WeOrthodox
EN UA

Православні дописи, відео та дискусії

Ми стежимо за православними каналами, спільнотами й блогами по всьому інтернету, стисло переказуємо кожен допис і відео та виділяємо змістовні розмови.

☦️An Orthodox Blog☦️ разом з Orthodoxy ☦︎ Instagram

Святий Паїсій про протистояння злу та безстрашність

У дописі наведено вислів, приписуваний святому Паїсію Афонському. Старець каже, що коли не протистояти злу й не викривати тих, хто вводить вірних в оману, це дає злу рости. Він навчає, що відкидання страху зміцнює вірних і робить працю тих, хто воює проти Церкви, значно важчою. Цитата містить прямий заклик до духовної сміливості та пильності.

  • Святий Паїсій попереджає, що зло зростає, коли йому не протистояти
  • Тих, хто вводить вірних в оману, треба викривати
  • Відкидання страху зміцнює вірних
  • Противникам Церкви важче виконувати свою справу, коли віруючі безстрашні
  • Вислів закликає до духовної пильності та сміливості
George Instagram

Нарікання як духовна сліпота: від ізраїльської пустелі до останніх слів святителя Іоана Златоуста

Промовець називає нарікання сценою, яку ми щодня виконуємо, не помічаючи цього. Ми нарікаємо на погоду, затори, роботу, сім’ю і на те, як ми втомлені. Біблія ставиться до цього серйозно. Бог вивів ізраїльтян з Єгипту, годував їх хлібом з неба і дав їм воду з каменя, але вони нарікали знову і знову. Через їхнє нарікання все те покоління не ввійшло в землю обітовану. Святий апостол Павло пише робити все без нарікання. Щоразу, коли ми нарікаємо, ми…

Промовець називає нарікання сценою, яку ми щодня виконуємо, не помічаючи цього. Ми нарікаємо на погоду, затори, роботу, сім’ю і на те, як ми втомлені. Біблія ставиться до цього серйозно. Бог вивів ізраїльтян з Єгипту, годував їх хлібом з неба і дав їм воду з каменя, але вони нарікали знову і знову.

Через їхнє нарікання все те покоління не ввійшло в землю обітовану. Святий апостол Павло пише робити все без нарікання. Щоразу, коли ми нарікаємо, ми кажемо Богові, що те, що Він нам дав, недостатньо добре; це невдячність, яка поступово засліплює нас до всього доброго, що Він дає щодня. Святителя Іоана Златоуста відправили у заслання, і він помер на скелі, хворий і самотній, а його останні слова були: «Слава Богу за все».

Промовець закликає нас зупинятися щоразу, коли ми помічаємо, що нарікаємо, і натомість казати: «Слава Богу за все», а тоді дивитися, як це змінює день.

Ключові моменти

  1. Нарікання — це сцена, яку ми щодня виконуємо, не помічаючи цього.
  2. Ми нарікаємо на погоду, затори, роботу, сім’ю і на те, як ми втомлені.
  3. Бог вивів ізраїльтян з Єгипту, годував їх хлібом з неба і дав їм воду з каменя, але вони нарікали знову і знову.
  4. Через їхнє нарікання все те покоління не ввійшло в землю обітовану.
  5. Святий апостол Павло пише робити все без нарікання.
  6. Щоразу, коли ми нарікаємо, ми кажемо Богові, що те, що Він нам дав, недостатньо добре; це невдячність, яка поступово засліплює нас до всього доброго, що Він дає щодня.
  7. Святителя Іоана Златоуста відправили у заслання, і він помер на скелі, хворий і самотній, а його останні слова були: «Слава Богу за все».
  8. Промовець закликає нас зупинятися щоразу, коли ми помічаємо, що нарікаємо, і натомість казати: «Слава Богу за все», а тоді дивитися, як це змінює день.
Disgruntled Docs разом з ☦︎ICXC•NIKA☦︎, Prayer Orthodoxy ® Instagram

Зростаюче розуміння батьком необхідності молитви

Автор розмірковує про те, як із віком поглибилося його розуміння того, чому батьки присвячують значний час молитві. Він визначає тягар відповідальності, що супроводжує батьківство: родину, яку треба захищати, дітей, яких треба наставляти, дружину, яку треба любити, і власну душу, за яку треба давати звіт перед Богом. Роздум завершується традиційним славослів'ям грецькою: «Слава Богу за все».

Ключові моменти

  1. Проєкт є колективним зусиллям багатьох різних команд, які працюють над спільною метою.
  2. Постійна співпраця та комунікація дали команді змогу подолати труднощі й перетворити просту ідею на реальність.
  3. Команда пишається тим, чого вона досягла разом.
  4. Вона з нетерпінням чекає можливості розповісти більше про свій процес і запрошує ставити запитання про методологію чи майбутні плани.
radioimlemesou Instagram

Митрополит Афанасій Лімасольський: Використовуйте кожну обставину для Царства

Митрополит Афанасій Лімасольський навчає, що кожна людина повинна використовувати свої конкретні обставини — багатство, бідність, молодість, старість, освіченість чи простоту — для духовної користі. Він каже, що Христос прийшов не для того, щоб змінити суспільний статус, зробивши бідних багатими, а багатих бідними, а щоб кожна людина могла використати те, що їй дано, для входу в Царство Боже. Митрополит перелічує пари станів: багаті повинні…

Митрополит Афанасій Лімасольський навчає, що кожна людина повинна використовувати свої конкретні обставини — багатство, бідність, молодість, старість, освіченість чи простоту — для духовної користі. Він каже, що Христос прийшов не для того, щоб змінити суспільний статус, зробивши бідних багатими, а багатих бідними, а щоб кожна людина могла використати те, що їй дано, для входу в Царство Боже.

