WeOrthodox
EN UA

Athonite Audio

YouTube ↗ дискусій: 54

Athonite Audio is a ongoing English language narration project dedicated to open source broadcast and free distribution of spoken word from literature translated into English from the Holy Monasteries of Mount Athos, Greece, Romania, Russia, Serbia, Bulgaria, Georgia and beyond.

Athonite Audio YouTube

Старець Йосиф Ватопедський: Устав як основа монашого життя

Старець Йосиф Ватопедський: Устав як основа монашого життя 11:16

Старець Йосиф Ватопедський навчає, що добрий порядок і незмінний устав є основою монашого життя. Він цитує св. Єфрема Сиріна, що ті, хто без керівництва, падають, як листя, і ілюструє цей принцип через старця Теофілакта зі скиту св. Артемія, суворого ісихаста, який вимагав точного розміщення кожного предмета й відпустив учня після третього випадку безладдя. Старець описує, як порушення типикону, чи то в їжі, мовчанні чи тверезінні, негайно…

Старець Йосиф Ватопедський навчає, що добрий порядок і незмінний устав є основою монашого життя. Він цитує св. Єфрема Сиріна, що ті, хто без керівництва, падають, як листя, і ілюструє цей принцип через старця Теофілакта зі скиту св. Артемія, суворого ісихаста, який вимагав точного розміщення кожного предмета й відпустив учня після третього випадку безладдя.

Старець описує, як порушення типикону, чи то в їжі, мовчанні чи тверезінні, негайно кидало молитву й ревність у сум'яття, тоді як дотримання його зберігало духовну стійкість. Коли його питали про суворість, старець відповідав, що досвід довів: він не міг би продовжувати своє Богом дане ісихастське покликання без цього, посилаючись на 1 Кор. 9:17. Він протиставляє звичайний шлях необмеженої гостинності рідкісному покликанню безмовності, зазначаючи, що св. Григорій Палама тікав у ями в землі для усамітнення.

Устав, навчає він, відновлює рівновагу душі й тіла, зруйновану падінням, і припиняється лише тоді, коли смертне зодягнеться в безсмертя і для праведника не покладається закон (1 Тим. 1:9). Старець тримався св. Ісаака Сиріна як посібника, читаючи напам'ять глави про порядок від початкової практики до досконалості, особливо сьоме слово про те, щоб вважати себе меншим за братів і їхнім слугою.

Ключові моменти

  1. 0:01 Старець навчав, що добрий порядок і дотримання уставу є основоположними обов'язками, описуючи безладдя в найтемніших барвах і цитуючи св. Єфрема Сиріна: ті, хто не має керівництва, падають, як листя, що означає брак уставу.
  2. 0:32 Старець Теофілакт зі скиту св. Артемія, суворий ісихаст, який не їв олії, сказав своєму учневі отцю Ареносові, що без порядку й уставу він ніколи не стане монахом, показуючи йому визначене місце для кожного предмета, глечика, чашки, мисок, сухарів, і попереджаючи, що третє безладдя означатиме відпущення.
  3. 1:35 Старець описував старця Теофілакта як мужа тверезіння, чий нус був захоплений у видіннях; демони одного разу тягли його голого крізь сніг усю ніч, але він залишився неушкодженим, і олень із зламаною ногою прийшов до його келії за зціленням, повертаючись кожні вісім днів, доки не вилікувався.
  4. 3:09 Головною рисою таких духовних воїнів була суворість у дотриманні їхнього правила життя, і старець навчав, що початок набуття характеру й особистості полягає в наполяганні на впорядкованому, систематичному способі життя, який будує рішучість і сміливість, потрібні, щоб протистояти змієві, що ходить, як рикаючий лев (1 Пет. 5:8).
  5. 4:12 Друга причина для уставу — мінливість занепалої людської природи: гріховність притуплює мужність, недосвідченість і незнання збільшують зневіру, а тверда рішучість у виробленому уставі є найбільшою людською допомогою для успіху в невидимій війні.
  6. 5:15 Старець тримався св. Ісаака Сиріна як посібника, читаючи напам'ять глави про порядок від початкової практики до досконалості, особливо сьоме слово: «де б ти не був, вважай себе меншим за братів і їхнім слугою».
  7. 8:22 Промовець через повторювані невдачі навчився, що точне дотримання типикону, де б вони не були, зберігало ревність, запал, молитву й натхненний стан, тоді як будь-яке порушення їжі, мовчання чи тверезіння кидало все в сум'яття.
  8. 9:24 Коли його питали, чому він суворий у типиконі, попри співчуття до людей, старець сказав, що випробування й досвід переконали його: це необхідно, щоб продовжувати те, до чого Бог його привів, цитуючи 1 Кор. 9:17; він розрізняв звичайний шлях необмеженої гостинності від ісихастського покликання безмовності, зазначаючи, що св. Григорій Палама ховався в ямах для усамітнення, і навчав, що закон і устав існують, щоб відновити рівновагу душі й тіла, розколоту падінням, припиняючись лише тоді, коли смертне зодягнеться в безсмертя (1 Кор. 15:54, 2 Кор. 5:4) і для праведника не покладається закон (1 Тим. 1:9).
Athonite Audio YouTube

Гіпотеза 33 Евергетиноса: причини, користь і види спокус

Гіпотеза 33 Евергетиноса: причини, користь і види спокус 40:25

У відео представлено Гіпотезу 33 з третього тому Евергетиноса, збірки святоотцівських повчань про причини, користь і види спокус і скорбот. Авва Марк навчає, що жодна скорбота не приходить несправедливо; усі вони трапляються за праведним судом Божим, деякі за власні гріхи, а інші за гріхи ближніх. Він пояснює, що терпіння скорбот із вірою відкриває приховані злі помисли, приносить істинне смирення і виявляє суєтну зарозумілість. Авва Марк…

У відео представлено Гіпотезу 33 з третього тому Евергетиноса, збірки святоотцівських повчань про причини, користь і види спокус і скорбот. Авва Марк навчає, що жодна скорбота не приходить несправедливо; усі вони трапляються за праведним судом Божим, деякі за власні гріхи, а інші за гріхи ближніх. Він пояснює, що терпіння скорбот із вірою відкриває приховані злі помисли, приносить істинне смирення і виявляє суєтну зарозумілість.

Авва Марк розрізняє два види взаємодії: одну із злоби, яка робить людину мимоволі відповідальною за страждання ближнього, і одну із любові, прикладом якої є Христос і апостоли, які взяли на себе скорботи інших для їхнього спасіння. Він також окреслює три види правильної поведінки перед Богом: не грішити; грішити, але терпляче зносити спричинені скорботи; і грішити без терпіння, але згодом покаятися через Божу благодать.

Авва Марк додає, що помисли кожної людини є причиною кожної події; слова й діла походять від помислів і створюють взаємодії, через які ми беремо на себе відповідальність одне за одного так, як не знаємо.

Святий Максим Сповідник додає, що скорботи служать трьом цілям: скасуванню минулих гріхів, виправленню теперішньої недбалості та запобіганню майбутнім гріхам. Він зауважує, що мудра людина звинувачує себе, а не знаряддя свого покарання. Святий Максим зазначає, що спокуса йде за примноженням благодаті, як у Христа після Його хрещення і в апостолів після прийняття Утішителя.

Він каже, що випробування з Божественної любові породжують смирення і тугу за Богом, а ті, що допущені через гордість, є нищівними і потребують зцілення смиренням через молитву і сльози.

Святий Варсануфій розрізняє спокуси, що постають із власної волі, які є шкідливими, від тих, що допущені Богом для випробування характеру, які приносять надію і спасіння. Геронтикон та інші отці стверджують, що ніхто не входить у Царство без спокус, що монах виявляється у спокусі, і що втеча від корисної спокуси є втечею від вічного життя.

Ключові моменти

  1. 0:00 Жодна скорбота не приходить на людину несправедливо; усе відбувається за праведним судом Божим, деякі за власні провини, а інші за провини ближніх.
  2. 2:05 Господь посилає скорботи для нашої користі, щоб відкрити таємні злі помисли, набути істинного й нелицемірного смирення і виявити нашу суєтну зарозумілість.
  3. 6:13 Помисли кожної людини є причиною кожної події; слова й діла походять від помислів і створюють взаємодії, через які ми беремо на себе відповідальність одне за одного так, як не знаємо.
  4. 7:47 Взаємодія із злоби робить людину мимоволі відповідальною за скорботи скривдженого, а взаємодія із любові, розпочата Христом, означає взяття на себе скорбот інших для їхнього спасіння.
  5. 15:11 Є три види правильної поведінки перед Богом: не грішити; грішити, але терпляче зносити спричинені скорботи; і грішити без терпіння, але згодом покаятися через Божу благодать.
  6. 24:30 Скорботи трапляються з нами для напоумлення, щоб скасувати минулі гріхи, виправити теперішню недбалість або запобігти майбутнім гріхам, і свідома людина дякує Богові та звинувачує себе, а не знаряддя скорботи.
  7. 29:16 Спокуса приходить лише після того, як душа досягла вищого духовного стану і отримала примноження благодаті, як у Христа після Його хрещення і в апостолів після прийняття Утішителя.
  8. 36:01 Є два види спокус: ті, за які ми відповідальні, що постають із власної волі й бажань, які є шкідливими; і ті, що трапляються з Божого допусту для випробування характеру, які є корисними і приносять надію.
Athonite Audio YouTube

Евергетинос, Гіпотеза 32: Чеснота й усиновлення приходять лише благодаттю

Евергетинос, Гіпотеза 32: Чеснота й усиновлення приходять лише благодаттю 9:42

Текст подає Гіпотезу 32 з третього тому Евергетиноса, приписувану авві Марку. Вона навчає, що без Божої допомоги подвижник не може ні звільнитися від пороку, ні набути чесноти. Усиновлення приходить не від діл, а від Божої благодаті, даної через кров Христа. Виконання заповідей є обов'язком, а Царство Небесне — даром, приготованим вірним слугам, так само як раб отримує свободу як дар, а не як плату за працю. Христос є Владикою і як Творець, і як…

Текст подає Гіпотезу 32 з третього тому Евергетиноса, приписувану авві Марку. Вона навчає, що без Божої допомоги подвижник не може ні звільнитися від пороку, ні набути чесноти. Усиновлення приходить не від діл, а від Божої благодаті, даної через кров Христа.

Виконання заповідей є обов'язком, а Царство Небесне — даром, приготованим вірним слугам, так само як раб отримує свободу як дар, а не як плату за працю. Христос є Владикою і як Творець, і як Відкупитель, і Він віддає кожному за ділами, що походять із віри або її відсутності, не як торговець, що обмінює товари. Чеснота виявляється як утримання від гріха в межах природних сил; кожна названа чеснота відповідає утриманню від конкретної пристрасті й не може додати до освячення без благодаті.

