WeOrthodox
EN UA
r/OrthodoxChristianity Reddit

Деякі священики виконують свою роботу жахливо; чи моя образа є гріхом?

Я прийшов до православ'я сам, після досліджень. Я звернувся до священика у своїй країні, який пропонував онлайн-катехизацію, але мовний бар'єр зробив це хаотичним. Онлайн-навчання все одно погане.

Він сказав мені відвідувати Божественну Літургію там, де я зараз живу. Я попросив місцевого священика, щоб стати оглашенним. Він відмовив, сказавши, що я знаю достатньо. Він поводився так, ніби ніколи не чув про клас для оглашенних; я навіть скористався перекладачем, думаючи, що він не розуміє цього слова. Пізніше я виявив, що класи для оглашенних у них є, але лише для дітей.

Через два місяці мене дуже швидко охрестили. Я навіть не знав, як скласти руки, щоб прийняти Причастя першого разу. Я попросив священика про розмову, бо був збентежений, загублений і досі боровся з багатьма пороками. Я просив двічі, і, на випадок, що це мовна проблема, запитав іншого парафіянина, який розмовляв його мовою.

Вона відповіла: «якщо він скаже ні, сподіваюся, ви не будете через це почуватися погано», але так і не повернулася з його відповіддю. Я не знав, що священики можуть відмовити в духовному проводі тому, кого охрестили, чи взагалі будь-кому.

Минув цілий рік, і цей священик жодного разу не мав зі мною розмови віч-на-віч. Я завжди дивуюся, що він навіть пам'ятає моє ім'я, коли дає мені Причастя.

Я вчуся всього з відео на YouTube, спостереження та випадкових розмов з православними друзями. Я ніколи не міг подолати свої пороки, і не отримав жодного духовного проводу щодо них. Можна було б подумати, що священик буде стурбований тим, що хтось сповідає той самий гріх майже щонеділі протягом року, але, очевидно, ні.

Зрештою я повернуся назад, але ситуація там не краща. У моїй країні є лише одна православна церква, і священик подорожує між трьома чи чотирма країнами кожні два тижні, бо немає іншого священика. Я сумніваюся, що в нас навіть є щотижнева Божественна Літургія. Він також ніколи не давав мені проводу поза початковою фазою «приходь до православ'я».

Сьогодні після сповіді я зловив себе на тому, що дивлюся в спину свого священика, і відчув образу. Це мене шокувало, бо до того моменту я не усвідомлював, наскільки мене зачіпає, що навіть прості речі, як-от узяти благословення після Причастя, мені ніколи не пояснювали, і наскільки я почуваюся абсолютно загубленим, збентеженим і самотнім.

Коли образа почалася, я запанікував: Чи я грішу? Чи я неправий, що відчуваю образу? Чи маю я сьогодні утриматися від Причастя? Чи потрібно мені сповідати тому самому священикові наступної неділі, що я відчуваю образу на нього? Чи маю я перестати ходити до церкви? Я зупинив себе на цьому.

Я знаю, що православ'я — це істина. Я піду лише з головою в гробі, але щось тут глибоко не так, чи не так?

Не можна просто бути таким готовим приймати навернених і не вкладати жодної праці. Хтось же має казати це цим священикам, так?

Чи священики не бояться Бога? Що ви скажете Йому про отару, яку не наставили? Хіба це не проблема?

Будь ласка, не витрачайте час, кажучи мені поговорити про це зі священиком. Я пробував кілька разів, і він жодного разу не відгукнувся. Спочатку я навіть писав йому. Коли я запитав про те, що він не відгукується, мені сказали: «Він один на цю парафію, він зайнятий, і людей багато».

Тут близько сотні людей, і ви хочете сказати, що він настільки зайнятий, що жодного разу за рік не наставив того, кого охрестив? Триста шістдесят п'ять днів. Гаразд, якщо ви так кажете.

То... чи це гріх, і чи потрібно мені сповідати це йому наступного разу?

Головні думки

  • Деякі священики жахливо працюють з наверненими.
  • Мене охрестили без належної катехизації чи настанов щодо основних практик.
  • Мій священик відмовляється давати мені будь-який духовний провід, попри мої неодноразові прохання.
  • Після року занедбання я відчуваю образу на нього; чи це гріх?
  • Чи священики не бояться Бога за те, що не наставляють свою отару?
Думок у дискусії: 61 учасників: 29, відповідей одне одному: 42 Думка, яку підтримали найбільше Чи був у вас поручитель (хрещений), коли вас хрестили? Крім священника, я думаю, саме ця людина мала б узятися вести вас дорогою, принаймні в недуховних справах, щоб ви не загубилися й не заплуталися. Перш ніж я став оглашеним у своїй церкві, я попросив… Читати дискусію
коментарів у джерелі: 260 Оригінал на Reddit

Дискусія · 61

Думки — це анонімні перекази справжніх коментарів з оригінальної дискусії. Однаковий колір позначає того самого учасника.