Митрополит перелічує пари станів: багаті повинні використовувати своє багатство, бідні — таланти бідності, молоді — свою молодість, старі — свою старість, освічені — свої знання, а неосвічені — свою простоту. Усе це має бути спрямоване на духовне зростання та вхід у Царство Боже.

Ключові моменти

  1. Якщо ти багатий, використовуй своє багатство.
  2. Якщо ти бідний, використовуй таланти своєї бідності.
  3. Якщо ти молодий, використовуй свою молодість; якщо ти старий, використовуй свою старість.
  4. Якщо ти освічений, використовуй свої знання; якщо ти вродливий, використовуй свою щедрість.
  5. Усе це потрібно використовувати духовно.
  6. Христос прийшов не для того, щоб зробити бідних багатими, а багатих бідними.
  7. Христос прийшов, щоб кожна людина використовувала дані їй обставини для входу в Царство Боже.
St Anthony’s Youth SA ☦︎ разом з Holy Orthodoxy, Fruits of Orthodoxy Instagram

Старець Еміліан: Молитва дає стійкість у бідності, багатстві, похвалі та наклепі

Старець Еміліан із Симонопетри навчає, що людина, яка вирішує молитися, стає стійкою до труднощів і випробувань життя. Така людина вміє почуватися добре за будь-яких обставин, чи в бідності, чи в багатстві, серед добрих чи злих, серед тих, хто її любить, чи тих, хто її ненавидить і наклепує на неї. Чим більше вона молиться, тим стійкішою стає, аж поки вже не відчуває труднощів, які терпить. Аудіо походить із каналу Сербської православної церкви «Святе Воскресіння Христове».

Ключові моменти

  1. Людина, яка вирішує молитися, стає стійкою до труднощів і випробувань життя, вміючи почуватися добре за будь-яких обставин.
  2. Чим більше він молиться, тим стійкішим стає, доходячи до того, що вже не відчуває труднощів, які терпить.

Три способи подолати гордість у православному вченні

У дописі окреслено три практичні способи боротьби з гордістю, взяті з православного християнського вчення. Гордість названо небезпечним гріхом, який ховається за думками, вчинками й навіть добрими справами, а смирення названо необхідним для духовного зростання. Перший спосіб — приймати докори, не даючи его захищати кожну помилку; зростання починається тоді, коли помилки визнано. Другий — робити добро без визнання, за вченням Христа в Матвія 6,…

У дописі окреслено три практичні способи боротьби з гордістю, взяті з православного християнського вчення. Гордість названо небезпечним гріхом, який ховається за думками, вчинками й навіть добрими справами, а смирення названо необхідним для духовного зростання. Перший спосіб — приймати докори, не даючи его захищати кожну помилку; зростання починається тоді, коли помилки визнано.

Другий — робити добро без визнання, за вченням Христа в Матвія 6, що Бог бачить зроблене таємно. Третій — молитися за тих, кому заздриш, радіючи з їхніх благословень, як навчає Римлян 12:15. У дописі згадано застереження преподобного Івана Ліствичника про марнославство, бажання похвали й захоплення. Уточнено, що смирення — це не вважати себе нікчемним, а визнавати слабкості, залежність від Бога і ставити інших перед власним его.

Чим більше гордість володіє серцем, тим важче стає чути Божий голос. Допис завершується молитвою про смирення й покаяння. Додаткові подробиці із супровідного відео включають Приповісті 12:1 про любов до картання, роль сповіді у визнанні гріхів без виправдань, практику таємних добрих справ, де єдиний глядач — Бог, і спостереження, що наближення до Христа зменшує потребу доводити себе світові.

Ключові моменти

  1. Коли хтось указує на ваші помилки, ви мусите запитати себе, чи ви слухаєте, чи ваше его відразу стає на захист.
  2. Приповісті 12:1 говорить: хто любить картання, той любить знання, а хто ненавидить докори, той нерозумний.
  3. Сповідь навчає нас визнавати свої гріхи без виправдань, бо не можна покаятися в тому, що постійно намагаєшся виправдати.
  4. Христос у Матвія 6 каже давати, молитися й постити, не шукаючи похвали від інших.
  5. Преподобний Іван Ліствичник застерігає про марнославство й бажання, щоб нами захоплювалися за добрі справи.
  6. Промовець радить робити добру справу так, щоб ніхто не знав: допомагати таємно, давати таємно й молитися за когось, хто ніколи не дізнається, дозволяючи Богові бути вашим єдиним глядачем.
  7. Римлян 12:15 каже радіти з тими, хто радіє, тож замість порівняння себе з іншими слід молитися за людину, якій заздриш, і дякувати Богові за отримані нею благословення.
  8. Чим ближче ми наближаємося до Христа, тим менше нам слід мати потребу доводити себе світові.
Holy Resurrection YouTube

Св. Миколай Велимирович: Власність як Божа позика для домоправління

Св. Миколай Велимирович: Власність як Божа позика для домоправління 7:04

У публікації подано уривок з проповіді св. Миколая Велимировича на 22-гу неділю після П'ятидесятниці, а далі — відеопідсумок і ключові думки. Проповідь починається із заклику будувати храм у серці й містить звернення про збір коштів на парафіяльний храм. Господар і стада, і пасовища дивиться з подивом, що його стадо б'ється за його пасовище, тоді як він дбає про них обох. Люди платять за межі власності своїм життям, але межі зсуваються, і вони…

У публікації подано уривок з проповіді св. Миколая Велимировича на 22-гу неділю після П'ятидесятниці, а далі — відеопідсумок і ключові думки. Проповідь починається із заклику будувати храм у серці й містить звернення про збір коштів на парафіяльний храм. Господар і стада, і пасовища дивиться з подивом, що його стадо б'ється за його пасовище, тоді як він дбає про них обох.

