WeOrthodox
EN UA

Православні дописи, відео та дискусії

Ми стежимо за православними каналами, спільнотами й блогами по всьому інтернету, стисло переказуємо кожен допис і відео та виділяємо змістовні розмови.

F Fr. Barnabas Powell Substack

Християнство вимагає спільноти заради духовного здоров'я та спасіння

Автор видання «Faith Encouraged» пропонує бесіду про те, чому християнство не може бути індивідуальною справою. У ході обговорення розглядається, чому спільнота, взаємини, смирення та участь у церковному житті необхідні для духовного здоров'я і спасіння. «Faith Encouraged» є виданням, що існує за підтримки читачів, і автор запрошує оформлювати безкоштовну або платну підписку, щоб отримувати нові публікації та підтримувати цю працю.

  • Християнство не призначене бути індивідуальною справою.
  • Спільнота, взаємини, смирення та церковне життя є істотно важливими для духовного здоров'я.
  • Ці складові є зрештою необхідними для спасіння.
  • «Faith Encouraged» — це видання, що існує за підтримки читачів.
  • Автор запрошує читачів оформити безкоштовну або платну підписку, щоб підтримати цю працю.
radioimlemesou Instagram

Митрополит Лімасольський Афанасій ділиться видінням про милостиню як шлях до Раю

Митрополит Лімасольський Афанасій переповідає видіння, описане в уривку з однієї з його проповідей. Чоловік побачив перешкоду, що загороджувала йому шлях до Раю. Цією перешкодою виявилася відсутність милостині. Митрополит наводить цю розповідь, щоб показати необхідність благодійності. Публікація спрямовує глядачів на YouTube-сторінку каналу для перегляду повного відео.

  • Митрополит Лімасольський Афанасій переповідає видіння з уривка проповіді
  • Чоловік бачить перешкоду на своєму шляху до Раю
  • Перешкодою виявляється відсутність милостині
  • Ця історія ілюструє важливість милостині
  • Повне відео доступне на YouTube-сторінці каналу
☦️An Orthodox Blog☦️ разом з Orthodoxy ☦︎ Instagram

Архимандрит Григорій Стефан про збереження хрещальної благодаті до кінця

Архимандрит Григорій Стефан визначає святість в Православ'ї як збереження хрещальної благодаті до кінця життя через послух заповідям Христа. Він відрізняє святого від людини доброї моралі, стверджуючи, що святий втілює життя Істини. Справжня святість, за його словами, є відновленням краси й сяйва Божого образу через здійснення Божої подоби. Цей союз з Богом, once досягнутий, не переривається смертю чи розпадом тіла.

  • Святий зберігає хрещальну благодать до кінця, живучи заповідями Христа
  • Святість означає втілення життя Істини, а не лише добру мораль
  • Святість відновлює Божий образ через здійснення Божої подоби
  • Союз з Богом не переривається смертю чи розпадом тіла
  • Вчення, що приписується архимандриту Григорію Стефану
Orthodox Life Instagram

7 жовтня вшановується пам'ять преподобного Іоанна Самітника та 98 отців Критських

Цей допис присвячений пам'яті преподобного Іоанна Самітника та 98 отців Критських, яка вшановується 7 жовтня. Ці подвижники XIV століття прибули з Єгипту, Кіпру та Малої Азії, щоб проводити життя в молитві та усамітненні на грецькому острові Крит. Очолювана преподобним Іоанном громада вирушила морем до Криту. Коли сильна буря змусила їх зупинитися на сусідньому острові Гавдос, сталося чудо. Преподобного Іоанна помилково залишили, оскільки він…

Цей допис присвячений пам'яті преподобного Іоанна Самітника та 98 отців Критських, яка вшановується 7 жовтня. Ці подвижники XIV століття прибули з Єгипту, Кіпру та Малої Азії, щоб проводити життя в молитві та усамітненні на грецькому острові Крит. Очолювана преподобним Іоанном громада вирушила морем до Криту.

Коли сильна буря змусила їх зупинитися на сусідньому острові Гавдос, сталося чудо. Преподобного Іоанна помилково залишили, оскільки він став тимчасово невидимим. Тоді він перетнув відкрите море до Криту, ставши на свій хітон.

Благополучно діставшись Криту, подвижники оселилися в печерах поблизу селища Азогірес. Пізніше преподобний Іоанн відійшов у більш віддалену печеру на півострові Акротирі. Решта отців залишилися разом в Азогіресі під великим платаном, проводячи життя в глибокому безмов'ї та безперестанній молитві.

Сталася трагедія: місцевий хлібороб або мисливець прийняв преподобного Іоанна за дикого звіра і смертельно поранив його стрілою. За переданням, інші 98 отців в Азогіресі відійшли до Господа тієї ж самої миті. Їхня одночасна кончина засвідчила їхній глибокий духовний зв'язок і спільне молитовне життя. Паломники й сьогодні можуть відвідати Азогірес, щоб побачити монастир Святих Отців і печери, де жили й молилися ці дивовижні мужі.

  • Подвижники XIV століття з Єгипту, Кіпру та Малої Азії оселилися на Криті
  • Преподобний Іоанн перетнув море на своєму хітоні після того, як його випадково залишили на Гавдосі
  • Громада жила в печерах поблизу Азогіреса під великим платаном
  • У преподобного Іоанна вистрілив мисливець, який прийняв його за дикого звіра
  • Усі 98 отців спочили тієї ж самої миті, що й преподобний Іоанн
☦️An Orthodox Blog☦️ Instagram

Свт. Іоан Золотоустий: Вродлива жінка без чесноти подібна до розмальованої труни

0:03

У дописі наведено слова святителя Іоана Золотоустого про красу та чесноту. Святий просить свого слухача не говорити йому про жіночу красу, а радше про чесноти душі. Він стверджує, що вродлива жінка, яка не прикрасила себе чеснотою, подібна до розмальованої труни. Цитата супроводжується православними хештегами, зокрема мітками про православних святих, жіночу красу та чесноту. Допис короткий і містить лише саму цитату, без будь-яких подальших…

У дописі наведено слова святителя Іоана Золотоустого про красу та чесноту. Святий просить свого слухача не говорити йому про жіночу красу, а радше про чесноти душі. Він стверджує, що вродлива жінка, яка не прикрасила себе чеснотою, подібна до розмальованої труни.