Благодать, дана в хрещенні, стає діяльною, коли людина виконує заповіді, але таємно допомагає ще раніше, пробуджуючи совість і навчаючи розум. Боротьба тимчасова, а нагороди вічні; благодать дає силу тим, хто всім серцем закликає її, а ті, хто нехтує закликанням благодаті, стають причиною власної погибелі. Визначено дві помилки: ті, хто не дотримується заповідей, але вважає, що вірує правильно, і ті, хто дотримується заповідей, але очікує Царство як належну нагороду.

Владика не зобов'язаний нагороджувати слуг, і ті, хто не служив належно, не отримують свободи. Усі, хто прийняв купіль відродження, приносять добрі діла не задля відплати, а щоб зберегти хрещальну чистоту. Добрі діла через природу спричиняють утримання від протилежного зла, але без Божої благодаті не можуть додати до освячення.

Кожна чеснота, яку практикують до смерті, є не чим іншим, як утриманням від гріха; чеснота — це діло в межах природних сил, не засіб купити Царство, і Христос дарує усиновлення через хрест. Благодать пробуджує совість судити, як хоче Бог, може бути прихована в напоумленні ближнього або подана під час читання, і якщо людина не закопає даного таланту, то ввійде в радість Господа.

Без допомоги благодаті серце нездатне до духовної боротьби, розчулення, подяки чи будь-якого іншого добра; воно залишається бідним і вбогим, і в ньому оселяються нечисті думки, як сова в зруйнованому домі.

Ключові моменти

  1. 0:00 Гіпотеза 32: без допомоги згори подвижник не може ні звільнитися від пороку, ні набути чесноти, і усиновлення приходить не від діл, а від Божої благодаті.
  2. 0:32 Виконання кожної заповіді є обов'язком, тоді як усиновлення є даром, даним через кров Христа; Царство Небесне не є нагородою за діла, а даром благодаті, як раб очікує свободи як дару, а не як плати за працю.
  3. 1:34 Вірний слуга виявляє віру в Христа через послух, шанує владику, роблячи те, що він наказує, а коли грішить, терпеливо зносить наслідки як заслужену кару.
  4. 2:04 Визначено дві помилки: ті, хто не дотримується заповідей, але вважає, що вірує правильно, і ті, хто дотримується заповідей, але очікує Царство як належну нагороду; владика не зобов'язаний нагороджувати слуг, і ті, хто не служив належно, не отримують свободи.
  5. 3:36 Усі, хто прийняв купіль відродження, приносять добрі діла не задля відплати, а щоб зберегти хрещальну чистоту; добрі діла через природу спричиняють утримання від протилежного зла, але без Божої благодаті не можуть додати до освячення.
  6. 4:37 Кожна чеснота, яку практикують до смерті, є не чим іншим, як утриманням від гріха; чеснота — це діло в межах природних сил, не засіб купити Царство, і Христос дарує усиновлення через хрест.
  7. 5:40 Благодать пробуджує совість судити, як хоче Бог, може бути прихована в напоумленні ближнього або подана під час читання, і якщо людина не закопає даного таланту, то ввійде в радість Господа.
  8. 8:45 Без допомоги благодаті серце нездатне до духовної боротьби, розчулення, подяки чи будь-якого іншого добра; воно залишається бідним і вбогим, і в ньому оселяються нечисті думки, як сова в зруйнованому домі.
Athonite Audio YouTube

Розсудливість як найбільша чеснота в Евергетиносі, Гіпотеза 31

Розсудливість як найбільша чеснота в Евергетиносі, Гіпотеза 31 28:54

Третій том Евергетиноса подає Гіпотезу 31, яка проголошує розсудливість найбільшою чеснотою. Гіпотеза збирає вислови з Геронтикона, авви Марка, авви Кассіана, який цитує св. Мойсея Ефіопа, св. Максима, св. Єфрема і св. Ісаака. Обкладинка показує св. Мойсея Ефіопа з віршем з Євреїв 11:37-38 про тих, хто блукав у пустелях і печерах. Авва Антоній, авва Аммон і старці стверджують, що розсудливість зміцнює розум, приборкує пристрасті й спрямовує…

Третій том Евергетиноса подає Гіпотезу 31, яка проголошує розсудливість найбільшою чеснотою. Гіпотеза збирає вислови з Геронтикона, авви Марка, авви Кассіана, який цитує св. Мойсея Ефіопа, св. Максима, св. Єфрема і св. Ісаака. Обкладинка показує св. Мойсея Ефіопа з віршем з Євреїв 11:37-38 про тих, хто блукав у пустелях і печерах.

Авва Антоній, авва Аммон і старці стверджують, що розсудливість зміцнює розум, приборкує пристрасті й спрямовує кожну дію до Божої волі. Авва Кассіан каже, що безпосередня мета монашого життя — чистота серця, а кінцева мета — Царство Небесне; усі думки, слова й діла треба міряти цією метою, як будівельним високом. Авва Нісро Великий каже братові, що не всі заняття підходять кожному: Авраам був гостинний, Ілля любив безмовність, Давид був смиренний, тож кожен має вибрати працю, яку любить його душа, якщо вона згідна з Божою волею, і берегти своє серце.

Розсудливість — дар Святого Духа, акрополь і цариця чеснот, око й світильник душі. Вона відрізняє сіті від промислу й утримує на царському шляху між надмірною аскезою та лінощами. Без неї навіть сувора аскеза залишає людину далеко від Бога.

Старець Ірон упав після п'ятдесяти років надзвичайної суворості, двоє братів загинули в пустелі через нерозсудливу ревність, а один аскет майже приніс свого сина в жертву демонові. Авва Лонг бажає жити віддалено, суворо постити й тікати від людей; старець відповідає, що стримування язика робить людину віддаленою будь-де, стримування злих думок краще за надмірний піст, і треба спершу досягти успіху в житті серед людей, перш ніж жити наодинці.

Справжня смиренність полягає в тому, щоб відкривати і діла, і думки духовному отцеві й не довіряти власному судженню; наслідування порад отців веде до розсудливості, яка уникає надміру в їжі, сні та кожному аспекті аскетичного життя. Св. Максим навчає віддавати кожній частині належне: читання й молитву — розумній силі, духовну любов — дратівливій, чистоту — бажальній, їжу й одяг — тілу; благочестя корисне на все, тілесні вправи мало.

Ключові моменти

  1. 0:00 Розсудливість — найбільша чеснота; без неї навіть сувора аскеза залишає людину далеко від Бога, а засоби проти пристрастей (читання, чування, молитва, голод, труд, самотність) дієві лише тоді, коли застосовуються у належний час і в належній мірі.
  2. 1:40 Авва Лонг бажає жити віддалено, суворо постити й тікати від людей; старець відповідає, що стримування язика робить людину віддаленою будь-де, стримування злих думок краще за надмірний піст, і треба спершу досягти успіху в житті серед людей, перш ніж жити наодинці.
  3. 4:17 Авва Нісро Великий каже братові, що не всі заняття підходять кожному: Авраам був гостинний, Ілля любив безмовність, Давид був смиренний, тож кожен має вибрати працю, яку любить його душа, якщо вона згідна з Божою волею, і берегти своє серце.
  4. 5:50 Авва Кассіан каже, що попередня мета монашого звання — чистота серця, а кінцева мета — Царство Небесне; усі думки, слова й діла треба спрямовувати до цієї мети, як будівельним високом.
  5. 11:30 Розсудливість — дар Святого Духа (1 Кор 12:8-10), акрополь і цариця чеснот, око й світильник душі, що відрізняє сіті від промислу й утримує на царському шляху між надмірною аскезою та лінощами.
  6. 14:05 Багато хто виснажував себе надмірними постами, чуваннями, самотністю й милостинею, але впав у порок, бо їм бракувало розсудливості; старець Ірон упав після п'ятдесяти років, двоє братів загинули в пустелі, а один аскет майже приніс свого сина в жертву демонові.
  7. 22:02 Справжня смиренність — відкривати і діла, і думки духовним отцям і не довіряти власному судженню; наслідування порад отців веде до розсудливості, яка уникає надміру в їжі, сні та кожному аспекті аскетичного життя.
  8. 24:11 Св. Максим навчає віддавати кожній частині належне: читання й молитву — розумній силі, духовну любов — дратівливій, чистоту — бажальній, їжу й одяг — тілу; благочестя корисне на все, тілесні вправи мало.
Athonite Audio YouTube

Евергетинос, Гіпотеза 30: Походження та зцілення від богохульних помислів

Евергетинос, Гіпотеза 30: Походження та зцілення від богохульних помислів 15:30

Евергетинос, Гіпотеза 30, зібрав учення про походження та зцілення від богохульних помислів. З Геронтикона: один брат неодноразово відвідував авву Пимена, але щоразу відходив у смутку, бо від сорому не міг сповідати свої богохульні помисли. Старець розпізнав боротьбу й спонукав його говорити. Коли брат нарешті зізнався, що диявол воює проти нього, щоб змусити його богохулити, він відразу відчув полегшення. Пимен навчив його відповідати помислу:…

Евергетинос, Гіпотеза 30, зібрав учення про походження та зцілення від богохульних помислів. З Геронтикона: один брат неодноразово відвідував авву Пимена, але щоразу відходив у смутку, бо від сорому не міг сповідати свої богохульні помисли. Старець розпізнав боротьбу й спонукав його говорити. Коли брат нарешті зізнався, що диявол воює проти нього, щоб змусити його богохулити, він відразу відчув полегшення.

Пимен навчив його відповідати помислу: «Я не відповідаю за цей помисел. Нехай твоє богохульство буде на тобі, сатано. Моя душа не бажає цього.»

Інший отець пояснив, що богохульні помисли походять від обмовляння інших, гордості, своєволля, занедбаної молитви та гніву, і можуть передати людину демонові блуду й погибелі. Святий Анастасій Синаїт додав, що ці помисли часто мимоволі нападають на побожних під час молитви й Причастя, доводячи деяких до відчаю й навіть самогубства, бо вони бояться, що вчинили невідпустимий гріх проти Святого Духа.

Анастасій сказав, що Бог допускає спокусу, щоб упокорити гордих, а демони заздрять тим, хто зростає в побожності; ці помисли не належать самій людині, тому віруючий не засуджується. Він зауважив, що через те, що ніхто не наважується сповідати ці помисли, люди марніють або виснажують себе подвижництвом без користі. Зцілення полягає в тому, щоб зневажити помисел і докорити демонові: «Нехай твій труд повернеться на твою власну голову, злий і нечистий демоне... Господу Богу моєму поклоняюся, і Йому єдиному служитиму.»