Люди платять за межі власності своїм життям, але межі зсуваються, і вони жертвують незрівнянно дорожче за менш цінне, називаючи це безумство справедливістю чи патріотизмом. Хоча люди одностайно кажуть, що людина важливіша за траву, їхні діла показують, що вони цінують траву більше, роблячи власність головним каменем спотикання, і лише ті, хто має богоподібний дух, проходять повз нього.

Історичні постаті, як Крез, Лукулл, Цезар і Наполеон, залишили сліди багатства й влади, але життєво важливе питання — де ті люди тепер. Поза Христом людство має лише дві відповіді: що людина належить злим духовним силам, які ховаються за природою, або самій природі, яка створює і зрештою знищує людину, як меблі. Христос свідчить як очевидець від джерела буття, що людина належить всеблагому Богові як вільний, розумний син, а не як предмет.

Це свідчення розв'язує питання власності, економіки й політики: усе, що називають власністю, є Божою позикою, розподіленою нерівно, щоб вільні істоти могли здійснювати домоправління для свого спасіння і спасіння своїх братів. Євангеліє дня описує багатія, який розумів власність в абсолютному сенсі й зазнав мук, від яких серце холоне і волосся стає дибки.

Обговорення обертається навколо контрасту між людськими домаганнями власності та християнським розумінням домоправління, марності прагнення до земних володінь і вічної долі душі.

Ключові моменти

  1. 0:12 Люди без кінця сваряться за власність; господар і стада, і пасовища дивиться з подивом, що його стадо б'ється за його пасовище, тоді як він дбає про них обох.
  2. 0:44 Люди платять за межі власності своїм життям, але межі зсуваються; вони жертвують незрівнянно дорожче за менш цінне, називаючи це безумство справедливістю чи патріотизмом.
  3. 1:14 Хоча люди одностайно кажуть, що людина важливіша за траву, їхні діла показують, що вони цінують траву більше, роблячи власність головним каменем спотикання; лише ті, хто має богоподібний дух, проходять повз нього.
  4. 2:15 Багатство Креза, бенкети Лукулла, імперія Цезаря і влада Наполеона залишають сліди, але життєво важливе питання — де самі ті люди тепер.
  5. 2:46 Поза Христом людство має лише дві відповіді на те, кому належить людина: злі духовні сили, які ховаються за природою, або сама природа, яка створює і зрештою знищує людину, як меблі.
  6. 3:16 Відповідь Христа — не висновок філософа, а свідчення очевидця від джерела буття: людина належить всеблагому Богові як вільний, розумний син.
  7. 3:47 Оскільки люди належать Богові, уся природа належить Богові; те, що люди називають власністю, є Божою позикою, нерівно довіреною вільним істотам, щоб їхній розум і свобода могли виявитися і щоб вони могли розпоряджатися нею для спасіння.
  8. 4:17 Сьогоднішнє Євангеліє розповідає про багатія, який розумів власність в абсолютному сенсі й зазнав мук, від яких серце холоне і волосся стає дибки.
Orthodox Life Instagram

Святі Косьма і Даміан: безсрібні лікарі та мученики

Святий Косьма і святий Даміан були братами-близнюками, народженими у III столітті в Малій Азії, які стали відомими лікарями. Вони всюди шановані як святі безсрібники, бо лікували цілком безкоштовно. Керовані християнською вірою, вони лікували хворих, бідних і забутих, відмовляючись від будь-якої плати та приписуючи кожне зцілення цілющій силі Ісуса Христа. Їхнє поєднання медичної майстерності та молитви навернуло незліченну кількість язичників,…

Святий Косьма і святий Даміан були братами-близнюками, народженими у III столітті в Малій Азії, які стали відомими лікарями. Вони всюди шановані як святі безсрібники, бо лікували цілком безкоштовно. Керовані християнською вірою, вони лікували хворих, бідних і забутих, відмовляючись від будь-якої плати та приписуючи кожне зцілення цілющій силі Ісуса Христа.

Їхнє поєднання медичної майстерності та молитви навернуло незліченну кількість язичників, які бачили і фізичне зцілення, і безумовну любов. Передання зберігає їхнє найвідоміше чудо: вони ампутували гангренозну ногу сплячому хворому і замінили її здоровою ногою нещодавно померлого чоловіка — подія, яку називають першою успішною операцією такого роду, що зробило їх покровителями хірургів і лікарів.

Під час гонінь імператора Діоклетіана їх заарештували за віру; вони відмовилися зректися Христа чи приносити жертви ідолам і зазнали жорстоких тортур. Їх кидали в море і вогонь, але вони залишилися неушкодженими, поки зрештою їх не обезголовили близько 303 року. Також вшановується пам'ять їхньої матері Феодоти. Публікація містить кілька ікон святих, деякі з Афону та інших місць, з грецькими написами, що ідентифікують їх як святих безсрібників.

Їхня спадщина й надихає медичних працівників підходити до охорони здоров'я з милосердям і готовністю служити нужденним.

