r/OrthodoxChristianity
Reddit
Вселенський патріарх: людську гідність не можна ні додати, ні відняти зовнішніми чинниками
На Міжнародній зустрічі заради миру в Ассізі 27 жовтня 2026 року Вселенський патріарх Варфоломій звернувся до того, що назвав фундаментальною темою: дарованої Богом гідності кожної людської істоти.
Він навів Святий і Великий Собор на Криті (2016), який сповідує, що кожна людина, незалежно від кольору шкіри, релігії, раси, статі, національності чи мови, створена за образом і подобою Божою та користується рівними правами в суспільстві.
Розвиваючи цю думку, патріарх підкреслив, що колір шкіри, етнічне походження, мова, релігія, стать чи соціальний статус не можуть ані додати, ані відняти від гідності людини, створеної за образом Божим. Це переконання він ґрунтував на Писанні, посилаючись на Діяння 17:26, де Павло каже, що Бог створив кожен народ з однієї крові, та на Галатів 3:28, де Павло проголошує, що немає ані юдея, ані грека, ані раба, ані вільного, ані чоловічої статі, ані жіночої, бо всі ви одне у Христі Ісусі.
Патріарх зауважив, що, утверджуючи єдність у Христі, апостол проголосив спільну гідність, яка перевищує світські категорії та ієрархії.
Він сказав, що ця спільна гідність походить від Христа, який розкриває свої обійми для всіх, хто приходить до Нього, ніколи не питаючи «Хто ти?», але даруючи любов кожному, хто її шукає, як показують Його слова: «Хто приходить до Мене, того я не віджену» (Івана 6:37).
Посилаючись на самарянку, Закхея та милосердного самарянина, патріарх сказав, що це євангельське відкриття здійснюється на Хресті, де Христос простягає свої обійми, щоб обійняти все людство, виконуючи Свої слова: «І коли Я буду піднесений від землі, всіх притягну до Себе» (Івана 12:32), даючи зрозуміти, якою смертю Він мав умерти (Івана 12:33).
У розпростертих обіймах Розп'ятого відкривається любов Божа — любов без виключення, яка покликає кожну людину, попри всі межі, до єднання.
Патріарх також підкреслив, що визнання природної людської гідності має виявлятися в конкретних діях, щоб бути справжнім. Він вказав на притчу про Страшний Суд, де єдиний критерій простий: дати їжу, воду, одяг, відвідати хворого або в'язня. Господь ототожнює Себе з голодним і чужинцем, не питаючи про їхню віру чи походження, кажучи: «Те, що ви зробили для одного з цих Малих братів Моїх, ви зробили для Мене» (Матвія 25:40).
Далі він зауважив, що святий Іван підсумовує це служіння фразою «Бог є любов» (1 Івана 4:8) і з суворістю додає, що той, хто стверджує, що любить Бога, а ненавидить брата чи сестру свого, є брехуном (1 Івана 4:20).
У світлі цих вічних істин патріарх сказав, що Православна Церква без вагань приймає мову прав людини зі Всесвітньої декларації 1948 року: «Усі люди народжуються вільними та рівними у своїй гідності та правах». Він додав, що цей принцип черпає свою силу з церковного розуміння людської особистості: православне богослов'я особи та обожнюючого єднання між Богом і людством надає цій мові міцного підґрунтя та внутрішньої глибини, запобігаючи її перетворенню на просте твердження про автономну, самодостатню особистість.
Посилаючись на мучеництво Церкви Константинополя впродовж віків, патріарх сказав, що їхня історія вчить, що Церква, яка живе як меншина, пізнає повну цінність релігійної свободи та відстоює її для інших з такою ж рішучістю, як і для себе. Вони захищають гідність дитини-біженця так само, як і гідність літньої людини, і виявляють однакову турботу про людину іншої віри чи взагалі без віри, бо в кожній людині вони пізнають той самий образ Божий.
Він підсумував, що в глобалізованому світі, який одних наповнює ентузіазмом, а інших — тривогою, екуменічне бачення Православ'я пропонує шлях до порозуміння та надії: воно запрошує нас розширити наш погляд, щоб обійняти всю землю, не втрачаючи з поля зору кожного окремого людського обличчя.
Головні думки
- Людська гідність дарована Богом і не може бути збільшена чи зменшена жодним зовнішнім чинником, таким як раса, стать чи соціальний статус.
- Ця гідність ґрунтується на Писанні та знаходить своє найповніше виявлення в обіймах Христа, які Він розкриває для всіх людей на Хресті.
- Справжнє визнання людської гідності вимагає конкретних актів милосердя до нужденних, як навчає притча про Страшний Суд.
- Православна Церква підтверджує Всесвітню декларацію прав людини, укорінену в її богослов'ї особи та обожнюючого єднання.
- Історія Церкви як меншини спонукає її відстоювати релігійну свободу та однакову турботу про кожну людину, а її екуменічне бачення пропонує надію в глобалізованому світі.