WeOrthodox
EN UA

Ιερά Σκήτη Προφήτη Ηλία Αγίου Όρους

Instagram ↗ дискусій: 41

Καλώς ήρθατε στο επίσημο κανάλι της Ιεράς Κοινοβιακής Παντοκρατορινής Σκήτης Προφήτου Ηλιού Αγίου Όρους, στο Instagram!

Старець Филимон про послух, помірність і Церкву як умний ковчег

Старець Филимон зі Святої обителі пророка Іллі на Афоні застерігає проти надмірної аскези, яку беруться без настанови. Він розповідає про випадок, коли хтось хвалився 1600 земними поклонами, і питає, як таке число можна витримати без шкоди для тіла. Він твердить, що щоденно робити п’ять земних поклонів із постійністю корисніше, ніж одне надмірне зусилля, бо тіло заклинить і людина більше ніколи їх не зробить. Старець наголошує, що міру духовної…

Старець Филимон зі Святої обителі пророка Іллі на Афоні застерігає проти надмірної аскези, яку беруться без настанови. Він розповідає про випадок, коли хтось хвалився 1600 земними поклонами, і питає, як таке число можна витримати без шкоди для тіла. Він твердить, що щоденно робити п’ять земних поклонів із постійністю корисніше, ніж одне надмірне зусилля, бо тіло заклинить і людина більше ніколи їх не зробить.

Старець наголошує, що міру духовної праці встановлює духовний отець, слово Боже і Церква, і що віруючі перебувають у Церкві й дотримуються того, що Церква каже. Він описує Церкву як умний ковчег: ти входиш у судно, і воно несе тебе до спасіння. Якщо ковчег зійде з курсу, хоч він не сходить, відповідальність належить ковчегові, а не пасажирові.

Якщо хтось покине ковчег, щоб плисти своїм човном, куди захоче, ніхто не гарантує, що він досягне мети. Обговорення зосереджене на послуху, помірності, розпізнаванні та необхідності залишатися в судні Церкви для спасіння.

Ключові моменти

  1. Хтось хвалиться, що робить 1600 земних поклонів; промовець питає, як їм вдається витримати таке число без шкоди для себе.
  2. Краще робити п’ять земних поклонів щодня, ніж 1600 відразу, бо тіло заклинить і людина більше ніколи їх не зробить.
  3. Міру встановлює духовний отець, слово Боже і Церква; віруючі перебувають у Церкві й дотримуються того, що Церква каже.
  4. Церква — це умний ковчег: ти входиш у судно, і воно несе тебе до спасіння.
  5. Якщо ковчег зійде з курсу, хоч він не сходить, відповідальність належить ковчегові, а не пасажирові.
  6. Якщо хтось покине ковчег, щоб плисти своїм човном, куди захоче, ніхто не гарантує, що він досягне мети.

Старець Филимон: Розчарування відчиняє двері до зневіри

Старець Филимон з Пантократорського скиту пророка Іллі на Афоні навчає, що розчарування — найнебезпечніший гріх, бо воно веде прямо до зневіри, сьомого смертного гріха. Він пояснює, що щоденне духовне зусилля часто приносить невдачу й знеохочення, але вірні не повинні приймати розчарування як постійний стан; вони мусять негайно його зупинити. Коли виникає гріховна думка, старець радить не затримуватися на ній і не вважати її вже скоєним гріхом.…

Старець Филимон з Пантократорського скиту пророка Іллі на Афоні навчає, що розчарування — найнебезпечніший гріх, бо воно веде прямо до зневіри, сьомого смертного гріха. Він пояснює, що щоденне духовне зусилля часто приносить невдачу й знеохочення, але вірні не повинні приймати розчарування як постійний стан; вони мусять негайно його зупинити.

Коли виникає гріховна думка, старець радить не затримуватися на ній і не вважати її вже скоєним гріхом. Натомість слід дати думці пройти, як птахові, що ширяє над головою, не розглядаючи його крил чи його бажання. Думка минула; немає потреби аналізувати, як чи чому стався гріх.

Єдина мета пам’ятання про гріх — перейти далі й залишити його позаду. Це вчення спирається на монашу традицію Святої Гори й звертається до поширеної боротьби зі зневірою — станом духовної млявості й відчаю, що паралізує душу. Слова старця Филимона звернені до кожного, чиї щоденні зусилля натрапляють на повторні невдачі, і пропонують практичний метод боротьби з нав’язливими думками та спокусою відчаю.

Він наголошує, що відповідь на падіння — не аналіз, а негайне звільнення, з довірою, що думка не має сили, якщо розум її не схопить. Цей підхід відображає ісихастську практику охорони серця й відмови приймати логізми — спокусні думки, що передують гріхові. Метафора птаха в старця ілюструє правильне ставлення: думка з’являється, пролітає, і пильний розум не йде за нею з цікавістю чи страхом.