  • Брати-близнюки, Мала Азія III століття, лікарі, які лікували хворих безплатно
  • Відомі як святі безсрібники (анаргіри); поєднували лікарську практику з молитвою
  • Відоме чудо: пересадка ноги від померлого донора живому хворому
  • Замучені за Діоклетіана близько 303 року, переживши тортури, море та вогонь
  • Вшановуються разом з матір'ю Феодотою; покровителі хірургів і лікарів

Отець Нікола Тодорович: Христос шукає суті, а не формального дотримання

Отець Нікола Тодорович говорить про розрив між зовнішнім визнанням і внутрішньою дійсністю. Він запитує, як хтось може запевняти, що любить іншого, коли не любить Бога, і застерігає, що друзі, які обмовляють одне одного в різних товариствах, виявляють глибший духовний розлад. Він звертається до євангельської розповіді про багатого юнака, який дотримався всіх заповідей, але не мав чистого серця, готового прийняти Бога. Христос побачив, що серце…

Отець Нікола Тодорович говорить про розрив між зовнішнім визнанням і внутрішньою дійсністю. Він запитує, як хтось може запевняти, що любить іншого, коли не любить Бога, і застерігає, що друзі, які обмовляють одне одного в різних товариствах, виявляють глибший духовний розлад. Він звертається до євангельської розповіді про багатого юнака, який дотримався всіх заповідей, але не мав чистого серця, готового прийняти Бога.

Христос побачив, що серце того чоловіка прив'язане до багатства й минущих речей цього світу. Христос не просто сказав йому продати все, роздати бідним і залишитися там, де він був; Він сказав: продай усе і приходь, іди за Мною. Без того заклику взяти свій хрест і слідувати за Христом люди залишаються на рівні Старого Заповіту, задоволені формальним дотриманням закону: не вбий, не вкради, не свідчи неправдиво, не чини перелюбу, люби ближнього свого.

Отець Нікола пояснює, що Христос прийшов, бо світ гине у злі, і Він прийде знову, бо ми не виконали закон по-справжньому, а лише дотримуємося його формально.

Ключові моменти

  1. Як ти можеш любити мене, коли не любиш свого Бога?
  2. Коли друзі розмовляють одне з одним, будь певен, вони обмовляють, а в іншому товаристві продовжують те саме.
  3. Христос сказав юнакові: Добре, ти всього цього дотримався, але в якій формі? Його серце не було чистим, не було готове прийняти Бога.
  4. Христос знав, що його серце прив'язане до багатства й минущості, до всіх богів цього світу.
  5. Христос каже: іди, продай усе і приходь зі Мною, — не продай усе, роздай бідним і залишайся, де ти є, а приходь зі Мною.
  6. Якщо Христос не закликає нас взяти свій хрест і слідувати за Ним, нам залишається лише: не вбивай, не кради, не свідчи неправдиво, не чини перелюбу, люби ближнього свого.
  7. Без того заклику ми залишаємося на рівні Старого Заповіту, задоволені й задовольняємося тим, що робимо.
  8. Христос прийшов, бо цей світ гине у злі, і Він прийде знову, бо ми не виконали закон або лише виконуємо його формально.

Святий Юстин Попович учиться смиренню від приношення прочанина

Текст розповідає епізод із життя святого Юстина Поповича (Ава Юстин Челийський), коли він їхав возом до монастиря Прохора Пчинського. У дитинстві його мати була зцілена на його очах святим Прохором. У цій подорожі він зустрів побожну жінку, яка йшла пішки за кілька кілометрів від монастиря. Він запропонував їй підвезти, але вона відмовилася, пояснивши, що її хода є її жертвою і даром святому. Почувши це, святий Юстин, відомий богослов, доктор…

Текст розповідає епізод із життя святого Юстина Поповича (Ава Юстин Челийський), коли він їхав возом до монастиря Прохора Пчинського. У дитинстві його мати була зцілена на його очах святим Прохором. У цій подорожі він зустрів побожну жінку, яка йшла пішки за кілька кілометрів від монастиря.

Він запропонував їй підвезти, але вона відмовилася, пояснивши, що її хода є її жертвою і даром святому. Почувши це, святий Юстин, відомий богослов, доктор богослов'я, автор «Догматики Православної Церкви» та «Житій святих на кожен день року», сказав: «Отже, докторе Юстине, жінка вчить тебе, як служити Богові». Він зійшов з воза і пройшов решту шляху разом із нею, наказавши візникові чекати в монастирі.

Історія підкреслює його смирення попри його науковий статус, зазначаючи, що він плакав, читаючи «Житія святих», а його хустинки були змочені сльозами. Допис завершується проханням про молитву до святого Юстина.

  • Святий Юстин Попович їхав возом до монастиря Прохора Пчинського
  • Прочанка, що йшла пішки, відмовилася від підвезення, приносячи свою дорогу як дар святому
  • Святий Юстин, доктор богослов'я і визначний богословський письменник, прийняв її докір
  • Він зі смиренням пройшов решту шляху разом із нею
  • Розповідь наголошує на його особистій побожності та сльозах під час читання житій святих
Disgruntled Docs разом з Ιωάννης Βιλλιώτης Instagram дискусія

Августин про Петра як каменя: сповідання, а не особа

У відео католицький промовець звертається до східно-православної позиції, що Петро не є каменем Матвія 16:18, але його сповідання віри є каменем. Промовець визнає, що католики погоджуються, що сповідання є каменем, але наполягають, що й сам Петро також є каменем. Щоб заперечити це, промовець цитує Проповідь 295 Августина, де Августин пише, що Петро називається каменем похідно від Христа, так само як ім'я християнин походить від Христа, а не в…

У відео католицький промовець звертається до східно-православної позиції, що Петро не є каменем Матвія 16:18, але його сповідання віри є каменем. Промовець визнає, що католики погоджуються, що сповідання є каменем, але наполягають, що й сам Петро також є каменем. Щоб заперечити це, промовець цитує Проповідь 295 Августина, де Августин пише, що Петро називається каменем похідно від Христа, так само як ім'я християнин походить від Христа, а не в римо-католицькому сенсі.

