це неможливо пояснити, воно присутнє у святій воді, соборуванні, ліках безсмертя та молитві.
  6. Спікер уточнює, що ці зцілення не підтверджують релігію як істинну в інструментальному чи утилітарному сенсі отримання правильного входу для правильного виходу, щоб жити вічно.
  7. Спікер пояснює, що суть у тому, щоб ставати більш людиною, щоб диявол і занепалий світ не могли завдати вам шкоди.
Fr.TEDTalks Instagram

Розпізнавання походить від Священного Передання, а не від інтуїції

Промовець відрізняє розпізнавання від інтуїції, зазначаючи, що розпізнавання ґрунтується на Священному Переданні, Святому Письмі та слові Божому, об'явленому протягом двох тисяч років. Він зауважує, що багато людей просять у Бога знак про те, що робити зі своїм життям, але Передання вже дає настанови, яких вони шукають. Він указує на отців, Писання та життя тисяч святих як на скарбницю богослов'я, досвіду й практичних настанов. Практичний шлях,…

Промовець відрізняє розпізнавання від інтуїції, зазначаючи, що розпізнавання ґрунтується на Священному Переданні, Святому Письмі та слові Божому, об'явленому протягом двох тисяч років. Він зауважує, що багато людей просять у Бога знак про те, що робити зі своїм життям, але Передання вже дає настанови, яких вони шукають. Він указує на отців, Писання та життя тисяч святих як на скарбницю богослов'я, досвіду й практичних настанов.

Практичний шлях, каже він, — прокинутися, молитися, постити, ходити до церкви й намагатися бути доброю людиною.

Ключові моменти

  1. Розпізнавання ґрунтується на Священному Переданні, Святому Письмі та слові Божому, об'явленому протягом 2000 років, а не на інтуїції чи знаках.
  2. Люди часто просять у Бога знак про те, що робити зі своїм життям, але Передання вже містить настанови, яких вони потребують.
  3. Отці, Писання та життя тисяч святих творять скарбницю богослов'я, досвіду й настанов.
  4. Конкретний спосіб жити — прокинутися, молитися, постити, ходити до церкви й бути доброю людиною.

Як християни п’ятого століття знали Христа без друкованих Біблій

Промовець ставить протестантському співрозмовнику історичне питання: як би неписьменна людина в п’ятому столітті дізналася про Ісуса без доступу до друкованої Біблії? Він стверджує, що протестантська модель християнства, зосереджена на індивідуальному читанні Писання, практично неможлива до винайдення друкарського верстата й поширення масової грамотності. Натомість він представляє власний погляд як такий, що не вимагає логоцентричної,…

Промовець ставить протестантському співрозмовнику історичне питання: як би неписьменна людина в п’ятому столітті дізналася про Ісуса без доступу до друкованої Біблії? Він стверджує, що протестантська модель християнства, зосереджена на індивідуальному читанні Писання, практично неможлива до винайдення друкарського верстата й поширення масової грамотності.

Натомість він представляє власний погляд як такий, що не вимагає логоцентричної, книгоцентричної віри. Він визнає, що існувала одна історична Церква, і наводить reductio ad absurdum: якщо протестантизм правильний, то Церква навчала помилково протягом 1500 років. Він питає, чи дозволив би Бог, щоб віра, яку Він установив, була спотворена протягом усього того періоду.

Обмін думками зосереджений на ролі Писання, передання й Церкви в передаванні християнської віри до модерної доби.

Ключові моменти

  1. Промовець питає протестанта, куди б пішла людина п’ятого століття, щоб дізнатися про Ісуса, з огляду на масову неписьменність.
  2. Він заявляє, що протестантська версія християнства практично неможлива до друкарського верстата.
  3. Він каже, що не дотримується логоцентричного бачення християнства, яке вимагає друкованої книги.
  4. Він стверджує, що протестантизм по суті доступний лише через модерність.
  5. Він визнає, що історично існувала одна Церква.
  6. Він наводить reductio: твердження, що християнство неправильно практикували протягом 1500 років.
  7. Він питає, чи дозволив би Бог Церкві помилково навчати віри, яку Він установив, протягом 1500 років.
Думок у дискусії: 15 "Історично була одна церква, але тепер ми робимо що хочемо" Читати дискусію
Disgruntled Docs разом з Trust God ☦︎︎︎ Instagram

