WeOrthodox
EN UA

Православні дописи, відео та дискусії

Ми стежимо за православними каналами, спільнотами й блогами по всьому інтернету, стисло переказуємо кожен допис і відео та виділяємо змістовні розмови.

Три звички для боротьби з марнославством і вкорінення ідентичності в Христі

У публікації попереджають, що турбота про власний зовнішній вигляд може стати марнославством, коли вона перетворюється на джерело ідентичності, а цінність залежить від захоплення інших. Православна Церква навчає, що немає нічого поганого в тренуванні тіла чи в тому, щоб добре одягатися, але небезпека починається тоді, коли людина стає в'язнем власного відображення. Пропонуються три звички для боротьби з цим. Перша: перестати зациклюватися на…

У публікації попереджають, що турбота про власний зовнішній вигляд може стати марнославством, коли вона перетворюється на джерело ідентичності, а цінність залежить від захоплення інших. Православна Церква навчає, що немає нічого поганого в тренуванні тіла чи в тому, щоб добре одягатися, але небезпека починається тоді, коли людина стає в'язнем власного відображення.

Пропонуються три звички для боротьби з цим. Перша: перестати зациклюватися на зовнішності; автор запитує, як часто людина перевіряє дзеркало або хвилюється про те, як її бачать інші, посилаючись на Приповісті 16:18, що гордість іде перед загибеллю. Друга: навчитися досягати чогось, не шукаючи визнання; не кожне тренування в спортзалі потрібно знімати і не кожне досягнення потрібно публікувати, дотримуючись слів Христа у Від Матвія 6 проти того, щоб чинити добрі діла, щоб вас бачили люди.

Третя: перестати будувати ідентичність навколо схвалення інших людей; якщо комплімент робить день, а критика руйнує впевненість, то людина віддала іншим контроль над своїм щастям. Промовець заявляє, що православна християнська ідентичність має бути вкорінена в Ісусі Христі, а не в зовнішності чи репутації. Завершальне нагадування зазначає, що піклуватися про тіло, яке дав Бог, добре, але не слід витрачати життя на вдосконалення зовнішнього, нехтуючи душею, бо зовнішність минає, а душа залишається.

Ключові моменти

  1. Промовець попереджає, що роки, витрачені на розбудову тіла й покращення зовнішності, можуть поступово зробити людину рабом власного відображення.
  2. Перша звичка — перестати зациклюватися на зовнішності, запитуючи, як часто людина перевіряє дзеркало або хвилюється про те, як її бачать інші, посилаючись на Приповісті 16:18, що гордість іде перед загибеллю.
  3. Друга звичка — навчитися робити справи, не показуючи світові, зазначаючи, що не кожне тренування в спортзалі потрібно знімати і не кожне досягнення потрібно публікувати, посилаючись на слова Христа у Від Матвія 6 проти того, щоб чинити добрі діла, щоб вас бачили.
  4. Третя звичка — перестати будувати ідентичність навколо схвалення інших людей, вказуючи, що якщо комплімент робить день, а критика руйнує впевненість, то людина віддала іншим контроль над своїм щастям.
  5. Промовець заявляє, що православна християнська ідентичність має бути вкорінена в Ісусі Христі, а не в зовнішності чи репутації.
  6. Завершальне нагадування: немає нічого поганого в тому, щоб піклуватися про тіло, яке дав Бог, але не слід витрачати життя на вдосконалення зовнішнього, нехтуючи душею, бо зовнішність минає, а душа залишається.
Archim. Christódoulos Papadeas Instagram

Священик порівнює духовне життя в Греції з викликами для православних в Америці

Промовець описує повернення до Греції, зокрема до місця під назвою Татті, де зустрічі з таксистами, літніми жінками, молодими людьми, священиками, монахами, монахинями та сім’ями передавали Христову любов і оновлювали душу. Він порівнює це з життям в Америці, визнаючи красу країни та добрих людей, але стверджуючи, що релігійне середовище не наповнює душу так само. В Америці численні християнські єресі та різні релігії співіснують у безпосередній…

Промовець описує повернення до Греції, зокрема до місця під назвою Татті, де зустрічі з таксистами, літніми жінками, молодими людьми, священиками, монахами, монахинями та сім’ями передавали Христову любов і оновлювали душу. Він порівнює це з життям в Америці, визнаючи красу країни та добрих людей, але стверджуючи, що релігійне середовище не наповнює душу так само.

В Америці численні християнські єресі та різні релігії співіснують у безпосередній близькості, створюючи плутанину для православних християн, їхніх дітей і сімей. Промовець наполягає, що єпископи й священики повинні щодня проголошувати послання Божої любові, щоб протидіяти цій плутанині. Православні християни становлять менше одного відсотка населення Америки, тож вони оточені багатьма іншими релігійними групами.

Молоді люди стикаються з особливою трудністю: їх тягнуть у різні боки, вони часто стають безцільними й можуть дожити до тридцяти п’яти років, не зробивши нічого для своїх душ. Роздум подає грецький досвід як духовно поживний через всепроникну православну культуру, тоді як американський контекст зображено як пастирську кризу, що вимагає постійного проголошення та пильності.

Ключові моменти

  1. Промовець вдячний за повернення до Греції, зокрема до Татті, щоб зарядити свої батареї.
  2. Америка — прекрасна країна з прекрасними людьми, але вона не наповнює душу так, як Греція.
  3. В Америці є багато єресей, різних християнських єресей, і багато релігій разом, що збиває з пантелику православних людей, дітей і сім’ї.
  4. Послання Божої любові потрібно постійно проголошувати щодня всіма єпископами й усіма священиками в Америці.
  5. Православні християни становлять менше 1% населення Америки, оточені багатьма іншими групами.
  6. На молодих людей впливають так, що вони йдуть то в один, то в інший бік, іноді не знаючи, куди йти, і не йдуть нікуди.
  7. Одного дня вони прокидаються в 35 років і не зробили нічого зі своїми душами чи для своїх душ.

Чуда преподобного Прохора Пчинського, засвідчені ігуменом архімандритом Методієм

У дописі розповідається про кілька чудес, приписуваних преподобному Прохору Пчинському, які засвідчив архімандрит Методій Маркович, ігумен монастиря, де спочивають мощі святого. Упродовж століть вірні збиралися до цієї святині, шукаючи розради, допомоги та заступництва святого. Монастир зберігає архів письмових свідчень ченців і вірних про зцілення, почуті молитви та чудотворні події. Одна сім’я, подорожуючи до Греції, зупинилася в монастирі з…

У дописі розповідається про кілька чудес, приписуваних преподобному Прохору Пчинському, які засвідчив архімандрит Методій Маркович, ігумен монастиря, де спочивають мощі святого. Упродовж століть вірні збиралися до цієї святині, шукаючи розради, допомоги та заступництва святого. Монастир зберігає архів письмових свідчень ченців і вірних про зцілення, почуті молитви та чудотворні події.