Відмовляючись вступати у зміст думки, віруючий уникає пастки зневіри й зберігає поступ покаяння.

Ключові моменти

  1. Розчарування — найгірший гріх, бо воно веде до зневіри, сьомого смертного гріха.
  2. Щоденне духовне зусилля часто збиває нас з ніг або розчаровує нас, але ми не повинні приймати це розчарування постійно; ми мусимо його зупинити.
  3. Коли приходить гріховна думка, не думайте про неї довго й не вважайте її скоєним гріхом.
  4. Дайте думці пройти, як птахові, що ширяє над вашою головою; не дивіться на колір його крил чи на його бажання; вона минула.
  5. Не думайте про те, як ви скоїли гріх чи чому ви його скоїли.
  6. Згадуйте про гріх лише для того, щоб перейти далі й залишити його позаду.

Св. Павло про любов: православне тлумачення

У публікації подано грецький текст 1 Кор. 13:4-8 разом із тлумачним коментарем, узятим із книги «Новий Завіт із коротким тлумаченням» покійного професора Панайотіса Н. Трембеласа з Богословської школи Афінського університету та Братства богословів «О Сотер» (11-е видання, травень 2025 р., Афіни). Коментар розгортає кожну якість любові, названу апостолом Павлом, — довготерпіння, милосердя, відсутність заздрощів, смиренність, пристойну поведінку,…

У публікації подано грецький текст 1 Кор. 13:4-8 разом із тлумачним коментарем, узятим із книги «Новий Завіт із коротким тлумаченням» покійного професора Панайотіса Н. Трембеласа з Богословської школи Афінського університету та Братства богословів «О Сотер» (11-е видання, травень 2025 р., Афіни). Коментар розгортає кожну якість любові, названу апостолом Павлом, — довготерпіння, милосердя, відсутність заздрощів, смиренність, пристойну поведінку, безкорисливість, спокій, відмову зараховувати кривди, відкидання неправди, радість у правді, покриття недоліків, довіру, надію, терпіння — у повніший етичний і духовний опис.

Він пояснює, що людина, яка має любов, стає великодушною, терпимою, широкосердою, доброчинною і корисною; не заздрить, не кипить пристрастю і не діє з гордістю та свавіллям; не надимається зарозумілістю й гордістю; не чинить нічого непристойного, не шукає свого, не збуджується гнівом і люттю, ніколи не думає зла проти іншого і не зараховує зла, зазнаного від нього.

Він не радіє, коли бачить учинену неправду, але радіє, коли правда перемагає. Він покриває всі недоліки іншого і не глузує з них; формує прихильну довіру в усьому до того, кого любить. А коли стикається з відхиленнями іншого, надіється, що з усього цього той виправиться; у всьому виявляє терпіння до ближнього.

Любов ніколи не перестає, але завжди залишається істинною й сильною, навіть після нашої смерті.

  • Подає 1 Кор. 13:4-8 грецькою мовою
  • Подає коментар із «Нового Завіту з коротким тлумаченням» Трембеласа
  • Пояснює кожну властивість любові в етичних і духовних термінах
  • Описує практичну поведінку того, хто має любов
  • Зауважує, що любов триває й після смерті
Думок у дискусії: 4 Коротко кажучи, ніхто не любить, бо ця любов здається недосяжною. Читати дискусію

Старець Филимон: помри перед смертю, щоб жити новою людиною

У відео йдеться про старця Филимона зі скиту пророка Іллі на Афоні. Він починає з парадокса: якщо помреш, перш ніж померти, то не помреш, коли помреш. Далі він розповідає історію про отця Василія Ігондікакіса, ігумена Сівірону, якого запитали, що роблять монахи і як вони проводять день. Старець відповів, що монахи їдять один сухар: свою смерть. Старець Филимон пояснює, що якщо людина не розіпне свої пристрасті, майбутнє життя не може настати.…

У відео йдеться про старця Филимона зі скиту пророка Іллі на Афоні. Він починає з парадокса: якщо помреш, перш ніж померти, то не помреш, коли помреш. Далі він розповідає історію про отця Василія Ігондікакіса, ігумена Сівірону, якого запитали, що роблять монахи і як вони проводять день.

Старець відповів, що монахи їдять один сухар: свою смерть. Старець Филимон пояснює, що якщо людина не розіпне свої пристрасті, майбутнє життя не може настати. Він описує стару людину і нову людину як сполучені посудини: щось спорожнюється, а щось наповнюється. Коли ти спорожнюєш себе від старої людини, приходить нова людина.

Ключові моменти

  1. Промовець наводить парадокс: перед тим як померти, ти не помреш, але коли помреш, говорять молодим.
  2. Отця Василія Ігондікакіса, ігумена Сівірону, запитали, що роблять монахи і як вони проводять день.
  3. Старець відповів, що монахи їдять один сухар: свою смерть.
  4. Якщо не розіпнеш свої пристрасті, майбутнє життя не може настати, бо стара і нова людина — це сполучені посудини.
  5. Щось спорожнюється, а щось наповнюється; ти спорожнюєш себе від старої людини, і приходить нова людина.