Увійти Увійдіть або зареєструйтеся, щоб долучитися до дискусії.

  • думка#3720

    Чи був у вас поручитель (хрещений), коли вас хрестили? Крім священника, я думаю, саме ця людина мала б узятися вести вас дорогою, принаймні в недуховних справах, щоб ви не загубилися й не заплуталися. Перш ніж я став оглашеним у своїй церкві, я попросив особистої розмови зі священником, бо хотів розповісти свою історію і як я туди потрапив. Можливо, ви можете зробити так само. Принаймні ваш пам’ятає ваше ім’я, щасливчик. Мій постійно перекручує моє хресне ім’я, але я його прощаю. У якій ви країні? Вибачте, якщо я не охопив усього

    • думка#3739

      Вибачте, я пропустив частину, де ви просили поговорити

    • думка#3740

      Немає поручителів, немає хрещених. Моє свідоцтво порожнє 🙂

      • думка#3750

        Немає хрещеного...? Ви впевнені, що це справжня православна церква? Наскільки я знаю, для хрещення потрібен хрещений. Мій священник навіть призначить вам його заздалегідь, якщо ви не знаєте нікого достатньо близько, щоб попросити; він не здійснив би хрещення без нього.

        • думка#3760

          Це 100% законна православна церква. Так, без хрещених. Свідоцтво порожнє. Не знаю, що вам людям сказати, більшість тут, здається, надто зайняті тим, що применшують і газлайтять мене щодо того, як духовно занедбаною була моя дорога. Мені слід було цього очікувати, бо одна річ, яку православні оооочень люблять робити, — звинувачувати будь-що й будь-кого, крім духовенства.

          • думка#3765

            Та ні, я можу звинувачувати духовенство. Пам’ятайте, ми не ставимося до них як до папи. Вони помильні, як і всі ми. З того, що я досі бачив, він схибив (ваш священник)

          • думка#3766

            Вибачте, я не намагаюся вас газлайтити, я просто щиро здивований. Мені шкода, що це було для вас таким важким

            • думка#3771

              Також ви цілком маєте рацію: духовна занедбаність, яку ви отримали, жахлива. Ви заслуговуєте на краще. Погані священники точно є (будь-хто може схибити). Сподіваюся, або з часом у вас там стане краще, або ви зможете знайти іншу православну церкву, щоб відвідувати її замість цієї (у моєму місті, наприклад, є одна російська й одна грецька, хоч я знаю, що залежно від того, де ви живете, це не завжди можливо/радше розкіш)

              • думка#3775

                наступна найближча православна церква, на жаль, за переліт літаком 🤣🤣 Чесно, така вже ситуація. Думаю, мені просто треба було виговоритися. Я вже знаю, що ця ситуація фактично неможлива.

            • думка#3772

              Ні, я не мав на увазі, що ви такий. Я мав на увазі людей під цим дописом.

  • думка#3721

    У мене теж були проблеми. Мені довелося самому організовувати всі катехизаційні заняття, для себе й мами, бо ми переходили в православ’я. Немає програми чи структури, і стало настільки погано, що я був готовий перейти до іншої православної церкви. Після миропомазання я відвідую інші юрисдикції, і це зовсім інакше! Я зрозумів, що деякі священники ставляться до цього як просто до роботи, тоді як інші бачать у цьому те, чим воно має бути, — покликання й особливу відповідальність від Бога. Якщо можете, поговоріть зі своїм єпископом про інші варіанти. Також мені довелося багато вчитися самому. Мені пощастило зустріти диякона на пенсії й учитися в нього, а ще дивитися, як інший священник у моїй митрополії з YouTube-каналом пояснює все, чого мене мали навчити. Я досі шукаю свого духовного отця, бо мій парафіяльний священник не є ним для мене з різних причин. Боже поможи у вашій дорозі 🙏

  • думка#3722

    На жаль, деякі священники просто нікчемні й цілком непридатні до цієї справи. Вибачте, але це правда, і люди надто легко їм це прощають, бо в них святі руки чи щось таке. Священство дає багато влади й величезну відповідальність, а деякі чоловіки йдуть у нього з неправильних причин або просто некомпетентні й не мають кваліфікації. І це стосується кожної конфесії християнства. Мені шкода, що ви застрягли без альтернатив. Можливо, якщо можете дозволити собі поїздку, ви могли б побачити іншого священника в іншій країні для духовного проводу й настанови.