Одна сім’я, подорожуючи до Греції, зупинилася в монастирі з п’ятирічною донькою, яка ніколи не говорила. Після поклоніння мощам, молитви та помазання її святим миром дівчинка сказала «мама» за кілька кілометрів від монастиря. Сім’я повернулася до святині, а в Греції дівчинка почала повноцінно говорити; тепер її батьки приїздять на свято преподобного Прохора.

Ще одне свідчення стосується дівчинки, яка перебувала в комі з кінця 1980-х чи початку 1990-х років. Її батько уві сні побачив преподобного Прохора, який кликав його привезти дитину до святині. Дорогою до монастиря дівчинка розплющила очі й прокинулася. Третє свідчення, записане 29 червня 2016 року, описує дівчинку з порушенням зору від раннього дитинства, яка прозріла після молитви в монастирі.

У дописі також ідеться про рясне миро, що витікало з тріщини в стіні, де зберігаються мощі. Згідно зі свідченням, миро почало текти напередодні святкового всенічного бдіння, продовжувалося вночі та в сам день свята, так що священники збирали його з підлоги церкви. Понад тисяча вірних зібралася на богослужіння й стала свідками цієї події.

Ігумен наголошує, що святиня є місцем молитви, покаяння й надії, і що святі діють не власною силою, а благодаттю Божою, яка діє через них.

  • Зцілення німої дівчинки після поклоніння мощам і помазання миром у монастирі
  • Пробудження дівчинки в комі після того, як святий Прохор з’явився її батькові уві сні
  • Відновлення зору в дівчинки з порушенням зору після молитви, засвідчене 29 червня 2016 року
  • Рясне миро, що витікало зі стіни з мощами перед святом і під час нього, засвідчене понад тисячею вірних
  • Ігумен архімандрит Методій Маркович засвідчує ці події з монастирського архіву письмових свідчень

Святий Гавриїл Самтаврський, грузинський сповідник і юродивий Христа ради

Публікація повідомляє про вшанування пам’яті святого Гавриїла (Ургебадзе), грузинського сповідника віри й юродивого Христа ради. Він упокоївся 2 листопада 1995 року. Священний Синод Грузинської Православної Церкви канонізував його 20 грудня 2012 року та встановив його свято на 2 листопада. Його мощі спочивають у храмі Преображення Господнього в Самтаврському жіночому монастирі в Мцхеті.

На супровідній фотографії зображено літнього бородатого чоловіка в темній рясі та шапці, який тримає палицю й носить ікону на шиї.

  • Святий Гавриїл Самтаврелі упокоївся 2 листопада 1995 року.
  • Канонізований Грузинською Православною Церквою 20 грудня 2012 року.
  • День пам’яті встановлено 2 листопада.
  • Мощі знаходяться в Самтаврському монастирі в Мцхеті.
  • На фотографії його зображено як літнього подвижника з палицею та іконою.

Ієромонах Роман: Справжній скарб у притчі про багатія і Лазаря

Ієромонах Роман проповідує на свято святого Прохора Пчинського, тлумачачи притчу про багатія і Лазаря. Він пояснює, що земне багатство, розкіш і потурання собі є тлінними й виявляють служіння фальшивим богам, як-от гроші, черево, его і технології. Добровільна убогість, терплена ради Бога, як у Лазаря, вписує ім'я людини в книгу вічного життя. Мука багатія в пеклі походить із усвідомлення надто пізно того, що він міг би здобути, якби служив…

Ієромонах Роман проповідує на свято святого Прохора Пчинського, тлумачачи притчу про багатія і Лазаря. Він пояснює, що земне багатство, розкіш і потурання собі є тлінними й виявляють служіння фальшивим богам, як-от гроші, черево, его і технології. Добровільна убогість, терплена ради Бога, як у Лазаря, вписує ім'я людини в книгу вічного життя.

Мука багатія в пеклі походить із усвідомлення надто пізно того, що він міг би здобути, якби служив живому Богові через дані йому обставини. Промовець ілюструє це історією апостола Фоми, який віддав убогим кошти індійського царя на будівництво і тим самим збудував цареві небесний палац. Померлому братові царя було показано цей палац, і він повернувся до життя, щоб засвідчити, і це спонукало царя звільнити Фому.

Милостиня, чинена задля людського визнання, з очікуванням почестей, контролю чи видимості, не є любов'ю, а осудом, бо любов не шукає свого. Справжня милостиня бачить Христа в убогому, дає від серця без надлишку чи показності й збирає скарб на небі. Притча відкриває, що земне царство мале, а всі його блага нікчемні, тлінні й минущі, тоді як цінне й нетлінне лише те, що ми збираємо в душі через життя в Христі в Церкві.

Багатій мав усе, чого земно бажав: багряницю, шовк, слуг, рясну їжу, але не мав Божої благодаті й не мав Бога в собі, приймаючи нижче за безцінну вічність. Ім'я Лазаря записане в книзі вічного життя, бо він терпів усе зло ради Бога, як і святий Василій показав через добровільну убогість і мандри, терплячи спеку ради Бога. Багатій, який не дав Лазареві навіть крихт, входить у пекло, вічне забуття й небачення Божого лиця, де він цілком усвідомлює, який небесний скарб міг би придбати.

Ми обираємо свою вічну долю тепер тим, кому служимо: служіння живому Богові через прийняття даних Ним обставин із терпінням, подякою і без нарікання, навіть у бідності, заслуговує небесного палацу, де душа царює з Христом. Служіння земному скарбу, їжі, одягу, розкоші, інтернету, телефону, сваволі, егоїзму означає служіння богові грошей, мамоні, череву, славі та «тільки я і моє я».