Святий Єфрем Катунацький плакав при слові «Отче»

Отець Філемон, дикеос Святої Співної Скиті пророка Іллі на Афоні, говорить про те відношення, яке ми повинні мати з Христом, наводячи як приклад святого Єфрема Катунацького. Коли святий Єфрем приїхав до Ватопеду і йому дали читати Символ віри, він сказав «Вірую в єдиного Бога, Отця» і на слові «Отця» розрігся сльозами і не міг продовжити, бо відчував Бога як свого отця. Далі за нього читав хтось інший. Старець протиставляє це нашій молитві, в…

Отець Філемон, дикеос Святої Співної Скиті пророка Іллі на Афоні, говорить про те відношення, яке ми повинні мати з Христом, наводячи як приклад святого Єфрема Катунацького. Коли святий Єфрем приїхав до Ватопеду і йому дали читати Символ віри, він сказав «Вірую в єдиного Бога, Отця» і на слові «Отця» розрігся сльозами і не міг продовжити, бо відчував Бога як свого отця.

Далі за нього читав хтось інший. Старець протиставляє це нашій молитві, в якій розум блукає у буденних думках, і каже, що наше відношення з Богом має бути таким, як у святого: сказати «Отче» і заплакати, тобто відчути Його.

Ключові моменти

  1. 0:00 Святий Єфрем приїхав до Ватопеду і йому дали читати Символ віри.
  2. 0:00 Коли він сказав «Вірую в єдиного Бога, Отця», він розрігся сльозами на слові «Отця» і не міг продовжити, бо відчував Бога як отца, і далі читав хтось інший.
  3. 0:30 Коли ми читаємо Символ віри, наш розум блукає у буденних турботах, тож ми насправді не молимося.
  4. 0:30 Наше відношення з Богом має бути таким, щоб ми казали «Отче» і плакали, тобто відчували Його.

Геронда Філімон: Уся боротьба — прибрати ро, щоб стати святим

Геронда Філімон, дикеос Святої кіновіальної скиті Пантократорос пророка Іллі на Святій Горі Афон, говорить про мету життя як прагнення святості. Він протиставляє сучасну епоху, в якій людина залишається дикою (agrios) замість того, щоб ставати святою (agios), і каже, що вся духовна боротьба полягає у видаленні літери ро з нашого життя. Бог бажає оселитися в людському серці, поставити там Свій намет, ходити в нас і бути нашим Отцем, а ми станемо…

Геронда Філімон, дикеос Святої кіновіальної скиті Пантократорос пророка Іллі на Святій Горі Афон, говорить про мету життя як прагнення святості. Він протиставляє сучасну епоху, в якій людина залишається дикою (agrios) замість того, щоб ставати святою (agios), і каже, що вся духовна боротьба полягає у видаленні літери ро з нашого життя.

Бог бажає оселитися в людському серці, поставити там Свій намет, ходити в нас і бути нашим Отцем, а ми станемо Його улюбленими дітьми. Посилаючись на 2 Коринтян 7:1, він закликає очищатися від усякої скверни тіла й духа та вдосконалювати святість у страсі Божому. Христос переміг смерть і дав сенс життю, показавши призначення й спрямовуючи шлях.

Християнин живе не для того, щоб померти, а щоб стати святим, громадянином Божого Царства, подолати смертність і стати близьким Богові. Він завершує посиланням на дім Отця, цитуючи рядок «У домі Мого Отця, polemōn eim'» (я воюю).

Ключові моменти

  1. 0:00 Промовець протиставляє сучасну епоху, де людина залишається дикою (άγριος) замість того, щоб стати святою (άγιος), кажучи, що вся боротьба полягає в тому, щоб видалити літеру ро (ρο) з нашого життя, аби стати святою.
  2. 0:00 Бог бажає оселитися в нас, поставити Свій намет у наших серцях, ходити в нас і бути нашим Отцем, а ми станемо Його улюбленими дітьми.
  3. 0:00 Цитуючи 2 Коринтян 7:1, він закликає очищати себе від усякої скверни тіла й духа, удосконалюючи святість у страсі Божому.
  4. 0:39 Христос переміг смерть і дав сенс життю, показуючи нам, куди ми йдемо, і спрямовуючи нас.
  5. 0:39 Ми живемо не для того, щоб померти, а щоб стати святими, громадянами Божого Царства, подолати смертність і стати близькими Богові.
  6. 0:39 Він згадує блаженні оселі й цитує: «У домі Мого Отця, πολέμων ειμ'».

