Це читання представляє Гіпотезу 23 третьої книги «Евергетину»: не слід порушувати навіть найменшої заповіді через тілесну необхідність, якою б невідкладною вона не була, або через людський страх. Гіпотеза ілюструється розповіддю з Житія святителя Іоана Милостивого, патріарха Олександрійського, під час голоду, а також повчанням преподобного Єфрема.
Біженці від перської навали стікалися до Олександрії, де бракувало їжі, оскільки Ніл не розлився. Святитель Іоан позичив 1000 лібрів золота для народу, а коли вони закінчилися, благав Бога про вихід, який би не порушував божественних законів і священних канонів. Заможний читець із нижчого кліру, попри те, що був одружений вдруге, прагнув рукоположення в диякона і запропонував 5000 бушелів зерна та 150 лібрів золота, посилаючись на Євреїв 7:12 про зміну закону.
Іоан наодинці сказав йому, що ця жертва має ваду і є неприйнятною, порівнявши її з жертовними вівцями з вадою та з відкинутим приношенням Каїна в Буття 4:5, і процитував Якова 2:10: хто виконує весь закон, але згрішить в одному, стає винним у всьому. Він сказав, що Бог, Який годував бідних до цього дня, піклуватиметься про них, доки Його заповіді зберігатимуться непорушними, і запитав, невже Той, Хто помножив п'ять хлібів, не зможе благословити 10 мірок зерна в його житниці.
Клірик пішов ні з чим, і перш ніж він дістався дому, із Сицилії прибули два церковні кораблі, які везли багато тисяч бушелів зерна. Іоан уклінно подякував Богові, кажучи, що ті, хто береже Його заповіді, не будуть позбавлені жодного блага, і що Бог не попустив Своєму рабу продати Його благодать за гроші. Далі йде повчання преподобного Єфрема: не дивися ні на чиє обличчя на шкоду власній душі, чи то людина незнатна, чи вельможна, чи правитель, бо ніхто не зможе визволити тебе з незгасимого вогню (Сираха 4:22; Матфея 16:26).
Не втрачай своєї відваги перед Богом заради людської честі, слави, їжі, пиття, одягу чи будь-якої іншої потреби; все це тлінне, тоді як діла кожної людини, добрі чи злі, записуються і перебувають повік. Думайте про небесне, щоб отримати обіцяне Отцем і втішатися славою святих.