Августин стверджує, що Петро не є каменем; його сповідання є каменем, а Христос є істинним каменем. Промовець додає, що Григорій Великий і папа Гонорій дотримувалися тієї самої думки, стверджуючи, що сповідання робить людину патріархом, а без нього вона — ніщо. Православне розуміння, як підсумовано, полягає в тому, що Петро називається каменем через своє сповідання, а не тому, що він сам є каменем.

Промовець стверджує, що католицька позиція сама себе спростовує, посилаючись на Августина.

Ключові моменти

  1. 0:00 Східні православні кажуть, що Петро не є каменем, але його сповідання віри є каменем; католики погоджуються, що сповідання є каменем, але наполягають, що й сам Петро також є каменем.
  2. 0:34 Святий Августин у Проповіді 295 каже, що Петро називається каменем не в римо-католицькому сенсі, а похідно від Христа, так само як «християнин» походить від Христа.
  3. 1:04 Августин стверджує, що Петро не є каменем; сповідання Петра є каменем, а Христос є істинним каменем.
  4. 1:34 Святий Григорій Великий і папа Гонорій відстоювали цю саму думку, кажучи, що сповідання робить людину патріархом, а без нього вона — ніщо.
  5. 2:05 Православне розуміння полягає в тому, що Петро називається каменем через своє сповідання, а не тому, що він сам є каменем.
  6. 2:37 Августин указує на це, і промовець стверджує, що католицька позиція сама себе спростовує, посилаючись на Августина.
Думок у дискусії: 10 Хочу дещо уточнити. Я сказав, що Петро не є ТИМ Каменем. Св. Августин називав Петра каменем, кажучи, що він узяв своє ім'я від Христа, який є Каменем. У Новому Завіті слово Petra означає не… Читати дискусію

Св. Паїсій: Богородиця відповідає на кожну щиру молитву

У дописі наведено вислів, приписуваний св. Паїсію Афонському, про молитву до Матері Божої. Він навчає, що якби люди розуміли силу такої молитви, то молилися б до неї безупинно. Він описує її як ніжну Матір, яка відразу відповідає, коли до неї звертаються з вірою і скорботою.

Навіть одне щире «Богородице Діво» може творити чуда. Святий стверджує, що вона ніколи нікого не залишає без допомоги, і що навіть недостойна людина, яка з надією закликає її, побачить, що вона біжить їй назустріч.

  • Св. Паїсій наголошує на величезній силі молитви до Богородиці
  • Вона відразу відповідає тим, хто закликає з вірою і болем
  • Коротке звернення від серця може творити чуда
  • Вона ніколи не відмовляє в допомозі нікому, хто до неї звертається
  • Вона приходить на допомогу навіть недостойним, які закликають з надією
Disgruntled Docs разом з DIDACHE OF HOLY SAINTS ☦︎ Instagram

Три отці Церкви про похіть, смирення і молитву святого Єфрема

У публікації подано три тексти отців Церкви, які стосуються духовної боротьби проти похоті та набуття чеснот. Святий Єронім описує похіть як дикого звіра, що спустошує душу, коли його годують, але гине, коли його морити голодом. Святий Іван Ліствичник називає гордість дверима, через які входить похіть, і призначає смирення як зброю проти неї. Публікація завершується молитвою святого Єфрема Сиріна, великопісною молитвою, у якій просять Бога…

У публікації подано три тексти отців Церкви, які стосуються духовної боротьби проти похоті та набуття чеснот. Святий Єронім описує похіть як дикого звіра, що спустошує душу, коли його годують, але гине, коли його морити голодом. Святий Іван Ліствичник називає гордість дверима, через які входить похіть, і призначає смирення як зброю проти неї.

Публікація завершується молитвою святого Єфрема Сиріна, великопісною молитвою, у якій просять Бога відібрати духів лінощів, зневіри, владолюбства й пустослів’я та дарувати духів цнотливості, смиренномудрості, терпіння й любові. Тексти супроводжує зображення Христа в терновому вінці. Сторінку описано як присвячену отцям Церкви та їхньому вченню.

  • Святий Єронім порівнює похіть із диким звіром, якого треба морити голодом, щоб він загинув
  • Святий Іван Ліствичник пов’язує гордість із похоттю і називає смирення ліками
  • Молитва святого Єфрема просить визволення від чотирьох пристрастей і дарування чотирьох чеснот
  • Цю молитву традиційно читають під час Великого посту із земними поклонами
  • Публікація походить зі сторінки, присвяченої вченню отців Церкви
Disgruntled Docs разом з Ben Instagram

Промовець ставить під сумнів твердження пастора, що Бог Отець має фізичне тіло

Промовець висловлює збентеження через твердження пастора Шеллі, що Бог Отець має буквальне фізичне тіло, і питає, чи Шеллі не прийняв мормонське вчення. Шеллі доводить, що Бог справді має форму, посилаючись на докір Ісуса юдеям в Івана 5:37 за те, що вони ніколи не чули голосу Отця і не бачили Його вигляду. Він твердить, що повторювані біблійні описи, Бог сидить на престолі в небі, а Христос праворуч Нього, зображують дійсність, а не…

Промовець висловлює збентеження через твердження пастора Шеллі, що Бог Отець має буквальне фізичне тіло, і питає, чи Шеллі не прийняв мормонське вчення. Шеллі доводить, що Бог справді має форму, посилаючись на докір Ісуса юдеям в Івана 5:37 за те, що вони ніколи не чули голосу Отця і не бачили Його вигляду. Він твердить, що повторювані біблійні описи, Бог сидить на престолі в небі, а Христос праворуч Нього, зображують дійсність, а не антропоморфізм чи метафору.