Піклування про літніх монахів: найважчий і найблагословенніший послух

Старець Филимон, дикеос Святого Патріаршого кіновійного скиту святого пророка Іллі на Афоні, розповідає про діаконію, служіння, у монашому житті. Він пояснює, що диякон — це той, хто служить, і що, служачи, ти віддаєш щось від себе. Він звертається до служіння піклування про літніх монахів і називає його прекрасною діаконією, хоч зауважує, що його власний скит ще не має цього служіння, бо не має старців. Піклування про старців, каже він,…

Старець Филимон, дикеос Святого Патріаршого кіновійного скиту святого пророка Іллі на Афоні, розповідає про діаконію, служіння, у монашому житті. Він пояснює, що диякон — це той, хто служить, і що, служачи, ти віддаєш щось від себе. Він звертається до служіння піклування про літніх монахів і називає його прекрасною діаконією, хоч зауважує, що його власний скит ще не має цього служіння, бо не має старців.

Піклування про старців, каже він, належить до найважчих і найблагословенніших завдань, які може отримати монах. Хто береться за це, той здобуває багато вінців, але праця вимагає великого терпіння, бо формує людину в того, хто любить. Розмова пов’язує значення служіння загалом із цим конкретним послухом: служіння — не абстрактна ідея, а віддання себе іншому, і немічність старих отців робить це віддання щоденним, тілесним і прихованим.

Старець представляє піклування про старих не як тягар, який треба терпіти, а як завдання, що винагороджує над міру, хоч воно щомиті вимагає терпіння й любові.

Ключові моменти

  1. Промовець каже, що диякон — це той, хто служить, і що служити означає віддавати щось від себе.
  2. Він називає служіння піклування про старців прекрасним, але каже, що вони не мають його, бо ще не мають старців.
  3. Служіння старцям належить до найважчих і найблагословенніших завдань, і ти здобуваєш багато вінців, але це вимагає великого терпіння, щоб бути людиною любові.

Старець Филимон про страх і ріку життя

Промовець розповідає, як старець Филимон зі Святого скиту пророка Іллі на Афоні відповів на його страхи щодо майбутнього. Старець використав образ ріки: з одного берега вид один, але коли перейти на інший берег, та сама дійсність відкривається з іншої перспективи. Він сказав, що коли на щоденне життя дивитися через дух і волю Божу, страх зникає повністю. Промовець підтверджує, що слова старця виявилися правдивими в його досвіді.

Ключові моменти

  1. Промовець прийшов до старця зі страхами про невідоме майбутнє, як кожна людина боїться завтрашнього дня.
  2. Старець сказав йому не боятися, використавши образ ріки, яка виглядає інакше, коли перейдеш на протилежний берег.
  3. Виявилося, що старець мав рацію: коли дивитися на щоденне життя через дух і волю Божу, зникає всякий страх.

Геронт Філимон: Блаженні, хто рано збагнув суєту

Геронт Філимон зі Святого скиту пророка Іллі на Афоні розповідає історію про Лазаря. За словами старця, Лазар не вставав і не сміявся, доки не побачив, як чоловік краде глечик. У той момент Лазар зауважив, що земля вкрала землю, виявляючи суєту світу. Старець пояснює, що ця сама суєта з'являється сьогодні в людях, які впадають у депресію через те, що не мають найновішого телефону, або через те, що хтось інший має Mercedes. Він каже, що всі такі…

Геронт Філимон зі Святого скиту пророка Іллі на Афоні розповідає історію про Лазаря. За словами старця, Лазар не вставав і не сміявся, доки не побачив, як чоловік краде глечик. У той момент Лазар зауважив, що земля вкрала землю, виявляючи суєту світу.

Старець пояснює, що ця сама суєта з'являється сьогодні в людях, які впадають у депресію через те, що не мають найновішого телефону, або через те, що хтось інший має Mercedes. Він каже, що всі такі турботи — брехня. Геронт Філимон наголошує, що блаженні ті, хто рано розуміє цю істину, бо кожен зрештою її розуміє. Однак якщо людина розуміє її пізно, усе її життя витрачається на суєти.

Ключові моменти

  1. Лазар не вставав і не сміявся, доки не побачив, як чоловік краде глечик, і зауважив, що земля вкрала землю.
  2. Той момент показав суєту світу, яку сьогодні ми маємо в ступі.
  3. Люди впадають у депресію через те, що не мають найновішого телефону, або через те, що хтось інший має Mercedes, але все це — брехня.
  4. Блаженні ті, хто розуміє це рано, бо кожен зрештою це розуміє, але якщо зрозумієш це пізно, усе твоє життя минає, витрачене на суєти.

Геронда Філімон: терпіння зрошує серце, як мжичка

Геронда Філімон зі Святого скиту пророка Іллі на Афоні навчає, що коли людина в скорботі, першою відповіддю мають бути терпіння й уникання напруги. Він порівнює Боже милосердя з легкою мжичкою, яка ніжно зрошує серце, а не з водоспадом. Чудо належить Богові; наша роль — намагатися бути живим прикладом для стражденної людини, щоб вона наслідувала. Він цитує святого Іоана Золотоустого, який сказав, що християнин — як вершник на коні, за яким усі…

Геронда Філімон зі Святого скиту пророка Іллі на Афоні навчає, що коли людина в скорботі, першою відповіддю мають бути терпіння й уникання напруги. Він порівнює Боже милосердя з легкою мжичкою, яка ніжно зрошує серце, а не з водоспадом. Чудо належить Богові; наша роль — намагатися бути живим прикладом для стражденної людини, щоб вона наслідувала.

