Святий праведний Іоан Кронштадтський про молитву, віру та Євхаристію
7:01
Про що це відео
Автор протиставляє молитву, збудовану на піску, — без віри, неуважну, холодну, — молитві, збудованій на камені, де очі невпинно звернені до Господа як живого й присутнього. Благодатне слово, писання святих отців та саме іпостасне Слово є живою водою, яка струменіє, щоб оживити душу миром, радістю, розчуленням або скрухою. Плідна молитва вимагає пам'ятати минулі відповіді на молитву й твердо приписувати їх Божій благодаті, а не випадковості.
Багато хто занедбує молитву, вважаючи, що Бог і так усе знає, проте прохання необхідні для зміцнення віри, якою єдиною ми спасаємося, так само як Христос зміцнив віру жінки-хананеянки, спонукавши її благати. Серце має горіти бажанням духовних благ і любов'ю до Бога, і ми повинні пильнувати за ним, щоб розпізнавати те, що відлучає нас від Бога, передусім лукавого, який діє через пожадливість плоті, пожадливість очей та гордість житейську.
Таїнство Євхаристії полягає в тому, що Христос стає присутнім у тому самому тілі, яке Він колись прийняв, а не втілюється заново; це таїнство дійсне, хоч і незбагненне для розуму, подібно до того, як душа утримує тіло, тоді як Бог утримує всесвіт, не будучи ним обмеженим.
Ключові моменти
- Молитва без віри будується на піску; молитва з очима, зверненими до Господа, будується на камені; слово благодаті та іпостасне Слово є живою водою для душі.
- Надія в молитві ґрунтується на вірі в Божу благість і милосердя через спогади про Його минулі явлення у Писанні, життях святих та власному досвіді.
- Плідна молитва вимагає пам'ятати попередні відповіді на молитву й твердо вірити, що вони походять від Божої благодаті, а не від випадку.
- Прохання необхідні для зміцнення віри, якою єдиною ми спасаємося; Христос змусив хананеянку благати, щоб пробудити й зміцнити її віру.
- Серце має палати бажанням духовних благ і любов'ю до Бога; Бог бажає спасіння всім людям, і ми повинні бажати того самого навіть для ворогів.
- Пильнуйте серце протягом усього життя, розпізнаючи, що з'єднує з Богом, а що відлучає від Нього; лукавий стоїть між серцем і Богом через пристрасті.
- Христос стає присутнім у Євхаристії в тому самому тілі, яке Він колись прийняв, а не втілюється заново; це таїнство дійсне, хоча й незбагненне для розуму.
- Душа носить тіло, подібно як Бог носить всесвіт; дух Господній наповнює світ, не будучи ним обмеженим чи замкненим у ньому.
У дописі наведено уривки з книги святого праведного Іоана Кронштадтського «Моє життя у Христі», том I, сторінки 29–35. Автор протиставляє молитву, збудовану на піску, — холодну, неуважну, безвірну, — молитві, збудованій на камені, де очі невпинно звернені до живого й присутнього Господа. Благодатне слово, писання святих отців та саме іпостасне Слово описані як жива вода, що дарує душі мир, радість, розчулення та скруху.
Плідна молитва вимагає пам'ятати минулі відповіді на молитву й твердо приписувати їх Божій благодаті, а не випадковості. Автор відповідає на заперечення, ніби Бог і так знає наші потреби: прохання необхідні для зміцнення віри, якою єдиною ми спасаємося, подібно до того, як Христос зміцнив віру жінки-хананеянки, спонукавши її благати.
Серце має горіти бажанням духовних благ і любов'ю до Бога, навіть до ворогів, і ми повинні пильнувати за ним, щоб розпізнавати те, що відлучає нас від Бога, передусім лукавого, який діє через пожадливість плоті, пожадливість очей та гордість житейську. Щодо Євхаристії: таїнство полягає в тому, що Христос стає присутнім у тому самому тілі, яке Він колись прийняв, а не втілюється заново; це таїнство дійсне, хоч і незбагненне, подібно до того, як душа утримує тіло, тоді як Бог утримує всесвіт, не вміщуючись у ньому.
Головні думки
- Молитва без віри будується на піску; молитва з очима, зверненими до Господа, будується на камені; слово благодаті та іпостасне Слово є живою водою для душі.
- Надія в молитві ґрунтується на вірі в Божу благість і милосердя через спогади про Його минулі явлення у Писанні, життях святих та власному досвіді.
- Плідна молитва вимагає пам'ятати попередні відповіді на молитву й твердо вірити, що вони походять від Божої благодаті, а не від випадку.
- Прохання необхідні для зміцнення віри, якою єдиною ми спасаємося; Христос змусив хананеянку благати, щоб пробудити й зміцнити її віру.
- Серце має палати бажанням духовних благ і любов'ю до Бога; ми повинні пильнувати його, щоб розпізнавати, що з'єднує нас із Богом, а що відлучає від Нього, насамперед пристрасті.