Цитата супроводжується православними хештегами, зокрема мітками про православних святих, жіночу красу та чесноту. Допис короткий і містить лише саму цитату, без будь-яких подальших коментарів автора. Контраст, який проводить святитель, лежить між зовнішнім виглядом і внутрішньою прикрасою: тіло може бути прекрасним, але без чесноти воно подібне до гробу, розписаного ззовні, але сповненого смерті всередині.

Цей образ визначає цінність жінки не за її зовнішністю, а за станом її душі, і називає чесноту справжньою окрасою, якої людина повинна шукати. Хештеги вказують на те, що автор ділиться цитатою для православної аудиторії, яка цікавиться висловами святих і темою жіночої краси в осмисленні святих отців. У самому дописі немає обговорень, відповідей чи додаткових джерел; це просто окрема святоотцівська цитата про перевагу душевних чеснот над тілесною красою.

Ключові моменти

  1. 0:00 «Kyrie eleison» та «Christe eleison» відкривають месу, благаючи Господа і Христа про помилування.
radioimlemesou Instagram

Лімасольська митрополія анонсувала IV Фестиваль кіпрських традицій на 24–25 жовтня

Лімасольська митрополія анонсувала четвертий Фестиваль кіпрських традицій, запланований на 24 та 25 жовтня. Захід триватиме з 10:30 ранку до 20:00 вечора в обидва дні. Він проходитиме на подвір'ї митрополичого храму Панагії Пантанасси Католицької. У програмі — вистави театру тіней, традиційні пісні, традиційні танці, ігри для дітей, демонстрація традиційних ремесел, традиційні страви у глиняному посуді, а також виставки ткацтва й вишивки. Митрополія повідомляє, що вхід на фестиваль вільний.

  • Лімасольська митрополія анонсувала IV Фестиваль кіпрських традицій
  • Дати: 24–25 жовтня, з 10:30 до 20:00
  • Місце проведення: подвір'я митрополичого храму Панагії Пантанасси Католицької
  • Програма включає театр тіней, традиційні пісні й танці, дитячі ігри, традиційні ремесла, традиційні страви у глиняному посуді, виставки ткацтва та вишивки
  • Вхід вільний
F Fr. Barnabas Powell Substack

Ув'язнення святого Павла поширює Євангеліє серед преторіанської гвардії

Автор розпочинає з протиставлення днів, коли кожне світло світлофора зелене, а місце для паркування з'являється просто біля дверей, дням, коли кожне світло червоне і все забирає більше часу. Потім він звертається до Послання до филип'ян 1:12-20, де святий Павло пише з темниці, що те, що сталося з ним, послужило для успіху Євангелія. Уривок розповідає, що про ув'язнення Павла стало відомо в усій преторії та всім іншим як про кайдани за Христа, і…

Автор розпочинає з протиставлення днів, коли кожне світло світлофора зелене, а місце для паркування з'являється просто біля дверей, дням, коли кожне світло червоне і все забирає більше часу. Потім він звертається до Послання до филип'ян 1:12-20, де святий Павло пише з темниці, що те, що сталося з ним, послужило для успіху Євангелія.

Уривок розповідає, що про ув'язнення Павла стало відомо в усій преторії та всім іншим як про кайдани за Христа, і що більшість братів сповнилися впевненості в Господі та стали набагато сміливіше, без страху, проповідувати слово Боже. Дехто проповідує Христа через заздрість і суперництво, інші — з доброї волі, але Павло проголошує, що в усякий спосіб, чи лицемірно, чи щиро, проповідується Христос, і тому він радіє.

Автор виводить три уроки. По-перше, обставини завжди спонукають перевірити власний погляд на речі; вічна перспектива бачить Божий промисел у добрі часи, у лихі часи та в проміжні періоди, а уважність до покаяння як зміни розуму є серцем істинного православного християнського життя. По-друге, важкі обставини випробовують, чи справжньою є наша надія; Павло не дбає про свій комфорт, репутацію чи помсту, а лише про те, щоб проповідувався Христос, і очікує спасіння через молитви церкви та допомогу Духа Ісуса Христа.

По-третє, скорботи стають нагодою для всієї громади зростати у вірі; ув'язнення Павла зробило братів сміливішими, і він сподівається на визволення через їхні молитви, показуючи, що в Тілі Христовому ніхто не страждає наодинці й жодне страждання не є марним.

Далі у дописі згадуються святі Сергій і Вакх, високопоставлені римські воєначальники початку четвертого століття, які відмовилися принести язичницьку жертву, були позбавлені почестей, проведені напоказ у жіночому одязі та прийняли мученицьку смерть: святий Вакх був забитий до смерті, а святий Сергій усічений мечем у Ресафі в Сирії; проте місце їхнього мучеництва стало великим осередком паломництва, свідчачи про те, як Бог перетворює замислений сором на благословення.

Автор завершує питаннями для особистих роздумів про те, як Бог може використати теперішні негаразди.

  • Ув'язнення святого Павла зробило Євангеліє відомим у всій преторіанській гвардії.
  • Більшість братів набули впевненості й сміливості без страху проповідувати слово.
  • Павло радіє, що Христос проповідується навіть тими, хто чинить це із заздрості.
  • Труднощі випробовують справжнє уповання та закликають громаду до молитви й мужності.
  • Мучеництво святих Сергія і Вакха стало місцем паломництва, свідчачи, що Бог перетворює безчестя на благословення.

Старець Филимон: Христос перетворює воду на вино, вино — на Кров, Кров — на Воскресіння

Старець Филимон, дикей гуртожитного скиту святого пророка Іллі (монастиря Пантократор) на Святій Горі Афон, говорить про радість життя у Христі. Він описує послідовність перетворень, які звершує Христос: води на вино, вина — на Свою Кров, а цієї Крові — на воскресіння, життя та рай. Старець застосовує цю послідовність до сучасного християнського життя. У нашу епоху, каже він, також має бути це навчене, нетлінне світло. Він визнає, що це нелегко,…

Старець Филимон, дикей гуртожитного скиту святого пророка Іллі (монастиря Пантократор) на Святій Горі Афон, говорить про радість життя у Христі. Він описує послідовність перетворень, які звершує Христос: води на вино, вина — на Свою Кров, а цієї Крові — на воскресіння, життя та рай. Старець застосовує цю послідовність до сучасного християнського життя.

У нашу епоху, каже він, також має бути це навчене, нетлінне світло. Він визнає, що це нелегко, але зазначає, що це принаймні показує нам вихід. Він визначає межу того, як християнин має ставитися до цього світла: християнин не повинен обожнюватися ним, але повинен знати, що це наш шлях, бачити його й триматися за нього, щоб не впадати у відчай.