Він цитує святого Іоана Золотоустого, який сказав, що християнин — як вершник на коні, за яким усі спостерігають; спостерігачі бачать приклад і пізнають християнина за ним. Терпіння потрібне в усьому духовному житті, у стосунках з іншими та в прощенні; без нього нічого не вдається. Сучасні звички швидкості та ефективності не застосовні до духовних справ, бо Божа благодать діє повільно.

Ключові моменти

  1. Коли інша людина в скорботі, перше, що треба робити, — це вправлятися в терпінні й не створювати напруги, дозволяючи Божому милосердю зрошувати її серце, як легка мжичка, а не водоспад.
  2. Чудо належить Богові; наша роль — намагатися бути прикладом і взірцем для тієї людини, щоб вона наслідувала.
  3. Святий Іоан Золотоустий сказав, що християнин — як вершник на коні, за яким усі спостерігають; вони бачать приклад і кажуть: «Це християнин».
  4. Терпіння необхідне в усьому духовному житті, у спілкуванні з ближніми та в прощенні; без терпіння нічого не виходить.
  5. Ми всі навчилися бути швидкими та ефективними, але це не так працює; благодать Божа діє повільно.

Коментар до Івана 3:17: Христос посланий спасати, а не осуджувати

У публікації подано короткий коментар до Івана 3:17 із книги «Новий Завіт із коротким коментарем» покійного професора Панагіотіса Н. Трембеласа з Богословської школи Афінського університету та Братства богословів «Спаситель» (11-те видання, травень 2025 року). У коментарі вселенський вимір місії Христа протиставляється окремому юдейському очікуванню Месії. У ньому пояснюється, що Бог не послав Свого Сина, щоб судити й осуджувати людство, а щоб…

У публікації подано короткий коментар до Івана 3:17 із книги «Новий Завіт із коротким коментарем» покійного професора Панагіотіса Н. Трембеласа з Богословської школи Афінського університету та Братства богословів «Спаситель» (11-те видання, травень 2025 року). У коментарі вселенський вимір місії Христа протиставляється окремому юдейському очікуванню Месії.

У ньому пояснюється, що Бог не послав Свого Сина, щоб судити й осуджувати людство, а щоб увесь світ був спасений через Нього. У коментарі зазначається, що деякі юдеї вірили, ніби Месія спасе лише юдеїв, а всі інші народи осудить, тоді як Євангеліє відкриває, що Божа мета — спасіння всього людського роду. У публікації наведено грецький текст Івана 3:17: «Бо Бог не послав Свого Сина у світ, щоб судити світ, а щоб світ спасся через Нього».

  • Коментар до Івана 3:17 з православного богословського видання
  • Протиставляє вселенське спасіння окремому месіанському очікуванню
  • Пояснює, що місія Христа — спасати, а не осуджувати
  • Зазначає, що деякі юдеї очікували, що Месія спасе лише юдеїв
  • Джерело: професор Трембелас і Братство богословів «Спаситель»

Геронда Філімон про сльози радості та значення χαρά

Геронда Філімон, монах Святого кіновіального скиту Пантократор святого пророка Іллі на Святій Горі Афон, у відео, поширеному Товариством друзів Святої Гори Афон в Іракліоні, говорить про необхідність сліз. Він розрізняє потрібні сльози: не сльози смутку, а сльози радості. Церква називає цей стан χαρμολύπη — радісна скорбота. Старець пояснює походження грецького слова на позначення радості, χαρά, простежуючи його до дієслова αραρίσκω, яке означає…

Геронда Філімон, монах Святого кіновіального скиту Пантократор святого пророка Іллі на Святій Горі Афон, у відео, поширеному Товариством друзів Святої Гори Афон в Іракліоні, говорить про необхідність сліз. Він розрізняє потрібні сльози: не сльози смутку, а сльози радості. Церква називає цей стан χαρμολύπη — радісна скорбота. Старець пояснює походження грецького слова на позначення радості, χαρά, простежуючи його до дієслова αραρίσκω, яке означає з'єднуватися або гармоніювати.

З цього він робить духовний урок: коли людина має гармонію всередині, вона має радість; а коли вона має радість, вона стоїть біля світла. Відео доступне на YouTube-каналі Товариства друзів Святої Гори Афон в Іракліоні. Це вчення пов'язує досвід радісних сліз із внутрішнім станом гармонії та з позиційною близькістю до Божественного світла.

