Athonite Audio
YouTube
Евергетинос, Гіпотеза 32: Чеснота й усиновлення приходять лише благодаттю
9:42
Текст подає Гіпотезу 32 з третього тому Евергетиноса, приписувану авві Марку. Вона навчає, що без Божої допомоги подвижник не може ні звільнитися від пороку, ні набути чесноти. Усиновлення приходить не від діл, а від Божої благодаті, даної через кров Христа.
Виконання заповідей є обов'язком, а Царство Небесне — даром, приготованим вірним слугам, так само як раб отримує свободу як дар, а не як плату за працю. Христос є Владикою і як Творець, і як Відкупитель, і Він віддає кожному за ділами, що походять із віри або її відсутності, не як торговець, що обмінює товари. Чеснота виявляється як утримання від гріха в межах природних сил; кожна названа чеснота відповідає утриманню від конкретної пристрасті й не може додати до освячення без благодаті.
Благодать, дана в хрещенні, стає діяльною, коли людина виконує заповіді, але таємно допомагає ще раніше, пробуджуючи совість і навчаючи розум. Боротьба тимчасова, а нагороди вічні; благодать дає силу тим, хто всім серцем закликає її, а ті, хто нехтує закликанням благодаті, стають причиною власної погибелі. Визначено дві помилки: ті, хто не дотримується заповідей, але вважає, що вірує правильно, і ті, хто дотримується заповідей, але очікує Царство як належну нагороду.
Владика не зобов'язаний нагороджувати слуг, і ті, хто не служив належно, не отримують свободи. Усі, хто прийняв купіль відродження, приносять добрі діла не задля відплати, а щоб зберегти хрещальну чистоту. Добрі діла через природу спричиняють утримання від протилежного зла, але без Божої благодаті не можуть додати до освячення.
Кожна чеснота, яку практикують до смерті, є не чим іншим, як утриманням від гріха; чеснота — це діло в межах природних сил, не засіб купити Царство, і Христос дарує усиновлення через хрест. Благодать пробуджує совість судити, як хоче Бог, може бути прихована в напоумленні ближнього або подана під час читання, і якщо людина не закопає даного таланту, то ввійде в радість Господа.
Без допомоги благодаті серце нездатне до духовної боротьби, розчулення, подяки чи будь-якого іншого добра; воно залишається бідним і вбогим, і в ньому оселяються нечисті думки, як сова в зруйнованому домі.
Ключові моменти
- Гіпотеза 32: без допомоги згори подвижник не може ні звільнитися від пороку, ні набути чесноти, і усиновлення приходить не від діл, а від Божої благодаті.
- Виконання кожної заповіді є обов'язком, тоді як усиновлення є даром, даним через кров Христа; Царство Небесне не є нагородою за діла, а даром благодаті, як раб очікує свободи як дару, а не як плати за працю.
- Вірний слуга виявляє віру в Христа через послух, шанує владику, роблячи те, що він наказує, а коли грішить, терпеливо зносить наслідки як заслужену кару.
- Визначено дві помилки: ті, хто не дотримується заповідей, але вважає, що вірує правильно, і ті, хто дотримується заповідей, але очікує Царство як належну нагороду; владика не зобов'язаний нагороджувати слуг, і ті, хто не служив належно, не отримують свободи.
- Усі, хто прийняв купіль відродження, приносять добрі діла не задля відплати, а щоб зберегти хрещальну чистоту; добрі діла через природу спричиняють утримання від протилежного зла, але без Божої благодаті не можуть додати до освячення.
- Кожна чеснота, яку практикують до смерті, є не чим іншим, як утриманням від гріха; чеснота — це діло в межах природних сил, не засіб купити Царство, і Христос дарує усиновлення через хрест.
- Благодать пробуджує совість судити, як хоче Бог, може бути прихована в напоумленні ближнього або подана під час читання, і якщо людина не закопає даного таланту, то ввійде в радість Господа.
- Без допомоги благодаті серце нездатне до духовної боротьби, розчулення, подяки чи будь-якого іншого добра; воно залишається бідним і вбогим, і в ньому оселяються нечисті думки, як сова в зруйнованому домі.