WeOrthodox
EN UA

Православні дискусії, які варто прочитати

Лише дописи й відео, що викликали справжню розмову, з найзмістовнішими думками.

Чому ікони — не ідолопоклонство: поцілунки й поклони як вияв пошани

Промовець стверджує, що православних християн звинувачують в ідолопоклонстві через використання ікон, тоді як поцілунки й поклони перед ними є виявом любові та пошани, а не поклоніння. Він посилається на настанову святого Павла вітати одне одного святим поцілунком і на приклад царя Соломона, який вклонився перед своєю матір’ю, як на біблійні прецеденти для таких жестів.

Промовець запитує, чому релігійні зображення називають ідолопоклонством лише тоді, коли вони є в православних християн, натякаючи на подвійний стандарт у критиці.

Ключові моменти

  1. 0:04 Промовець запитує, чому православних християн звинувачують в ідолопоклонстві за наявність ікон, коли поцілунки й поклони є виявом любові та пошани, посилаючись на настанову святого Павла вітати святим поцілунком і на те, як цар Соломон вклонився перед своєю матір’ю.
Думок у дискусії: 14 Шанувати означає ставитися до когось або чогось із глибокою повагою, благоговінням чи сильним захопленням. Ви «поклоняєтеся» прапору своєї країни чи шануєте його? А нагороджені Медаллю… Читати дискусію
r/OrthodoxChristianity Reddit дискусія

Заздрість до вибору парафій, поки я таємно молюся вдома

Живучи в країні, де не розмовляють англійською, поза Грецією та Балканами, мені важко дивитися, як люди тут мучаться вибором, до якої парафії приєднатися. У нас немає жодного вибору, навіть другої парафії, щоб перейти. Більшість людей навколо нас ніколи не чули про Православ'я, і з нас часто через це глузують. Це здебільшого просто виговоритися, але якби я був на вашому місці, я просто був би вдячний, що маю хоч якусь парафію. Наша парафія майже…

Живучи в країні, де не розмовляють англійською, поза Грецією та Балканами, мені важко дивитися, як люди тут мучаться вибором, до якої парафії приєднатися. У нас немає жодного вибору, навіть другої парафії, щоб перейти. Більшість людей навколо нас ніколи не чули про Православ'я, і з нас часто через це глузують. Це здебільшого просто виговоритися, але якби я був на вашому місці, я просто був би вдячний, що маю хоч якусь парафію.

Наша парафія майже не має грошей і дуже мало людей, тому молоді дорослі оглашенні зрештою виконують більшість хатніх справ і фізичної роботи при церкві. Коли я розповів про це християнам інших конфесій, вони засміялися й запитали, чи православні просто використовують своїх членів як безкоштовну робочу силу. Вони не розуміють, що через те, що нам буквально бракує коштів і людей, наша спільнота функціонує як рання Церква з самої необхідності.

Дехто з вас, можливо, пам'ятає мене; я той, хто деякий час тому питав, чи можна й далі відвідувати Літургію, не будучи охрещеним. Я досі під пильним наглядом сім'ї, тому молюся таємно щоранку й щовечора. Я дуже хочу стати оглашенним і допомагати на парафії, але моя ситуація вдома робить це неможливим.

Натомість я намагаюся давати пожертву щоразу, коли йду, слава Богу, у мене є постійна робота. Тільки вчора я бачив, як інша людина записалася до оглашенних, і я стояв там, відчуваючи гострий укол заздрощів.

Я не буду вдавати, що це легко. Були моменти, коли я хотів здатися й піти. Я навіть обурювався, наскільки мало нас є, і ненавидів трагічну, важку історію Православ'я. Але після таємної молитви й того, як я виплакався, я зрозумів, що Господь дає кожному з нас власний шлях. Чесно кажучи, через цю ситуацію звичайні поради тут, як-от «просто перейди до іншої парафії» або «запитай у свого священика», здаються цілком недосяжними й марними.

Учора ввечері я шепотів Ісусову молитву під ковдрою, щоб ніхто не почув і не побачив мене.