Слова старця представляють радість не як швидкоплинну емоцію, а як плід гармонійної душі, а сльози радості — як вираження цієї гармонії. Обговорення зосереджується на значенні χαρμολύπη як парадоксального поєднання радості й смутку, етимології χαρά як гармонії та відповідній духовній поставі — стоянні біля світла.

Ключові моменти

  1. Нам потрібні сльози, але одна сльоза радості.
  2. Церква називає це радісною скорботою, χαρμολύπη.
  3. Слово χαρά (радість) походить від αραρίσκω, що означає гармонію.
  4. Коли людина має гармонію, вона має радість.
  5. Коли вона має радість, вона поруч зі світлом.

Старець Филимон: Терпіння — це гальмо й лікарство життя

Старець Филимон, праведник Святої кіновіальної скиті Пантократорос пророка Іллі на Афоні, навчає, що терпіння діє і як гальмо, і як лікарство життя. У відео під назвою «Усе потребує терпіння» на каналі Святої митрополії Салонік він пояснює, що терпіння потрібне щогодини й щомиті, у щоденних справах і в духовній боротьбі. Без терпіння людина не може зробити жодного кроку вперед. Молитва вимагає терпіння; ті, кому його бракує, залишають молитву на…

Старець Филимон, праведник Святої кіновіальної скиті Пантократорос пророка Іллі на Афоні, навчає, що терпіння діє і як гальмо, і як лікарство життя. У відео під назвою «Усе потребує терпіння» на каналі Святої митрополії Салонік він пояснює, що терпіння потрібне щогодини й щомиті, у щоденних справах і в духовній боротьбі. Без терпіння людина не може зробити жодного кроку вперед. Молитва вимагає терпіння; ті, кому його бракує, залишають молитву на півдорозі.

Любов так само залежить від терпіння. Старець наводить конкретні приклади: людина, яка зробила добро лише раз, два чи три, а потім перестала, і душа, яка терпіла дітей лише кілька разів, а потім вибухнула. Це вчення подає терпіння як необхідне для кожного аспекту християнського життя, від внутрішньої праці молитви до зовнішніх вимог сім’ї та любові.

Ключові моменти

  1. Терпіння — це гальмо нашого життя.
  2. Терпіння — це лікарство нашого життя.
  3. Нам потрібне терпіння щогодини й щомиті як у щоденному, так і в духовному житті.
  4. Без терпіння не можна зробити жодного кроку.
  5. Молитва вимагає терпіння; хто його не має, той залишає молитву на середині.
  6. Любов також потребує терпіння.
  7. Одна людина розповіла, що робила добро лише один, два чи три рази, а потім перестала.
  8. Сім’я потребує терпіння; одна душа розповіла, що терпіла дітей лише кілька разів, а потім вибухнула.

Святий Порфирій: У Православ'ї немає безвиході

У дописі подано уривок святого Порфирія Кавсокаливіта, взятий з книги «Віос кай Лоґі» (Життя і слова) у ювілейному виданні 2003–2023, виданому Святою обителлю Хрисопігі в Ханьї, сторінка 399. Уривок узято з підрозділу під назвою «Справжнє покаяння приносить освячення». Святий стверджує, що в Православ'ї немає безвиході, бо духовник має благодать прощати. Він описує сповідь як великий дар: людина йде до духовного отця, сповідається, переживає…

У дописі подано уривок святого Порфирія Кавсокаливіта, взятий з книги «Віос кай Лоґі» (Життя і слова) у ювілейному виданні 2003–2023, виданому Святою обителлю Хрисопігі в Ханьї, сторінка 399. Уривок узято з підрозділу під назвою «Справжнє покаяння приносить освячення». Святий стверджує, що в Православ'ї немає безвиході, бо духовник має благодать прощати.

Він описує сповідь як великий дар: людина йде до духовного отця, сповідається, переживає примирення з Богом, отримує радість і звільняється від вини. Через це таїнство вірні прямують до безсмертя без тривоги чи страху.

  • Цитата святого Порфирія Кавсокаливіта з «Віос кай Лоґі», ювілейне видання 2003–2023
  • У Православ'ї немає безвиході, бо духовник має благодать прощати
  • Сповідь приносить примирення з Богом, радість і свободу від вини
  • Духовного отця описано як великий дар
  • Через сповідь вірні прямують до безсмертя без тривоги чи страху

Геронда Філімон: Бог знає краще за нас; відчай — найтяжчий гріх

Геронда Філімон зі Святої обителі пророка Іллі на Афоні говорить про те, як зустрічати щоденні несподіванки та труднощі. Він каже, що кожен новий день приносить непередбачувані події, деякі з них складні, але близькість до Христа дає змогу їх розв’язувати. Він згадує нещодавні лиха, як-от постраждалих дітей і землетруси, та попереджає, що можуть прийти ще невідомі випробування. Оскільки Господь Бог живий, він наполягає, що ми не повинні…

Геронда Філімон зі Святої обителі пророка Іллі на Афоні говорить про те, як зустрічати щоденні несподіванки та труднощі. Він каже, що кожен новий день приносить непередбачувані події, деякі з них складні, але близькість до Христа дає змогу їх розв’язувати. Він згадує нещодавні лиха, як-от постраждалих дітей і землетруси, та попереджає, що можуть прийти ще невідомі випробування.