Святий Максим зауважив, що демон богохульства нападає, коли розум зростає в любові до Бога, і що ця боротьба робить душу більш стійкою та щирою в її любові до Бога.

Ключові моменти

  1. 0:33 Авва Пимен розпізнає приховані богохульні помисли брата й спонукає його сповідатися, кажучи, що той щоразу відходить у смутку, бо тримає їх у собі.
  2. 1:04 Брат сповідує, що диявол воює проти нього, щоб змусити його богохулити, і щойно він промовляє помисел старцеві, відчуває полегшення.
  3. 1:35 Авва Пимен навчає його казати, коли приходить помисел: «Я не відповідаю за цей помисел. Нехай твоє богохульство буде на тобі, сатано. Моя душа не бажає цього.»
  4. 2:07 Один старець навчає, що богохульні помисли походять від обмовляння інших, гордості, слідування власній волі, занедбання молитви та гніву, і можуть привести до демона блуду й погибелі.
  5. 3:09 Святий Анастасій описує, як душі мимоволі вимовляють богохульні слова під час богослужіння й Причастя, спричиняючи деяким відчай щодо спасіння й думки про самогубство.
  6. 4:10 Анастасій пояснює, що помисли походять або від гордості (Бог допускає сатані упокорити), або від демонської заздрості до побожних, і ніхто не наважується їх сповідати, тому люди марніють або виснажують себе подвижництвом без користі.
  7. 9:46 Анастасій дає зцілення: коли диявол шепоче богохульство, кажи: «Нехай твій труд повернеться на твою власну голову, злий і нечистий демоне... Господу Богу моєму поклоняюся, і Йому єдиному служитиму.»
  8. 14:27 Святий Максим каже, що демон богохульства спокушує розум, коли той зростає в любові до Бога, але напад робить душу більш стійкою та щирою в її любові до Бога.
Athonite Audio YouTube

Гордість сама може згубити християнина: Гіпотеза 29 Евергетиноса

Гордість сама може згубити християнина: Гіпотеза 29 Евергетиноса 34:01

У відео представлено Гіпотезу 29 з третього тому Евергетиноса, яка вчить, що самої гордості достатньо, щоб згубити християнина. Ті, хто пишається своїми досягненнями, залишаються без Божої благодаті й зазнають смертельного падіння. Гіпотеза спирається на кілька джерел. Від Палладія вона переповідає історію Валента, монаха з Палестини, який досяг високої міри аскези, але впав у гордість. Він повірив, що ангели розмовляють із ним, і прийняв…

У відео представлено Гіпотезу 29 з третього тому Евергетиноса, яка вчить, що самої гордості достатньо, щоб згубити християнина. Ті, хто пишається своїми досягненнями, залишаються без Божої благодаті й зазнають смертельного падіння. Гіпотеза спирається на кілька джерел. Від Палладія вона переповідає історію Валента, монаха з Палестини, який досяг високої міри аскези, але впав у гордість.

Він повірив, що ангели розмовляють із ним, і прийняв лампаду, запалену дияволом, щоб знайти загублену голку. Коли диявол з'явився в образі Христа з демонами, що несли смолоскипи, Валент поклонився йому й заявив, що не потребує Святого Причастя, бо бачив Христа. Отці Хроній, Яків і Пафнутій учили, що події відбуваються або з Божого благовоління, або з Його попусту, і що гордість спричиняє те, що Бог віднімає ангела Промислу, залишаючи монаха в лапах супротивника.

Валент зцілився лише після року кайданів, молитви й приниження. Синклитикія називає гордість останньою зброєю диявола, мечем, який він використовує останнім, після того як вичерпав обжерливість, блуд і сріблолюбство. Вона радить роздумувати над словами «Я черв'як, а не людина» і порівнювати себе з більшими аскетами.

Геронтикон подає конкретні приклади: старці відвертають похвалу, дають гордим монахам принизливі завдання й учать, що поміркованість і смирення — царський шлях. Авва Ісидор учить, що корисніше їсти м'ясо, ніж постити й зазнаватися, а старці кажуть скинути молодшого монаха, який за власною волею піднімається на небо. Фіваїдський монах, що практикував надзвичайну аскезу, був спокушений шукати чудес; коли він помолився про цю силу, Бог послав його до старця, який побачив на його плечах демонів марнославства й гордості та дав йому принизливе завдання десять днів купувати й їсти м'ясо, хліб і вино.

Кассіан порівнює гордість із пошестю, що знищує всю душу, а не лише одну частину. Він закликає берегти серце, постійно повторюючи «Не я, а благодать Божа, що зі мною» і «Без Мене не можете робити нічого».

Ключові моменти

  1. 0:00 Гіпотеза 29 стверджує, що самої гордості достатньо, щоб згубити християнина, і що ті, хто пишається своїми досягненнями, залишаються без Божої благодаті й зазнають смертельного падіння.
  2. 0:31 Валент, монах з Палестини, який досяг найвищої міри аскези, впав у гордість і повірив, що ангели розмовляють із ним, навіть прийняв лампаду, запалену дияволом, щоб знайти загублену голку.
  3. 1:33 Коли диявол з'явився Валенту в образі Христа з демонами, що несли смолоскипи, Валент поклонився йому й заявив, що не потребує Святого Причастя, бо бачив Христа.
  4. 3:35 Отці Хроній, Яків і Пафнутій учили, що події відбуваються або з Божого благовоління, або з Його попусту, і що гордість спричиняє те, що Бог віднімає ангела Промислу, залишаючи монаха в лапах супротивника.
  5. 6:42 Синклитикія називає гордість останньою зброєю диявола, мечем, який він використовує останнім після того, як вичерпав обжерливість, блуд і сріблолюбство, і радить роздумувати над «Я черв'як, а не людина» та порівнювати себе з більшими аскетами.
  6. 13:29 Авва Ісидор учить, що корисніше їсти м'ясо, ніж постити й зазнаватися, а старці кажуть скинути молодшого монаха, який за власною волею піднімається на небо.
  7. 16:05 Фіваїдський монах, який практикував надзвичайну аскезу, був спокушений шукати чудес; коли він помолився про цю силу, Бог послав його до старця, який побачив на його плечах демонів марнославства й гордості та дав йому принизливе завдання десять днів купувати й їсти м'ясо, хліб і вино.
  8. 29:35 Кассіан порівнює гордість із пошестю, що знищує всю душу, а не лише одну частину, і закликає берегти серце, постійно повторюючи «Не я, а благодать Божа, що зі мною» і «Без Мене не можете робити нічого».
Athonite Audio YouTube

Евергетінос, Гіпотеза 28: Уникання самомніння в чернечій аскезі

Евергетінос, Гіпотеза 28: Уникання самомніння в чернечій аскезі 11:08

У відео представлено Гіпотезу 28 з третьої книги Евергетіноса, яка навчає, що ченці не повинні перевищувати загальне чернече правило через самомніння. Читання починається з Послання до євреїв, розділ 11, яке описує праведних, що блукали в пустелях і печерах, бідних і змучених, яких світ не був достойний. Святий Євтимій навчає, що публічно виявляти суворіший піст нерозумно й шкідливо; справжнє утримання полягає в тому, щоб їсти лише стільки, щоб…

У відео представлено Гіпотезу 28 з третьої книги Евергетіноса, яка навчає, що ченці не повинні перевищувати загальне чернече правило через самомніння. Читання починається з Послання до євреїв, розділ 11, яке описує праведних, що блукали в пустелях і печерах, бідних і змучених, яких світ не був достойний. Святий Євтимій навчає, що публічно виявляти суворіший піст нерозумно й шкідливо; справжнє утримання полягає в тому, щоб їсти лише стільки, щоб залишатися голодним, і таємно боротися з пристрастями зі смиренням, помірністю, навчанням, розсудливістю й богоугодним послухом.

Святий Пахомій виправляє брата, який чинить за власною волею, цитуючи слова Христа, що Він прийшов чинити волю Отця, а не Свою, і застерігає, що ворог заздрить і прагне розграбувати такі труди. Пахомій наставляє брата дотримуватися загального правила трапез, їсти помірно за своїми силами й подвизатися, доки не подолає демона хвальби.

В іншому випадку Пахомій бачить брата, який виставляє два очеретяні килимки замість належного одного, зробленого для марнославства, і каже, що брат віддав усю свою працю дияволові й любить людську славу більше за Божу. Авва Даниїл залишається в Скиті під час навали варварів, довіряючи Богові, проходить незауваженим крізь варварів, а потім каже собі тікати, як інші отці, бо це людський шлях.

Святий Єфрем наказує ченцям у кіновії не відступати від типику, брати участь у спільному богослужінні й трапезах і приймати з подякою будь-яку їжу, яку перед ними покладуть, згадуючи, що Христос їв ячні хліби.

Ключові моменти

  1. 0:01 Читання з Послання до євреїв описує праведних, які блукали в пустелях і печерах, бідних і змучених, яких світ не був достойний.
  2. 0:32 Святий Євтимій вважає нерозумним і шкідливим, коли ченці публічно виявляють більший піст, ніж загальне правило, і хоче, щоб добро залишалося непоміченим.
  3. 1:02 Євтимій навчає, що найкраще утримання — їсти лише стільки, щоб ще відчувати голод, і таємно протистояти пристрастям із чеснотами смирення, помірності, навчання, розсудливості й богоугодного послуху.
  4. 1:35 Святий Пахомій напоумлює брата, який чинить за власною волею, цитуючи слова Христа, що Він прийшов чинити волю Отця, а не Свою, і застерігає, що ворог заздрить і прагне розграбувати його труди.
  5. 2:06 Пахомій наставляє брата дотримуватися загального правила трапез, їсти помірно за своїми силами й подвизатися, доки не подолає демона хвальби.
  6. 4:40 Пахомій бачить брата, який виставляє два очеретяні килимки замість одного належного, і робить це для марнославства, тож каже, що брат віддав усю свою працю дияволові й любить людську славу більше за Божу.
  7. 6:45 Авва Даниїл залишається в Скиті під час навали варварів, довіряючи Богові, проходить незауваженим крізь варварів, а потім каже собі тікати, як інші отці, бо це властиве людині.
  8. 7:17 Святий Єфрем наказує ченцям у кіновії не відступати від типику, брати участь у спільному богослужінні й трапезах і приймати з подякою будь-яку їжу, яку перед ними покладуть, згадуючи, що Христос їв ячні хліби.
Athonite Audio YouTube

Таїнство Покаяння як терапевтична практика в Православ'ї

Таїнство Покаяння як терапевтична практика в Православ'ї 53:37

Митрополит Ієрофей Навпактський представляє таїнство покаяння як терапевтичну практику Церкви, спираючись на св. Григорія Паламу, св. Іоана Дамаскина і св. Василія Великого. Покаяння описане як початок, середина і кінець християнського життя, що відновлює людство з неприродного стану, спричиненого гріхом, до природного стану просвітлення ума і далі до обоження. Священні канони діють як ліки для зцілення пристрастей, а не закони для покарання,…

Митрополит Ієрофей Навпактський представляє таїнство покаяння як терапевтичну практику Церкви, спираючись на св. Григорія Паламу, св. Іоана Дамаскина і св. Василія Великого. Покаяння описане як початок, середина і кінець християнського життя, що відновлює людство з неприродного стану, спричиненого гріхом, до природного стану просвітлення ума і далі до обоження.

