Ancient Faith
YouTube
Чому Православна Церква читає Септуагінту
28:17
Подкаст відповідає на аргумент Бена Меркла, що протестантські Біблії залежать від масоретського єврейського тексту, збереженого рабиністичним юдаїзмом після 70 року по Р. Х., і на його припущення, що ті, хто це відкидає, мають перейти в Православ'я. Джеймі Беннетт погоджується з історичними фактами Меркла: Вестмінстерське сповідання зобов'язує реформатські церкви до єврейського тексту, масоретський текст є середньовічним (VII–X століття), а християнська гебраїстика прийшла через єврейських учителів, як-от Давид Кімхі.
Однак Беннетт стверджує, що самі апостоли цитували грецьку Септуагінту, єврейський переклад, зроблений за століття до Христа, коли цитували Старий Заповіт у Новому Заповіті. Він наводить кілька прикладів, де новозаповітне вчення спирається на читання Септуагінти, які відрізняються від масоретського тексту: Євреїв 10:5 («тіло» проти «вух»), Матвія 1:23 («діва» проти «молодої жінки»), Дії 15 (язичники включені через «людство» проти «Едом») і Євреїв 1:6 (ангели поклоняються Христу, відсутнє в масоретському Второзаконні).
Сувої Мертвого моря підтверджують, що єврейські тексти до 70 року часто збігаються із Септуагінтою проти пізнішого масоретського тексту. Православна Церква прийняла Септуагінту як Писання від апостолів і далі читає її в богослужінні, не стверджуючи, що це бездоганний автограф, але довіряючи прийняттю її Церквою. Августин розповідає, як у 403 році по Р. Х. громада бунтувала через те, що латинський переклад Єроніма читав «плющ» замість традиційного «гарбуза» в Йони 4, показуючи глибоку прив'язаність до латинського тексту, заснованого на грецькому.
Ключові моменти
- Августин розповідає, як громада бунтувала через те, що новий латинський переклад Єроніма читав «плющ» замість традиційного «гарбуза» в Йони 4, показуючи глибоку прив'язаність до латинського тексту, заснованого на грецькому.
- Бен Меркл стверджує, що протестантський Старий Заповіт покладається на масоретський текст, збережений рабинами після 70 року по Р. Х. (VII–X століття), і без них протестанти втрачають здатність читати й перекладати єврейську Біблію.
- Меркл кидає виклик своїм реформатським читачам: якщо в них «алергічна реакція на рабинів», їм слід переходити в Православ'я, оскільки Вестмінстерське сповідання (1.8) зобов'язує їх до єврейського тексту як автентичного.
- Беннетт погоджується з історичними твердженнями Меркла: Вестмінстер 1.8 прив'язує реформатів до єврейського тексту; масоретський текст є середньовічним; християнське вивчення єврейської мови прийшло через єврейських учителів (Кімхі, Ройхлін), а реформатські вчені загалом виступали проти спалювання єврейських книг.
- Септуагінта була єврейським перекладом, зробленим в Александрії близько 250 року до Р. Х. для грекомовних євреїв, за століття до Христа; вона була Біблією Філона та синагог, які відвідував Павло.
- Автори Нового Заповіту цитують Септуагінту, коли цитують Старий Заповіт: Євреїв 10:5/Псалом 40:6 («тіло» проти «вух»), Матвія 1:23/Ісаї 7:14 («діва» проти «молодої жінки»), Дії 15/Амоса 9 («людство» проти «Едом»), Євреїв 1:6/Второзаконня 32:43 (рядок про поклоніння ангелів відсутній у масоретському тексті).
- Сувої Мертвого моря (до 70 року по Р. Х.) виявляють кілька форм єврейського тексту; багато сувоїв збігаються із Септуагінтою проти масоретського тексту (Єремія, Самуїл, Второзаконня 32:43), показуючи текстуальну багатоманітність до стандартизації.
- Пролог Сираха (132 р. до Р. Х.) чесно зазначає втрати перекладу з єврейської на грецьку; «Православна навчальна Біблія» (на основі Септуагінти) рекомендується самим Мерклом як вступ до грецького Старого Заповіту.