Допис містить відео з каналу Kiriakos Agio Oros, де можна переглянути повну бесіду, а також перелік хештегів про Христа, радість, життя, віру, християнство та Православ'я. Обговорення в першоджерелі зосереджене на власних словах старця: перетворенні води на вино, вина — на Кров, а Крові — на воскресіння та рай; присутності навченого, нетлінного світла в нашу епоху; труднощах цього; виході, на який воно вказує; та пораді, що християнин повинен бачити цей шлях і триматися за нього, щоб уникнути зневіри.

Допис складено грецькою мовою, з англійськими хештегами поряд із грецькими, і в ньому зазначено ім'я промовця та його послух у святому скиту святого пророка Іллі на Афоні.

Ключові моменти

  1. Христос перетворив воду на вино, вино — на Свою Кров, а цю Кров — на воскресіння, життя і рай.
  2. У нашу епоху також має бути це навчене, нетлінне світло; це нелегко, але це показує вихід.
  3. Християнин не повинен обожнюватися ним, але повинен знати, що це наш шлях, бачити його й триматися за нього, щоб не розчаровуватися.
Holy Resurrection YouTube

Святий праведний Іоан Кронштадтський про молитву, віру та Євхаристію

Святий праведний Іоан Кронштадтський про молитву, віру та Євхаристію 7:01

У дописі наведено уривки з книги святого праведного Іоана Кронштадтського «Моє життя у Христі», том I, сторінки 29–35. Автор протиставляє молитву, збудовану на піску, — холодну, неуважну, безвірну, — молитві, збудованій на камені, де очі невпинно звернені до живого й присутнього Господа. Благодатне слово, писання святих отців та саме іпостасне Слово описані як жива вода, що дарує душі мир, радість, розчулення та скруху. Плідна молитва вимагає…

У дописі наведено уривки з книги святого праведного Іоана Кронштадтського «Моє життя у Христі», том I, сторінки 29–35. Автор протиставляє молитву, збудовану на піску, — холодну, неуважну, безвірну, — молитві, збудованій на камені, де очі невпинно звернені до живого й присутнього Господа. Благодатне слово, писання святих отців та саме іпостасне Слово описані як жива вода, що дарує душі мир, радість, розчулення та скруху.

Плідна молитва вимагає пам'ятати минулі відповіді на молитву й твердо приписувати їх Божій благодаті, а не випадковості. Автор відповідає на заперечення, ніби Бог і так знає наші потреби: прохання необхідні для зміцнення віри, якою єдиною ми спасаємося, подібно до того, як Христос зміцнив віру жінки-хананеянки, спонукавши її благати.

Серце має горіти бажанням духовних благ і любов'ю до Бога, навіть до ворогів, і ми повинні пильнувати за ним, щоб розпізнавати те, що відлучає нас від Бога, передусім лукавого, який діє через пожадливість плоті, пожадливість очей та гордість житейську. Щодо Євхаристії: таїнство полягає в тому, що Христос стає присутнім у тому самому тілі, яке Він колись прийняв, а не втілюється заново; це таїнство дійсне, хоч і незбагненне, подібно до того, як душа утримує тіло, тоді як Бог утримує всесвіт, не вміщуючись у ньому.

Ключові моменти

  1. 0:12 Молитва без віри будується на піску; молитва з очима, зверненими до Господа, будується на камені; слово благодаті та іпостасне Слово є живою водою для душі.
  2. 1:13 Надія в молитві ґрунтується на вірі в Божу благість і милосердя через спогади про Його минулі явлення у Писанні, життях святих та власному досвіді.
  3. 1:45 Плідна молитва вимагає пам'ятати попередні відповіді на молитву й твердо вірити, що вони походять від Божої благодаті, а не від випадку.
  4. 2:16 Прохання необхідні для зміцнення віри, якою єдиною ми спасаємося; Христос змусив хананеянку благати, щоб пробудити й зміцнити її віру.
  5. 3:16 Серце має палати бажанням духовних благ і любов'ю до Бога; Бог бажає спасіння всім людям, і ми повинні бажати того самого навіть для ворогів.
  6. 4:17 Пильнуйте серце протягом усього життя, розпізнаючи, що з'єднує з Богом, а що відлучає від Нього; лукавий стоїть між серцем і Богом через пристрасті.
  7. 4:48 Христос стає присутнім у Євхаристії в тому самому тілі, яке Він колись прийняв, а не втілюється заново; це таїнство дійсне, хоча й незбагненне для розуму.
  8. 5:52 Душа носить тіло, подібно як Бог носить всесвіт; дух Господній наповнює світ, не будучи ним обмеженим чи замкненим у ньому.
CHRISTIANITY UNITED разом з Prayer Orthodoxy ® Instagram

Чому православні християни носять хрест: сповідання, пам'ять, заклик іти за Христом

Допис пояснює, чому православні християни носять хрест. Зазначено, що хрест є видимим сповіданням належності до Христа. Він нагадує носієві про Розп'яття і Воскресіння Христа, про Хрещення в Його смерть і нове життя, а також про Його заповідь взяти свій хрест і йти за Ним. Хрест також є постійним закликом до покаяння, смирення, молитви і вірності. У розділі «ХРЕСТ ПЕРЕД НАМИ» пояснюється, що православний Хрест закликає до життя в покаянні,…

Допис пояснює, чому православні християни носять хрест. Зазначено, що хрест є видимим сповіданням належності до Христа. Він нагадує носієві про Розп'яття і Воскресіння Христа, про Хрещення в Його смерть і нове життя, а також про Його заповідь взяти свій хрест і йти за Ним. Хрест також є постійним закликом до покаяння, смирення, молитви і вірності.

У розділі «ХРЕСТ ПЕРЕД НАМИ» пояснюється, що православний Хрест закликає до життя в покаянні, смиренні, жертовності й надії. Нагадується, що страждання ніколи не є останнім словом. Через Христа Хрест став шляхом до життя, перемоги і Царства Небесного. Шанувати Хрест означає пам'ятати про те, що зробив Христос, і запитувати себе, чи готові ми вірно нести свій хрест.

Той самий зміст наведено грецькою мовою. Допис атрибутовано як оригінальний матеріал Prayer Orthodoxy.

