WeOrthodox
EN UA
r/OrthodoxChristianity Reddit

Заздрість до вибору парафій, поки я таємно молюся вдома

Живучи в країні, де не розмовляють англійською, поза Грецією та Балканами, мені важко дивитися, як люди тут мучаться вибором, до якої парафії приєднатися. У нас немає жодного вибору, навіть другої парафії, щоб перейти. Більшість людей навколо нас ніколи не чули про Православ'я, і з нас часто через це глузують. Це здебільшого просто виговоритися, але якби я був на вашому місці, я просто був би вдячний, що маю хоч якусь парафію.

Наша парафія майже не має грошей і дуже мало людей, тому молоді дорослі оглашенні зрештою виконують більшість хатніх справ і фізичної роботи при церкві. Коли я розповів про це християнам інших конфесій, вони засміялися й запитали, чи православні просто використовують своїх членів як безкоштовну робочу силу. Вони не розуміють, що через те, що нам буквально бракує коштів і людей, наша спільнота функціонує як рання Церква з самої необхідності.

Дехто з вас, можливо, пам'ятає мене; я той, хто деякий час тому питав, чи можна й далі відвідувати Літургію, не будучи охрещеним. Я досі під пильним наглядом сім'ї, тому молюся таємно щоранку й щовечора. Я дуже хочу стати оглашенним і допомагати на парафії, але моя ситуація вдома робить це неможливим.

Натомість я намагаюся давати пожертву щоразу, коли йду, слава Богу, у мене є постійна робота. Тільки вчора я бачив, як інша людина записалася до оглашенних, і я стояв там, відчуваючи гострий укол заздрощів.

Я не буду вдавати, що це легко. Були моменти, коли я хотів здатися й піти. Я навіть обурювався, наскільки мало нас є, і ненавидів трагічну, важку історію Православ'я. Але після таємної молитви й того, як я виплакався, я зрозумів, що Господь дає кожному з нас власний шлях. Чесно кажучи, через цю ситуацію звичайні поради тут, як-от «просто перейди до іншої парафії» або «запитай у свого священика», здаються цілком недосяжними й марними.

Учора ввечері я шепотів Ісусову молитву під ковдрою, щоб ніхто не почув і не побачив мене.

Головні думки

  • Відсутність вибору парафії, коли інші сперечаються, до якої ходити
  • Крихітна, бідна парафія, що функціонує як рання Церква через необхідність
  • Протидія сім'ї, що перешкоджає офіційному вступу до оглашенних
  • Розчарування й спокуса покинути віру
  • Звичайні поради не застосовні в ізольованих обставинах
Думок у дискусії: 11 учасників: 10, відповідей одне одному: 3 Думка, яку підтримали найбільше Тобі доводиться виконувати безпосередню роботу, щоб утримувати одну з гілок єдиної істинної Церкви? Це, чесно кажучи, кепсько! Пишайся тим, що зносиш усі виклики у своїй ситуації. Диявол полює лише на тих, хто ще не належить йому. Боже, благослови! Читати дискусію
коментарів у джерелі: 16 Оригінал на Reddit

Дискусія · 11

Думки — це анонімні перекази справжніх коментарів з оригінальної дискусії. Однаковий колір позначає того самого учасника.

Увійти Увійдіть або зареєструйтеся, щоб долучитися до дискусії.

  • думка#3840

    Тобі доводиться виконувати безпосередню роботу, щоб утримувати одну з гілок єдиної істинної Церкви? Це, чесно кажучи, кепсько! Пишайся тим, що зносиш усі виклики у своїй ситуації. Диявол полює лише на тих, хто ще не належить йому. Боже, благослови!

    • думка#3848

      А я думав, що гордість — це те, чого ми мали уникати

      • думка#3849

        отримувати задоволення від власної доброї праці — не гріх

      • думка#3850

        Утім, пишатися чимось, зробленим для Церкви, цілком нормально

  • думка#3841

    Просто продовжуй. Віра — це праця. Мені здається, ми занадто часто забуваємо, скільки зусиль вона насправді вимагає. Тож тримайся. Бувай здоров!