Священні канони діють як ліки для зцілення пристрастей, а не закони для покарання, причому єпископ діє як духовний лікар, який застосовує епітимії відповідно до якості гріха і готовності грішника. Св. Василій окреслює чотири ступені покаяння: плач поза церквою, слухання в притворі, колінопреклоніння в храмі до читань і стояння з вірними без причастя, що завершується прийняттям Святих Таїн як знаку зцілення.

Св. Іоан Дамаскин поділяє душу на розумну, дратівливу і жадальну сили, кожна з яких має конкретні гріхи і відповідні терапії: віра і молитва для розумної, любов і співчуття для дратівливої, піст і стриманість для жадальної. Гріх починається з прилогу, поєднання і згоди, а коли повторюється, стає пристрастю, яка спотворює сили душі.

Сповідь прочанина з «Прочанин продовжує свій шлях» ілюструє справжнє покаяння як докладне усвідомлення того, що людина не любить Бога чи ближнього, бракує віри і керується гордістю та чуттєвістю. Терапія духовного отця має на меті не заспокоєння сумління, а зцілення сил душі, щоб причастя стало очищувальним, а не каральним.

Ключові моменти

  1. 0:32 Покаяння — основна звістка пророків і Христа, і св. Григорій Палама каже, що воно є початком, серединою і кінцем християнського життя, яке полягає в спілкуванні з Богом і обоженні.
  2. 1:35 Св. Іоан Дамаскин вчить, що покаяння є поверненням людини з її неприродного стану до того, що вище за природу, рухаючись від Божого образу (дарованого дару ума і вільної волі) до Божої подоби (досконалості через благодать).
  3. 4:43 Пекло — не відсутність Бога, а досвід Божої енергії як каральної замість очищувальної, просвітлювальної й обожуючої; гріх — це неприродний рух енергій душі, який затемнює ум і відтинає участь у Божій нествореній благодаті.
  4. 8:24 Покаяння має богословську перспективу: воно веде людину від Божого образу до Його подоби, від затемнення ума через очищення і просвітлення до нескінченного обоження, а втрата цього методу є тим, що секуляризує Церкву.
  5. 11:01 Священні канони — це ліки для зцілення душ і зцілення пристрастей, а не закони для покарання; єпископ як духовний лікар має дослідити якість гріха і готовність грішника до навернення, щоб застосувати відповідну епітимію.
  6. 16:46 Св. Василій Великий визначає чотири ступені покаяння: плач поза церквою, слухання в притворі, колінопреклоніння в храмі до читань і стояння з вірними без причастя, які каяник проходить перед прийняттям Святих Дарів.
  7. 27:44 Св. Іоан Дамаскин поділяє душу на розумний, дратівливий і жадальний аспекти, кожен з яких має конкретні гріхи і відповідні терапії: віра і молитва для розумного, любов і співчуття для дратівливого, піст і стриманість для жадального.
  8. 41:17 Сповідь прочанина відкриває, що справжнє покаяння є ґрунтовним самодослідженням, яке виявляє відсутність любові до Бога і ближнього, брак віри і панування гордості та чуттєвості, показуючи, що гріх є станом духовної смерті, а не лише моральною невдачею.
Athonite Audio YouTube

Ієрей як духовний отець: повчання старця Паїсія та святих

Ієрей як духовний отець: повчання старця Паїсія та святих 48:43

Д-р Костянтин Каварнос виголосив цю проповідь 3 квітня 1995 року православним священикам Нью-Джерсі в парафії Христа Спасителя в Парамусі. Звернення було організоване Товариством православного духовенства Північного Нью-Джерсі та Нью-Джерсійським благочинням Православної Церкви в Америці. Каварнос, спираючись на повчання сучасних старців і святих, окреслює, як священик стає справжнім духовним отцем. Старець Паїсій Святогорець навчає, що священик…

Д-р Костянтин Каварнос виголосив цю проповідь 3 квітня 1995 року православним священикам Нью-Джерсі в парафії Христа Спасителя в Парамусі. Звернення було організоване Товариством православного духовенства Північного Нью-Джерсі та Нью-Джерсійським благочинням Православної Церкви в Америці. Каварнос, спираючись на повчання сучасних старців і святих, окреслює, як священик стає справжнім духовним отцем.

Старець Паїсій Святогорець навчає, що священик повинен спершу працювати над власним духовним перетворенням через молитву, піст, чування та Ісусову молитву. Паїсій зазначає, що проповіді вже не впливають на людей так, як колись; натомість особиста внутрішня праця священика тихо змінює парафіян більше, ніж прямі настанови. Ця праця передбачає звернення уваги всередину, щоб викорінити недоліки й насадити чесноти, і вимагає зусиль та смиренного читання Добротолюбія, Ліствиці та Евергетиноса.

Паїсій, посилаючись на святого Ісаю, описує цей процес: усвідомлення недоліків, протистояння їм умом, ненависть до них і закликання Божої допомоги через молитву. Він наголошує на умній молитві, збиранні ума в серце та повторенні «Господи Ісусе Христе, помилуй мене», що очищає й з'єднує ум з Богом.

Святитель Нектарій Егінський наполягає, що духовенству потрібні широкі богословські, філософські та енциклопедичні знання, щоб захищати Православ'я від сучасних нападів і бути вправним в апологетиці. Старець Філофей Зервакос визначає якості доброго духівника: смирення, лагідність, терпіння, розсудливість, співчуття й любов. Їх уособлює святий Арсеній Пароський, який приймав усіх з любов'ю й подавав ліки покаяння та Божого милосердя.

Історія святого Арсенія та розкаяної блудниці показує, як духовний отець зцілює поранену душу співчуттям, а не осудом, ведучи до справжнього покаяння й накладаючи лікувальні єпитимії на тих, хто її прогнав.

Старець Гавриїл застерігає, що життя священика має бути взірцевим у слові й ділі, уникати політики та світських відволікань, а його служіння має зосереджуватися на вірі, надії та любові як трьох великих чеснотах раба Божого.

Ключові моменти

  1. 0:31 Старець Паїсій каже, що проповіді вже не впливають на людей; священик повинен працювати над собою через духовне навчання, засноване на Святих Отцях, і тоді парафіяни стануть кращими без прямих зусиль.
  2. 1:32 Паїсій пояснює, що праця над собою означає звернення уваги всередину, щоб викорінити недоліки й насадити чесноти, і вимагає зусиль та читання Добротолюбія, Ліствиці й Евергетиноса зі смиренням і молитвою.
  3. 3:03 Святий Паїсій, посилаючись на святого Ісаю, навчає, що недоліки викорінюються через усвідомлення їх, протистояння їм умом, ненависть до них і закликання Божої допомоги через молитву, використовуючи гнів за природою проти негативних нахилів.
  4. 4:07 Паїсій наголошує на молитві серця (Ісусовій молитві) з постом і чуваннями; святий Никодим описує умну молитву як збирання ума в серце та повторення «Господи Ісусе Христе, помилуй мене», що очищає й з'єднує ум з Богом.
  5. 10:23 Святитель Нектарій Егінський твердить, що духовенство повинно мати богословські, філософські та енциклопедичні знання, щоб спростовувати єресі й захищати віру, і бути вправним в аргументації (апологетиці).
  6. 22:24 Старець Філофей Зервакос визначає якості доброго духівника: смирення, лагідність, терпіння, розсудливість, співчуття й любов, які уособлює святий Арсеній Пароський, що приймав усіх з любов'ю й подавав ліки покаяння та Божого милосердя.
  7. 24:29 Історія святого Арсенія та розкаяної блудниці показує, як духовний отець зцілює поранену душу співчуттям, а не осудом, ведучи до справжнього покаяння й накладаючи лікувальні єпитимії на тих, хто її прогнав.
  8. 43:43 Старець Гавриїл застерігає, що життя священика має бути взірцевим у слові й ділі, уникати політики та світських спокус, а його служіння має зосереджуватися на вірі, надії та любові як трьох великих чеснотах раба Божого.
Athonite Audio YouTube

Гіпотеза 27 Евергетиносу: Ченці повинні уникати мирських дружб

Гіпотеза 27 Евергетиносу: Ченці повинні уникати мирських дружб 10:40

Гіпотеза 27 Евергетиносу навчає, що ченці не повинні шукати дружби з людьми, які визначні у світі. Текст ілюструє це кількома розповідями. Архієпископ Теофіл і правитель вирушили до Скиту, щоб побачити авву Арсенія. Коли вони попросили повчального слова, Арсеній відповів: «Якщо я скажу вам щось, чи погодитеся ви виконати це на ділі? Те, чого я прошу вас дотримуватися, — це щоб ви ніколи не бажали йти туди, де почуєте, що перебуває Арсеній».…

Гіпотеза 27 Евергетиносу навчає, що ченці не повинні шукати дружби з людьми, які визначні у світі. Текст ілюструє це кількома розповідями. Архієпископ Теофіл і правитель вирушили до Скиту, щоб побачити авву Арсенія. Коли вони попросили повчального слова, Арсеній відповів: «Якщо я скажу вам щось, чи погодитеся ви виконати це на ділі? Те, чого я прошу вас дотримуватися, — це щоб ви ніколи не бажали йти туди, де почуєте, що перебуває Арсеній».

Пізніше, коли архієпископ запросив Арсенія до Александрії, старець відмовився, кажучи, що якщо він відчинить двері архієпископові, то муситиме відчинити їх багатьом іншим і тоді муситиме відійти далеко з тих країв. Авва Ор так само перешкодив графу Лонгину, чоловікові, що чинив багато милостині, відвідати його, сказавши монахові, який приніс прохання: «Неможливо йому перейти цей яр, тож він не побачить мене».

Єгипетський монах у Константинополі прийняв імператора Феодосія Молодшого біля своїх дверей так, ніби той був палацовим стражем, без особливої уважності. Коли імператор запитав, чи знає він, хто він, старець відповів: «Бог знає, хто ти». Один старець сказав: «Уникай знайомства з можновладцем і не відвідуй його часто, бо з цієї близькості наберешся сміливості й відтоді забажаєш сам бути при владі».