Ключові моменти

  1. 0:43 Притча відкриває, що земне царство мале, а всі його блага нікчемні, тлінні й минущі, тоді як цінне й нетлінне лише те, що ми збираємо в душі через життя в Христі в Церкві.
  2. 1:24 Багатій мав усе, чого земно бажав: багряницю, шовк, слуг, рясну їжу, але не мав Божої благодаті й не мав Бога в собі, приймаючи нижче за безцінну вічність.
  3. 2:10 Ім'я Лазаря записане в книзі вічного життя, бо він терпів усе зло ради Бога, як і святий Василій показав через добровільну убогість і мандри, терплячи спеку ради Бога.
  4. 2:41 Багатій, який не дав Лазареві навіть крихт, входить у пекло, вічне забуття й небачення Божого лиця, де він цілком усвідомлює, який небесний скарб міг би придбати.
  5. 3:54 Ми обираємо свою вічну долю тепер тим, кому служимо: служіння живому Богові через прийняття даних Ним обставин із терпінням, подякою і без нарікання, навіть у бідності, заслуговує небесного палацу, де душа царює з Христом.
  6. 4:56 Служіння земному скарбу, їжі, одягу, розкоші, інтернету, телефону, сваволі, егоїзму означає служіння богові грошей, мамоні, череву, славі та «тільки я і моє я».
  7. 6:54 Апостол Фома віддав убогим кошти індійського царя на будівництво; померлому братові царя було показано небесний палац, збудований із того скарбу, він повернувся до життя й засвідчив, і це спонукало царя звільнити Фому.
  8. 10:02 Милостиня, дана задля людського визнання, з очікуванням почестей, контролю чи видимості, не є любов'ю (яка не шукає свого), а приносить осуд; справжня милостиня бачить Бога в убогому Лазарі, чиє ім'я триває, тоді як ім'я багатія забуте.
Disgruntled Docs разом з Trust God ☦︎︎︎, Eastern Orthodoxy Daily He/Who/Is Instagram

Патристичне свідчення: єретики й розкольники поза Церквою

У публікації зібрано цитати православних святих і богословів про церковний статус єретиків і розкольників. У вступному абзаці викладено православну позицію: єресь спотворює апостольську віру, а розкол розриває спілкування, ставлячи людину поза видимою єдністю Церкви, яка є одним Тілом Христовим, з’єднаним у вірі, таїнствах, єпископах і євхаристійному спілкуванні, водночас закликаючи до любові й молитви за тих, хто поза нею. Серед цитат — св.…

У публікації зібрано цитати православних святих і богословів про церковний статус єретиків і розкольників. У вступному абзаці викладено православну позицію: єресь спотворює апостольську віру, а розкол розриває спілкування, ставлячи людину поза видимою єдністю Церкви, яка є одним Тілом Христовим, з’єднаним у вірі, таїнствах, єпископах і євхаристійному спілкуванні, водночас закликаючи до любові й молитви за тих, хто поза нею.

Серед цитат — св. Никодим Святогорець із «Керманича» (Підаліон), який стверджує, що єретики й розкольники не мають істинного хрещення, священства й Святого Духа, а їхні обряди є нечестивими та безблагодатними. Наведено слова о. Серафима Роуза про те, що лише Православ’я народжує справжніх святих. Св. Юстин (Попович) забороняє спільну молитву з єретиками й описує західне християнство як таке, що готує прихід антихриста.

Св. Іван Золотоустий застерігає проти прийняття фальшивого вчення під приводом любові. Св. Юстин (Попович) називає папську непомильність найбільшою єрессю. Св. Теодор Студит протиставляє православне й єретичне спілкування як світло й темряву. 45-те апостольське правило приписує відлучення для священнослужителів, які моляться з єретиками, і позбавлення сану для тих, хто дозволяє їм священичі функції.

Св. Григорій Палама засуджує Філіокве. Старець Савва Ахіллеос застерігає, що слідування за патріархом, який закликає до єднання з Папою, є зрадою Христа. Св. Марко Ефеський згадується неодноразово: закликає тікати від тих, хто має інше вчення; заявляє, що боїться єресі, а не смерті; фіксує свою відмову у Флоренції; називає латинян єретиками, а не лише розкольниками; і називає папський примат причиною розколу.

Св. Григорій Двоєслов називає титул «вселенський священик» ознакою антихриста. Св. Анатолій Оптинський закликає боятися впертості єретиків. Св. Афанасій заявляє про готовність стояти проти світу за істину.

  • Єресь і розкол ставлять людину поза видимою єдністю Церкви — одного Тіла Христового.
  • Св. Никодим Святогорець учить, що єретики не мають істинного хрещення, священства й Святого Духа.
  • Патристичні правила й святі забороняють спільну молитву та церковне визнання єретиків.
  • Багато отців визначають папські претензії та Філіокве як єретичні перешкоди до спілкування.
  • Свідки закликають до любові до тих, хто поза Церквою, водночас відмовляючись від догматичного компромісу.

Митрополит Амфілохій про любов і соборність через «Маленького принца»

У дописі наведено цитати з лекції митрополита Чорногорії та Примор'я Амфілохія «Особа і соборність Церкви через казку “Маленький принц”». Митрополит спирається на твір Антуана де Сент-Екзюпері, щоб пояснити православне вчення про любов і спільноту. Він цитує слова лиса до Маленького принца: «Добре бачиш лише серцем. Найголовнішого очима не побачиш» і «Ти назавжди відповідальний за те, що приручив». Митрополит Амфілохій пов’язує ці думки із…

У дописі наведено цитати з лекції митрополита Чорногорії та Примор'я Амфілохія «Особа і соборність Церкви через казку “Маленький принц”». Митрополит спирається на твір Антуана де Сент-Екзюпері, щоб пояснити православне вчення про любов і спільноту. Він цитує слова лиса до Маленького принца: «Добре бачиш лише серцем. Найголовнішого очима не побачиш» і «Ти назавжди відповідальний за те, що приручив».

Митрополит Амфілохій пов’язує ці думки із соборною природою Церкви, кажучи: «Любов, вона збирає і соборнизить» (Љубав, она сабира и саборнизира). У дописі подано тлумачення митрополитом цієї казки як засобу пояснення того, як особистий зв’язок із Христом становить основу справжньої церковної єдності, де любов — не сентимент, а сила, що з’єднує особи в соборності Тіла Христового.

Ключові моменти

  1. Світло потрібне лише тоді, коли воно ледь горить.
  2. За сонцем сумуєш лише тоді, коли починає падати сніг.
  3. Про те, що любиш її, дізнаєшся лише тоді, коли відпускаєш її.
George Instagram дискусія

Православні священники одружуються до рукоположення; єпископи залишаються безшлюбними

У відео пояснюється православна практика щодо одруження священників. Чоловік повинен обрати шлюб або довічну безшлюбність до рукоположення; після рукоположення шлюб заборонений. Якщо дружина священника помирає, він може одружитися знову й продовжувати служити. Єпископів обирають із монахів, і вони не можуть бути одруженими, тому одружений священник залишається парафіяльним священником на все життя. Ця практика сягає апостолів; святий Петро був…

У відео пояснюється православна практика щодо одруження священників. Чоловік повинен обрати шлюб або довічну безшлюбність до рукоположення; після рукоположення шлюб заборонений. Якщо дружина священника помирає, він може одружитися знову й продовжувати служити.