  • думка#3723

    Так.. я вас розумію. Або як щодо того, що тебе без причини залишили осторонь катехизаційних занять після того, як сказали, що ти братимеш участь, а потім ти бачиш, як людей, які там менше часу, ніж ти, прискорено проводять через це через їхні життєві обставини, і коли я запитав, коли мене хреститимуть, мені сказали, що, ймовірно, близько свята Різдва… додали більше оглашених, і мене досі не катехизують, а їх — так. Я серйозно захворів і повідомив свого священника. Він не сказав мені ані слова. Походячи з протестантського минулого, православна церква, чесно кажучи, здається мені холодною. Я явно ніколи не впишуся… думав спробувати католицьку церкву, бо в дитинстві ходив до католицької церкви й школи (пізніше хрещений як баптист). Вибачте, що втручаюся у ваш допис, просто хотів, щоб ви знали, що ви не самі.

    • думка#3741

      Не применшую того, через що ви пройшли, це звучить жахливо. Думаю, усе справді залежить від священника й атмосфери, яку він створює. Моя парафія така тепла й жвава. Усі жартують і спілкуються. Ми проходимо повний рік занять, перш ніж нас узагалі вважають готовими до хрещення, а потім нас хрестять. У нас багато оглашених, і ми приймаємо будь-кого навіть із невиразним інтересом. Я люблю дівчинку, яка приходить із мамою й ставить запитання, і наш священник зупиняється й уважно відповідає їй, навіть коли вони трохи дурненькі. Але так. Це спільнота, яку мій священник збудував за сімнадцять років, і я думаю, парафія справді залежить від священника, який вам дістався. З уважним, турботливим ви опиняєтеся як у моїй; з перевантаженим, зайнятим або погано підготовленим — як автор допису

      • думка#3751

        Ого, це звучить чудово! Це парафія OCA, якщо не заперечуєте, що я запитаю?

        • думка#3761

          Антіохійська! Мій священник теж навернений, тож, можливо, це також відіграє роль.

          • думка#3767

            О, це чудово! Там, де я живу, майже немає варіантів... зовсім. Я вже їду понад годину лише щоб дістатися до найближчої парафії.

            • думка#3773

              Мені дуже пощастило. Моя за десять хвилин. Я співчуваю всім моїм братам і сестрам у Христі, які не такі благословенні.

              • думка#3776

                Слава Богу! Я такий радий за вас. Саме такого здорового, квітучого середовища я молюся колись знайти!

                • думка#3778

                  Якщо життя дасть вам якісь шанси, спробуйте пошукати. З того, що я чув, Антіохійська та OCA досить привітні. Росіяни трохи менше (вони дуже серйозні люди, але дуже добрі), а греки можуть бути веселими, але їм потрібен час, щоб звикнути до новачків. Румуни — щось середнє між росіянами й греками, ха-ха.

                  • думка#3780

                    Щиро дякую! Продовжу молитися. Хай Бог вас благословить!

    • думка#3742

      Що мене більше турбує, це те, як православні реагують, коли новонавернені розповідають про такі переживання. Виправдання, виправдання, виправдання. Оправдовувати, оправдовувати, оправдовувати. Наче запрограмовані боти. Православ'я — це істина, але твердження, що нічого не змінилося, — це нагальна брехня. Зараз вони як тупий ніж. Розумові акробатика, які вони виконують, щоб виправдати й оправдати духовенство, що погано виконує свою роботу, — астрономічні.

      • думка#3752

        Мені справді важко знайти православних християн (навіть нещодавніх новонавернених), які погодилися б визнати, що священник погано виконує свою роботу. Мені не подобається погано говорити про священника власної парафії, але добре бачити, що я не єдиний, кого буквально занедбують. Я відчайдушно хочу охреститися. Я ніколи не приходжу на літургію з порожніми руками. Я тут! Я хочу служити! Але мені ніколи не дозволяють. У всіх уже є своє місце, і вони дряпаються нагору, а коли вже там, на жаль, місця для інших немає. Думаю, висновок, який я зараз бачу, полягає в тому, що мій священник просто не вміє ладнати з людьми. Він надзвичайно обізнаний, і його IQ значно вищий за мій... В мене немає інших варіантів парафій, тож не знаю, що робитиму. Чи можете ви відвідувати інші парафії? А як щодо греко-католицької церкви? І, до речі, якщо вам просто треба виговоритися, напишіть мені в особисті повідомлення. Можливо, вам просто потрібен хтось, хто справді вислухає, замість того щоб відбиватися тим, що це все у вас у голові.

