о. Ніколас Лу, старший священик Грецької православної церкви Святого Іоана Богослова в Джексонвіллі, Флорида, розмовляє з о. Крісом про вигорання й тривогу з православної християнської перспективи. Він і його дружина, психологиня д-р Роксана Лу, багато писали про психічне здоров’я з перспективи віри. о. Ніколас описує культуру, яка штовхає до постійної праці й зайнятості, де чоловіки й дружини в середньому мають лише близько чотирьох хвилин продуктивної розмови на день, а сім’ї більше не їдять разом.
Люди відповідають «я зайнятий» замість «я відпочиваю», і сам чин хрещення попереджає про полуденного демона, який нападає, коли ми втомлені. Він указує на соціальні мережі як джерело ізоляції та перевантаження, зазначаючи, що керівники платформ свідчили, що не дозволили б своїм дітям користуватися їхніми продуктами, і що телефон став нашим офісом.
Він визначає вигорання як діяльність без мети, цитуючи вислів, що якщо диявол не може змусити тебе грішити, він змусить тебе бути зайнятим, тоді як Христос пішов у пустелю, щоб знайти тишу. Друг Сирійця сказав, що якщо віддаси своє життя землі, земля дасть тобі гроб, але якщо віддаси своє життя небу, Христос дасть тобі престол. Засіб, який він описує, — це ритм Церкви: молитва, піст і літургія: ранкові та вечірні молитви, піст у середу й п’ятницю, і мова множини Божественної Літургії про несення тягарів разом.
Він заперечує вислів, що Бог ніколи не дає нам більше, ніж ми можемо витримати, кажучи, що Бог дає нам більше, ніж ми можемо витримати, щоб ми залежали від Нього. Він підтверджує консультування й терапію як засоби, які дає Бог, що діють поряд із таїнственним життям Церкви, і заохочує людей приносити свою слабкість Богові в молитві та шукати професійної допомоги, коли це потрібно.