  • Хрест носять як видиме сповідання належності до Христа.
  • Він нагадує про Розп'яття і Воскресіння Христа, а також про Хрещення носія в Його смерть і нове життя.
  • Він символізує заповідь Христа взяти свій хрест і йти за Ним.
  • Він є постійним закликом до покаяння, смирення, молитви і вірності.
  • Шанувати Хрест означає пам'ятати про діло Христа і замислюватися, чи готові ми вірно нести свій хрест.
Orthodox Life Instagram

Святі мученики Сергій і Вакх: воєначальники, які відмовилися принести жертву Юпітеру

Цей допис вшановує пам'ять святих великомучеників Сергія і Вакха, римських воєначальників і придворних вельмож IV століття, які з честю служили на сирійському кордоні за правління імператора Максиміана. Імператор виявляв до них прихильність за їхню хоробрість і майстерність, доки не дізнався, що вони були християнами. Про їхню віру стало відомо тоді, коли вони відмовилися ввійти до язичницького капища, щоб принести жертви Юпітеру, заявивши, що…

Цей допис вшановує пам'ять святих великомучеників Сергія і Вакха, римських воєначальників і придворних вельмож IV століття, які з честю служили на сирійському кордоні за правління імператора Максиміана. Імператор виявляв до них прихильність за їхню хоробрість і майстерність, доки не дізнався, що вони були християнами. Про їхню віру стало відомо тоді, коли вони відмовилися ввійти до язичницького капища, щоб принести жертви Юпітеру, заявивши, що їхня вірність належить лише єдиному Богові.

Максиміан позбавив їх військових відзнак, поясів та перснів, а потім наказав одягнути їх у важкий жіночий одяг і водити вулицями в залізних кайданах під глузування натовпу. Обоє залишилися непохитними, спростовуючи доводи імператора та вказуючи на марність ідолопоклонства. Їх відправили до Східної Сирії на суд до Антіоха — правителя і жорстокого гонителя християн, який піднявся до влади за їхньої допомоги.

Коли він закликав їх принести жертву римським богам, вони відповіли: «Для нас життя — Христос, а смерть — надбання». За наказом Антіоха Вакха били сиром'ятними воловими жилами, доки він не помер. Сергія ж змусили йти пішки в залізних чоботях із цвяхами, вістря яких стирчали вгору і пронизували йому стопи.

Перетерпівши ці муки і не зрікшись Христа, він був усічений мечем у сирійському місті Ресафі в 303 році після Різдва Христового.

  • Сергій і Вакх були високопоставленими римськими офіцерами на сирійському кордоні за правління імператора Максиміана і користувалися його прихильністю, доки не відкрилася їхня християнська віра.
  • Вони відмовилися принести жертву Юпітеру, сказавши, що їхня вірність належить лише єдиному Богові.
  • Імператор принизив їх, одягнувши в жіночий одяг і провівши в кайданах через усе місто.
  • Перед правителем Антіохом вони мовили: «Для нас життя — Христос, а смерть — надбання»; Вакх помер під ударами волових жил.
  • Сергія змусили бігти в залізних чоботях із цвяхами та усікли мечем у Ресафі в Сирії в 303 році після Різдва Христового.
CHRISTIANITY UNITED Instagram

Апостол Петро: покладіть свої турботи на Бога, Який піклується про вас

Допис починається із закликом віддати Богові те, що не можна нести самотужки. Він називає тягар щоденних турбот: завтрашній день, сім'ї, гроші, роботу, здоров'я, рішення, речі, які не залежать від нас, і ситуації, які, можливо, ніколи не настануть. Автор зауважує, що, перш ніж ми це усвідомлюємо, розум живе де завгодно, але не в теперішньому моменті. Апостол Петро наводиться як той, хто пропонує інший шлях: упокоріться перед Богом і покладіть у…

Допис починається із закликом віддати Богові те, що не можна нести самотужки. Він називає тягар щоденних турбот: завтрашній день, сім'ї, гроші, роботу, здоров'я, рішення, речі, які не залежать від нас, і ситуації, які, можливо, ніколи не настануть. Автор зауважує, що, перш ніж ми це усвідомлюємо, розум живе де завгодно, але не в теперішньому моменті.

Апостол Петро наводиться як той, хто пропонує інший шлях: упокоріться перед Богом і покладіть у Його руки те, що вас турбує. Смиренність означає визнати, що ми не можемо контролювати все, що ми не знаємо, що принесе завтрашній день, що ми не завжди знаємо, яка дорога найкраща, і що іноді, зробивши все, що тільки можемо, нам не залишається нічого, окрім молитви і довіри Богові.

Допис уточнює, що це не означає ігнорувати свої обов'язки або очікувати, що Бог вирішить усе без нашої участі. Це означає робити те, що в наших силах, а потім не дозволяти страху керувати тим, що від нас не залежить. Причина, яку називає апостол Петро, наведена в цитаті: «Бо Він піклується про вас».

Допис наголошує, що це не тому, що кожна проблема зникне негайно або що життя завжди йтиме згідно з нашими планами, а тому, що що б не сталося, ми не несемо це самотужки. Заключний заклик: моліться про це, робіть сьогодні те, що у ваших руках, а завтрашній день залиште Богові. Він знає, що вам потрібно, Він знає, чого ви боїтеся, і Він не забув про вас.

  • Заклик апостола Петра упокоритися і покласти тривоги на Бога
  • Перелічені спільні тягарі: майбутнє, сім'я, фінанси, здоров'я, рішення, неконтрольовані події
  • Смиренність визначається як визнання відсутності контролю та обмеженого знання
  • Довіра передбачає виконання своєї частки сьогодні з відпусканням страху щодо результатів
  • Запевнення, що Бог піклується, знає потреби і не забув вірного
Athonite Audio YouTube

Евергетин, том 3, Гіпотеза 23: Жодна заповідь не повинна порушуватися заради тілесної потреби чи зі страху

Евергетин, том 3, Гіпотеза 23: Жодна заповідь не повинна порушуватися заради тілесної потреби чи зі страху 5:59

Це читання представляє Гіпотезу 23 третьої книги «Евергетину»: не слід порушувати навіть найменшої заповіді через тілесну необхідність, якою б невідкладною вона не була, або через людський страх. Гіпотеза ілюструється розповіддю з Житія святителя Іоана Милостивого, патріарха Олександрійського, під час голоду, а також повчанням преподобного Єфрема. Біженці від перської навали стікалися до Олександрії, де бракувало їжі, оскільки Ніл не розлився.…

Це читання представляє Гіпотезу 23 третьої книги «Евергетину»: не слід порушувати навіть найменшої заповіді через тілесну необхідність, якою б невідкладною вона не була, або через людський страх. Гіпотеза ілюструється розповіддю з Житія святителя Іоана Милостивого, патріарха Олександрійського, під час голоду, а також повчанням преподобного Єфрема.