        • думка#3762

          Моє питання: чому я маю БРЕХАТИ? Навіщо мені брехати, щоб захистити духовенство? Якщо мені доводиться брехати, щоб захистити релігію, я її покидаю. Якщо вони погано виконують свою роботу, значить, погано виконують. Тобто вони хочуть сердитися на МЕНЕ за те, що мене занедбували цілий рік і охрестили без хресних батьків і навіть без навчання основам. Серйозно? Найближча православна церква — за кілька годин льотом. Варіантів немає. Я розумію, що нічого не можна зробити, розумію, що так уже склалося. Я, мабуть, просто виговорювалася. Ех.

          • думка#3768

            Ви не повинні брехати. А хто каже, що повинні, той несе нісенітницю. Також варто розуміти, що люди, які роблять «виправдання» за священника, швидше за все, намагаються уникнути поспішного крайнього судження на основі історії, з якої вони почули лише одну сторону. Звісно, це НАЙДРАТЛИВІШЕ, що можна почути, коли ви знаєте, що самі переживаєте, і знаєте, що не перебільшуєте, бо це звучить як повне відмахування, і мені дуже шкода, що так виходить. На жаль, священник погано виконує свою роботу, і принаймні він мав би запропонувати вам можливість поговорити з ним або з іншим священником, якого він знає, якщо не може виділити десять хвилин. Священники справді перевантажені роботою, недоплачені й мають багато людей, між якими треба розподіляти час, але водночас я бачив набагато більше перевантажених священників, які все ж знаходили ЯКИЙСЬ час для кожного, а коли не могли — делегували священникові, якого знали. Мені шкода, що ви це переживаєте, і я щиро сподіваюся, що все покращиться. Намагайтеся не відповідати на коментарі, які вас засмучують, вони лише поглиблять відчай. Хай Бог благословить вас і дасть вам сил.

  • думка#3724

    Це може прозвучати як лінивий відповідь, але чесно, я думаю, що це просто шлях, який Господь вам дав. Щоб поділитися власною історією: я відвідую церкву під наглядом моєї родини, і вони не дозволяють мені стати оголошеним, не те щоб охреститися. Вони буквально перевіряють точний час, коли я повертаюся додому після Божественної літургії... У будь-якому разі, принаймні вас охрестили! Оскільки ваш священник їздить між країнами, це дуже схоже на ситуацію в моїй рідній країні. Цілком природно відчувати духовну спрагу, але, чесно кажучи, ті священники зайнятіші, ніж ви думаєте. Можливо, вам здається, що ваше хрещення було поспішним, але як щодо навчання через книги чи YouTube? Чесно, я думаю, що це найпоширеніший спосіб практикувати православ'я там, де церков мало (хоча всі в цьому сабреддиті просто кажуть «запитайте свого священника»).

  • думка#3725

    Я хочу бути обережним зі своєю відповіддю, тож пробачте, сестро, якщо скажу щось неправильно. Я не знаю вашого життя чи того, як ви прийшли до православної церкви, важливо те, що ви тут. Слава Богу за це. Якби я був на вашому місці, я б ходив до церкви з чотками й повторював ті самі слова: «Дякую Тобі, Боже! Слава Тобі, Боже! Господи, помилуй! Я прощаю тебе, ім'я священника». Просто відкрийте своє серце, і Бог відкриє шлях. Я глибоко в це вірю, і ви це відчуєте. Слава Богу! І пробачте мене, недостойного. Хай Бог буде з вами.

    • думка#3743

      ти нічого не сказав неправильно, ти просто дав таку саму загальну відповідь, яку дає багато православних. Щось на кшталт протестантів, які думають, що можуть «викрити» гей-овість із людини. На папері звучить добре, звучить так, ніби щось робиться, але в кінцевому підсумку це справді не вирішує проблему. Псевдовирішення-рішення, так я це називаю. Але продовжу молитися. Дякую.