Єпископів обирають із монахів, і вони не можуть бути одруженими, тому одружений священник залишається парафіяльним священником на все життя. Ця практика сягає апостолів; святий Петро був одруженим, як показує зцілення Ісусом його тещі. Дружина священника має визнане місце в парафії, з титулами, такими як пресвітера, матушка й хурія, служачи матір’ю для громади.

Ключові моменти

  1. Православні священники можуть одружуватися, і багато з них мають дружин, дітей і сімейне життя.
  2. Священник не може одружитися після рукоположення; він повинен одружитися до того, як стане священником, або залишитися неодруженим на все життя.
  3. Якщо дружина священника помирає, він може одружитися знову й продовжувати служити священником.
  4. Єпископів обирають із монахів, і вони не можуть бути одруженими, тому одружений священник ніколи не стане єпископом.
  5. Від початку церковні провідники були одруженими чоловіками; святий Петро мав дружину, і Євангеліє записує, як Ісус зцілив його тещу.
  6. Дружина священника має особливе місце в парафії, з титулами, такими як пресвітера, матушка й хурія, виконуючи роль матері для всієї громади.
Думок у дискусії: 7 Це справді добре, що в них є така можливість. Інакше як би священик міг давати людям поради щодо шлюбу та виховання сім’ї? Читати дискусію
Aparchi | Orthodox Christian Theology YouTube

Розсудливе використання Отцями Церкви язичницької філософії

Розсудливе використання Отцями Церкви язичницької філософії 2:49

Д-р Девід Бредшоу, професор Університету Кентуккі, розмірковує про те, як Отці Церкви підходили до язичницької філософії з відкритістю і водночас із розсудливістю. Отці розуміли філософію в її найглибшому сенсі як любов до мудрості. Для них справжня мудрість — не абстрактна ідея, а Сам Христос, Премудрість Божа. Це ототожнення ґрунтується на Писанні: Приповісті 8 представляють мудрість, що говорить як Бог Слово, а 1 Коринтян називає Христа…

Д-р Девід Бредшоу, професор Університету Кентуккі, розмірковує про те, як Отці Церкви підходили до язичницької філософії з відкритістю і водночас із розсудливістю. Отці розуміли філософію в її найглибшому сенсі як любов до мудрості. Для них справжня мудрість — не абстрактна ідея, а Сам Христос, Премудрість Божа.

Це ототожнення ґрунтується на Писанні: Приповісті 8 представляють мудрість, що говорить як Бог Слово, а 1 Коринтян називає Христа мудрістю Божою. Оскільки Христос є мудрість, Отці ставилися до філософії позитивно, але відрізняли християнство як істинну філософію від хибних мирських філософій. Вони не відкидали філософію лише тому, що вона походила з язичницького світу, і не приймали її без розсудливості.

Вони були вибірковими й розважливими, визнаючи, що майже неможливо, щоб якась система помилялася в усьому. Вони розпізнавали добрі частини в язичницькій філософії, щоб використати їх, а погані відкладали. Вони схильні були вважати Платона пліднішим за Арістотеля. Платон навчав про безсмертя душі й у «Тімеї» описував, як Бог створює світ із благості, щоб поділитися Своєю благостю, що перегукується з християнською вірою.

Арістотель, навпаки, навчав про смертність душі та вічний космос — ідеї, які не могли бути примирені з Євангелієм. Отці використовували ці платонівські ідеї обережно й ніколи не дозволяли їм затьмарити Євангеліє. Євангеліє залишалося критерієм, за яким кожен пошук мудрості очищався, просвітлювався й спрямовувався до Христа.

Філософія ніколи не стояла над одкровенням; радше одкровення судило філософію. Отці не ставили філософію над одкровенням. Вони дозволяли Євангелію стати критерієм, за яким кожен пошук мудрості очищався, просвітлювався й спрямовувався до Христа.

Ключові моменти

  1. 0:00 Отці розуміли філософію принципово позитивно, як любов до мудрості, але відрізняли християнство як істинну філософію.
  2. 0:30 У християнській думці мудрість ототожнюється з Христом, як видно з Приповістей 8, де мудрість говорить як Бог Слово, і з 1 Коринтян, де Павло називає Христа мудрістю Божою.
  3. 1:01 Оскільки Христос є мудрість, Отці бачили філософію позитивно, але відділяли істинну філософію християнства від хибних мирських філософій.
  4. 1:33 Вони були вибірковими й розважливими: розпізнавали добрі частини в язичницькій філософії, щоб використати їх, а погані залишали осторонь, оскільки майже неможливо помилятися в усьому.
  5. 2:04 Вони схильні були вважати Платона пліднішим за Арістотеля, тому що Арістотель навчав про смертність душі та вічний космос, тоді як Платон навчав про безсмертя душі.
  6. 2:04 У «Тімеї» Платона описано, як Бог створює світ із благості, щоб поділитися Своєю благостю, що перегукується з християнською вірою.
  7. 2:34 Отці використовували ці ідеї обережно й ніколи не дозволяли їм затьмарити Євангеліє, яке залишалося критерієм для судження про язичницьку філософію.
Orthodox Life Instagram

Святий Давид Евбейський: від пустельника до чудотворця за османського панування

1 листопада Церква вшановує пам'ять святого праведного Давида Евбейського, монаха, священика й чудотворця XVI століття. У дописі розповідається про його життя із села Гардиніца, де він народився в побожній священичій сім'ї. Передання розповідає, що у трирічному віці йому з'явився святий Іоанн Хреститель і привів його до сусідньої церкви, де він босоніж стояв на молитві шість днів перед іконою. У п'ятнадцять років він залишив дім, щоб шукати…

1 листопада Церква вшановує пам'ять святого праведного Давида Евбейського, монаха, священика й чудотворця XVI століття. У дописі розповідається про його життя із села Гардиніца, де він народився в побожній священичій сім'ї. Передання розповідає, що у трирічному віці йому з'явився святий Іоанн Хреститель і привів його до сусідньої церкви, де він босоніж стояв на молитві шість днів перед іконою.

У п'ятнадцять років він залишив дім, щоб шукати духовного керівництва, і став учнем старця Акакія, прийнявши сувору аскезу, досконалий послух і безперестанну молитву. Він супроводжував свого наставника в паломництвах, був висвячений на священика і призначений ігуменом монастиря Панагії Варнакова поблизу Нафпактоса. Шукаючи тихішого місця для своїх духовних подвигів, він залишив Варнакову й оселився як пустельник у безплідній гірській місцевості.