Біженці від перської навали стікалися до Олександрії, де бракувало їжі, оскільки Ніл не розлився. Святитель Іоан позичив 1000 лібрів золота для народу, а коли вони закінчилися, благав Бога про вихід, який би не порушував божественних законів і священних канонів. Заможний читець із нижчого кліру, попри те, що був одружений вдруге, прагнув рукоположення в диякона і запропонував 5000 бушелів зерна та 150 лібрів золота, посилаючись на Євреїв 7:12 про зміну закону.

Іоан наодинці сказав йому, що ця жертва має ваду і є неприйнятною, порівнявши її з жертовними вівцями з вадою та з відкинутим приношенням Каїна в Буття 4:5, і процитував Якова 2:10: хто виконує весь закон, але згрішить в одному, стає винним у всьому. Він сказав, що Бог, Який годував бідних до цього дня, піклуватиметься про них, доки Його заповіді зберігатимуться непорушними, і запитав, невже Той, Хто помножив п'ять хлібів, не зможе благословити 10 мірок зерна в його житниці.

Клірик пішов ні з чим, і перш ніж він дістався дому, із Сицилії прибули два церковні кораблі, які везли багато тисяч бушелів зерна. Іоан уклінно подякував Богові, кажучи, що ті, хто береже Його заповіді, не будуть позбавлені жодного блага, і що Бог не попустив Своєму рабу продати Його благодать за гроші. Далі йде повчання преподобного Єфрема: не дивися ні на чиє обличчя на шкоду власній душі, чи то людина незнатна, чи вельможна, чи правитель, бо ніхто не зможе визволити тебе з незгасимого вогню (Сираха 4:22; Матфея 16:26).

Не втрачай своєї відваги перед Богом заради людської честі, слави, їжі, пиття, одягу чи будь-якої іншої потреби; все це тлінне, тоді як діла кожної людини, добрі чи злі, записуються і перебувають повік. Думайте про небесне, щоб отримати обіцяне Отцем і втішатися славою святих.

Ключові моменти

  1. 0:01 Гіпотеза 23: не слід порушувати навіть найменшої заповіді через тілесну необхідність, якою б скрутною вона не була, або через людський страх.
  2. 0:01 Біженці від перської навали втікали до Олександрії, де бракувало їжі через те, що Ніл не розлився; святитель Іоан Милостивий позичив 1000 лібрів золота, а коли вони вичерпалися, благав Бога про вихід без порушення божественних законів і священних канонів.
  3. 1:04 Заможний церковнослужитель, читець, який одружився вдруге і прагнув стати дияконом, запропонував 5000 бушелів зерна та 150 лібрів золота в обмін на рукоположення, посилаючись на Євреїв 7:12 про зміну закону.
  4. 2:07 Іоан наодинці сказав йому, що його приношення має ваду і є неприйнятним, порівнявши його з жертовними вівцями з вадою та з відкинутою жертвою Каїна (Буття 4:5), і навів слова з Якова 2:10: хто береже весь закон, але згрішить в одному, той винен у всьому.
  5. 3:08 Іоан сказав, що Бог, Який годував бідних до цього дня, промишлятиме про них і надалі, доки Його заповіді залишатимуться непорушними, і запитав, невже Той, Хто помножив п'ять хлібів, не зможе благословити 10 мірок зерна в його житниці.
  6. 3:39 Клірика було відпущено ні з чим, і перш ніж він дійшов додому, із Сицилії прибули два церковні кораблі з багатьма тисячами бушелів зерна; Іоан уклінно подякував Богові, кажучи, що ті, хто береже Його заповіді, не будуть позбавлені жодного блага, і що Бог не попустив Своєму рабу продати Його благодать за гроші.
  7. 5:14 Преподобний Єфрем: пильнуйте, не зважайте на особу на шкоду власній душі, чи то людина незнатна, чи вельможна, чи правитель, бо ніхто не зможе врятувати вас від незгасимого вогню (Сираха 4:22; Матфея 16:26).
  8. 5:44 Не втрачайте своєї відваги перед Богом заради людської честі, слави, їжі, пиття, одягу чи будь-якої іншої потреби; все це тлінне, тоді як діла кожної людини, добрі чи злі, записуються і перебувають повік. Думайте про небесне, щоб осягнути обіцяне Отцем і втішатися славою святих.
harmony YouTube

Собор Свєтіцховелі та історія незшитого хітона Христового

Собор Свєтіцховелі та історія незшитого хітона Христового 17:33

У відео розповідається про переказ, пов'язаний із собором Свєтіцховелі в Мцхеті (Грузія), де, як кажуть, спочиває тіло жінки, похованої з незшитим хітоном Христовим у руках. Розповідь починається з Еліоза, грузина, який перебував у Єрусалимі під час Пасхи, бачив вхід Ісуса і чув про Його чудеса. На прохання матері Еліоз викуповує хітон у римського воїна, який кидав за нього жереб після розп'яття, і привозить його до Мцхети. Його сестра Сидонія…

У відео розповідається про переказ, пов'язаний із собором Свєтіцховелі в Мцхеті (Грузія), де, як кажуть, спочиває тіло жінки, похованої з незшитим хітоном Христовим у руках. Розповідь починається з Еліоза, грузина, який перебував у Єрусалимі під час Пасхи, бачив вхід Ісуса і чув про Його чудеса. На прохання матері Еліоз викуповує хітон у римського воїна, який кидав за нього жереб після розп'яття, і привозить його до Мцхети.

Його сестра Сидонія помирає, обійнявши хітон, який не вдається вивільнити з її рук, і її ховають разом із ним. Мати Еліоза чує стукіт цвяхів розп'яття, проголошує суд над тими, хто вбив Месію, і помирає зі словами з Книги Екклезіаста на устах. Через століття свята Ніна прибуває з Каппадокії, навертає юдейського священника Авіафара та його дочку Сидонію, зцілює царицю Нану і навертає до християнства царя Міріана після чудесної темряви на горі Коті.

Кипарис зрубують, щоб витесати сім стовпів для храму; сьомий стовп не вдається зрушити з місця, доки юнак у нествореному світлі не підіймає його на дванадцять ліктів увись, і від його підніжжя виточується миро, зцілюючи хворих. Єпископ Іоан прибуває з мощами з Константинополя; цар Міріан, цариця Нана і народ приймають хрещення. Свята Ніна відкриває, що хітон Христовий уже в місті — похований разом із Сидонією під пнем кипариса.