      • думка#3753

        У мене були тривожні думки й спокуси навколо священника, який вінчав мене. Мені не подобалися деякі його коментарі чи поведінка, але я зустрів його пізніше й побачив, що в нього спокуси гірші, ніж коли-небудь будуть у мене, тож я перестав думати про нього й зосередився на молитві. Тепер я в іншому місті зі своєю родиною, з іншими людьми, але спокуси й думки іноді все ще мене полонять. Але Бог знає, чому я маю ці думки, з якими боротися, і чому ви переживаєте все це. Я вірю, що якщо ви почекаєте й залишитеся терплячими — Бог знає, як довго, — ви побачите плід свого зусилля, і, можливо, по дорозі ви зрозумієте, що багато чого навчилися. Але моліться, як ви й робите.

  • думка#3726

    Мені так шкода. Це російська церква/священник? Мене теж охрестили за межами моєї рідної країни в російській церкві, і я мав схожий досвід. Вони хотіли охрестити мене без занять для оголошених, без прочитання Нового Завіту хоча б один раз тощо. Мені довелося боротися за катехизацію, і навіть вона була на дуже низькому рівні. Я знав дуже мало й досі маю розбиратися в речах через 4 роки. Я зрозумів, що російські священники (справжні росіяни, а не новонавернені в РПЦЗ) не розуміють, як має працювати навернення для західників. Можливо, те саме з істинно грецькими священниками. Причина значною мірою в тому, що новонавернені такі рідкісні в їхніх країнах. Всіх хрестять немовлятами, навіть якщо їхні батьки лише культурно православні, тож у них немає системи чи структури для приймання дорослих оголошених. Це величезна прогалина в церкві, і я дуже сподіваюся, що її виправлять, але, так, велика частина нашої освіти, на жаль, зараз — наша власна відповідальність. Так не повинно бути, але так є. Ми маємо молитися, щоб у належний час Бог дав нам більше священників у наших рідних краях, і притому міцних, і звертатися до Нього за настановою та підтримкою. Після 4 років молитов ми нарешті отримали трохи настанови. Важко й боляче бути православним без настанови, але Бог бачить усі наші боротьби, і я не вірю, що Він нас покине. Він знає, що у вас немає допомоги, щоб подолати ваші вади. Завжди пам'ятайте про Його милосердя та любо…

    • думка#3744

      Я тут православний від народження зі східноєвропейської країни, і ви влучили в точку! Чесно, навіть мені здається дивним чи чужим, коли люди хочуть формальної катехизації або особистих стосунків із парафіяльним священником, чи індивідуального духовного керівництва від нього. Дуже мало людей тут мають священника, який водночас є їхнім духовним наставником. Не кажу, що так має бути, але так є :)

  • думка#3727

    Звучить дуже важко. Священник не може дати більше, з якихось причин, але це не означає, що ваші потреби не можуть бути задоволені деінде. Ми вчимося бути православними в родині Церкви. Чи є жінки в тій парафії, до яких ви могли б звернутися по підтримку? Як у вас стосунки з хресною? Чи могла б певна частина того, з чим ви боретеся, бути допоможена консультуванням? Щодо того, чи є образа гріхом: я насправді не вважаю почуття добрими чи поганими. Це послання, і важливо те, що ми з ними робимо. Моліться за нього. Моліться, щоб Бог допоміг вам знайти потрібну підтримку. І знайте, що Бог вас любить.

  • думка#3728

    Я розумію, що священники потопають у канцелярській роботі, але чи не був вам колись призначений духовний отець?

    • думка#3745

      «Духовний отець» — це насправді не те, що стосується мирян, АЛЕ у них має бути хресний. Мені цікаво, чи взагалі в них був хресний, і якщо так, то де він?

      • думка#3754

        Що? Хто вам це сказав. Ваш священник — це ваш духовний отець

        • думка#3763

          Це неправда. Духовний отець — це роль, окрема від парафіяльного священника. І це також неправда, що духовні отці не для мирян. Мирянам надзвичайно важливо знайти духовного отця. Сумна реальність у тому, що більшість мирян просто не дбають достатньо, щоб докласти зусиль і пошукати.

          • думка#3769

            Всі, з ким я розмовляв, кажуть, що їхній священник — це їхній духовний отець. Інші православні завжди теж кажуть знайти доброго духовного отця/священника.

            • думка#3774

              Ви обоє помиляєтеся. Духовний отець — це те, що стосується ченців. Те, про що ви, мабуть, думаєте, — це ваш парафіяльний священник. Для мирян парафіяльний священник виконує ту роль, яку духовний отець виконує для ченця, але це не одне й те саме. Мати духовного помічника важливо, і в ідеалі це ваш парафіяльний священник, або, можливо, ваш хресний тощо. Але «духовний отець» — це дуже специфічна роль, яка стосується лише ченців. Люди надто велике значення надають пошуку «духовного отця», і це зводило з пута чимало з них.