За османського панування він зазнав труднощів: його безпідставно звинуватили в переховуванні втікачів-рабів, заарештували, ув'язнили й катували місцеві османські власті, доки побожні християни не зібрали викуп за його звільнення. Після звільнення він переправився на острів Евбея; цю подорож відзначає описане чудо — він переплив море на своїй чернечій мантії, як на плоті.

На острові він заснував монастир святого Давида, присвячений Преображенню Спасителя. Він став відомий милосердям, що переступало релігійні межі, даючи їжу, притулок і розраду як християнам, так і мусульманам, з особливою турботою про бідних. Він зібрав своїх духовних дітей, дав останні благословення й батьківські поради, а через три дні мирно упокоївся. Супровідні зображення показують ікони й фрески святого та його печерної пустельні.

  • 1 листопада вшановується пам'ять: преподобний Давид Евбейський, монах, священик і чудотворець XVI століття, народжений у Гардиніці.
  • У трирічному віці, за переданням, святий Іоанн Хреститель привів його до церкви, де він босоніж молився шість днів перед іконою.
  • У п'ятнадцять років він залишив дім, став учнем старця Акакія, а згодом був ігуменом монастиря Панагії Варнакова поблизу Нафпактоса.
  • За османського панування його безпідставно звинуватили в переховуванні втікачів-рабів, ув'язнили й катували, доки місцеві християни не викупили його.
  • Він переправився на Евбею, за переказами, перепливши на своїй мантії, заснував монастир Преображення і піклувався як про християн, так і про мусульман до свого упокоєння.
George Instagram дискусія

Православне спасіння як подорож на все життя, а не одноразова подія

Промовець протиставляє вірування «одного разу спасенний — завжди спасенний», поширене в баптистських і євангельських церквах, православному розумінню спасіння як подорожі на все життя. Для православних християн спасіння починається в хрещенні, триває щодня, і на нього сподіваються останнього дня. Христос навчав, що той, хто витерпить до кінця, спасеться, а святий Яків писав, що віра без діл мертва. Святий Антоній Великий сказав, що велика праця…

Промовець протиставляє вірування «одного разу спасенний — завжди спасенний», поширене в баптистських і євангельських церквах, православному розумінню спасіння як подорожі на все життя. Для православних християн спасіння починається в хрещенні, триває щодня, і на нього сподіваються останнього дня. Христос навчав, що той, хто витерпить до кінця, спасеться, а святий Яків писав, що віра без діл мертва.

Святий Антоній Великий сказав, що велика праця — очікувати спокуси до останнього подиху, бо коли людина вважає, що вже досягла, це веде до поразки. Ця перспектива робить промовця смиренним, а не наляканим, нагадуючи йому, що кожен день має значення через молитву, сповідь і вибір Бога замість себе. Промовець запитує глядачів, чи вони виросли з вірою в «одного разу спасенний — завжди спасенний».

Ключові моменти

  1. Промовець зазначає, що багато християн, особливо в баптистських і євангельських церквах, вірять в «одного разу спасенний — завжди спасенний», але Православна Церква не дотримується цього погляду.
  2. Промовець пояснює, що для православних християн спасіння — це подорож і ціле життя ходіння з Христом, яке включає падіння й вставання знову.
  3. Промовець цитує слова Христа: «хто витерпить до кінця, той спасеться», наголошуючи на витривалості до кінця, а не лише на початку.
  4. Промовець цитує святого Якова: «віра без діл мертва».
  5. Промовець описує православний спосіб говорити про спасіння: «Я спасся, коли охрестився. Я спасаюся щодня, і сподіваюся спастися в останній день».
  6. Промовець цитує святого Антонія Великого: «велика праця людини — очікувати спокуси до останнього подиху», бо тієї миті, коли людина думає, що досягла, вона перестає боротися й зазнає поразки.
  7. Промовець каже, що це розуміння не робить його наляканим, а смиренним, нагадуючи йому, що кожен день має значення, кожна молитва, кожна сповідь, кожен вибір Бога замість себе.
  8. Промовець запитує глядача: «Чи ви виросли з вірою в “одного разу спасенний — завжди спасенний”?»
Думок у дискусії: 10 Я вірю, що це щоденний і важкий шлях — із вірою, молитвою, постом, безкінечне зусилля аж до нашої смерті, до останнього подиху. Це не мить, не година, не місяць і не рік, це щосекунди —… Читати дискусію
Lives of the Saints 🙏 Instagram

Застереження пророка Йоіла та обітниця Святого Духа

У публікації представлено життя і пророцтва святого пророка Йоіла, другого з дванадцяти малих пророків. Він був сином Ватуїла з племені Рувима і жив приблизно за 800 років до Різдва Христового. Йоіл попереджав ізраїльтян про страждання й знищення через їхні гріхи, передвіщаючи вавилонський полон. Він закликав народ до посту, покаяння й щирої молитви, спонукаючи священиків плакати між притвором і жертовником. Серед його найбільших пророцтв було…

У публікації представлено життя і пророцтва святого пророка Йоіла, другого з дванадцяти малих пророків. Він був сином Ватуїла з племені Рувима і жив приблизно за 800 років до Різдва Христового. Йоіл попереджав ізраїльтян про страждання й знищення через їхні гріхи, передвіщаючи вавилонський полон.

Він закликав народ до посту, покаяння й щирої молитви, спонукаючи священиків плакати між притвором і жертовником. Серед його найбільших пророцтв було вилиття Святого Духа на Божий народ, яке здійснилося на П’ятдесятницю, коли Дух зійшов на апостолів. Апостол Петро цитував пророцтво Йоіла в Діяннях 2:16-21. Йоіл також пророкував про Страшний суд і майбутню славу Церкви. Публікація завершується молитвою до пророка.

  • Йоіл, син Ватуїла з племені Рувима, жив приблизно за 800 років до Різдва Христового.
  • Він попереджав про суд і вавилонський полон, закликаючи до посту й покаяння.
  • Він спонукав священиків плакати між притвором і жертовником.
  • Він пророкував вилиття Святого Духа, яке сповнилося на П’ятдесятницю (Діяння 2:16-21).
  • Він також передрік Страшний суд і майбутню славу Церкви.
Lives of the Saints 🙏 Instagram

Преподобний Прохор Пчинський: пустельник, чиї мощі мироточать

У дописі розповідається про життя преподобного Прохора Пчинського, аскета IX століття, який молився про місце, щоб присвятити себе Богові. Згідно з розповіддю, Господь привів його до відлюдного місця над річкою Пчиня, де він перебував у молитві та духовному подвизі до свого мирного упокоєння. Далекий від мирського визнання, він присвятив своє життя шуканню Царства Небесного. Після його смерті мощі стали мироточивими, і православне передання…

У дописі розповідається про життя преподобного Прохора Пчинського, аскета IX століття, який молився про місце, щоб присвятити себе Богові. Згідно з розповіддю, Господь привів його до відлюдного місця над річкою Пчиня, де він перебував у молитві та духовному подвизі до свого мирного упокоєння. Далекий від мирського визнання, він присвятив своє життя шуканню Царства Небесного.

