Піклування про літніх монахів: найважчий і найблагословенніший послух

Старець Филимон, дикеос Святого Патріаршого кіновійного скиту святого пророка Іллі на Афоні, розповідає про діаконію, служіння, у монашому житті. Він пояснює, що диякон — це той, хто служить, і що, служачи, ти віддаєш щось від себе. Він звертається до служіння піклування про літніх монахів і називає його прекрасною діаконією, хоч зауважує, що його власний скит ще не має цього служіння, бо не має старців.

Піклування про старців, каже він, належить до найважчих і найблагословенніших завдань, які може отримати монах. Хто береться за це, той здобуває багато вінців, але праця вимагає великого терпіння, бо формує людину в того, хто любить. Розмова пов’язує значення служіння загалом із цим конкретним послухом: служіння — не абстрактна ідея, а віддання себе іншому, і немічність старих отців робить це віддання щоденним, тілесним і прихованим.

Старець представляє піклування про старих не як тягар, який треба терпіти, а як завдання, що винагороджує над міру, хоч воно щомиті вимагає терпіння й любові.