Коли до авви Мойсея прийшов урядник, старець утік на болото; зустрівши урядника дорогою, він назвав себе безумцем і відіслав урядника, який згодом довідався, що тим старцем був Мойсей, і вельми повчався. Христос відвідав ігумена 200 монахів у подобі вбогого старця; ігумен знехтував його, щоб прийняти багатія, а ввечері вбогий старець проголосив: «Якщо ти бажаєш слави людської за попередній труд... Я пошлю людей відвідувати тебе з чотирьох кінців світу... але благ Мого Царства не скуштуєш».

Ключові моменти

  1. 0:01 Гіпотеза стверджує, що ми не повинні шукати дружби з людьми, які визначні у світі.
  2. 1:03 Коли архієпископ Теофіл і правитель попросили в авви Арсенія повчального слова, він відповів: «Якщо я скажу вам щось, чи погодитеся ви виконати це на ділі? Те, чого я прошу вас дотримуватися, — це щоб ви ніколи не бажали йти туди, де почуєте, що перебуває Арсеній».
  3. 1:34 Коли архієпископ пізніше запросив Арсенія відвідати Александрію, Арсеній відмовився, кажучи, що якщо він відчинить двері архієпископові, то муситиме відчинити їх багатьом іншим і тоді муситиме відійти далеко з тих країв.
  4. 2:09 Авва Ор не дозволив графу Лонгину, чоловікові, що чинив багато милостині, відвідати його, сказавши монахові, який приніс прохання: «Неможливо йому перейти цей яр, тож він не побачить мене».
  5. 3:11 Єгипетський монах у Константинополі прийняв імператора Феодосія Молодшого біля своїх дверей так, ніби той був палацовим стражем, без особливої уважності, і коли імператор запитав, чи знає він, хто він, старець відповів: «Бог знає, хто ти».
  6. 4:45 Один старець сказав: «Уникай знайомства з можновладцем і не відвідуй його часто, бо з цієї близькості наберешся сміливості й відтоді забажаєш сам бути при владі».
  7. 5:50 Коли до авви Мойсея прийшов урядник, старець утік на болото; зустрівши урядника дорогою, він назвав себе безумцем і відіслав урядника, який згодом довідався, що тим старцем був Мойсей, і вельми повчався.
  8. 10:00 Христос відвідав ігумена 200 монахів у подобі вбогого старця; ігумен знехтував його, щоб прийняти багатія, а ввечері вбогий старець проголосив: «Якщо ти бажаєш слави людської за попередній труд... Я пошлю людей відвідувати тебе з чотирьох кінців світу... але благ Мого Царства не скуштуєш».
Athonite Audio YouTube

Прихована чеснота й небезпека марнославства в Евергетиносі

Прихована чеснота й небезпека марнославства в Евергетиносі 29:36

Третій том Евергетиноса, Гіпотеза 26, збирає вислови отців пустельників і святих про необхідність шукати чесноту потаємно. Св. Синклітика порівнює чесноту зі скарбом, який розкрадають, коли його виявлено, і закликає черниць приховувати духовні здобутки та віддавати перевагу послуху над видимим подвижництвом, щоб уникнути гордості. Вона протиставляє мирських людей, які приховують прибутки, щоб уникнути заздрощів, ченцям, які виставляють напоказ…

Третій том Евергетиноса, Гіпотеза 26, збирає вислови отців пустельників і святих про необхідність шукати чесноту потаємно. Св. Синклітика порівнює чесноту зі скарбом, який розкрадають, коли його виявлено, і закликає черниць приховувати духовні здобутки та віддавати перевагу послуху над видимим подвижництвом, щоб уникнути гордості.

Вона протиставляє мирських людей, які приховують прибутки, щоб уникнути заздрощів, ченцям, які виставляють напоказ малі чесноти й перестають прагнути більших висот. Авва Іоанн Короткий, заставлений співом із розчуленням, падає ниць і просить прощення за незнання чернечих основ, подаючи приклад смирення. Колишній преторіанський префект удає з себе раба вельможі, щоб уникнути імператорського посланництва, приховуючи свою минулу славу.

Авва Ісая уподоблює неприховану подвижницьку працю домові без дверей і вікон, куди входить будь-яка плазунина, кажучи, що людська честь роз'їдає серце, як іржа залізо. Авва Йосиф навчає Євлогія виконувати подвижницькі справи потаємно, пояснюючи, що вони співають лише наодинці й подають вино лише з любові до гостей, а не для показу.

Св. Ісаак уподоблює ченця, який убирає в себе марнославство, псові, що лиже терпуг і п'є власну кров, не усвідомлюючи шкоди від минущої солодкості. Авва Кассіан розповідає про брата, якого марнославство спонукало самому висвятитися на диякона й відпускати оглашенних у своїй келії, показуючи оману цієї пристрасті. Св. Максим зауважує, що марнославство нападає після перемоги над грубішими пристрастями, поєднуючись із демоном блуду, щоб убити чесноту.

Вислови підсумовують, що потаємна духовна праця знищує марнославство, а ознака визволення — не плекати образи проти тих, хто говорить про тебе погано.

Ключові моменти

  1. 0:00 Св. Синклітика навчає, що чесноту треба приховувати, як скарб, бо виставляння напоказ розвіює духовні здобутки так само, як виявлений скарб розкрадають.
  2. 0:30 Синклітика протиставляє мирських людей, які приховують прибутки, щоб уникнути заздрощів, ченцям, які виставляють напоказ малі чесноти й перестають трудитися для більших висот.
  3. 3:06 Авва Іоанн Короткий, заставлений співом із розчуленням, падає ниць і просить прощення за незнання чернечих основ, подаючи приклад смирення.
  4. 3:37 Брат, який раніше був преторіанським префектом, удає з себе раба вельможі, щоб уникнути імператорського посланництва, приховуючи свою минулу славу.
  5. 8:13 Авва Ісая порівнює неприховану подвижницьку працю з домом без дверей і вікон, куди входить будь-яка плазунина, і каже, що людська честь роз'їдає серце, як іржа залізо.
  6. 10:18 Св. Ісаак уподоблює ченця, який убирає в себе марнославство, псові, що лиже терпуг і п'є власну кров, не усвідомлюючи шкоди від минущої солодкості.
  7. 13:22 Авва Кассіан розповідає про брата, якого марнославство спонукало самому висвятитися на диякона й відпускати оглашенних у своїй келії, показуючи оману цієї пристрасті.
  8. 22:06 Авва Йосиф навчає Євлогія виконувати подвижницькі справи потаємно, пояснюючи, що вони співають лише наодинці й подають вино лише з любові до гостей, а не для показу.
Athonite Audio YouTube

Щоб догодити Богові, ставте людську честь і безчестя ні в що

Щоб догодити Богові, ставте людську честь і безчестя ні в що 6:53

У відео представлено Гіпотезу 25 з Евергетиноса, збірки висловів отців пустелі. У гіпотезі сказано, що той, хто хоче догодити Богові, повинен ні в що ставити честь чи безчестя, що йдуть від людей. Авва Макарій ілюструє це, посилаючи брата на кладовище, щоб той зневажив мертвих, а потім похвалив їх. Мертві не реагують ні на те, ні на інше. Макарій каже братові стати як мертвий, не зважаючи ні на зневагу, ні на похвалу, бо це єдиний шлях до…

У відео представлено Гіпотезу 25 з Евергетиноса, збірки висловів отців пустелі. У гіпотезі сказано, що той, хто хоче догодити Богові, повинен ні в що ставити честь чи безчестя, що йдуть від людей. Авва Макарій ілюструє це, посилаючи брата на кладовище, щоб той зневажив мертвих, а потім похвалив їх.

Мертві не реагують ні на те, ні на інше. Макарій каже братові стати як мертвий, не зважаючи ні на зневагу, ні на похвалу, бо це єдиний шлях до спасіння. Амма Сара додає, що воліла б молитися за чисте серце до всіх, аніж за схвалення всіх людей, бо прагнення загального схвалення вимагало б постійного покаяння. Дальші вислови застерігають від бажання, щоб люди не зневажали тебе, і від слави, більшої за діла.

Авва Антоній передрікає час, коли світ називатиме розумних божевільними, і той, хто прагне благочестя, не повинен звертати на це уваги. Святий Єфрем наводить Ісаї 51:7-8 і 50:5-7, щоб закликати до стійкості, коли докоряють за добрі діла, щоб не соромитися й не залишати прямого шляху. Він також наводить Псалом 26:3, Псалом 68:8 і Матвія 5:11, щоб підбадьорити не падати духом, коли зневажають за добро.

Святий Єфрем застерігає проти фамільярності й сміху, що гублять душу монаха. Святий Марк каже, що глузування з тих, хто кається, доводить, що вони догоджають Богові. Авва Іван Колов навчає, що шанування Бога приносить честь від усіх, а зневажання Бога приносить загальну зневагу. Авва Матей хвалить авву Тітоеса як точні терези, що говорить лише про достойне.

Ключові моменти

  1. 0:00 Гіпотеза 25 стверджує, що той, хто хоче догодити Богові, повинен ні в що ставити безчестя чи честь, що йдуть від людей.
  2. 0:33 Авва Макарій каже братові піти до гробів і зневажити мертвих, а потім повернутися й похвалити їх, щоб показати, що мертві не відповідають ні на зневагу, ні на похвалу.
  3. 1:04 Авва Макарій навчає брата стати як мертвий, не зважаючи ні на безчестя, ні на честь від людей, бо це єдиний шлях до спасіння.
  4. 1:35 Амма Сара каже, що воліла б молитися за чисте серце до всіх, аніж за схвалення всіх людей, бо прагнення загального схвалення вимагало б постійного покаяння.
  5. 2:05 Авва Антоній каже, що прийде час, коли люди будуть божевільними й нападатимуть на того, хто не божевільний, але той, хто прагне благочестя, не повинен звертати на них уваги.
  6. 2:36 Святий Єфрем навчає, що коли докоряють за добру справу, не слід соромитися або чинити зло, щоб здобути похвалу, наводячи Ісаї 51:7-8 і 50:5-7.
  7. 3:40 Святий Єфрем закликає не падати духом, коли зневажають за добро, наводячи Псалом 26:3, Псалом 68:8 і Матвія 5:11.
  8. 6:16 Святий Марк каже, що з того, хто істинно кається, глузують беззаконні, і це глузування є доказом, що він догоджає Богові.
Athonite Audio YouTube

Спілкування в стражданнях Христових і біль наших братів

Спілкування в стражданнях Христових і біль наших братів 54:38

У бесіді пояснюється, що спілкування в стражданнях Христових не можна відокремлювати від спілкування в стражданнях наших братів і сестер, бо всі віруючі — одне тіло в Христі через Святого Духа. Це причастя живиться Євхаристією і виявляється через дієву любов: плакати з тими, хто плаче, і нести тягарі один одного, як чинив Христос. Це вчення простежується через Писання й отців Церкви, зокрема через листи Павла, Ісаака Сирина, Антонія Великого,…

У бесіді пояснюється, що спілкування в стражданнях Христових не можна відокремлювати від спілкування в стражданнях наших братів і сестер, бо всі віруючі — одне тіло в Христі через Святого Духа. Це причастя живиться Євхаристією і виявляється через дієву любов: плакати з тими, хто плаче, і нести тягарі один одного, як чинив Христос.