Оскільки Господь Бог живий, він наполягає, що ми не повинні піддаватися зневірі. Відчай називають найтяжчим гріхом; він пригадує повчання отця Єпіфанія, що коли людина впадає у відчай, диявол радіє. Те, що відбувається, може здаватися нам дивним, але Бог знає краще за нас.

Ключові моменти

  1. День, що настає, завжди приносить несподіванки, деякі з них складні.
  2. Якщо ти близький до Христа, ти можеш розв’язати ці труднощі.
  3. Нещодавні труднощі включають постраждалих дітей і землетруси, а попереду — ще більше невідомих випробувань.
  4. Оскільки Господь Бог живий, ми не повинні піддаватися зневірі.
  5. Відчай — найтяжчий гріх; коли людина впадає у відчай, диявол радіє, як навчав отець Єпіфаній.
  6. Те, що відбувається, здається нам дивним, але Бог знає краще за нас.

Геронда Філимон: Відповідальність і самопізнання в історії прочанина

Геронда Філимон переповідає історію про священика при Портаїтисі на Афоні, який клав у деревах хустинки з грошима — п’ять, десять або сто драхм — щоб прочани їх знаходили. Коли прочанин знаходив одну, священик казав узяти її, якщо вона потрібна, а якщо ні — залишити, покладаючи таким чином відповідальність за вибір на саму людину.

Старець пов’язує це з духовним життям: кожна людина відповідальна за свої вчинки і дасть відповідь Богові за свої гріхи й немочі, особливо коли мала можливість зробити краще.

Ключові моменти

  1. Священик при Портаїтисі клав хустинки з грошима в деревах, щоб прочани їх знаходили.
  2. Він наставляв тих, хто їх знаходив, брати гроші лише якщо вони потрібні, інакше залишити їх, роблячи саму людину відповідальною за вибір.
  3. Промовець каже, що це відображає духовне життя: кожна людина відповідальна за все, що робить.
  4. Кожен дасть відповідь Богові за свої гріхи й немочі, особливо коли мав можливість зробити краще.

Св. Паїсій: Ангел-Хоронитель, даний при хрещенні

У дописі подано уривок із шостого тому бесід про молитву святого Паїсія Афонського, виданого Святим Ісихастирієм святого Іоана Богослова у Василиках, Салоніки, у восьмому передруці 2024 року. Уривок подано на сторінках 93 і 96 у підрозділі під назвою «Ангел-Хоронитель». В уривку святий Паїсій навчає, що коли людина хреститься, Бог призначає їй ангела-хоронителя, який бере її під опіку під час хрещення і супроводжує її протягом усього життя.…

У дописі подано уривок із шостого тому бесід про молитву святого Паїсія Афонського, виданого Святим Ісихастирієм святого Іоана Богослова у Василиках, Салоніки, у восьмому передруці 2024 року. Уривок подано на сторінках 93 і 96 у підрозділі під назвою «Ангел-Хоронитель». В уривку святий Паїсій навчає, що коли людина хреститься, Бог призначає їй ангела-хоронителя, який бере її під опіку під час хрещення і супроводжує її протягом усього життя.

Святий наголошує, що ангел-хоронитель невидимо перебуває поруч у всі часи, охороняючи й пильнуючи людину. Він також додає умову: людина повинна також дбати про власне життя і утримуватися від гріха. Текст є прямою транскрипцією з книги й містить бібліографічне посилання для перевірки. Жодних додаткових коментарів чи обговорень до цитати не додається.

  • Під час хрещення Бог дає ангела-хоронителя, який бере людину під опіку.
  • Ангел-хоронитель супроводжує людину протягом життя, невидимо присутній.
  • Ангел охороняє й пильнує людину.
  • Людина також повинна дбати про своє життя і не грішити.
  • Уривок узято з шостого тому про молитву святого Паїсія, сторінки 93 і 96.

Святий Паїсій дає лукум продавцеві фільмів, спонукаючи до покаяння

Старець Філімон, монах Свято-Пантократорівського скиту пророка Іллі на Афоні, розповідає історію про святого Паїсія. Святий зустрів чоловіка, який володів крамницею, де продавали непристойні фільми. Святий Паїсій дав чоловікові лукум, традиційні солодощі. Чоловік поклав лукум до кишені й сказав, що його не їдять. Святий Паїсій відповів, запитавши, чи їдять те, що чоловік продає людям. Питання пронизало сумління чоловіка. Він одразу зрозумів…

Старець Філімон, монах Свято-Пантократорівського скиту пророка Іллі на Афоні, розповідає історію про святого Паїсія. Святий зустрів чоловіка, який володів крамницею, де продавали непристойні фільми. Святий Паїсій дав чоловікові лукум, традиційні солодощі. Чоловік поклав лукум до кишені й сказав, що його не їдять.

