Kyle
YouTube
Як Отці та Собори спростовують домагання папського верховенства
25:42
Промовець відповідає на католицькі аргументи на користь папського верховенства, розглядаючи Дії 15, святоотцівські цитати та вселенські собори. Він стверджує, що рання Церква визнавала Петра першим серед рівних, а не монархічним правителем, і що честь Риму походила від його подвійно апостольського заснування Петром і Павлом, а не від самого Петра.
Августин тлумачив камінь у Матвія 16 як Петрове визнання віри або самого Христа й навчав, що ключі дані всій Церкві. Іриней хвалив переважний авторитет Риму через його віру й апостольське походження, але публічно докорив папі Віктору в суперечці про Пасху, ставлячись до нього як до брата-єпископа. Кипріан писав, що жоден єпископ не ставить себе єпископом єпископів, і чинив опір папі Стефану.
Кілька давніх кафедр — Александрія, Антіохія, Константинополь, Карфаген, Єрусалим — слугували регіональними апеляційними інстанціями, показуючи, що Рим поважали, але він не був унікальним в апеляційній функції. Томос Лева був прийнятий у Халкидоні, бо після перевірки разом із вченням Кирила відповідав апостольській вірі, а не просто тому, що папа говорив.
Промовець твердить, що домагання Ватикану I суперечать історії: Латеранський собор 649 року папи задумували як вселенський, але Схід його не визнав; папи суперечили один одному щодо 28-го правила Халкидону; а Мелетіанська схизма демонструє, що істинна Церква може існувати поза спілкуванням з Римом. Внутрішні поділи східного католицтва далі показують, що спілкування з Римом не дає справжньої єдності.
Ключові моменти
- Дії 15 немає в католицькому списку 21 вселенського собору; Петро — перший серед рівних як служитель-провідник, але єпископ Риму не єдиний наступник Петра, оскільки Антіохійська кафедра також заснована Петром.
- Ватикан I обґрунтовує владу Риму й папську непомильність самим Петром, але Рим мав високу честь тому, що там померли і Петро, і Павло, що робить його подвійно апостольським.
- Августин тлумачить камінь у Матвія 16 як Петрове визнання віри або Христа, а не папський уряд, і навчає, що ключі дані всій Церкві; Петро представляє Церкву, але інші єпископи також пасуть стадо.
- Ігнатій Антіохійський каже: «де єпископ, там Церква», влада є місцевою; Дідахе призначає єпископів і дияконів на місцях без згадки про папське верховенство; Кипріан пише, що жоден єпископ не ставить себе єпископом єпископів, і чинив опір папі Стефану.
- Іриней хвалить переважний авторитет Риму через його віру й апостольське походження (Петро і Павло), а не вселенську юрисдикцію; Іриней публічно докорив папі Віктору в суперечці про Пасху й ставився до нього як до брата-єпископа, а не верховного правителя.
- Кілька давніх кафедр слугували регіональними апеляційними інстанціями — Александрія, Антіохія, Константинополь, Карфаген, Єрусалим — показуючи, що Рим поважали, але він не був унікальним чи верховним в апеляційній функції.
- Томос Лева був прийнятий у Халкидоні, бо після перевірки разом із вченням Кирила відповідав апостольській вірі, а не просто тому, що папа говорив; собори перевіряли римські документи щодо передання.
- Паралель Ісаї 22 з Еліакимом показує управителя під царем, а не непомильного монарха; Латеранський собор 649 року папи задумували як вселенський, але Схід його не визнав; Мелетіанська схизма доводить, що істинна Церква може існувати поза спілкуванням з Римом.