              • думка#3777

                Мене вчили, що це стосується всіх, але, втім, моя парафія була сильно сформована монастирським мисленням.

                • думка#3779

                  Традиційно це стосувалося лише ченців, бо реальна історична практика не працює для неченців. Як кажуть інші, нині ваш духовний отець — це, як правило, ваш парафіяльний священник або священник, у якого ви регулярно сповідуєтеся, і нам просто доводиться прийняти, що сучасне вживання «духовного отця» відрізняється від традиційного. У будь-якому разі це не велика проблема.

  • думка#3729

    Багато палко в цій гілці... але мені доводиться просто *погодитися* з тобою. Колись я був у парафії, де клір, заохочуваний священиком, публічно пліткував про мене (поки я був просто поруч!) і чинив зі мною усілякі жахливі речі. Таке буває в замкнених релігійних спільнотах! Парафії схожі на людей — деякі просунутіші в покаянні та плодах, ніж інші. Знайди іншу, вони не всі такі*. *Звісно, це не відповідь, якщо священик просто дає поради, які тобі не подобаються, або не керує справами так, як тобі хотілося б. Це нормальне парафіяльне життя, і найбільшу користь у таких випадках дає слухняність і смиренне прийняття своїх меж. Але це не те, що ти описав, а це вже серйозне духовне занедбання.

    • думка#3746

      Священик пліткував ПУБЛІЧНО!? ЖАХ

      • думка#3755

        Це було (сподіваюся) дещо винятковим, але так, це було дивно. Одного разу, коли я був засмучений, один із читців підійшов, поклав руку мені на плече і сказав: «тут тебе люблять», а потім повернувся до диякона і сказав: «...так, любить *Бог*. Я вважаю, що він кошмар». Церква повна грішних людей, що працюють над своїм спасінням, і деяким ще довгий шлях. Я знайшов парафію, з якою мені значно легше, і вони стали величезним благословенням для мого життя та віри, тож буває по-різному.

  • думка#3730

    Ну, знай, що таїнства все одно були дійсні, навіть якщо їх звершував клір, який занепав, але не був позбавлений сану. Довірся Богу, зберігай православну віру і роби все, що каже твій священик (хай там скільки б це не було). Мені подобається ця історія про старця Паісія та п'яницю-монаха — про те, як Бог діє навіть у складних, нетрадиційних ситуаціях, з людьми, які здаються «поза» межами, куди Його турбота явно сягає через Церкву, хоча вона завжди це робить.

  • думка#3731

    Дізнайся, хто твій архієрей, і надішли йому листа. Будь значно тактичнішим, ніж те, що ти написав тут, але донеси суть: тебе ніколи не оглашали і ти хотів би якогось наставлення, чи міг би він допомогти або вказати на когось, хто може, тощо. Допомога може бути, а може й ні, але це очевидний наступний крок.

    • думка#3747

      архієрея немає.

      • думка#3756

        Ти продовжуєш казати, що архієрея немає. Хоча парафії рідко мають архієрея, який живе там і наглядає за священиком, КОЖЕН священик і КОЖНА парафія підпорядковуються архієрею. Архієреї наглядають за багатьма окремими парафіями, тому не можуть часто бути на якійсь парафії, крім своєї кафедральної. Але якщо твоя парафія не має архієрея, якому підпорядковується, то це не справжня православна церква, що б тобі там не казали. Тож якщо ти хочеш привернути до цього увагу архієрея, тобі треба з'ясувати, якому архієрею підпорядковується твоя парафія. Це має бути на сайті парафії, або можна загуглити парафію і дізнатися. У справжній православній церкві просто не може бути так, щоб архієрея не було. Щоправда, чи допоможе багато звернення до архієрея, якщо священик просто перевтомлений через брак підтримки? Може й ні. Але це підтвердить, що ти на справжній парафії, і, можливо, принесе тобі якусь допомогу. Не схоже, що твій нинішній священик колись буде великою допомогою.

      • думка#3757

        За канонами священик взагалі не може служити, якщо він не підпорядкований архієрею.

        • думка#3764

          Архієрея немає «тут» — так точніше? Чесно кажучи, скаржитися через його голову здається мені як підливати оливи у вогонь. Це точно не збільшить доброзичливості, як би тактовно це не було зроблено. Я насправді просто хотів вилити душу, то що є, те є. Я більше турбувався про те, чи є образа, що росте в мені, гріхом, який мені треба сповідати.