  • думка#3843

    Дякую за нагадування — нам, у кого там, де ми живемо, є багато православних церков на вибір, варто бути вдячними за те, що ми, можливо, сприймали як належне. Читаючи твій допис, я весь час думав про перших православних християн у США на Алясці та про тих, хто працював на шахтах і фабриках у Пенсильванії й Аппалачах, які майже ні з чого засновували церкви в скромних умовах. Багато із засновників так і не дожили до завершення церковної будівлі, яку вони почали будувати, але багато з нас сьогодні є спадкоємцями всієї тієї важкої праці й жертви. Я не знаю, де ти у світі, але продовжуй добру боротьбу, не зводь очей з Христа, люби ближнього, як тільки можеш, і особливо молись за тих, хто найбільше з тебе насміхається чи неправильно тебе розуміє. На сайті ПЦА є тексти деяких поминань тих святих, які покоління тому залишили свою батьківщину й принесли Євангеліє туди, де його ніколи не чули, якщо хочеш подивитися. Це нелегке життя, і матеріально ти маєш значно менше підтримки й ресурсів, ніж багато з нас, хто це читає. Нехай це нагадає нам подавати милостиню таким місцям, як Православний християнський місійний центр, якщо можемо. Нехай Господь дарує тобі силу, мужність і мир, поки ти йдеш далі й допомагаєш будувати церкву там, де ти є.

  • думка#3842

    Ти робиш Божу справу, бо допомагаєш своїй парафії зростати. Наступній людині, яка зацікавиться православ'ям у твоїй країні, буде трохи легше завдяки тобі. І тій, що після неї, теж. Хто знає, можливо, у тебе навіть з'явиться ще одна парафія.

  • думка#3844

    Бути потрібним — велике благословення, бо це означає, що ти корисний. У цей вік безглуздя серед молоді це дає твоєму життю справжній сенс і мету. Коли твоя парафія утвердиться й зросте, ти згадуватимеш ці ранні дні як найкращий час. Спільна праця довкола церкви будує спільноту й братерство. Будь сильним і не зупиняйся!

  • думка#3845

    >У нашої парафії немає грошей і дуже мало людей, тож молоді дорослі катехумени зрештою виконують багато хатніх справ і ручної роботи довкола церкви. Кумедно те, що коли я розповів християнам з інших конфесій, вони засміялися й запитали, чи православні просто не використовують своїх членів як безплатну робочу силу... Вони не розуміють, що без коштів чи людей наша спільнота з необхідності діє майже як рання Церква. Це не є чимось незвичним у православ'ї. Наша парафія в Техасі також залучає катехуменів до роботи після занять, плюс 2–3 загальнопарафіяльні робочі дні. Платити людям за це насправді радше рідкість. Навіть у Католицькій Церкві є Товариство вівтаря, яке дбає про порядок.

  • думка#3846

    Друже, я не даватиму тобі звичайних банальностей, бо впевнений, що ти чув їх усі. Твоя теперішня ситуація важка. Я не вдаватиму, що розумію, бо не можу. Втім, ти, здається, робиш усе можливе з поганими картами, а більшого ніхто й не може вимагати. Речі змінюються, іноді на гірше, іноді на краще. Я не казатиму тобі мати віру, бо очевидно, що вона в тебе є. Я скажу тобі мати надію. У тебе є друзі, про існування яких ти не знаєш.

  • думка#3847

    Я мав подібний досвід як католик, хоча це звучить зовсім не так важко, як у тебе. Я зі Швеції, де Реформація вдарила сильно. Сьогодні дуже мало католиків (православних, гадаю, ще менше), і це певною мірою сприймають як чужу релігію, хоча ми були там до Реформації. На півночі в маленькому місті ми мали Месу лише раз чи двічі на місяць, а наш бідний священник сам вів одну парафію й кілька віддалених осередків. Тепер я живу там, де віра всюди — і католицька, і православна. Я молитимуся за тебе, брате. Боже, благослови тебе.