r/OrthodoxChristianity
Reddit
Розглядаю Православ'я, але моя сім'я мусульманська, і я залежу від них
Це мій перший раз, коли я так пишу, тож прошу вибачення за будь-які помилки або якщо це занадто довго.
Думаю, що хочу навернутися до православного християнства, але вся моя сім'я — мусульмани. Я живу в західній країні, що допомагає, оскільки я хочу залишити іслам, але в цій місцевості багато людей з моєї етнічної групи, які майже всі мусульмани й загалом релігійні. У моїй рідній країні віровідступництво карається смертю або ув'язненням.
Іслам сприймають майже як етнічну ідентичність; я чула, як люди кажуть, що не можна належати до моєї етнічної групи і не бути мусульманином, тож відхід не прощають.
Мої батьки дуже релігійні й завжди нагадують мені молитися. Нещодавно я почала чути від інших мусульман речі про іслам, які не давали мені спокою — з морального і богословського погляду. Я пошукала далі й відчуваю огиду та глибокі сумніви, особливо щодо моральних питань. Я не розумію, як пророк, покликаний бути прикладом для всього суспільства, робив деякі з тих речей, які він робив.
Це важко, бо я все життя чула лише добре й любила його за це, а потім дізналася ці речі й почула від інших мусульман, що мої заперечення походять із пропаганди або браку віри. Те, як мусульмани поводяться з тими, хто залишає віру або сумнівається, і ненависть, спрямована на них, вплинуло на мене. Звісно, це не доказ, що релігія хибна, але це мало вплив. Це змусило мене втратити віру й перестати молитися.
Моя сім'я знає, що я молюся мало, але я молюся, коли вони кажуть, і вони досі думають, що я мусульманка, просто борюся або грішу. Я навіть не впевнена, чи я досі мусульманка. Думаю, це може бути на страху: «А якщо я помиляюся і потраплю до пекла?» «А якщо я зруйную своє життя і розколю свою сім'ю?» Це вкорінене в усе, що я знала, зокрема в мою культуру.
Мої друзі також мусульмани. Я згадала найкращій подрузі, що борюся з релігією, але подала це як боротьбу з існуванням Бога, надто боячись сказати, що йдеться про сам іслам, і додала трохи моральних питань, як-от наложництво. Вона вислухала й направила мене до учених, але сказала, що віра в Аллаха для неї просто даність, а не те, з чим вона боролася.
Зрештою я сказала їй, що мої занепокоєння вирішено, що було наполовину правдою. Тепер я цілком вірю в існування Бога; питання в тому, котрого.
Я зацікавилася православним християнством і починаю читати більше. Можливо, ще зарано казати, що я цілком переконана, бо в мене ще залишаються богословські питання, головно щодо Трійці. Я знаю, що це важливо, але я все життя чула, яка жахлива Трійця, тож будьте терплячі до мене. Однак Православ'я для мене більш зрозуміле, ніж католицтво чи протестантизм.
Я насправді не можу навернутися через свою ситуацію, і це спричиняє емоційні проблеми. Мої внутрішні думки й зовнішнє життя цілком різні. Я ношу хіджаб із восьми років. Я не обов'язково обрала його; батьки сказали мені це робити.
Я не розуміла його, і мені подобалося виглядати як мати й сестри, тож я не чинила опору. Тепер я ненавиджу хіджаб і ненавиджу, коли мене сприймають як мусульманку. Кожен аспект змушує мене хвилюватися про те, що думають інші.
Дивно, але мені справді подобається одягатися скромно, але не до такого ступеня. Я соромлюся навіть показувати передпліччя, боюся, що люди погано мене сприймуть. Значною мірою мої стосунки з хіджабом були такими: як інші мене сприймають.
Хіджаб також спричиняє більше тривоги, коли зростає ненависть до ісламу. Бути жінкою, яка виглядає як мусульманка, означає, що основний удар припадає на нас. Я боюся домагань, бо ношу його, коли навіть не хочу.
Я також маю вдавати, що молюся, люблю іслам, і щоб інші бачили в мені мусульманку. Я думала про те, щоб зняти хіджаб і «бути мусульманкою», але поводитися так, ніби я борюся з цим поняттям. На жаль, усі жінки в моїй сім'ї носять його, і в моїй культурі дівчата носять його змалку, тож близько дев'яноста відсотків дівчат, яких я знаю, теж його носять.
Головні думки
- Хоче навернутися до Православ'я, але вся сім'я та етнічна спільнота — мусульмани, а віровідступництво в рідній країні карається смертю
- Бореться з питанням Трійці після того, як усе життя чула, що вона жахлива; вважає Православ'я більш послідовним, ніж католицтво чи протестантизм
- У 18 років залежить від батьків, не вміє керувати авто й не може відвідувати церкву; має родичів в університеті, що унеможливлює подвійне життя
- Ненавидить носіння хіджабу з дитинства, почувається приниженою й тривожною, але його зняття спричинило б масштабний конфлікт із сім'єю та спільнотою
- Зазнає сильного емоційного виснаження, перепадів настрою, циклів сумніву й повторного переконання, мріє про інше життя; не має доступу до терапії