Шеллі наполягає, що Отець справді існує в небі, а Син справді сидить поруч із Ним. Промовець закінчує недовірливим здивуванням, питаючи про напрям такого вчення. Обмін думками зосереджений на тому, чи слід біблійну мову про Божий вигляд, престол і правицю читати буквально, чи розуміти образно, — розрізнення, яке стосується історичного християнського вчення про Божу безтілесність.

Реакція промовця підкреслює розрив між класичним теїзмом, який вважає Бога таким, що не має частин чи тіла, і прочитанням, яке приписує Отцеві фізичні виміри.

Ключові моменти

  1. Промовець питає, чи пастор Шеллі тепер мормон, зважаючи на його твердження, що Бог Отець має тіло.
  2. Шеллі вірить, що Бог справді має форму.
  3. Шеллі посилається на те, як Ісус Христос докорив юдеям за те, що вони не бачили Бога і не знали Його вигляду.
  4. Шеллі доводить, що послідовні описи Божого вигляду відображають те, як Він насправді виглядає.
  5. Шеллі описує Бога Отця, що сидить на престолі в небі, а Ісус праворуч Нього.
  6. Шеллі наполягає, що це реальна мова, а не антропоморфізм чи метафора.
  7. Шеллі стверджує, що Бог справді існує в небі, а Син справді сидить поруч із Отцем.
  8. Промовець закінчує збентеженим недовір'ям: "Що ми взагалі робимо на цьому етапі?"
Fr.TEDTalks Instagram дискусія

Православний священник ставить під сумнів наратив про язичницьке походження Гелловіну

Промовець звертається до Гелловіну й зазначає, що багато православних християн повторюють історичні твердження, які пов'язують це свято з давнім кельтським святом Самайн, друїдськими жертвоприношеннями або сатанізмом. Він стверджує, що ці твердження не мають історичного підґрунтя і виникли як тези євангельських протестантів протягом останніх п'ятдесяти років. Православні інфлюенсери та священники прийняли їх некритично, попри наголос Церкви на…

Промовець звертається до Гелловіну й зазначає, що багато православних християн повторюють історичні твердження, які пов'язують це свято з давнім кельтським святом Самайн, друїдськими жертвоприношеннями або сатанізмом. Він стверджує, що ці твердження не мають історичного підґрунтя і виникли як тези євангельських протестантів протягом останніх п'ятдесяти років.

Православні інфлюенсери та священники прийняли їх некритично, попри наголос Церкви на історичній спадкоємності. Найбільш підкріплені свідчення показують, що Гелловін почався як Навечір'я Всіх Святих у Західній Церкві й лише пізніше набув негативних конотацій через комерціалізацію слешер-фільмів у 1970-х і 1980-х роках. Хоча є законні причини протистояти сучасному святкуванню, історичні аргументи, які зараз використовують, є хибними й дискредитують Церкву, коли їх легко спростувати.

Промовець пропонує: замість ігнорувати це свято, християнам на Заході варто подумати, як повернути його як властиво християнське святкування, вкорінене у вшануванні святих.

Ключові моменти

  1. 0:00 Промовець представляє Гелловін, визнає, що це може зачепити православних, і заявляє про особисту неприязнь через надмірну секуляризацію та демонічне насичення первісного свята.
  2. 0:00 Багато православних роблять неточні історичні твердження про Гелловін, попри те що вихваляють Церкву як історичну церкву.
  3. 0:39 Поширене твердження: Гелловін — це давнє язичницьке свято від Самайну, друїдів і кельтів, пов'язане з язичницькими жертвоприношеннями та сатанізмом.
  4. 0:39 Немає історичного зв'язку між сучасним Гелловіном і жодним давнім язичницьким святом.
  5. 0:39 Ці твердження — тези євангельських протестантів, створені за останні 50 років, які православні бездумно повторюють як факт.
  6. 1:17 Найбільш підкріплені свідчення вказують, що Гелловін — це Навечір'я Всіх Святих у Західній Церкві, і лише пізніше він набув негативної конотації.
  7. 1:17 Комерціалізація слешер-фільмів у 1970-х і 1980-х роках спрямувала Гелловін до демонічного.
  8. 1:50 Проповідування історично неточних тверджень дискредитує священників, коли швидкий пошук виявляє помилку; підхід має полягати в обговоренні повернення цього свята на Заході як властиво християнського, а не в одяганні шор.
Думок у дискусії: 7 Ідіть на вечірню на Геловін. Оце й усе. Нічого доброго не виходить із Геловіна в тому вигляді, як його святкують. Читати дискусію

Святитель Іоан Златоуст: Молитва — життя, як вода для риби

У дописі наведено вислів, приписуваний святителю Іоану Златоусту. Він порівнює молитву з водою для риби: як вода є життям для риби, так молитва є життям для людини. Якщо хтось позбавляє себе молитви, він чинить як той, хто витягує рибу з води. Текст подано сербською кирилицею. Супровідне зображення показує ікону святого із золотим тлом. У джерелі немає подальшого обговорення чи коментарів.