          • думка#3770

            Розчарування через духовне занедбання з боку твого священика — не гріх. Воно може згодом призвести до гріховних дій, як-от ненависть, підрив авторитету священика чи плітки, але саме почуття гріхом не є. Якщо ти новачок у православ'ї, а судячи з усього, ти не пройшов належного оголошення, почитай про православне розуміння гріха. Воно не таке, як католицьке чи протестантське; це радше діяння, у якому ти зазнаєш невдачі у своїх стосунках з Богом. Усвідомлення та розчарування через недбального священика не входить у цю категорію.

  • думка#3732

    Ти дбаєш про власне духовне зростання більше, ніж про сотню різних обов'язків священика. Більшість людей не усвідомлюють, як це виглядає. Це не означає, що ти маєш почуватися ігнорованим. Іди на сповідь, і так, скажи йому, що відчуваєш до нього образу. Подивись, як швидко все зміниться; повір мені. Я впевнений, що це не його намір. Інше, чого ти мусиш навчитися, — православ'я це не один священик. Це релігія найстарішої Церкви в християнстві. Наша віра — у Христі, Бозі Отці та Дусі. Ніколи не переходь в православ'я, щоб догодити одній людині; стань православним, тому що віруєш так, як ми практикуємо. Дякую, що поділився з нами своїм досвідом.

  • думка#3733

    А до якої саме єпархії це належить? І чи казав ти колись священику, що почуваєшся занедбаним? Здається, твій священик, можливо, зайнятий, замкнений або навіть надто зосереджений на суворій практиці. Це не нормальна поведінка. Ти випадково не з РПЦЗ? Оглашення за два місяці — це й так дивно, особливо після того, як твій священик сказав, що воно для дітей. Бачу, що багато людей тут обурені твоєю подачею, і, чесно кажучи, здається, що ти можеш не враховувати всіх обставин ситуації поза тим, що стосується тебе, що трохи непокоїть, але так чи інакше, здається, справді є відсутність духовної опіки.

    • думка#3748

      Це мало б сенс, якби я скаржився через 5 днів у Церкві. Я скаржився ЧЕРЕЗ РІК. Які «обставини ситуації поза тим, що *мене стосується*», пояснюють нуль духовного наставлення для людини, яку ти охрестив 365 днів тому? Я відкритий, скажи мені. Бо ви всі праві, проблема точно в мені. Мені треба почекати 10 років, А ПОТІМ скаржитися. Рік? Яка зухвалість. Усього 365 днів. Дуже безглуздо з мого боку вважати, що відсутність духовного наставлення через рік після хрещення — це серйозна річ. Дуже егоїстично, власне. Думаю лише про себе. Я навіть не почекав хоча б 1000 днів, мінімум. Скаржитися вперше після жалюгідних 365 днів? ЕГОЇСТ. Я, я, я. Я, я, я. Нібито це ЩОЙНО сталося рік то- тобто вчора. Дай священику шанс добратися до тебе. Таааааааа. Чоловік же ЗАЙНЯТИЙ! Я поміркував. Відкликаю цю скаргу і подам нову в 2030 році.

      • думка#3758

        Найважливіше, що треба врахувати, — це те, що священики в Америці загалом перевантажені і не можуть духовно служити своїм мирянам. У них також одна з найстресовіших робіт на планеті: від них очікують, що вони будуть психотерапевтами (це не в посадових обов'язках), богословами, духовними наставниками, вислуховуватимуть гріхи всіх, але не діятимуть за них, і залишатимуться емоційно доступними через усе це. В православ'ї поза православними країнами ще гірше, бо платня мізерна, а попит зашкалює. Тож те, що часто виглядає як священик, який тебе ненавидить, — це священик, що страшенно перевантажений і ледве встигає з'являтися на Євхаристію. Саме тому важливо дивитися зовні — так ми уникаємо образи на людей практично. Легко ображатися на когось, хто з твого місця здається недбалим, але не помітити, що він розтягнутий до межі. Я кажу це не легковажно; я колись носив тяжкі образи, бо був занадто злий, щоб побачити тиск у житті іншої людини, що створювало ілюзію, а іноді й справжню різкість, і це змушувало мене ображатися на них замість того, щоб трохи їм допомогти, щоб вони могли допомогти і мені. Щоб було зрозуміло: твої переживання справедливі, особливо після року, але, думаю, ти недооцінюєш, наскільки церкви, особливо російські, в Америці не мають ресурсів. Дуже ймовірно, що твій священик тебе не ненавидить, а має, скажімо, 5 дітей, працює на двох роботах понад священиче служіння (священики РПЦЗ відомі тим, що…