Після його смерті мощі стали мироточивими, і православне передання зберегло численні чудесні зцілення через них. Упродовж поколінь віруючі зверталися до його заступництва, знаходячи духовну розраду й дякуючи за Божу милість. Текст наголошує, що найбільші діла святості часто відбуваються приховано від людських очей, зазначаючи, що людина може жити непомітно в молитві й тиші, але стати дорогоцінною перед Богом. Допис завершується молитвою, у якій просять преподобного отця Прохора заступитися.

  • Преподобний Прохор молився про місце, щоб жити в аскезі, і був приведений до річки Пчиня
  • Він перебував там у молитві та духовній боротьбі до свого упокоєння в IX столітті
  • Його мощі стали мироточивими й джерелом чудесних зцілень
  • Віруючі впродовж поколінь зверталися до його заступництва
  • Його приховане життя показує, що Бог бачить невидимі молитви й жертви
r/OrthodoxChristianity Reddit дискусія

Розглядаю Православ'я, але моя сім'я мусульманська, і я залежу від них

Це мій перший раз, коли я так пишу, тож прошу вибачення за будь-які помилки або якщо це занадто довго. Думаю, що хочу навернутися до православного християнства, але вся моя сім'я — мусульмани. Я живу в західній країні, що допомагає, оскільки я хочу залишити іслам, але в цій місцевості багато людей з моєї етнічної групи, які майже всі мусульмани й загалом релігійні. У моїй рідній країні віровідступництво карається смертю або ув'язненням. Іслам…

Це мій перший раз, коли я так пишу, тож прошу вибачення за будь-які помилки або якщо це занадто довго.

Думаю, що хочу навернутися до православного християнства, але вся моя сім'я — мусульмани. Я живу в західній країні, що допомагає, оскільки я хочу залишити іслам, але в цій місцевості багато людей з моєї етнічної групи, які майже всі мусульмани й загалом релігійні. У моїй рідній країні віровідступництво карається смертю або ув'язненням.

Іслам сприймають майже як етнічну ідентичність; я чула, як люди кажуть, що не можна належати до моєї етнічної групи і не бути мусульманином, тож відхід не прощають.

Мої батьки дуже релігійні й завжди нагадують мені молитися. Нещодавно я почала чути від інших мусульман речі про іслам, які не давали мені спокою — з морального і богословського погляду. Я пошукала далі й відчуваю огиду та глибокі сумніви, особливо щодо моральних питань. Я не розумію, як пророк, покликаний бути прикладом для всього суспільства, робив деякі з тих речей, які він робив.

Це важко, бо я все життя чула лише добре й любила його за це, а потім дізналася ці речі й почула від інших мусульман, що мої заперечення походять із пропаганди або браку віри. Те, як мусульмани поводяться з тими, хто залишає віру або сумнівається, і ненависть, спрямована на них, вплинуло на мене. Звісно, це не доказ, що релігія хибна, але це мало вплив. Це змусило мене втратити віру й перестати молитися.

Моя сім'я знає, що я молюся мало, але я молюся, коли вони кажуть, і вони досі думають, що я мусульманка, просто борюся або грішу. Я навіть не впевнена, чи я досі мусульманка. Думаю, це може бути на страху: «А якщо я помиляюся і потраплю до пекла?» «А якщо я зруйную своє життя і розколю свою сім'ю?» Це вкорінене в усе, що я знала, зокрема в мою культуру.

Мої друзі також мусульмани. Я згадала найкращій подрузі, що борюся з релігією, але подала це як боротьбу з існуванням Бога, надто боячись сказати, що йдеться про сам іслам, і додала трохи моральних питань, як-от наложництво. Вона вислухала й направила мене до учених, але сказала, що віра в Аллаха для неї просто даність, а не те, з чим вона боролася.

Зрештою я сказала їй, що мої занепокоєння вирішено, що було наполовину правдою. Тепер я цілком вірю в існування Бога; питання в тому, котрого.

Я зацікавилася православним християнством і починаю читати більше. Можливо, ще зарано казати, що я цілком переконана, бо в мене ще залишаються богословські питання, головно щодо Трійці. Я знаю, що це важливо, але я все життя чула, яка жахлива Трійця, тож будьте терплячі до мене. Однак Православ'я для мене більш зрозуміле, ніж католицтво чи протестантизм.

Я насправді не можу навернутися через свою ситуацію, і це спричиняє емоційні проблеми. Мої внутрішні думки й зовнішнє життя цілком різні. Я ношу хіджаб із восьми років. Я не обов'язково обрала його; батьки сказали мені це робити.

Я не розуміла його, і мені подобалося виглядати як мати й сестри, тож я не чинила опору. Тепер я ненавиджу хіджаб і ненавиджу, коли мене сприймають як мусульманку. Кожен аспект змушує мене хвилюватися про те, що думають інші.

Дивно, але мені справді подобається одягатися скромно, але не до такого ступеня. Я соромлюся навіть показувати передпліччя, боюся, що люди погано мене сприймуть. Значною мірою мої стосунки з хіджабом були такими: як інші мене сприймають.

Хіджаб також спричиняє більше тривоги, коли зростає ненависть до ісламу. Бути жінкою, яка виглядає як мусульманка, означає, що основний удар припадає на нас. Я боюся домагань, бо ношу його, коли навіть не хочу.

Я також маю вдавати, що молюся, люблю іслам, і щоб інші бачили в мені мусульманку. Я думала про те, щоб зняти хіджаб і «бути мусульманкою», але поводитися так, ніби я борюся з цим поняттям. На жаль, усі жінки в моїй сім'ї носять його, і в моїй культурі дівчата носять його змалку, тож близько дев'яноста відсотків дівчат, яких я знаю, теж його носять.