Це вчення простежується через Писання й отців Церкви, зокрема через листи Павла, Ісаака Сирина, Антонія Великого, Василія Великого, Іоана Златоуста, Максима Сповідника й Григорія Богослова. Ісаак Сирин навчає, що любов до ближнього набувається лише тоді, коли виконуєш її в ділах за спроможністю, часом і місцем, і що чим більше ми любимо, тим більш пильними й обережними стаємо.

Усе земне життя Христа було участю в людському болю: зцілення, воскресіння мертвих, плач над гробом Лазаря, милосердя до вдови з Наїна; і Він страждав, помер, воскрес і заснував Церкву — усе з любові. Святий Василій Великий навчає, що духовне спілкування має перевищувати тілесну спорідненість; любов має бути однаковою до всіх членів тіла.

Іоан Златоуст показав це прикладом, ставши всім для всіх: заступником за заарештованих, годувальником голодних, лікарем хворих; а з заслання писав листи, глибоко співпричащаючись стражданням своїх духовних чад. Спілкування любові Христової — не природна зустріч і не людське міркування, а дар Святого Духа, Який творить нове серце плотяне.

Біль, скорбота й смерть ведуть до Пасхи, воскресіння й вічності; наше легке страждання чинить далеко більшу надмірну вічну вагу слави.

Ключові моменти

  1. 0:01 Спілкування в стражданнях Христових абсолютно пов’язане зі спілкуванням у болю наших братів, бо одним Духом усі ми хрещені в одне тіло (1 Коринтян 12:13), і ми, численні, — одне тіло в Христі (Римлян 12:5).
  2. 1:07 Скорботи творять єдність сердець і чутливість братньої любові, яка є вселенською, бо любов не має кордонів, міри чи меж; Сам Христос палко бажав спілкування зі Своїми учнями в годину Своєї агонії (Луки 22:15, Матвія 26:38-41).
  3. 3:43 Ісаак Сирин навчає, що людина не набуває в душі любові до ближнього, якщо не виконує її ділами за спроможністю, часом і місцем; чим більше ми любимо, тим більш пильними, обережними й стриманими в словах стаємо, плачучи разом із страждаючими братами й сестрами.
  4. 5:18 Христос під час Свого земного життя не робив нічого іншого, як цілковито брав участь у людському болю: зцілював, воскрешав мертвих, плакав над гробом Лазаря, милосердився над вдовою з Наїна; і Він страждав, був розп’ятий, помер, воскрес і заснував Церкву — усе з любові.
  5. 10:04 Спілкування любові Христової — не природна зустріч і не людське міркування, а дар Святого Духа, Який творить нове серце плотяне (Єзекіїля 36:26-27); лише таке сповнене Духом серце може істинно, без лицемірства, спілкуватися зі страждаючим ближнім.
  6. 25:45 Святий Василій Великий навчає, що духовне спілкування має перевищувати тілесну спорідненість: якщо хтось віддає перевагу кровним родичам, той залишається під владою природних зв’язків; любов має бути однаковою до всіх членів тіла, а честь віддається за гідністю.
  7. 37:51 Іоан Златоуст став усім для всіх: заступником за заарештованих, годувальником голодних, лікарем хворих, опікуном скорботних, притулком для чужинців; а з заслання писав листи, глибоко співпричащаючись стражданням своїх духовних чад і знаходячи втіху в їхній вірі.
  8. 45:43 Біль, скорбота й смерть ведуть до Пасхи, воскресіння й вічності; наше легке страждання чинить далеко більшу надмірну вічну вагу слави (2 Коринтян 4:17), і ми дивимося не на видиме, а на невидиме, бо наше громадянство — на небесах (Филип’ян 3:20).
Athonite Audio YouTube

Співучасть у стражданнях Христових: необхідний християнський шлях

Співучасть у стражданнях Христових: необхідний християнський шлях 30:44

Промовець навчає, що участь у стражданнях Христових є необхідним шляхом для кожного християнина, посилаючись на 1 Петр. 4:13 і преподобного Ісаака Сирина про радість відповідно до цієї участі. Усе життя Христа було скорботою, залишенням, убогістю, наклепами, зрадою і смертю, і Він обіцяє Своїм послідовникам такі самі скорботи. Наводиться Фома Кемпійський про небагатьох, які несуть хрест, порівняно з багатьма, які бажають утіхи. Християнин…

Промовець навчає, що участь у стражданнях Христових є необхідним шляхом для кожного християнина, посилаючись на 1 Петр. 4:13 і преподобного Ісаака Сирина про радість відповідно до цієї участі. Усе життя Христа було скорботою, залишенням, убогістю, наклепами, зрадою і смертю, і Він обіцяє Своїм послідовникам такі самі скорботи. Наводиться Фома Кемпійський про небагатьох, які несуть хрест, порівняно з багатьма, які бажають утіхи.

Християнин дивиться на всякий біль через Богочоловіка Ісуса, приймаючи скорботу як засіб умертвити гріх і бути уподібненим до смерті Христа, щоб Його життя виявилося в тілі. Страждання святого Павла ілюструють це спілкування; апостол радіє, бо його скорботи заповнюють те, чого бракує в стражданнях Христових для Церкви. Хрест стає титулом слави, а не ганьби, і щоденне співрозп'яття з Христом перетворює страждання на діяльну практику.

Святий Василій Великий і святий Іоан Златоуст стверджують, що теперішні труднощі готують вічну нагороду. Нарешті, євхаристійне спілкування єднає віруючих із тілом Христовим і одне з одним, роблячи їх причасниками Божої природи й спадкоємцями слави, як проголошує святий Григорій Ніський у своїй проповіді на Воскресіння.

Ключові моменти

  1. 0:01 Промовець починає з преподобного Ісаака Сирина та 1 Петр. 4:13: радість відповідно до участі у стражданнях Христових, із великою радістю при Його другому приході.
  2. 1:32 Слова Христа гарантують скорботу Його послідовникам: «Якщо Мене переслідували, то й вас переслідуватимуть» (Ів. 15:20) і «нехай зречеться себе, візьме свій хрест і йде за Мною» (Мт. 16:24).
  3. 2:03 Страждання Христа були не лише хрестом; усе Його життя було болем, залишенням, убогістю, наклепами, ненавистю, наругою, ударами, приниженнями, самотністю, сумнівами, спорами, переслідуваннями, зрадою і смертю.
  4. 2:38 Наводиться Фома Кемпійський: Ісус має багато любителів Свого Царства, але мало носіїв Свого хреста; багато бажають Його втіхи, але мало Його скорботи; багато йдуть за Ним до переломлення хліба, але мало до чаші Його страстей.
  5. 4:43 Бажання Павла у Флп. 3:10-11: пізнати Христа, мати співучасть у Його стражданнях, бути уподібненим до Його смерті й так досягти воскресіння з мертвих.
  6. 7:21 Співрозп'яття з Христом означає щоденну участь у Його стражданні; біль стає діяльною практикою, і віруючий розпинає плоть з її пристрастями й пожадливостями (Гал. 5:24).
  7. 16:48 Біль розп'ятого тіла Христового є болем Церкви; Павло заповнює у своїй плоті те, чого бракує в стражданнях Христових, ради Його тіла, Церкви (Кол. 1:24).
  8. 22:33 Повне спілкування приходить через Євхаристію: чаша благословення є спілкуванням у крові Христовій, хліб, що переломлюється, є спілкуванням у Його тілі, роблячи віруючих одним тілом і причасниками Божої природи (1 Кор. 10:16-17; 2 Петр. 1:4).
Athonite Audio YouTube

Старець Єфрем: Одне потрібне — спасіння душі

Старець Єфрем: Одне потрібне — спасіння душі 24:56

Старець Єфрем з Філотеу і Аризони проповідує про слова Христа до Марти, що потрібне одне: спасіння безсмертної душі. Він протиставляє турботу Марти про матеріальні приготування вибору Марії сидіти біля ніг Ісуса й слухати Його вчення — благословення, яке не буде відібране від неї. Старець попереджає, що смерть може прийти будь-якої миті, після чого кожну людину чекає суд, митарства й вічна доля — або світло з Богом, або темрява з бісами. Душа,…

Старець Єфрем з Філотеу і Аризони проповідує про слова Христа до Марти, що потрібне одне: спасіння безсмертної душі. Він протиставляє турботу Марти про матеріальні приготування вибору Марії сидіти біля ніг Ісуса й слухати Його вчення — благословення, яке не буде відібране від неї. Старець попереджає, що смерть може прийти будь-якої миті, після чого кожну людину чекає суд, митарства й вічна доля — або світло з Богом, або темрява з бісами.

Душа, створена подихом Божим, не може задовольнитися нічим матеріальним; вона радіє лише тоді, коли наближається до Бога через молитву, чесноту й покаяння. Диявол обманює людей мирськими відволіканнями, як захопливий фільм, і водночас докладно записує кожен гріх, але Боже милосердя перевищує всякий людський гріх, як океан перевищує жменю піску.

Ангел-охоронець плаче, коли ми грішимо, і молиться з нами, коли ми молимося; при смерті ангели борються з бісами за душу. Пекло — це реальний духовний стан вогню й темряви, приготований дияволу та тим, хто наслідує його діла, а не лише неспокійна совість. Промовець закликає до негайного покаяння, сповіді гріхів, плачу, виправлення життя, поки ще є подих, щоб при смерті ми увійшли до раю, а не почули «Відійдіть від Мене».