Згодом чудотворне дерево зрубують, щоб зробити три хрести; видіння вогняного хреста вказує місця для їхнього встановлення: на горі Коті, в Уджармі та на скелястому пагорбі при злитті річок Арагві й Мткварі.

Ключові моменти

  1. 0:01 Свєтіцховелі — велика святиня і місце паломництва в Грузії; під його підлогою спочиває тіло жінки, яка тримає в руках одяг Христа.
  2. 1:07 Еліоз, грузин, який перебував у Єрусалимі під час Пасхи, бачить вхід Ісуса і чує про Його чудеса; мати благає його привезти хоч частинку ризи Месії.
  3. 3:14 Еліоз викуповує незшитий хітон Христа в римського воїна, який кидав за нього жереб, і повертається з хітоном до Мцхети.
  4. 3:53 Мати Еліоза чує цвяхи розп'яття, проголошує суд над убивцями Месії і помирає зі словами з Книги Екклезіаста.
  5. 5:36 Свята Ніна прибуває до Грузії, навертає юдейського священника Авіафара та його дочку Сидонію, зцілює царицю Нану і приводить царя Міріана до християнства після чудесної темряви на горі Коті.
  6. 9:12 Кипарис зрубують на сім стовпів для храму; сьомий стовп не рухається з місця, доки юнак у нествореному світлі не підіймає його на 12 ліктів увись, а від його основи починає текти миро, зцілюючи хворих.
  7. 10:46 Єпископ Іоан прибуває з мощами від Константина; цар Міріан, цариця Нана і народ хрестяться; Ніна відкриває, що хітон Христовий уже в місті — похований із Сидонією під пнем кипариса.
  8. 14:25 Чудотворне дерево зрубують для виготовлення трьох хрестів; видіння вогняного хреста вказує встановити їх на горі Коті, в Уджармі та на скелястому пагорбі при злитті річок.
St Anthony’s Youth SA ☦︎ Instagram

Навернення святого Павла свідчить, що жоден гріх не перевищує Божого милосердя

У дописі навернення святого Павла з гонителя християн на апостола подається як доказ того, що Боже милосердя перевершує будь-який гріх за умови щирого покаяння. Наводиться цитата з 1 Тимофія 1:15, де Павло називає себе першим серед грішників. У посланні стверджується, що минуле людини не має вирішального значення, і міститься заклик до читачів покаятися, звернутися до Христа та дозволити Йому переобразити їх.

Допис містить гештеги, які позначають його як православне християнське свідчення про те, що Ісус спасає та кличе грішників.

  • Святий Павло переслідував християн, перш ніж стати апостолом
  • Його життя свідчить про те, що перед щирим покаянням Боже милосердя перевищує будь-який гріх
  • Цитата з 1 Тимофія 1:15: «Христос Ісус прийшов у світ спасти грішників, серед яких я — перший»
  • Заклик покаятися і звернутися до Христа задля переображення
  • Твердження про те, що минуле людини не має вирішального слова
Athonite Audio YouTube

Евергетин, том 3, гіпотеза 22: Коли надія на Христа є нерозважливою

Евергетин, том 3, гіпотеза 22: Коли надія на Христа є нерозважливою 5:04

Це читання представляє 22-гу гіпотезу з третьої книги «Евергетину», запозичену в авви Ісаака Сиріна, про різницю між істинною та хибною надією на Бога. Текст розрізняє надію, народжену від розсудливості та відання, і надію, що походить від нерозуму та лінощів. Людина, яка не дбає про тлінне і служить Богові вдень і вночі, може справедливо надіятися, що Господь подасть усе необхідне, навіть коли вона не піклується про власне тіло. Бог щедро…

Це читання представляє 22-гу гіпотезу з третьої книги «Евергетину», запозичену в авви Ісаака Сиріна, про різницю між істинною та хибною надією на Бога. Текст розрізняє надію, народжену від розсудливості та відання, і надію, що походить від нерозуму та лінощів. Людина, яка не дбає про тлінне і служить Богові вдень і вночі, може справедливо надіятися, що Господь подасть усе необхідне, навіть коли вона не піклується про власне тіло.

Бог щедро промишляє про такого слугу, який дотримується заповіді «Шукайте ж найперше Царства Божого» (Матвія 6:33), і все творіння годує його, як птахів небесних, без його праці чи турбот (Матвія 6:26). Навпаки, людина, чий розум прикутий до земного, яка перебуває в неробстві та марнослів'ї і при цьому каже: «Я вірую, що Бог подбає про мої потреби», почує Божий докір: «Наближаються до Мене люди ці устами своїми... серце ж їхнє далеко від Мене» (Ісаї 29:13).

Яків, брат Божий, каже такій людині, що віра без діл мертва, бо й біси вірують і тремтять (Якова 2:19-20). Труд і піт у плеканні чеснот передують надії на Бога; коли діла людини відповідають її вірі, Бог подає їй усе без зусиль з її боку і визволяє від усякої біди. У тексті також додається, що більшості людей Бог звелів розсудливо керувати власними справами, але той, хто цілковито присвятив своє життя Богові, має віру замість такого знання, перевершуючи єство та озброївшись непереможною силою духу.

У дописі також зазначається, що книгу можна придбати для дому, парафії, бібліотеки чи монастиря безпосередньо у видавця, і згадується про збір коштів на підтримку слухачів восени 2026 року.

Ключові моменти

  1. 0:00 Авва Ісаак Сирін розрізняє істинну надію на Бога, породжену розсудливістю та віданням, і спотворену надію, що походить від нерозуму та лінощів.
  2. 0:31 Людина, яка зневажає тлінне і служить Богові вдень і вночі, справедливо сподівається, що Господь забезпечить її потреби, навіть занедбуючи піклування про власне тіло.
  3. 1:01 Бог неодмінно має щедро забезпечувати такого щирого слугу, який виконує заповідь «Шукайте ж найперше Царства Божого» (Матвія 6:33).
  4. 1:32 Усе творіння повинно служити людині, яка повсякчас стоїть перед Богом, годуючи її, як птахів небесних, без її праці чи турбот (Матвія 6:26).
  5. 2:04 Але людина, чий розум прикутий до землі, яка лінується, пустословить і каже: «Я вірую, що Бог подбає про мої потреби», почує Божий докір: «Наближаються до Мене люди ці устами своїми... серце ж їхнє далеко від Мене» (Ісаї 29:13).
  6. 3:06 Яків, брат Божий, скаже їй, що віра без діл мертва, бо й біси вірують і тремтять (Якова 2:19-20).
  7. 3:37 Труд і піт заради Бога у плеканні чеснот передують надії на Нього; якщо діла людини відповідають її вірі, Бог подаватиме все без зусиль з її боку і визволить її від усякої біди.
  8. 4:07 Іншим людям Бог звелів керувати своїми справами з розсудливістю, але той, хто присвятив Богові все своє життя, має віру замість такого знання, долаючи закони природи та озброївшись непереможною силою духу.
Orthodox Sound YouTube