  • Хоче навернутися до Православ'я, але вся сім'я та етнічна спільнота — мусульмани, а віровідступництво в рідній країні карається смертю
  • Бореться з питанням Трійці після того, як усе життя чула, що вона жахлива; вважає Православ'я більш послідовним, ніж католицтво чи протестантизм
  • У 18 років залежить від батьків, не вміє керувати авто й не може відвідувати церкву; має родичів в університеті, що унеможливлює подвійне життя
  • Ненавидить носіння хіджабу з дитинства, почувається приниженою й тривожною, але його зняття спричинило б масштабний конфлікт із сім'єю та спільнотою
  • Зазнає сильного емоційного виснаження, перепадів настрою, циклів сумніву й повторного переконання, мріє про інше життя; не має доступу до терапії
Думок у дискусії: 11 Мені дуже шкода, що ви через це проходите. Сам я пройшов шлях від протестантизму до католицтва, а потім до православ’я, і тепер я єдиний православний християнин у своїй сім’ї, тож знаю, як… Читати дискусію
☦️An Orthodox Blog☦️ разом з Orthodoxy ☦︎ Instagram

Преподобний Паїсій Святогорець про молитву за тих, хто вас кривдить

У публікації наведено цитату преподобного Паїсія Святогорця, який радить: коли хтось вас кривдить, слід молитися за цю людину, бо така молитва діє як ліки для вашої власної душі. У доданому відео подано біблійні вірші: «Багаті збідніли й голодують, а ті, хто шукає Господа, не матимуть недостатку в жодному добрі. Прийдіть, діти, послухайте мене; я навчу вас страху Господнього».

У публікації поєднано пораду святого про прощення та заступницьку молитву з біблійним заохоченням довіряти Божому промислу й навчатися благоговіння перед Ним.

Ключові моменти

  1. Багаті збідніли й голодують, а ті, хто шукає Господа, не матимуть недостатку в жодному добрі.
  2. Прийдіть, діти, послухайте мене; я навчу вас страху Господнього.
День Седьмой. Alexey Uminskiy YouTube

Прот. Олексій Умінський про притчу про сіяча: Бог сіє Своє Слово в кожному серці

Прот. Олексій Умінський про притчу про сіяча: Бог сіє Своє Слово в кожному серці 5:20

Прот. Олексій Умінський проповідує про притчу про сіяча, починаючи зі слів Бога до Адама перед вигнанням: земля зростить терня й будяки, і ти будеш працювати в поті лиця свого; ти земля і в землю повернешся. Притча саме про цю землю, яку Господь порівнює з утоптаною дорогою, камінням і терням, що росте на землі. Сіяч у притчі — дивна постать, бо досвідчений сіяч вибирає лише добру підготовлену землю, а цей сіяч розкидає насіння на дорозі, на…

Прот. Олексій Умінський проповідує про притчу про сіяча, починаючи зі слів Бога до Адама перед вигнанням: земля зростить терня й будяки, і ти будеш працювати в поті лиця свого; ти земля і в землю повернешся. Притча саме про цю землю, яку Господь порівнює з утоптаною дорогою, камінням і терням, що росте на землі. Сіяч у притчі — дивна постать, бо досвідчений сіяч вибирає лише добру підготовлену землю, а цей сіяч розкидає насіння на дорозі, на камінні й серед бур'янів, де сіяти марно.

Насіння, очевидно, гине в таких місцях, але дивний сіяч не перестає сіяти; Господь пояснює Своїм учням, що цей сіяч сіє Слово Боже. Господь Сам тлумачить притчу: коли насіння падає в погану землю, воно гине, птахи його клюють, турботи життя його заглушують, і лише добра земля приносить плід у тридцять, шістдесят і сто крат. Добру землю треба знайти в нас, у тій самій землі, про яку Господь сказав, що вона зростить терня й будяки; насіння сіється як Божа надія, що людина може працювати над серцем, душею й розумом у поті лиця свого, щоб стати родючим ґрунтом.

Слово Боже — це не лише вчення Господа чи заповіді, а Слово, яке було на початку з Богом і було Бог, Він Сам, наш Господь Ісус Христос, втілене Слово. Христос не боїться сіяти Себе край дороги, на камінні, серед терня, будь-де, аби тільки спасти людину, знайти людину й дати кожній людині, попри жорсткість, утоптаність і безжиттєвість, шанс жити з Ним і мати вічне життя.

У дописі також згадується новий проєкт читання книг з прот. Олексієм, але сама проповідь зосереджена на заклику стати добрим ґрунтом для Божого насіння.

Ключові моменти

  1. 0:00 Промовець починає зі слів Бога до Адама перед вигнанням: земля зростить терня й будяки, і ти будеш працювати в поті лиця свого; ти земля і в землю повернешся.
  2. 0:33 Сьогоднішня притча, притча про сіяча, саме про цю землю, яку Господь порівнює з утоптаною дорогою, камінням і терням, що росте на землі.
  3. 1:04 Сіяч у притчі — дивна постать, бо досвідчений сіяч вибирає лише добру підготовлену землю, а цей сіяч розкидає насіння на дорозі, на камінні й серед бур'янів, де сіяти марно.
  4. 1:34 Насіння, очевидно, гине в таких місцях, але дивний сіяч не перестає сіяти; Господь пояснює Своїм учням, що цей сіяч сіє Слово Боже.
  5. 2:06 Господь Сам тлумачить притчу: коли насіння падає в погану землю, воно гине, птахи його клюють, турботи життя його заглушують, і лише добра земля приносить плід у тридцять, шістдесят і сто крат.
  6. 2:37 Добру землю треба знайти в нас, у тій самій землі, про яку Господь сказав, що вона зростить терня й будяки; насіння сіється як Божа надія, що людина може працювати над серцем, душею й розумом у поті лиця свого, щоб стати родючим ґрунтом.
  7. 3:40 Слово Боже — це не лише вчення Господа чи заповіді, а Слово, яке було на початку з Богом і було Бог, Він Сам, наш Господь Ісус Христос, втілене Слово.
  8. 4:12 Христос не боїться сіяти Себе край дороги, на камінні, серед терня, будь-де, аби тільки спасти людину, знайти людину й дати кожній людині, попри жорсткість, утоптаність і безжиттєвість, шанс жити з Ним і мати вічне життя.

Святі Косма і Даміан: безсрібники-лікарі та взірці щедрого служіння

У дописі анонсується рубрика «Синаксарій» на 1 листопада про святих Косму і Даміана, безсрібників-лікарів. Отець Маріо представляє їхні життя як лікарів і чудотворців, які присвятили себе служінню нужденним, не приймаючи плати. Відомі як анаргіри, вони перетворили своє лікарське покликання на свідчення віри, смирення й християнської любові. Роздум наголошує, що служіння іншим наближає нас до Бога і що дари, які ми отримуємо, знаходять свою…

У дописі анонсується рубрика «Синаксарій» на 1 листопада про святих Косму і Даміана, безсрібників-лікарів. Отець Маріо представляє їхні життя як лікарів і чудотворців, які присвятили себе служінню нужденним, не приймаючи плати. Відомі як анаргіри, вони перетворили своє лікарське покликання на свідчення віри, смирення й християнської любові.