  • Святитель Іоан Златоуст порівнює молитву з водою для риби.
  • Без молитви людина вмирає духовно, як риба вмирає без води.
  • Допис містить ікону святого.
George Instagram

Непсис: православна тверезість і двері серця

У відео пояснюється, що Православна Церква навчала уважності протягом століть під назвою непсис, або тверезість. Отці визнавали, що помисли не можна зупинити, навіть святим, але є коротка мить між появою помислу і вибором піти за ним. Святий Ісихій порівнював тверезість із вартуванням біля дверей серця, коли бачиш помисел, перш ніж впустити його. Більшість людей зазнають невдачі, або борючись із помислом, або йдучи за ним, але тієї миті, коли ви…

У відео пояснюється, що Православна Церква навчала уважності протягом століть під назвою непсис, або тверезість. Отці визнавали, що помисли не можна зупинити, навіть святим, але є коротка мить між появою помислу і вибором піти за ним. Святий Ісихій порівнював тверезість із вартуванням біля дверей серця, коли бачиш помисел, перш ніж впустити його.

Більшість людей зазнають невдачі, або борючись із помислом, або йдучи за ним, але тієї миті, коли ви помічаєте помисел, ви вже не всередині нього; ви біля дверей і спостерігаєте за ним. У нейролінгвістичному програмуванні це називається виходом із досвіду, і коли ви виходите, помисел втрачає свою владу. Практичний метод — назвати помисел, наприклад: «є помисел, що я зазнаю невдачі», замість того щоб казати «я зазнаю невдачі».

Коли ви думаєте «я зазнаю невдачі», ви всередині помислу; коли ви кажете «є помисел, що я зазнаю невдачі», ви біля дверей і спостерігаєте за ним. Христос сказав Своїм учням пильнувати й молитися; Він не сказав не мати помислів.

Ключові моменти

  1. Церква навчала уважності багато століть тому під терміном непсис, що означає тверезість.
  2. Ніхто не може зупинити прихід помислу, навіть святі, але є коротка мить між появою помислу і тим, щоб піти за ним.
  3. Святий Ісихій описав тверезість як вартування біля дверей серця, коли бачиш помисел, перш ніж впустити його.
  4. Більшість людей зазнають невдачі, або борючись із помислом, або йдучи за ним, але тієї миті, коли ви помічаєте помисел, ви вже не всередині нього.
  5. У НЛП це називається виходом із досвіду, і коли ви виходите, помисел втрачає свою владу.
  6. Практика полягає в тому, щоб назвати помисел, наприклад: «є помисел, що я зазнаю невдачі», замість того щоб казати «я зазнаю невдачі».
  7. Коли ви думаєте «я зазнаю невдачі», ви всередині помислу; коли ви кажете «є помисел, що я зазнаю невдачі», ви біля дверей і спостерігаєте за ним.
  8. Христос сказав Своїм учням пильнувати й молитися; Він не сказав не мати помислів.

Свято святого Петра Цетинського з його повчанням берегти православну віру

Допис відзначає день пам'яті святого Петра Цетинського малюнком святого та коротким повчанням, приписуваним йому. Текст закликає вірян берегти православну віру як зіницю ока, описуючи її як світло в темряві, дороговказ у житті та силу проти всякого зла. Святий Петро Цетинський, також відомий як Петро I Петрович-Негош, був митрополитом і правителем Чорногорії наприкінці XVIII — на початку XIX століття, прославлений за пастирську опіку та захист православ'я.

  • Привітання зі святом святого Петра Цетинського
  • Цитата, що закликає берегти православну віру як зіницю ока
  • Віра описана як світло в темряві, дороговказ у житті та сила проти зла
  • Супроводжується малюнком святого
  • Додаткового вчення, розповіді чи обговорення не включено
Prayer Orthodoxy ® Instagram

Пресвята Богородиця Чудотворного Захисту: Чудотворна ікона в Монастирі Котлумусіоу

У цьому пості представлено чудотворну ікону Пресвятої Богородиці Чудотворного Захисту, яка зберігається в монастирі Котлумусіоу на Афоні. На іконі зображено Матір Божу, яка обіймає Дитя Христа, що дивиться на інструменти Його майбутніх страстей. Її сумний вираз обличчя, зірки на її вуалі, золотий фон та розшнурований сандаль Христа розкривають таємницю воплочення та страждань, які Він готовий винести заради спасіння світу. Ця ікона особливо…

У цьому пості представлено чудотворну ікону Пресвятої Богородиці Чудотворного Захисту, яка зберігається в монастирі Котлумусіоу на Афоні. На іконі зображено Матір Божу, яка обіймає Дитя Христа, що дивиться на інструменти Його майбутніх страстей. Її сумний вираз обличчя, зірки на її вуалі, золотий фон та розшнурований сандаль Христа розкривають таємницю воплочення та страждань, які Він готовий винести заради спасіння світу.

Ця ікона особливо асоціюється зі святим монастирем Котлумусіоу. Згідно з афонітською традицією, коли пірати загрожували монастирю, монахи молилися до Панагії. Через її заступництво монастир чудесно захистився і був прихований від нападників.

З цієї причини ікона відома як Чудотворний Захист. Через цю святу ікону Церква нагадує віруючим, що Пресвята Богородиця ніколи не припиняє заступатися за них і веде їх до Свого Сина.