Святий Паїсій відповів, запитавши, чи їдять те, що чоловік продає людям. Питання пронизало сумління чоловіка. Він одразу зрозумів натяк, покаявся у своєму колишньому занятті й залишив справу. Потім він вирушив до Албанії, де співпрацював з архієпископом Анастасієм, щоб будувати церкви, засновувати служіння й здійснювати благодійні справи.

Старець Філімон підсумовує, зауважуючи, що такі перетворювальні моменти часто залишаються непоміченими, бо люди залишаються замкненими у власній волі, не чуючи й не бачачи чудес, які Бог чинить через своїх святих.

Ключові моменти

  1. Святий Паїсій дає лукум чоловікові, який володів крамницею, де продавали непристойні фільми.
  2. Чоловік кладе лукум до кишені й каже, що його не їдять.
  3. Святий Паїсій запитує, чи їдять те, що чоловік дає людям.
  4. Чоловік одразу розуміє, кається й залишає свою колишню справу.
  5. Він вирушає до Албанії й працює з архієпископом Анастасієм, будуючи церкви, засновуючи служіння та здійснюючи благодійні справи.
  6. Оповідач зауважує, що ми не чуємо й не бачимо таких чудес, але залишаємося замкненими у власній волі.

Старець Филимон про добру зміну: Благодать Божа і благословення Панагії

У відео з YouTube-каналу «Парафіяльне життя — Свята Церква святого Димитрія в Піреї» старець Филимон зі Святого кіновійного Пантократорського скиту пророка Іллі на Святій Горі Афон говорить про те, що він називає «доброю зміною». Він розповідає, як допоміг деяким людям, і після цього до нього підійшли жінки й запитали, що він зробив, бо помітили зміну в тих людях. Старець відповів, що вони мають велику неміч, і запитав, що ще вони можуть…

У відео з YouTube-каналу «Парафіяльне життя — Свята Церква святого Димитрія в Піреї» старець Филимон зі Святого кіновійного Пантократорського скиту пророка Іллі на Святій Горі Афон говорить про те, що він називає «доброю зміною». Він розповідає, як допоміг деяким людям, і після цього до нього підійшли жінки й запитали, що він зробив, бо помітили зміну в тих людях.

Старець відповів, що вони мають велику неміч, і запитав, що ще вони можуть зробити. Він приписав зміну не своїм діям, а благодаті Божій і благословенню Панагії. Він заохотив їх не занепадати духом, робити те, що можуть, і довіряти, що Бог зробить решту.

Це вчення наголошує на смиренні, покладанні на Божу благодать і ролі Богородиці в духовному переображенні.

Ключові моменти

  1. Жінки помічають зміну в людях після того, як старець їм допоміг, і запитують, що він зробив.
  2. Старець каже, що вони мають велику неміч, і запитує, що ще вони можуть зробити.
  3. Старець приписує зміну благодаті Божій і благословенню Панагії.
  4. Старець каже їм не занепадати духом, робити те, що можуть, а Бог зробить решту.

Геронда Філімон про красу кінця і Воскресіння

Геронда Філімон, праведний старець Святого монастирського скиту Пантократорос пророка Іллі на Афоні, виголошує прощальне слово. Він бажає своїм слухачам щасливих свят і цитує пісню, приписувану Одіссею, яка описує довгі роки блукань, голоду й болю, разом із надією забути ті труднощі, досягнувши того, що він називає красою кінця. Старець каже, що залишається зі своїми слухачами цього року, і висловлює побажання, щоб вони не розлучилися наступного…

Геронда Філімон, праведний старець Святого монастирського скиту Пантократорос пророка Іллі на Афоні, виголошує прощальне слово. Він бажає своїм слухачам щасливих свят і цитує пісню, приписувану Одіссею, яка описує довгі роки блукань, голоду й болю, разом із надією забути ті труднощі, досягнувши того, що він називає красою кінця. Старець каже, що залишається зі своїми слухачами цього року, і висловлює побажання, щоб вони не розлучилися наступного року.

Додає, що якщо вони загубляться одне для одного, то знову зустрінуться при Воскресінні. Завершує словами, що вони спатимуть, доки не зазвучить труба свята Воскресіння.

Ключові моменти

  1. Промовець прощається й бажає щасливих свят.
  2. Він наводить рядок пісні, приписуваної Одіссею, що описує роки блукань і бажання знову побачити дим свого дому.
  3. Він заявляє, що цього року він зі слухачами, і бажає, щоб наступного року вони не загубили одне одного, але якщо загубляться, то зустрінуться вгорі.
  4. Він каже, що вони спатимуть, доки не зазвучить труба свята Воскресіння.