Подолання гніву та образи: вчення православних святих і отців

Подолання гніву та образи: вчення православних святих і отців 19:34

Відео про подолання гніву та образи спирається на Святе Письмо й православну аскетичну традицію. Слова Христа в Євангелії від Матвія (розділи 5 і 6) пов'язують наше власне прощення з прощенням інших, а апостол Яків навчає бути повільним на гнів, бо гнів людини не творить правди Божої. Святитель Феофан Затворник називає прихованою силою, що стоїть за роздратуванням, почуття власної значущості — вимогу, щоб усе відбувалося за нашою волею.…

Відео про подолання гніву та образи спирається на Святе Письмо й православну аскетичну традицію. Слова Христа в Євангелії від Матвія (розділи 5 і 6) пов'язують наше власне прощення з прощенням інших, а апостол Яків навчає бути повільним на гнів, бо гнів людини не творить правди Божої. Святитель Феофан Затворник називає прихованою силою, що стоїть за роздратуванням, почуття власної значущості — вимогу, щоб усе відбувалося за нашою волею.

Преподобний Іоан Ліствичник у 8-й ступені «Ліствиці» описує щаблі звільнення від гніву: мовчання уст, мовчання помислів і, зрештою, непорушний спокій. Преподобний Максим Сповідник наставляє очищати розум від гніву, злопам'ятства та сороміцьких думок. Преподобний Марк Подвижник стверджує, що краще з доброзичливістю молитися за ближнього, ніж викривати його, і що той, хто судить іншого, зміцнює власні злі діла проти себе.

Преподобний Ісаак Сирин радить відкласти лють і застерігає від виправлення інших у гніві; святитель Іоан Золотоустий навчає, що уста також повинні поститися, бо марно утримуватися від їжі, водночас кусаючи та поїдаючи інших словом. Преподобний Силуан Афонський пов'язує нарікання на обставини з гордістю, яка відібрала вдячність, і вказує на ліки — просити в Бога смиренного духу.

Старець Єфрем Філофейський навчає уникати осуду та покривати провини інших. Відео завершується практичними кроками: відкинути перший порив, не відповідати й не надсилати повідомлення, визнати глибшу вимогу контролю, просто молитися про смиренний дух, відокремити справедливість від помсти, дослідити власну провину та залишити суд Богові.

У відео також зазначено виправлення: уривок про осуд, приписаний преподобному Макарію, належить преподобному Марку Подвижнику.

Ключові моменти

  1. 1:03 Святитель Феофан Затворник вказує на почуття власної значущості за роздратуванням: усе має бути так, як ми бажаємо, а коли це не так, ми дратуємося і навіть нарікаємо на Бога.
  2. 2:36 Преподобний Іоан Ліствичник навчає, що початок безгнів'я — це мовчання уст при збуренні серця; середина — мовчання помислів; а кінець — непорушний спокій.
  3. 3:39 Преподобний Максим Сповідник каже очистити розум від гніву, злопам'ятства та сороміцьких думок, і тоді побачиш, як Христос перебуває в тобі.
  4. 4:09 Преподобний Марк Подвижник стверджує, що краще з доброзичливістю молитися за ближнього, ніж викривати його за кожен гріх; святитель Іоан Золотоустий додає, що той, хто суворо судить чужі провини, не знайде поблажливості до власних.
  5. 5:11 Преподобний Ісаак Сирин каже, що той, хто судить іншого, зміцнює власні злі діла проти самого себе, а той, хто шукає прощення своїх гріхів, любить смирення.
  6. 7:17 Преподобний Силуан Афонський стверджує, що нарікання на обставини чи кривдників свідчить про гордість, яка забрала вдячність Богові; ліки від цього — твердо уповати на Господа і просити смиренного духу.
  7. 10:28 Практичні кроки, коли підступає гнів: відкинути перший порив, не відповідати й не відправляти повідомлення, назвати глибшу вимогу контролю та просто помолитися: «Господи, помилуй. Даруй мені смиренний дух».
  8. 15:08 Праведний гнів небезпечний тим, що надає егоїзму ореолу святості; «Мені помста належить, Я відплачу», — говорить Господь, а твоє завдання — берегти власне серце.
George Instagram дискусія

Дідусеве хресне знамення на ніч: дитинство в критському селі та повернення до Православ'я

1:34

Оповідач відзначає три тижні існування акаунту, аудиторія якого зросла до понад 30 000 людей, і починає розповідати історію свого життя. Він виріс у маленькому селі в горах Криту, і саме дідусь наблизив його до Бога. Щовечора дідусь осіняв хресним знаменням його та його сестру і молився «Отче наш». Діти не лягали спати, доки він не приходив, і самі кликали його, щоб він прийшов перехрестити їх. Щонеділі сільські діти збиралися в храмі,…

Оповідач відзначає три тижні існування акаунту, аудиторія якого зросла до понад 30 000 людей, і починає розповідати історію свого життя. Він виріс у маленькому селі в горах Криту, і саме дідусь наблизив його до Бога. Щовечора дідусь осіняв хресним знаменням його та його сестру і молився «Отче наш».

Діти не лягали спати, доки він не приходив, і самі кликали його, щоб він прийшов перехрестити їх. Щонеділі сільські діти збиралися в храмі, допомагали на літургії, одягали дитячі стихарі та заходили до вівтаря, де священник готує Святе Причастя. У дитинстві він вірив без жодних сумнівів: коли йому казали, що рай існує, це було для нього так само реально, як і життя в селі.

У 16 років він поїхав з дому й на багато років дещо втратив віру, але ніколи не забував тих вечорів із дідусем і часу, проведеного за прислужуванням у церкві. Він каже, що цей спогад є значною частиною того, чому він повернувся до Православ'я, а свого сина він назвав Мануелем на честь дідуся. Наприкінці він запитує глядачів, чи пам'ятають вони людину, яка першою навчила їх молитися.