  • Відсутність вибору парафії, коли інші сперечаються, до якої ходити
  • Крихітна, бідна парафія, що функціонує як рання Церква через необхідність
  • Протидія сім'ї, що перешкоджає офіційному вступу до оглашенних
  • Розчарування й спокуса покинути віру
  • Звичайні поради не застосовні в ізольованих обставинах
Думок у дискусії: 11 Тобі доводиться виконувати безпосередню роботу, щоб утримувати одну з гілок єдиної істинної Церкви? Це, чесно кажучи, кепсько! Пишайся тим, що зносиш усі виклики у своїй ситуації. Диявол… Читати дискусію

Промовець протиставляє Nostra Aetate канонам, які забороняють молитися з єретиками

Промовець, православний християнин, стверджує, що Римо-Католицька Церква суперечить сама собі. Він зауважує, що Nostra Aetate проголошує, ніби мусульмани поклоняються єдиному Богові, лише через кілька років після того, як та сама церква заявляла, що виганяє кожного, хто відходить від її магістеріуму. Він додає, що католицтво тепер визнає православні таїнства, апостольську спадкоємність і дійсне священство, але забороняє православним вірним…

Промовець, православний християнин, стверджує, що Римо-Католицька Церква суперечить сама собі. Він зауважує, що Nostra Aetate проголошує, ніби мусульмани поклоняються єдиному Богові, лише через кілька років після того, як та сама церква заявляла, що виганяє кожного, хто відходить від її магістеріуму. Він додає, що католицтво тепер визнає православні таїнства, апостольську спадкоємність і дійсне священство, але забороняє православним вірним причащатися Євхаристії, сповідатися католицьким священикам або молитися з інославними.

На противагу цьому він наводить канони: будь-який клірик або мирянин, який заходить до синагоги юдеїв чи єретиків молитися, підлягає виверженню й відлученню; ніхто не може брати участь у молитві з єретиками чи розкольниками, і не можна приймати благословення від єретиків. Він цитує святого Фотія Великого, який називає Filioque «Filioque безбожжя», і святого Григорія Паламу, який називає його багатобожним і демонічним, і згадує святого Паїсія, який не молився з єретиками й називав Латинську Церкву єретичною.

Промовець відкидає твердження, що мусульмани й православні поклоняються тому самому Богові, аргументуючи, що інша еклезіологія рівнозначна несторіанській заяві. Він також цитує діалог, у якому святий каже мусульманину, що оскільки Христос є суддею людського роду, молитви треба звертати до Нього як до Бога, що не сподобалося мусульманину, і застерігає читати цей уривок як підтвердження ісламу.

Сам оригінальний допис войовничий: звинувачує католиків у гордості й закликає читачів ставити істину на перше місце, зі словами «Екуменізм — це смерть. Господи, помилуй».

Ключові моменти

  1. 0:00 Nostra Aetate стверджує, що мусульмани поклоняються єдиному Богові, і промовець називає це догматичним, протиставляючи це попередній заяві тієї самої церкви, що ті, хто відходить від її магістеріуму, є бунтівниками, вигнаними з-поміж її дітей.
  2. 0:34 Католицька Церква тепер каже, що православні мають справжні таїнства, апостольську спадкоємність і дійсне священство, але православний християнин не може причащатися Євхаристії, сповідатися католицькому священику або молитися з інославними.
  3. 1:07 Канони кажуть, що будь-який клірик або мирянин, який заходить до синагоги юдеїв чи єретиків молитися, підлягає виверженню й відлученню; що ніхто не повинен брати участь у молитві з єретиками чи розкольниками; і що не можна приймати благословення від єретиків.
  4. 1:22 Єресь є демонічною: святий Фотій Великий називає Filioque безбожжям, а святий Григорій Палама називає його багатобожним і демонічним.
  5. 1:41 Сучасні святі, як-от святий Паїсій, також вважали єресь демонічною і не молилися з єретиками, зазначаючи, що Латинська Церква є єретичною й відпала від Тіла Христового.
  6. 1:55 Промовець стверджує, що називати мусульманське тринітарне богослов’я іншим, водночас заявляючи про нікейський тринітаризм, не має сенсу, оскільки Церква є Тілом Христовим, а інша еклезіологія є несторіанською заявою.
  7. 2:11 Він цитує діалог, у якому святий каже мусульманину, що оскільки Христос є суддею всього людського роду, молитви треба звертати до Нього як до Бога, невіддільного від Отця як Його природного Слова, і мусульманин був цим незадоволений.
  8. 2:42 Він застерігає, що кожен, хто читає цей уривок як підтвердження мусульманина, бреше й перекручує книгу, і каже їм прочитати її, оскільки вона коротка.
Думок у дискусії: 33 Чому я не здивований, що ти випустив відео, сповнене ненависті, у день Господній? Благослови тебе Бог, брате! Ми любимо тебе і молимося за твоє покаяння. Читати дискусію
r/OrthodoxChristianity Reddit дискусія

Деякі священики виконують свою роботу жахливо; чи моя образа є гріхом?