Ключові моменти

  1. Ікона зображує Матір Божу, яка обіймає Дитя Христа, що дивиться на інструменти Його майбутніх страстей.
  2. Її сумний вираз обличчя, зірки на її вуалі, золотий фон та розшнурований сандаль Христа розкривають таємницю воплочення та страждань, які Він готовий винести заради спасіння світу.
  3. Ця чудотворна ікона особливо асоціюється зі святим монастирем Котлумусіо на Афоні.
  4. Згідно з афонітською традицією, коли пірати загрожували монастирю, монахи молилися до Панагії.
  5. Через її заступництво монастир чудесно захистився.
  6. З цієї причини ікона відома як Чудотворний Захист.
  7. Через цю святу ікону Церква нагадує нам, що Пресвята Богородиця ніколи не припиняє заступатися за віруючих.
  8. Вона також веде віруючих до Свого Сина.
Giovanni Guaita YouTube

Ієромонах Іоан (Гуайта) про притчу про сіяча: де ми відфільтровуємо Божу присутність

Ієромонах Іоан (Гуайта) про притчу про сіяча: де ми відфільтровуємо Божу присутність 12:06

Ієромонах Іоан (Гуайта) проповідує про притчу про сіяча з Луки 8:5-15, зауважуючи, що пізня осінь є часом сівби у Святій Землі та Південній Європі, і Господь, можливо, промовив цю притчу, спостерігаючи за працею сіячів. Він читає тлумачення Христа: насіння — це слово Боже, а чотири ґрунти представляють те, як люди його приймають. Дорога означає тих, хто чує, але диявол забирає слово з їхніх сердець, тож вони не можуть увірувати. Кам'янистий…

Ієромонах Іоан (Гуайта) проповідує про притчу про сіяча з Луки 8:5-15, зауважуючи, що пізня осінь є часом сівби у Святій Землі та Південній Європі, і Господь, можливо, промовив цю притчу, спостерігаючи за працею сіячів. Він читає тлумачення Христа: насіння — це слово Боже, а чотири ґрунти представляють те, як люди його приймають.

Дорога означає тих, хто чує, але диявол забирає слово з їхніх сердець, тож вони не можуть увірувати. Кам'янистий ґрунт представляє тих, хто приймає слово з радістю, але не має кореня; вони вірують деякий час, але відпадають у час випробування. Терня означає тих, хто чує, але їх заглушують турботи, багатство й насолоди, і вони не дозрівають.

Добрий ґрунт описує тих, хто чує, зберігає слово в доброму й чесному серці та приносить плід із терпінням. Душа не є незмінно одним типом ґрунту; ми переходимо через ці стани, іноді розсіяні, іноді заглушені щоденними турботами, рідко — як добрий ґрунт. Сіяч ніколи не перестає сіяти, незалежно від того, куди падає насіння.

Прийняття слова вимагає праці: щоденного читання Святого Письма, роздумів, вивчення та критичної літератури, щоб поглибити знання. Небезпеки залишаються навіть після того, як починається ріст: диявол краде слово (наприклад, забування недільного Євангелія протягом тижня), спокуса викорінює радісних, але безкореневих, а турботи відсувають духовне життя на останнє місце.

Птахи в притчі представляють диявола, який краде слово з наших сердець. Інший євангеліст записує плід як у сто, шістдесят або тридцять разів більше від посіяного, бо ми всі різні й немає потреби турбуватися про цю різницю. Господь щедро сіє через Святе Письмо, літургію, молитву й усе творіння, якщо ми уважні.

Священник радить щодня відкривати Святе Письмо, насамперед Євангеліє, читати короткий уривок, роздумувати й проводити час наодинці з Господом у тиші; Слово також зустрічається в Псалтирі, богослужіннях (всенічне бдіння, вечірня, утреня, Божественна Літургія) і через усе творіння, якщо ми любимо Його й уважні.

Ключові моменти

  1. 1:51 Пізня осінь — це сезон сівби пшениці в Південній Європі та Святій Землі, і Господь, можливо, розповів цю притчу, спостерігаючи за працею сіячів.
  2. 2:59 Насіння — це слово Боже; ті, що на дорозі, чують, але диявол забирає слово з їхніх сердець, тож вони не можуть увірувати й спастися.
  3. 3:33 Ті, що на кам'янистому ґрунті, приймають слово з радістю, але не мають кореня; вони вірують деякий час, але відпадають у час випробування.
  4. 4:06 Насіння серед терня представляє тих, хто чує, але їх заглушують життєві турботи, багатство й насолоди, і вони не дозрівають.
  5. 5:55 Сіяч продовжує сіяти, не зупиняючись, не переймаючись тим, що насіння падає на дорогу, каміння чи терня; слово Боже вимагає не лише прийняття, а й праці: читання, перечитування, роздумів, вивчення та читання критичної літератури, щоб поглибити знання.
  6. 7:03 Птахи представляють диявола, який краде слово з наших сердець, як-от коли ми не можемо згадати недільне Євангеліє протягом тижня.
  7. 8:48 Інший євангеліст записує плід як у сто, шістдесят або тридцять разів більше від посіяного, бо ми всі різні й немає потреби турбуватися про цю різницю.
  8. 9:27 Православний християнин має щодня відкривати Святе Письмо, насамперед Євангеліє, читати короткий уривок, роздумувати й проводити час наодинці з Господом у тиші; Слово також зустрічається в Псалтирі, богослужіннях (всенічне бдіння, вечірня, утреня, Божественна Літургія) і через усе творіння, якщо ми любимо Його й уважні.