Святий Давид Евбейський: від пустельника до чудотворця за османського панування

1 листопада Церква вшановує пам'ять святого праведного Давида Евбейського, монаха, священика й чудотворця XVI століття. У дописі розповідається про його життя із села Гардиніца, де він народився в побожній священичій сім'ї. Передання розповідає, що у трирічному віці йому з'явився святий Іоанн Хреститель і привів його до сусідньої церкви, де він босоніж стояв на молитві шість днів перед іконою.

У п'ятнадцять років він залишив дім, щоб шукати духовного керівництва, і став учнем старця Акакія, прийнявши сувору аскезу, досконалий послух і безперестанну молитву. Він супроводжував свого наставника в паломництвах, був висвячений на священика і призначений ігуменом монастиря Панагії Варнакова поблизу Нафпактоса. Шукаючи тихішого місця для своїх духовних подвигів, він залишив Варнакову й оселився як пустельник у безплідній гірській місцевості.

За османського панування він зазнав труднощів: його безпідставно звинуватили в переховуванні втікачів-рабів, заарештували, ув'язнили й катували місцеві османські власті, доки побожні християни не зібрали викуп за його звільнення. Після звільнення він переправився на острів Евбея; цю подорож відзначає описане чудо — він переплив море на своїй чернечій мантії, як на плоті.

На острові він заснував монастир святого Давида, присвячений Преображенню Спасителя. Він став відомий милосердям, що переступало релігійні межі, даючи їжу, притулок і розраду як християнам, так і мусульманам, з особливою турботою про бідних. Він зібрав своїх духовних дітей, дав останні благословення й батьківські поради, а через три дні мирно упокоївся. Супровідні зображення показують ікони й фрески святого та його печерної пустельні.