Я прийшов до православ'я сам, після досліджень. Я звернувся до священика у своїй країні, який пропонував онлайн-катехизацію, але мовний бар'єр зробив це хаотичним. Онлайн-навчання все одно погане. Він сказав мені відвідувати Божественну Літургію там, де я зараз живу. Я попросив місцевого священика, щоб стати оглашенним. Він відмовив, сказавши, що я знаю достатньо. Він поводився так, ніби ніколи не чув про клас для оглашенних; я навіть…

Я прийшов до православ'я сам, після досліджень. Я звернувся до священика у своїй країні, який пропонував онлайн-катехизацію, але мовний бар'єр зробив це хаотичним. Онлайн-навчання все одно погане.

Він сказав мені відвідувати Божественну Літургію там, де я зараз живу. Я попросив місцевого священика, щоб стати оглашенним. Він відмовив, сказавши, що я знаю достатньо. Він поводився так, ніби ніколи не чув про клас для оглашенних; я навіть скористався перекладачем, думаючи, що він не розуміє цього слова. Пізніше я виявив, що класи для оглашенних у них є, але лише для дітей.

Через два місяці мене дуже швидко охрестили. Я навіть не знав, як скласти руки, щоб прийняти Причастя першого разу. Я попросив священика про розмову, бо був збентежений, загублений і досі боровся з багатьма пороками. Я просив двічі, і, на випадок, що це мовна проблема, запитав іншого парафіянина, який розмовляв його мовою.

Вона відповіла: «якщо він скаже ні, сподіваюся, ви не будете через це почуватися погано», але так і не повернулася з його відповіддю. Я не знав, що священики можуть відмовити в духовному проводі тому, кого охрестили, чи взагалі будь-кому.

Минув цілий рік, і цей священик жодного разу не мав зі мною розмови віч-на-віч. Я завжди дивуюся, що він навіть пам'ятає моє ім'я, коли дає мені Причастя.

Я вчуся всього з відео на YouTube, спостереження та випадкових розмов з православними друзями. Я ніколи не міг подолати свої пороки, і не отримав жодного духовного проводу щодо них. Можна було б подумати, що священик буде стурбований тим, що хтось сповідає той самий гріх майже щонеділі протягом року, але, очевидно, ні.

Зрештою я повернуся назад, але ситуація там не краща. У моїй країні є лише одна православна церква, і священик подорожує між трьома чи чотирма країнами кожні два тижні, бо немає іншого священика. Я сумніваюся, що в нас навіть є щотижнева Божественна Літургія. Він також ніколи не давав мені проводу поза початковою фазою «приходь до православ'я».

Сьогодні після сповіді я зловив себе на тому, що дивлюся в спину свого священика, і відчув образу. Це мене шокувало, бо до того моменту я не усвідомлював, наскільки мене зачіпає, що навіть прості речі, як-от узяти благословення після Причастя, мені ніколи не пояснювали, і наскільки я почуваюся абсолютно загубленим, збентеженим і самотнім.

Коли образа почалася, я запанікував: Чи я грішу? Чи я неправий, що відчуваю образу? Чи маю я сьогодні утриматися від Причастя? Чи потрібно мені сповідати тому самому священикові наступної неділі, що я відчуваю образу на нього? Чи маю я перестати ходити до церкви? Я зупинив себе на цьому.

Я знаю, що православ'я — це істина. Я піду лише з головою в гробі, але щось тут глибоко не так, чи не так?

Не можна просто бути таким готовим приймати навернених і не вкладати жодної праці. Хтось же має казати це цим священикам, так?

Чи священики не бояться Бога? Що ви скажете Йому про отару, яку не наставили? Хіба це не проблема?

Будь ласка, не витрачайте час, кажучи мені поговорити про це зі священиком. Я пробував кілька разів, і він жодного разу не відгукнувся. Спочатку я навіть писав йому. Коли я запитав про те, що він не відгукується, мені сказали: «Він один на цю парафію, він зайнятий, і людей багато».

Тут близько сотні людей, і ви хочете сказати, що він настільки зайнятий, що жодного разу за рік не наставив того, кого охрестив? Триста шістдесят п'ять днів. Гаразд, якщо ви так кажете.

То... чи це гріх, і чи потрібно мені сповідати це йому наступного разу?