Ключові моменти

  1. 0:01 Вступ про Марту й Марію; Марта зайнята приготуваннями, Марія сидить біля ніг Ісуса й слухає Його вчення.
  2. 0:32 Христос докоряє Марті: «Марто, Марто, ти турбуєшся й журишся про багато речей, а потрібне одне. Марія ж обрала добру частку, яка не відніметься від неї» (Лк. 10:41).
  3. 1:02 Одне потрібне — це турбота про догодження Богові та спасіння безсмертної душі; мирські турботи треба тримати в міру.
  4. 2:34 Спасіння — не гра; ми смертні, тимчасові гості на землі, і душа повертається до Бога, Який дав її (Бут. 2:7); без Божої розради душа відчуває порожнечу.
  5. 3:36 Після смерті ми стоїмо перед страшним судом, бісами, докладним записом гріхів і митарствами; ми не можемо дивитися Христу в очі, бо осквернили хрестильну одежу й не обмили її сльозами покаяння.
  6. 6:12 Диявол обманює, як екран фільму; грішник при смерті покликав до Бога, але ангел відповів: коли сонце було високо, ти блукав, а тепер, коли воно заходить, ти згадав (посилання на Бут. 25:33).
  7. 10:20 Пустельник побачив ангела-охоронця, який плакав перед домом, де душа чинила розпусту; ангел не міг увійти в нечистоту й благав Бога про покаяння душі.
  8. 19:39 Ми турбуємося про тимчасові земні випробування, але ігноруємо неминучий Божий суд; пекло — це духовна реальність вогню й темряви (Мт. 25:41), а не лише совість, і очищені душі бачать Бога як світло, а нечисті відчувають Його як вогонь.
Athonite Audio YouTube

Старець Єфрем: Смирення як покров Божества

Старець Єфрем: Смирення як покров Божества 23:02

Старець Єфрем з Філотеу та Аризони виголошує проповідь про смирення як покров Божества, починаючи з входу Христа в Єрусалим на ослі. Ті самі натовпи, які в неділю вигукували «Осанна», через п’ять днів вимагали «Розіпни Його», показуючи непостійність світу й людини. Смирення Христа виявляється в Його терпінні ляпасів, бичування, хреста й розп’яття, Бог, ударений рукою, яку Він створив, і це смирення є Його славою, а не гордовитим пануванням.…

Старець Єфрем з Філотеу та Аризони виголошує проповідь про смирення як покров Божества, починаючи з входу Христа в Єрусалим на ослі. Ті самі натовпи, які в неділю вигукували «Осанна», через п’ять днів вимагали «Розіпни Його», показуючи непостійність світу й людини. Смирення Христа виявляється в Його терпінні ляпасів, бичування, хреста й розп’яття, Бог, ударений рукою, яку Він створив, і це смирення є Його славою, а не гордовитим пануванням.

Проповідь пояснює, що Бог допускає випробування, щоб смирити розум; святий навчає, що скорботи припиняються лише тоді, коли людина смиряється, а диявол використовує страждання, щоб навіяти, ніби Бог несправедливий, хоч любов Отця доведена Хрестом. Смирення перемагає диявола, який упав через гордість і обманув Єву обіцянкою стати богами; Христос вибрав неосвічених рибалок і зробив їх апостолами.

Святий Ісаак Сирин каже, що справжнє смирення з досвіду є покровом Божества; Бог закрив Своє Божество людською природою, щоб земля могла витримати Його присутність (Вихід 33:20). На Страшному суді Христос покаже Свої рани й запитає, що ми витерпіли; добровільне й мимовільне подвижництво, терпеливе перенесення хвороби, наруги, втрати — це наше приношення, і совість засвідчить правду, без потреби, щоб Христос говорив.

Ключові моменти

  1. 0:01 Смирення є покровом Божества; Страсний тиждень починається з входу Христа з Вифанії на ослі, показуючи престол слави й престол смирення разом.
  2. 0:33 Натовпи вигукують «Осанна» (Мт 21:9), але через п’ять днів кричать «Розіпни Його!» (Ів 19:15), виявляючи непостійність світу й людини.
  3. 2:06 Христос терпить ляпаси, бичування, хрест і падає під його вагою, Бог, ударений людською рукою, зробленою з глини, і Його слава — саме це смирення.
  4. 4:10 Бог допускає випробування, щоб смирити наш спосіб мислення; святий каже, що скорботи не припиняться, доки людина не смириться, а диявол намагається зобразити Бога несправедливим, коли приходить страждання.
  5. 7:51 Диявола перемогло смирення; людина впала через егоїзм, повіривши в брехню змія «ви станете богами», а Христос вибрав неграмотних рибалок і зробив їх мудрими апостолами.
  6. 11:30 Святий Ісаак Сирин навчає, що справжнє смирення з досвіду є покровом Божества; Бог закрив Своє Божество людською природою, щоб земля могла витримати Його присутність (Вихід 33:20).
  7. 13:06 Смирення одягає людину в божественну одежу, яка відганяє диявола; егоїзм залишає нас голими перед його кігтями, а гнів виявляє потворність гордості.
  8. 18:53 На суді Христос запитає, що ми витерпіли; добровільне подвижництво й мимовільне подвижництво (терпеливе перенесення хвороби, наруги, втрати) — це наше приношення, і совість засвідчить.
Athonite Audio YouTube

Плоди болю: Як скорбота стає радістю в православному вченні

Плоди болю: Як скорбота стає радістю в православному вченні 21:35

Озвучений розділ із книжкового дослідження «Біль: православний біблійний і святоотцівський підхід» Джорджії П. Кунаві, виданого «Апостольською Діаконією» в Афінах, читає «Афонське аудіо». Розділ під назвою «У великому випробуванні скорботи є повнота радості» охоплює сторінки 212–222 і триває близько 21 хвилини. Озвучення розглядає уявну суперечність між болем і радістю. Воно стверджує, що кожен біль несе в собі унікальну зрілість, красу й…

Озвучений розділ із книжкового дослідження «Біль: православний біблійний і святоотцівський підхід» Джорджії П. Кунаві, виданого «Апостольською Діаконією» в Афінах, читає «Афонське аудіо». Розділ під назвою «У великому випробуванні скорботи є повнота радості» охоплює сторінки 212–222 і триває близько 21 хвилини.

Озвучення розглядає уявну суперечність між болем і радістю. Воно стверджує, що кожен біль несе в собі унікальну зрілість, красу й невисловлену радість, бо біль є засобом пізнання, мудрості й самосвідомості. З болю походить краса душі через очищення й відкуплення. Дорога відкуплення йде дорогою хреста, і лише в страстях Христових краса й біль набувають абсолютної єдності.

Христос не усуває біль чи біологічну смерть, пояснює озвучення, але робить їх безсилими й приносить утіху, як коли сказав плачучій вдові з Наїну: «Не плач». Святі приймали скорботи добровільно й раділи: апостоли пішли з бичування, радіючи, а Павло писав, що він надзвичайно радів у всій своїй скорботі. Петро закликає віруючих радіти, беручи участь у стражданнях Христових, бо випробувана віра дає невимовну радість, яка є передчуттям Божої слави.

Ця радість внутрішня й дозріла, вироблена через постійну молитву, оживлену надією. Вона є плодом хреста, очікуваним, як прагнуть воскресіння, і поблизу Христа біль довершує завершення людини. Озвучення цитує К'єркегора, який пише, що єдина блаженна радість — іти за Христом у житті й у смерті, та Дмитра Карамазова, який каже, що у великому болю ми воскреснемо до радості, бо Бог є Той, Хто дає радість.

Іван Золотоустий сказав Олімпіаді радіти серед наклепів її ворогів, навчаючи, що Христос обіцяв спершу скорботу, а потім спокій, болі, а потім вінці. Скорбота подібна до вогню для золота: вона змиває нечистоту й відриває гордість. Коли скорботу розуміють, вона стає містичною радістю, славослів'ям і спілкуванням з Богом, закінчуючись алилуєю болю. Канал зазначає, що він підтримується самими слухачами через пожертви на PayPal.

Ключові моменти

  1. 0:00 У кожному болю існує унікальна зрілість, краса й невисловлена радість, бо біль є засобом пізнання, мудрості й самосвідомості.
  2. 1:02 Краса болю — це краса відкуплення, і лише в страстях Христових краса й біль набувають абсолютної єдності.
  3. 2:07 Христос не усуває біль і біологічну смерть, але робить їх безсилими, витирає наші сльози й має для нас утіху.
  4. 3:38 Іван Золотоустий каже, що святі приймали скорботи добровільно й ставали веселішими; апостоли пішли, радіючи, що удостоїлися постраждати за ім'я Христове.
  5. 5:10 Петро радить віруючим радіти, беручи участь у стражданнях Христових, бо випробувана віра дає невимовну радість, передчуття слави Божої.
  6. 7:14 Радість у скорботі спричинена безустанною молитвою, оживленою надією, і Бог надії наповнює віруючих радістю й миром.
  7. 9:16 К'єркегор пише, що єдина блаженна радість — іти за Христом у житті й у смерті, а Дмитро Карамазов каже, що у великому болю ми воскреснемо до радості, бо Бог є Той, Хто дає радість.
  8. 12:59 Золотоустий навчає, що Христос обіцяв спершу скорботу, а потім спокій, болі, а потім вінці, і що скорбота для душ є тим, чим вогонь для золота.
Athonite Audio YouTube

Плоди болю: освячення і спасіння через скорботи

Плоди болю: освячення і спасіння через скорботи 20:57

Це аудіочитання з книги «Біль», виданої видавництвом Апостольської діаконії, що представляє другу главу про плоди болю, з першим розділом про освячення і спасіння. Читець цитує святителя Григорія Богослова, преподобного Іоана Ліствичника та святителя Іоана Золотоустого, щоб показати, що біль очищає душу, творить чесноту і любов та веде до єднання з Христом. Христос постає як Хлібороб наших душ, який оре нас болем і обрізає нас, як лозу, щоб ми…

Це аудіочитання з книги «Біль», виданої видавництвом Апостольської діаконії, що представляє другу главу про плоди болю, з першим розділом про освячення і спасіння. Читець цитує святителя Григорія Богослова, преподобного Іоана Ліствичника та святителя Іоана Золотоустого, щоб показати, що біль очищає душу, творить чесноту і любов та веде до єднання з Христом.

Христос постає як Хлібороб наших душ, який оре нас болем і обрізає нас, як лозу, щоб ми принесли більше плода, з посиланням на Івана 15:2. Коли скорбота очищає душу, Христос дає їй освячення і свою славу, згідно з Івана 17:19: «І за них Я освячую Самого Себе, щоб і вони були освячені в істині». Преподобний Іоан Ліствичник вчить, що хвороба іноді очищає гріхи, іноді смиряє розум, а іноді викорінює злі помисли або пристрасті.

Святитель Іоан Золотоуст пояснює, що Бог не відбирає скорботи чи спокуси, але втішає праведних посеред них: три отроки в печі та Данило в рові левів страждали, проте полум'я не згасло і леви не були вбиті, а полегшення прийшло посеред випробування. Читець наводить слова апостола Павла про ланцюг, що веде від скорботи до терпіння, від терпіння до випробуваної чесноти, а від випробуваної чесноти до надії на Бога, яка не засоромлює.

Тлумачення Золотоустого про благорозумного розбійника звучить у повній силі: вбивця мандрівників став володарем раю, засуджений на землі став мешканцем неба, бо гріх почався від дерева, а спасіння розквітло від дерева хреста. Золотоустий також каже, що хрест підняв всесвіт, зруйнував єресь, зробив землю небом, перекрутив жилы смерті, зробив ад безсилим і дарує спасіння та освячення.