Роздум наголошує, що служіння іншим наближає нас до Бога і що дари, які ми отримуємо, знаходять свою справжню цінність, коли ними щедро діляться. Уривок цитує Матвія 10:8: «Даром отримали, даром давайте», як принцип їхнього служіння. Обговорення зосереджується на практичному значенні того, щоб віддавати свої таланти на служіння Богові й ближньому.

  • 1 листопада — вшанування святих Косми і Даміана, безсрібників-лікарів
  • Отець Маріо представляє їхні життя як лікарів, які відмовлялися від плати за лікування
  • Їхній титул «анаргіри» означає, що вони не брали грошей за медичні послуги
  • Їхній приклад показує, що служіння іншим — це шлях до Бога
  • Цитується Матвія 10:8: «Даром отримали, даром давайте»
Mount Athos Legacy Facebook

Святі Косма і Даміан, безсрібники: зцілення без плати

Церква вшановує святих Косму і Даміана, безсрібників і чудотворців, які походили з Асії. Їхні батьки були взірцем християнського подружнього життя. Коли їхня мати Феодота овдовіла, вона присвятила себе вихованню двох синів у християнській вірі. Брати виявили великий розум і старанність, вивчали багато наук і особливо зайнялися медициною. Вони займалися медициною як ділом милосердя до ближнього: зцілювали хворих, особливо бідних, не беручи плати,…

Церква вшановує святих Косму і Даміана, безсрібників і чудотворців, які походили з Асії. Їхні батьки були взірцем християнського подружнього життя. Коли їхня мати Феодота овдовіла, вона присвятила себе вихованню двох синів у християнській вірі. Брати виявили великий розум і старанність, вивчали багато наук і особливо зайнялися медициною.

Вони займалися медициною як ділом милосердя до ближнього: зцілювали хворих, особливо бідних, не беручи плати, і тому їх називали Анаргірами, тобто безсрібниками. Багато пацієнтів, яких вони зцілили, хотіли подякувати їм, але святі відмовлялися від подяки й відповідали словами Писання: благословення і слава, і мудрість, і подяка, і честь, і сила, і могутність — Богові нашому на віки віків (Об'явлення 7:12).

Уся хвала, пояснює допис, належить тільки Богові. Брати служили ближньому в покорі все своє життя, мирно померли й були поховані в місці, що зветься Ферема.

  • Косма і Даміан походили з Асії, і їх виховала овдовіла мати Феодота в християнській вірі.
  • Вони вивчали багато наук і займалися медициною як милосердям, зцілюючи бідних без плати, за що отримали назву безсрібників.
  • Вони відмовлялися від подяки зцілених пацієнтів, відповідаючи словами Об'явлення 7:12, що вся слава належить Богові.
  • Вони служили ближньому в покорі все своє життя, мирно померли й були поховані у Феремі.
CHRISTIANITY UNITED Instagram

Старець Досифей застерігає батьків: перевіряйте, що дивляться ваші діти, доки не запізно

Старець Досифей, ігумен Святої обителі Агіа Скіпі (Святої Покрови) поблизу Серреса в Греції, звертається до батьків про впливи, які формують розум і серця їхніх дітей. Він каже, що батьки втрачають своїх дітей і можуть відреагувати запізно. Він закликає їх уважно дивитися на програми, які дивляться їхні діти, перевіряти їхні послання одне за одним і перестати приймати речі лише тому, що сучасне суспільство вважає їх нормальними. Він стверджує,…

Старець Досифей, ігумен Святої обителі Агіа Скіпі (Святої Покрови) поблизу Серреса в Греції, звертається до батьків про впливи, які формують розум і серця їхніх дітей. Він каже, що батьки втрачають своїх дітей і можуть відреагувати запізно. Він закликає їх уважно дивитися на програми, які дивляться їхні діти, перевіряти їхні послання одне за одним і перестати приймати речі лише тому, що сучасне суспільство вважає їх нормальними.

Він стверджує, що всі теперішні програми — від диявола, і кидає виклик глядачам знайти в них будь-який зв'язок з Богом, вірою, батьківщиною чи сім'єю. Він говорить із досвіду, набутого в лісі, а не з теорії. Його порада різка: читайте програми й кидайте їх у землю, бо коли дітям буде завдано шкоди, буде запізно діяти. Супровідний текст ставить це попередження в ширший контекст православного виховання.

Сьогодні діти оточені соціальними мережами, розвагами, телебаченням та інтернетом, які формують їхнє відчуття правильного й неправильного, перш ніж вони зможуть розпізнати, що є шкідливим. Батьки можуть давати їжу, освіту й комфорт, але нехтувати духовним вихованням. Завдання православних батьків — допомогти дітям стати вірними послідовниками Ісуса Христа: навчати їх молитися, приводити їх на Божественну Літургію, відкрито говорити про гріх і покаяння та показувати їм різницю між тим, що популярне, і тим, що добре.

Діти вчаться з того, що бачать, тому батьки самі повинні молитися, прощати й каятися. Захищати дітей не означає виховувати їх у страху перед світом, а готувати їх зустріти його з мудрістю, мужністю та серцем, укоріненим у Христі. Текст завершується Приповістями 22:6: «Наставляй юнака на путь його, і він не відступить від неї, коли й постаріє».

Ключові моменти

  1. Промовець закликає завантажувати Божі речі, а не диявольські.
  2. Усі теперішні програми явно від диявола.
  3. Виклик перевірити програми одну за одною на будь-який зв'язок з Богом, вірою, батьківщиною чи сім'єю.
  4. Батьки повинні відреагувати й взяти справу у свої руки.
  5. Батьки втрачають своїх дітей.
  6. Це не теорія; люди це бачать і цим живуть.
  7. Промовець знає це з досвіду в лісі.
  8. Читайте програми й кидайте їх у землю; коли діти стануть ненормальними, буде запізно.
Discover Orthodox Christianity Facebook

Допис закликає святого Давида Евбейського; відеогімн вшановує пророка Давида

У тексті допису просять заступництва святого Давида Евбейського, називаючи його дитиною, яка зустріла святого Іоанна Хрестителя. Додане відео представляє гімн, який прославляє пророка Давида як всеславного, богонатхненного праотця Христа і джерело святої чесноти. Гімн закликає пророка Давида, описаного як найправдивіший і найсвятіший з усіх і рівний святим, благати Христа Бога Сина, щоб Отець дарував велику милість вірним.

Ключові моменти

  1. Давида величаво прославляють серед слави як всеславного, богоугодного праотця Христа і джерело святої чесноти.
  2. Його називають найправдивішим і найсвятішим з усіх, рівним святим.
  3. Гімн просить Давида благати Христа Бога Сина, через Якого діє Отець, щоб дарувати нам велику милість.