  • Деякі священики жахливо працюють з наверненими.
  • Мене охрестили без належної катехизації чи настанов щодо основних практик.
  • Мій священик відмовляється давати мені будь-який духовний провід, попри мої неодноразові прохання.
  • Після року занедбання я відчуваю образу на нього; чи це гріх?
  • Чи священики не бояться Бога за те, що не наставляють свою отару?
Думок у дискусії: 61 Чи був у вас поручитель (хрещений), коли вас хрестили? Крім священника, я думаю, саме ця людина мала б узятися вести вас дорогою, принаймні в недуховних справах, щоб ви не загубилися й не… Читати дискусію

Православна критика католицького підходу до сповіді щодо гомосексуальності

Промовець розповідає, як зізнався католицькому священику, що він гей. Священик вивів його зі сповідальні і сказав, що не може сповідати те, чого не може змінити. Промовець називає цю відповідь гуманізмом, що проникає в церкву.

Він посилається на ясність святого Павла щодо статевої розпусти й звинувачує католицьких священиків у тому, що вони йдуть на компроміс із ученнями Христа, щоб збільшити свою церкву. Він стверджує, що існує апостольська традиція віри, незмінна 2000 років, але заявляє, що це не католицизм.

Ключові моменти

  1. 0:00 Промовець зізнався священику, що він гей, і священик вивів його зі сповідальні та сказав, що не може сповідати те, чого не може змінити.
  2. 0:00 Промовець каже, що саме це відбувається, коли церква впадає в гуманізм.
  3. 0:00 Святий Павло ясно говорив про статеву розпусту, але католицькі священики йдуть на компроміс із цими вченнями.
  4. 0:00 В ім'я збільшення своєї церкви католицькі священики готові пожертвувати самими вченнями Христа.
  5. 0:00 Існує апостольська традиція віри, яка залишалася незмінною 2000 років, але це не католицизм.
Думок у дискусії: 22 Елпідофор охрестив дітей, а не гей-пару, і Священний Синод Греції одноголосно протестував проти того, що він зробив. Тим часом Папа Франциск схвалив Fiducia Supplicans, який офіційно… Читати дискусію
Kyle YouTube дискусія

Наратив приреченості покоління Z і православна відповідь несення хреста з подякою

Наратив приреченості покоління Z і православна відповідь несення хреста з подякою 23:22

Спікер доводить, що відчуття унікальної приреченості в покоління Z походить із порівняння сучасності лише з останніми шістдесятьма роками стабільності американського середнього класу, тоді як більша частина людської історії включала голод, війну й ранню смерть як звичайні умови. Сучасний стрес реальний, але неправильно змасштабований: це тривога в умовах безпрецедентного матеріального достатку, спричинена очікуваннями, що зросли швидше за…

Спікер доводить, що відчуття унікальної приреченості в покоління Z походить із порівняння сучасності лише з останніми шістдесятьма роками стабільності американського середнього класу, тоді як більша частина людської історії включала голод, війну й ранню смерть як звичайні умови. Сучасний стрес реальний, але неправильно змасштабований: це тривога в умовах безпрецедентного матеріального достатку, спричинена очікуваннями, що зросли швидше за реальність.

Таке обрамлення перетворює страждання на ідентичність жалю до себе, іронії та пасивності, а не на заклик до дії, і спікер визнає, що сам потурав наративу «думера». Християнська альтернатива — нести свій хрест з подякою і самопожертвою, дозволяючи Христу перетворювати гіркоту на солодкість, а не оповідати про крах чи шукати спасіння в ідеологіях.

Історична перспектива заново закріплює вдячність і зменшує гнів, показуючи, що виживання й тяглість спільноти були історично рідкісними благами, а не нормою за замовчуванням. Корінь проблеми — розладжене серце, а не зовнішні системи, тому зміна починається з покаяння, молитви, посту й любові до Бога й ближнього — практик, які святі являли в набагато гірших умовах.

Спікер підсумовує, що жодна політична чи філософська система не може спасти; лише релігія хреста, прожита в Православній Церкві, спокутує страждання й дає сенс. Оскільки смерть може прийти будь-якої миті, час покаятися, любити й наблизитися до Христа — тепер.