Читання завершується закликом нести свій хрест, бо в хресті — спасіння, життя і освячення.

Ключові моменти

  1. 0:01 Плід болю і хресної смерті Христової — це спокута і спасіння; біль — це насіння, що проростає в терпінні, і ми маємо пройти через сито скорбот, наклепів і гонінь, щоб досягти жнив.
  2. 1:34 Христос — найбільший батько і єдиний Хлібороб наших душ, який возділює нас плугом болю та обрізає нас, як лозу, щоб ми принесли більше плода любові, терпіння, доброти, віри, надії, освячення і спасіння (Івана 15:2).
  3. 3:36 Коли душа очищується скорботою, Господь Ісус дає їй освячення і свою славу, з цитатою з Івана 17:19: «І за них Я освячую Самого Себе, щоб і вони були освячені в істині».
  4. 5:11 Преподобний Іоан Ліствичник вчить, що хвороба іноді буває для очищення гріхів, іноді — для смирення розуму, а іноді очищає душу від злих помислів або пристрастей.
  5. 6:15 Святитель Іоан Золотоуст пояснює, що Бог не відбирає скорботи чи спокуси, але втішає нас посеред них, як у випадку з трьома отроками в печі та Данилом у рові левів, де полум'я не згасло і леви не були вбиті, але праведні відчули полегшення.
  6. 8:22 Наводяться слова апостола Павла: скорбота творить терпіння, терпіння творить випробувану чесноту, а випробувана чеснота творить надію на Бога, яка не засоромлює.
  7. 10:25 Золотоустий описує благорозумного розбійника: вбивця мандрівників став володарем раю, засуджений на землі став мешканцем неба, бо гріх почався від дерева, а спасіння розквітло від дерева хреста.
  8. 19:45 Святитель Іоан Золотоуст каже, що хрест Господній підняв всесвіт, зруйнував єресь і неправду, зробив землю небом, перекрутив жилы смерті, зробив ад безсилим і дарує людству спасіння та освячення.
Athonite Audio YouTube

Чому страждають праведні? Відповідь Йова, пророків і отців

Чому страждають праведні? Відповідь Йова, пророків і отців 32:06

Епізод завдовжки близько 32 хвилин належить до серії про користь болю і порушує питання, чому праведні терплять скорботи, а нечестиві перебувають у добробуті. Він починається з Ісаї 33:2 і простежує це питання крізь Писання: Єремія питає, чому щаслива дорога нечестивих, Авакум питає, чому Бог мовчить, коли нечестиві поглинають тих, хто праведніші за них, а псалми виражають почуття забутості Богом. Йов стоїть у центрі. Він гучно запитує про свої…

Епізод завдовжки близько 32 хвилин належить до серії про користь болю і порушує питання, чому праведні терплять скорботи, а нечестиві перебувають у добробуті. Він починається з Ісаї 33:2 і простежує це питання крізь Писання: Єремія питає, чому щаслива дорога нечестивих, Авакум питає, чому Бог мовчить, коли нечестиві поглинають тих, хто праведніші за них, а псалми виражають почуття забутості Богом.

Йов стоїть у центрі. Він гучно запитує про свої муки, питає, скількі в нього беззаконь, жаліється, що нечестиві живуть і доживають до старості, і описує своє життя як нескінченне мучеництво, протестуючи проти своєї невинності. І все ж він не досліджує причини свого лиха; він намагається довести свою невинність, зберігаючи непохитну віру в Божу справедливість, вірячи, що любов Бога виявляється через скорботи.

Святі отці побачили в стражденному лиці Йова образ стражденного Христа, саме тому Православна Церква читає книгу Йова під час Страсного тижня. Дослідження представляє випробування як педагогічні й очистительні: 2 Маккавеїв 6:12 каже, що скорботи попускаються не на погибель, а на наставлення, а св. Антоній Великий порівнює Божі тяжкі промисли з гіркими ліками лікаря.

Василій Великий навчає, що Царство здобувається через біль, сльези, молитви й терпіння, і що казати, ніби праведні не повинні страждати, — те ж саме, що казати, ніби атлет не повинен мати суперника. Макарій Єгипетський, Іван Золотоустий і Євсевій Кесарійський так само навчають, що скорботи виховують душу, бережуть святих від гордості та готують їх до Царства, бо багатьма скорботами ми повинні увійти в Царство Боже.

Епізод завершується словами, що біль праведних і смерть малих дітей можна пояснити лише за критерієм вічності й життя в Царстві Божому, де біль, прийнятий з вірою, стає діалогом любові з Христом і свідченням усиновлення.

Ключові моменти

  1. 0:00 Дослідження починається з Ісаї 33:2 і питання, чому праведні терплять скорботи — питання, що зростає, коли нечестиві перебувають у добробуті.
  2. 1:03 Єремія питає, чому щаслива дорога нечестивих, Авакум питає, чому Бог мовчить, коли нечестиві поглинають тих, хто праведніші за них, а псалми виражають почуття забутості Богом.
  3. 2:04 Йов гучно запитує про свої муки, питає, скількі в нього беззаконь, жаліється, що нечестиві живуть і доживають до старості, і описує своє життя як нескінченне мучеництво, протестуючи проти своєї невинності.
  4. 6:46 Святі отці побачили в стражденному лиці Йова образ стражденного Христа, і Православна Церква читає книгу Йова під час Страсного тижня.
  5. 7:18 Йов не досліджує причини свого лиха, а намагається довести свою невинність, зберігаючи непохитну віру в Божу справедливість, вірячи, що любов Бога виявляється через скорботи.
  6. 8:19 2 Маккавеїв 6:12 каже, що випробування попускаються не на погибель, а на наставлення, а св. Антоній Великий порівнює Божі тяжкі промисли з гіркими ліками лікаря.
  7. 10:55 Василій Великий навчає, що Царство здобувається через біль, сльози, молитви й терпіння, і що казати, ніби праведні не повинні страждати, — те ж саме, що казати, ніби атлет не повинен мати суперника.
  8. 22:27 Біль праведних і смерть малих дітей можна пояснити лише за критерієм вічності й життя в Царстві Божому, а біль розуміють ті, хто живе христоподібним життям, як діалог любові з Христом і свідчення усиновлення.
Athonite Audio YouTube

Евергетинос, книга 3, гіпотеза 24: Погляд на Бога серед мирського життя

Евергетинос, книга 3, гіпотеза 24: Погляд на Бога серед мирського життя 7:04

Ця розповідь представляє гіпотезу 24 з третьої книги Евергетиноса: віруючий, який потрапляє у бурю мирського життя, не повинен уподібнюватися зовнішнім обставинам, а має дивитися на Бога і робити те, що Йому догоджає. Перший приклад походить із життя преподобного Савви. Він вирушив до Константинополя, щоб попросити імператора Юстиніана пощадити християн Палестини, яких безпідставно звинувачували в самаритянському повстанні. Юстиніан прийняв його…

Ця розповідь представляє гіпотезу 24 з третьої книги Евергетиноса: віруючий, який потрапляє у бурю мирського життя, не повинен уподібнюватися зовнішнім обставинам, а має дивитися на Бога і робити те, що Йому догоджає. Перший приклад походить із життя преподобного Савви. Він вирушив до Константинополя, щоб попросити імператора Юстиніана пощадити християн Палестини, яких безпідставно звинувачували в самаритянському повстанні.

Юстиніан прийняв його з пошаною, підвівшись із трону і цілуючи священну голову подвижника, і запропонував йому постійний дохід для його ченців. Савва відмовився, сказавши, що Бог, Який годував непокірних ізраїльтян у пустелі і звів воду зі скелі, подбає про його ченців. Натомість він попросив податкових пільг для Палестини, будівлі для прочан у Єрусалимі при Живоносному Гробі, припинення єресей, що турбували церкви, і фортець, де ченці могли б переховуватися під час ворожих нападів.

Імператор охоче задовольнив усе і негайно почав писати листи, видавати накази і розсилати грамоти в усі боки. О третій годині Савва залишив імператора і Трибоніана, щоб молитися і читати псалми Давида, сказавши своєму учневі Єремії, що імператор виконує свій обов'язок, а ми — свій. Друга частина взята з Герондикона. Мати Феодора вчить, що як можна їсти зо столу з багатьма стравами без смаку і не бути засудженим, так само можна слухати мирські розмови без шкоди, якщо серце звернене до Бога.

Один старець порівнює ченця з бджолою, що робить мед, куди б не прийшла. Авва Сисой застерігає, що сором перед людьми — людськодоволення, яке заважає людині робити добро — тягне за собою звинувачення в тому, що вона не боїться Бога. Інший старець закликає ченців зберігати своє молитвенне правило, де б вони не були, як чапля, що має оселю всюди.

Книга доступна у видавця, а розповідь є частиною тривалого аудіопроєкту, який підтримується збором коштів від слухачів.

Ключові моменти

  1. 0:01 Гіпотеза 24: віруючий, який потрапляє у муки мирського життя, не повинен уподібнюватися зовнішнім обставинам, а має дивитися на Бога і робити те, що Йому догоджає.
  2. 0:33 Імператор Юстиніан прийняв преподобного Савву в Константинополі з великою пошаною, підвівшись із трону і цілуючи священну голову подвижника, і охоче задовольнив його прохання.
  3. 1:37 Савва відмовився від пропозиції імператора про постійний дохід для своїх ченців, сказавши, що Бог, Який живив непокірний народ у пустелі і звів воду зі скелі, подбає про їхні потреби.
  4. 2:09 Натомість Савва попросив Юстиніана на деякий час звільнити Палестину від податків, збудувати в Єрусалимі будівлю для прочан при Живоносному Гробі, припинити єресі, що турбували церкви, і звести фортеці, де ченці могли б переховуватися під час ворожих нападів.
  5. 3:11 Імператор негайно почав писати листи, видавати накази і розсилати грамоти в усі боки, щоб без зволікання виконати прохання.
  6. 3:42 О третій годині Савва залишив імператора і Трибоніана, щоб молитися і читати псалми Давида, і сказав своєму учневі Єремії, що імператор виконує свій обов'язок, а ми — свій.
  7. 5:17 Мати Феодора вчила, що як можна їсти зо столу з багатьма стравами без смаку і не бути засудженим, так само можна слухати мирські розмови без шкоди, якщо серце звернене до Бога.
  8. 5:48 Один старець порівняв ченця з бджолою, що робить мед, куди б не прийшла; авва Сисой застеріг, що людськодоволення і сором перед людей тягнуть звинувачення в тому, що людина не боїться Бога; а інший старець закликав зберігати молитвенне правило, де б людина не була, як чапля, що має оселю всюди.