Athonite Audio
YouTube
Гіпотеза 33 Евергетиноса: причини, користь і види спокус
40:25
У відео представлено Гіпотезу 33 з третього тому Евергетиноса, збірки святоотцівських повчань про причини, користь і види спокус і скорбот. Авва Марк навчає, що жодна скорбота не приходить несправедливо; усі вони трапляються за праведним судом Божим, деякі за власні гріхи, а інші за гріхи ближніх. Він пояснює, що терпіння скорбот із вірою відкриває приховані злі помисли, приносить істинне смирення і виявляє суєтну зарозумілість.
Авва Марк розрізняє два види взаємодії: одну із злоби, яка робить людину мимоволі відповідальною за страждання ближнього, і одну із любові, прикладом якої є Христос і апостоли, які взяли на себе скорботи інших для їхнього спасіння. Він також окреслює три види правильної поведінки перед Богом: не грішити; грішити, але терпляче зносити спричинені скорботи; і грішити без терпіння, але згодом покаятися через Божу благодать.
Авва Марк додає, що помисли кожної людини є причиною кожної події; слова й діла походять від помислів і створюють взаємодії, через які ми беремо на себе відповідальність одне за одного так, як не знаємо.
Святий Максим Сповідник додає, що скорботи служать трьом цілям: скасуванню минулих гріхів, виправленню теперішньої недбалості та запобіганню майбутнім гріхам. Він зауважує, що мудра людина звинувачує себе, а не знаряддя свого покарання. Святий Максим зазначає, що спокуса йде за примноженням благодаті, як у Христа після Його хрещення і в апостолів після прийняття Утішителя.
Він каже, що випробування з Божественної любові породжують смирення і тугу за Богом, а ті, що допущені через гордість, є нищівними і потребують зцілення смиренням через молитву і сльози.
Святий Варсануфій розрізняє спокуси, що постають із власної волі, які є шкідливими, від тих, що допущені Богом для випробування характеру, які приносять надію і спасіння. Геронтикон та інші отці стверджують, що ніхто не входить у Царство без спокус, що монах виявляється у спокусі, і що втеча від корисної спокуси є втечею від вічного життя.
Ключові моменти
- Жодна скорбота не приходить на людину несправедливо; усе відбувається за праведним судом Божим, деякі за власні провини, а інші за провини ближніх.
- Господь посилає скорботи для нашої користі, щоб відкрити таємні злі помисли, набути істинного й нелицемірного смирення і виявити нашу суєтну зарозумілість.
- Помисли кожної людини є причиною кожної події; слова й діла походять від помислів і створюють взаємодії, через які ми беремо на себе відповідальність одне за одного так, як не знаємо.
- Взаємодія із злоби робить людину мимоволі відповідальною за скорботи скривдженого, а взаємодія із любові, розпочата Христом, означає взяття на себе скорбот інших для їхнього спасіння.
- Є три види правильної поведінки перед Богом: не грішити; грішити, але терпляче зносити спричинені скорботи; і грішити без терпіння, але згодом покаятися через Божу благодать.
- Скорботи трапляються з нами для напоумлення, щоб скасувати минулі гріхи, виправити теперішню недбалість або запобігти майбутнім гріхам, і свідома людина дякує Богові та звинувачує себе, а не знаряддя скорботи.
- Спокуса приходить лише після того, як душа досягла вищого духовного стану і отримала примноження благодаті, як у Христа після Його хрещення і в апостолів після прийняття Утішителя.
- Є два види спокус: ті, за які ми відповідальні, що постають із власної волі й бажань, які є шкідливими; і ті, що трапляються з Божого допусту для випробування характеру, які є корисними і приносять надію.