Святий Іоан Златоуст: день пам'яті та вибрані повчання

У дописі вшановується день пам'яті святого Іоана Златоуста 13 листопада, подано короткий життєпис, а далі двадцять цитат, приписуваних йому. У життєписі зазначено його народження в Антіохії близько 347 року, виховання матір'ю святою Анфусою, богословське навчання під керівництвом Діодора Тарсійського, роки аскетичної практики, рукоположення на диякона 381 року й на пресвітера 386 року, а також походження його прізвиська «Златоуст» (Золотоустий)…

У дописі вшановується день пам'яті святого Іоана Златоуста 13 листопада, подано короткий життєпис, а далі двадцять цитат, приписуваних йому. У життєписі зазначено його народження в Антіохії близько 347 року, виховання матір'ю святою Анфусою, богословське навчання під керівництвом Діодора Тарсійського, роки аскетичної практики, рукоположення на диякона 381 року й на пресвітера 386 року, а також походження його прізвиська «Златоуст» (Золотоустий) від його проповідування.

У ньому згадано його обрання архієпископом Константинопольським 398 року, його доброчинну працю серед бідних і хворих, його роль у формуванні Божественної Літургії, що носить його ім'я, його протистояння з імператорською владою, яке привело до позбавлення кафедри й заслання, та його смерть 407 року з останніми словами «Слава Богу за все».

Цитати охоплюють низку тем: покладання на Боже милосердя, а не на власну чесноту; переважаюча любов Бога; витривалість у випробуваннях; щастя через вдячність; сила молитви; євхаристійна єдність, узята з 1 Коринтян 10:17; шлюб як «мала Церква», що наслідує Христову любов до Церкви; охорона язика; покаяння як Божественні ліки; протиставлення чеснот порокам; відкидання фальшивого вчення в ім'я любові; цінування чесноти понад тілесну красу; суспільні обов'язки посту, зокрема годування голодних і відвідування хворих; ототожнення накопичення багатства з крадіжкою; засудження аборту як гіршого за вбивство; і наполягання на тому, що вшанування Христового тіла вимагає піклування про бідних, а не прикрашання церков золотом. У дописі ці вислови подано без додаткового коментаря чи обговорення.

  • Біографічний огляд життя і єпископського служіння святого Іоана Златоуста
  • Двадцять цитат про милосердя, молитву, покаяння й християнське життя
  • Учення про Євхаристію як єдність в одному Тілі Христовому
  • Заклики до милосердя, посту й піклування про бідних
  • Засудження аборту й критика накопичення багатства
CHRISTIANITY UNITED Instagram

Називати Христа Господом чи жити для Нього: православне вчення про справжню віру

Допис зосереджується на застереженні Христа в Матвія 7:21, що не кожен, хто називає Його Господом, увійде в Царство, але лише ті, хто чинить волю Отця. У ньому пояснюється, що православне християнство розуміє спасіння не як одноразове проголошення віри, а як довічну подорож зростання в спілкуванні з Богом, співпраці з Його благодаттю та боротьби з пристрастями, які відділяють нас від Нього. Автор наголошує, що справжня віра повинна приносити…

Допис зосереджується на застереженні Христа в Матвія 7:21, що не кожен, хто називає Його Господом, увійде в Царство, але лише ті, хто чинить волю Отця. У ньому пояснюється, що православне християнство розуміє спасіння не як одноразове проголошення віри, а як довічну подорож зростання в спілкуванні з Богом, співпраці з Його благодаттю та боротьби з пристрастями, які відділяють нас від Нього.

Автор наголошує, що справжня віра повинна приносити плід у смиренні, прощенні та любові, а не лише в зовнішніх релігійних практиках, таких як відвідування церкви, носіння хреста чи знання Писання. Святих наведено як взірці: навіть після років молитви, посту й духовної боротьби вони продовжували каятися й просити милості, а не хвалитися своєю святістю.

Допис розрізняє боротьбу з гріхом і тим, коли людині стає зручно жити в ньому. Він завершується прямим питанням для самоперевірки: чи людина справді бажає йти за Христом, чи лише хоче називатися християнином, і молитвою про те, щоб віра була видима у смиренні, прощенні та любові.

  • Словесне сповідання Христа Господом недостатнє для спасіння (Матвія 7:21).
  • Православне спасіння — це довічне спілкування з Богом, співпраця з благодаттю та боротьба з пристрастями.
  • Справжня віра приносить плід у смиренні, прощенні та любові, а не лише в зовнішніх релігійних діях.
  • Святі продовжували каятися, попри роки духовної боротьби; вони не хвалилися святістю.
  • Вирішальне питання: чи я бажаю йти за Христом, чи лише називатися християнином?