Ключові моменти

  1. 0:09 Покоління Z стикається з економічним тиском, наймом на роботу під керуванням ШІ, недоступним житлом і охороною здоров’я, відчуттям постійної надзвичайної ситуації, підживленим соцмережами, кризою сенсу, замаскованою іронією, і глибокою самотністю через брак справжньої спільноти й традиції.
  2. 1:42 Це «проблеми розкоші», «розкішна бідність», якщо порівняти з більшістю людської історії, де голод, війна, чума й дитяча смертність були нормою, а покоління жили без безпеки, пенсії чи стабільного доступу до їжі.
  3. 2:43 Культурний сценарій, що покоління Z унікально приречене, стає емоційною ідентичністю («я думер»), яка винагороджує жаль до себе в TikTok і YouTube, перетворюючи труднощі на наратив, який питає «чому я?», а не «що мені робити?»
  4. 4:17 Сучасний стрес реальний, але неправильно змасштабований: це тривога в умовах безпрецедентного матеріального достатку, і вдячність руйнується, коли очікування випереджають реальність; християнська відповідь — постійна вдячність: «слава Богу, я живий».
  5. 5:51 Тлумачення страждання як ідентичності породжує пасивність, іронію й жаль до себе; християнське несення хреста замінює несення скарг на самопожертву, смирення й зовнішню дію, спрямовану на Бога й ближнього.
  6. 7:55 Криза — це криза тлумачення: покоління Z унікально свідоме, а не унікально прокляте, і вибір полягає між тим, щоб годувати цинізм або прийняти хрест без перебільшення й діяти відповідально в межах реальності.
  7. 9:29 Ідеології (просвітництво, комунізм, фашизм, секулярний прогресизм) обіцяють спасіння через структуру, але зазнають краху, бо проблема в людському серці; християнство починається з хреста як реальності, де Христос входить у страждання й каже: «ярмо Моє любе, і тягар Мій легкий».
  8. 12:02 У Христі кислий оцет життєвої гіркоти, розчарування, обмеження, нестабільності стає солодкістю, коли приймається з вірою; хрест, знаряддя тортур, стає шляхом спасіння, а святі показують приклад витривалості, а не комфорту.
Думок у дискусії: 11 Не впевнений, що це справді стосується того, про що відео, але думаю, це треба сказати. У кожного з нас різне покликання: декого покликано бути монахами, декого — священиками, декого —… Читати дискусію
Timothy Instagram дискусія

Спростування твердження, що Костянтин сфабрикував християнство в Нікеї

Промовець спростовує популярний наратив, що імператор Костянтин винайшов християнство на Нікейському соборі 325 року. Згідно з цим хибним викладом, Костянтин вважав християнство надто громіздким і загадковим, скликав 318 богословів, щоб зробити його більш керованим як державну релігію, виробив рішення щодо Трійці та відкинув 26 із 30 Євангелій. Промовець пояснює, що Костянтин справді скликав собор, але тому, що в церкві виник поділ, а він бажав…

Промовець спростовує популярний наратив, що імператор Костянтин винайшов християнство на Нікейському соборі 325 року. Згідно з цим хибним викладом, Костянтин вважав християнство надто громіздким і загадковим, скликав 318 богословів, щоб зробити його більш керованим як державну релігію, виробив рішення щодо Трійці та відкинув 26 із 30 Євангелій.

Промовець пояснює, що Костянтин справді скликав собор, але тому, що в церкві виник поділ, а він бажав єдності. Справжньою кризою було вчення Арія, яке ставило під сумнів, чи Христос є істинно божественним. Нікейський собор розглядав цю аріанську суперечку, а не канон Писання.

Канон Нового Заповіту був установлений пізнішими соборами, а не в Нікеї. Задовго до правління Костянтина церква вже мала єпископів, Писання, богослужіння і визнавала чотири Євангелія. Промовець стверджує, що популярний наратив історично неспроможний, і висловлює подив, що люди вірять у нього попри загальнодоступну інформацію, віддаючи славу Богові.

Ключові моменти

  1. Хибний наратив стверджує, що 325 року Костянтин вважав християнство надто громіздким, складним і загадковим і хотів усунути суперечності, як-от Трійцю.
  2. У ньому сказано, що Костянтин скликав 318 богословів до Нікеї, щоб зробити християнство більш керованим для використання як державної релігії для маніпулювання людьми.
  3. Згідно з цим наративом, собор виробив рішення щодо Трійці та відкинув 26 із 30 Євангелій.
  4. Костянтин справді скликав Нікейський собор, бо в церкві був поділ, а він бажав єдності.
  5. Справжньою кризою було вчення Арія, яке ставило під сумнів, чи Христос є істинно божественним.
  6. Нікейський собор не вирішував канон Нового Заповіту; канон установили інші собори.
  7. Костянтин не винайшов християнство; церква вже мала єпископів, Писання, богослужіння і визнавала чотири Євангелія задовго до його правління.
  8. Промовець не може повірити, що люди вірять у хибний виклад, коли інтернет безкоштовний, і віддає славу Богові.
Думок у дискусії: 14 Він, до речі, єврей Читати дискусію
r/OrthodoxChristianity Reddit дискусія

Невже я один, кому цей допис архонтів здається особливо дивним?