Ключові моменти

  1. Оповідач зазначає, що акаунт сягнув понад 30 000 людей за три тижні, і починає ділитися історією свого життя.
  2. Він виріс у маленькому селі в горах Криту, і дідусь наблизив його до Бога.
  3. Щовечора дідусь осіняв хресним знаменням його та сестру й читав «Отче наш»; вони не лягали спати, доки він не приходив, і самі кликали його перехрестити їх.
  4. Щонеділі сільські діти збиралися в церкві, допомагали на літургії, одягали дитячі стихарі та заходили до вівтаря, де священник готує Святе Причастя.
  5. У дитинстві він вірив без сумнівів; коли йому казали, що рай існує, це було для нього так само реально, як і життя в селі.
  6. Він пішов з дому в 16 років і на багато років дещо втратив віру, але ніколи не забував вечорів із дідусем чи прислужування в церкві.
  7. Ця пам'ять — значна частина причини, чому він повернувся до Православ'я і чому назвав сина Мануелем на честь дідуся.
  8. Він запитує глядачів: чи пам'ятаєте ви першу людину, яка навчила вас молитися?
Думок у дискусії: 5 Так. Для мене це був мій дядько. У дитинстві я, чесно кажучи, терпіти не міг літургію, бо вона була такою довгою, і я майже нічого не розумів (мовою ґеез), але після цього він завжди водив… Читати дискусію
Fr.TEDTalks Instagram

Церква — це лікарня: чому ми йдемо туди, коли хворіємо

У відеоролику з передачі «Fr. Ted Talks», що транслюється на Logos Cinema, промовець порівнює церкву з духовною лікарнею. Він починає з того, як влаштовані лікарні: люди звертаються до лікарні, коли вони хворі, а не тоді, коли здорові, і ніхто не просить поради в лікаря, медсестри чи фельдшера, якщо нічого не болить. Так само і ми йдемо до церкви й звертаємося до духовного отця, тому що всі ми духовно хворі. Він підкреслює, що ми йдемо до…

У відеоролику з передачі «Fr. Ted Talks», що транслюється на Logos Cinema, промовець порівнює церкву з духовною лікарнею. Він починає з того, як влаштовані лікарні: люди звертаються до лікарні, коли вони хворі, а не тоді, коли здорові, і ніхто не просить поради в лікаря, медсестри чи фельдшера, якщо нічого не болить. Так само і ми йдемо до церкви й звертаємося до духовного отця, тому що всі ми духовно хворі.

Він підкреслює, що ми йдемо до лікарні не для того, щоб залишитися там назавжди, і мета духовного життя полягає не в тому, щоб ми залишалися хворими, а в тому, щоб одужали. Потім він описує шлях, який проходить пацієнт: у лікарні людині проводять сортування, ставлять діагноз, призначають належні ліки та виписують, коли їй стає краще.

Відео представлене як короткий рекламний допис, у якому глядачам пропонується залишити коментар, щоб дізнатися, де подивитися повну версію.

Ключові моменти

  1. Церква — це духовна лікарня, а люди йдуть до лікарні, коли вони хворі, а не тоді, коли здорові.
  2. Ми не йдемо до лікарні, щоб залишитися назавжди, і ми не просимо поради в лікаря, медсестри чи фельдшера, якщо нічого не болить.
  3. Ми йдемо до церкви й звертаємося до духовного отця, тому що всі ми духовно хворі.
  4. Мета полягає не в тому, щоб ми залишалися хворими, а в тому, щоб ми одужали.
  5. У лікарні людині проводять сортування, ставлять діагноз, призначають належні ліки та виписують, коли їй стає краще.
Michael | Stories of the Desert Fathers Instagram

Історія про святого Макарія в «Отчнику»: розбіжність між усною та писемною традицією

Автор звертає увагу на історію з «Висловів отців-пустельників», наведену в розділі про авву Аммона під десятим номером, і відзначає випадок, коли усна й писемна традиції суперечать одна одній. За словами автора, у писемному збірнику цей вислів приписаний авві Аммону, проте в монастирі святого Макарія ту саму історію прийнято вважати розповіддю про самого святого Макарія. Автор сприймає цю розбіжність абсолютно спокійно. За його словами, зрештою,…

Автор звертає увагу на історію з «Висловів отців-пустельників», наведену в розділі про авву Аммона під десятим номером, і відзначає випадок, коли усна й писемна традиції суперечать одна одній. За словами автора, у писемному збірнику цей вислів приписаний авві Аммону, проте в монастирі святого Макарія ту саму історію прийнято вважати розповіддю про самого святого Макарія.

Автор сприймає цю розбіжність абсолютно спокійно. За його словами, зрештою, не має особливого значення, кому саме приписують цей вислів: розповідь могла б бути й безіменною, а закладена в ній істина від цього б не змінилася. Автор додає, що легко уявляє, як авва Макарій робить те, про що йдеться в історії, і запитує, у кого ж він міг навчитися так чинити.

Його відповідь — у Христа, і при цьому він цитує слова: «Хто з вас без гріха, нехай перший кине камінь». Цей короткий допис не переказує самого сюжету, тож читачеві доведеться відкрити десятий вислів авви Аммона, щоб дізнатися, що саме, за цим уявленням, зробив Макарій. Публікація пропонує невеликий приклад того, як у пустельній традиції одна й та сама оповідь може передаватися під іменами різних отців і як спільноти, що зберігають ці перекази, ставляться до подібних розбіжностей на практиці.

Монастир святого Макарія пов'язує цю історію з ім'ям Макарія, хоча в писемному збірнику вона стоїть під ім'ям Аммона. Автор підсумовує, що авторство є вторинним щодо змісту: повчання залишається чинним незалежно від того, чи ця історія безіменна, чи належить Аммону, чи Макарію. Посилання на євангельські слова Христа представляє цей урок як такий, що, на думку автора, походить безпосередньо з відповіді Самого Христа тим, хто збирався побити грішницю камінням.

  • Історія міститься у «Висловах отців-пустельників» під ім'ям авви Аммона (вислів № 10).
  • Монастир святого Макарія приймає ту саму історію як розповідь про святого Макарія.
  • Автор стверджує, що авторство не має значення: історія могла б бути й безіменною, а її істинність залишилася б незмінною.
  • Автор зазначає, що може легко уявити, як авва Макарій чинить саме так, як описано в цій історії.
  • Автор пов'язує цю історію зі словами Христа: «Хто з вас без гріха, нехай перший кине камінь».