Архієпископ Елпідофор Американський тепер став першим, хто проголосив нашого улюбленого Патріарха «Варфоломія Великого». Ідея цього титулу належала виключно Його Високопреосвященству, і він зробив цю заяву в Місті, на Великому банкеті з нагоди його 35-ї річниці, перед гостями з усього світу, включно з архонтами та паломниками, зібраними в Матері-Церкві.

Надалі архонти будуть звертатися до Його Всесвятості як до Вселенського Патріарха Варфоломія Великого.

Невже я один, хто вважає цей допис архонтів особливо дивним?

Думок у дискусії: 7 Я не відчуваю неприязні до жодного з цих чоловіків так, як, очевидно, багато людей, але це просто дивно, і я не бачу нічого позитивного, що з цього вийде. Читати дискусію

о. Олексій Умінський: Чому християни не можуть прийняти реінкарнацію

о. Олексій Умінський: Чому християни не можуть прийняти реінкарнацію 2:54

У сесії запитань і відповідей у прямому ефірі 25 серпня 2026 року о. Олексій Умінський відповідає на запитання глядача про реінкарнацію. Він прямо заявляє, що християнин не може вірити в реінкарнацію, бо вона цілковито абсурдна для християнина і суперечить вірі в загальне воскресіння. Християни вірять, що кожна людина воскресне в тілі, у якому народилася, оскільки людина є образом і подобою Божою як цілість — дух, душа і тіло разом, а не окремі…

У сесії запитань і відповідей у прямому ефірі 25 серпня 2026 року о. Олексій Умінський відповідає на запитання глядача про реінкарнацію. Він прямо заявляє, що християнин не може вірити в реінкарнацію, бо вона цілковито абсурдна для християнина і суперечить вірі в загальне воскресіння. Християни вірять, що кожна людина воскресне в тілі, у якому народилася, оскільки людина є образом і подобою Божою як цілість — дух, душа і тіло разом, а не окремі частини.

Син Божий втілився, прийняв на Себе повноту людської природи, тілесно воскрес у тому самому тілі, у якому народився, вознісся на небо і перебуває по правиці Отця в тому тілі. Кожна людина тілесно воскресне в тілі, у якому народилася; кожна людина є неповторною особистістю і неповторною у своїй тілесності. Тіло — не зношена робоча форма, яку можна змінити; стать людини і те, чим є людина, не є тим, що можна змінити, — це те, з чим людина народжується і ким вона стає, частина її особистості.

Тому християни не вірять у жодну реінкарнацію, і людина, яка вірить у реінкарнацію, не може називати себе християнином у справжньому сенсі віри. Сесія була частиною регулярної прямої трансляції; о. Умінський також оголосив наступний стрім на 17 листопада о 19:00 за московським часом і запросив запитання електронною поштою або в чаті прямої трансляції.

Ключові моменти

  1. 0:00 Якщо людина є християнином і вірить у Христа, вона просто не може вірити в реінкарнацію, бо це цілковито абсурдно для християнина.
  2. 0:32 Християни вірять у загальне воскресіння, воскресіння кожного з нас у тілі, у якому ми народилися.
  3. 0:32 Людина є образом і подобою Божою — дух, душа і тіло, ціла людина, а не окремі частини.
  4. 1:04 Син Божий втілився, прийняв на Себе повноту людської природи, тілесно воскрес у тому самому тілі, у якому народився, вознісся на небо і перебуває по правиці Отця в тому тілі.
  5. 1:35 Кожна людина тілесно воскресне в тілі, у якому народилася; кожна людина є неповторною особистістю і неповторною у своїй тілесності.
  6. 2:06 Тіло — не зношена робоча форма, яку можна змінити; стать людини і те, чим є людина, не є тим, що можна змінити, — це те, з чим людина народжується і ким вона стає, частина її особистості.
  7. 2:06 Тому християни не вірять у жодну реінкарнацію, і людина, яка вірить у реінкарнацію, не може називати себе християнином у справжньому сенсі віри.
Думок у дискусії: 4 Частина про душу незрозуміла. Або Бог створює нову душу для кожної нової людини, або людина отримує свою душу разом із тілом від батьків. Теорія, що Бог створив усі душі заздалегідь… Читати дискусію