  • думка#3734

    Якою мовою говорить твій священик, і чи ти впевнений, що він може спілкуватися англійською? Скільки церков тобі доступно, і хто архієрей, що відповідає за ту місцевість? Твоя парафія мала чи велика, чи люди можуть з ним поговорити, чи він ні з ким не розмовляє? Чи намагався ти телефонувати до інших церков поблизу або навіть далеко? Якщо твоя ситуація така погана, можливо, пошукай в інтернеті і подзвони до іншої парафії, хоча б і через усю країну, і попроси поговорити зі священиком. На сайтах церков зазвичай є номери телефонів, або, в гіршому разі, візьми відпустку на день і полети в інший штат, щоб зустрітися з кимось особисто. Мені шкода, що я не можу повністю зрозуміти твою ситуацію, але спробуй зв'язатися з будь-яким священиком, який готовий тебе вислухати.

  • думка#3735

    Так, це незвично, на мій досвід. Оглашення зазвичай триває щонайменше рік. Ну, ніщо не заважає тобі читати про святих твоєї рідної країни. Мені подобається читати та дізнаватися про них, і вони ОБОВ'ЯЗКОВО допоможуть тобі зрозуміти і глибше увійти в православну віру з часом. Також можеш пошукати місцевий монастир, щоб провести там вихідні, і хтось із ченців може взяти тебе під своє крило для додаткового навчання. Добрі парафіяльні священики, на жаль, доволі рідкісні. Сподіваюся, це допоможе, і пам'ятай: «святі ніколи не здаються»!

  • думка#3736

    Я не можу судити про твого священика. Парафія зі співвідношенням 100:1 — це, скажімо так, трохи забагато. Мав би бути читець і диякон у помочі, якщо їх ще немає. Я розумію пошук настанов щодо пристрастей, але якщо ми як православні читаємо свою Біблію, дотримуємося молитвеного правила і читаємо хоч якийсь із добрих матеріалів для оголошених, як-от Закон Божий, цикл для оголошених Patristic Nectar або відеосерії для оголошених від добрих православних церков на YouTube, ми знаємо, які гріхи та пристрасті існують. Я не можу судити, наскільки занедбаним ти почуваєшся чи скільки особистого часу тобі здається потрібним. Я на парафії РПЦЗ, де не менше півдюжини священиків, майже стільки ж дияконів, кілька іподияконів, кілька читців і кілька пономарів. Я пройшов клас оголошених при церкві і теж не отримав багато індивідуальних настанов. Функціональний акт шанування ікон не викладають у тому класі. Схрещувати руки для Євхаристії не викладають у тому класі. Форми та богослов'я традиції — викладають. Фізичні практики засвоюються на літургії через спостереження та питання до братів і сестер. Щодо пристрастей і гріхів: я сповідаюся щотижня. З деякими гріхами я борюся більше, ніж з іншими. Вони зменшуються і стають менш тяжкими, а деякі тижні мені вдається повністю стримувати ті страсті. Ось факт про пристрасті та гріх: якщо ми читаємо Біблію, ходимо на літургію,…

  • думка#3737

    Дівчино. У деяких людей усе точно навпаки: ідеальні кандидати, дуже обізнані, і їм кажуть чекати рік або більше. Ти неймовірно щаслива, а можливість причащатися — найбільше благословення у світі, тож вітаю. На жаль, не кожен священик — добрий проповідник. Це не робить його поганою людиною, але для таких речей потрібен талант. Моя порада, якщо ти не можеш змінити парафію, — підходь до нього з одним питанням за раз. Він має знати і, ймовірно, знає, але, здається, йому бракує часу чи структури. Просто став йому питання по одному і подивись, чи він добре реагує.

  • думка#3738

    По-перше, я не знаю, з якої ти країни і де перебуваєш зараз. Але в США, аж до хвиль навернень наприкінці 1980-х/на початку 90-х, священики, навіть ті, що мали семінарську освіту, не знали, з чого почати, коли хтось поза етнічною спільнотою казав, що хоче перейти в православ'я. Винятком був шлюб з православною людиною, і тоді вимогою зазвичай було регулярно відвідувати церкву пару місяців із миропомазанням перед весіллям. Вважалося, що твоя нова родина навчить тебе всього необхідного. Недільна школа була для дітей, а не для дорослих. Чесно кажучи, церква існувала, щоб служити наявній православній спільноті. Сьогодні в США ми розуміємо, що є люди поза спільнотою, які хочуть перейти в православ'я, і наші ієрархи встановили формальні настанови. Але оскільки ти в країні з однією-двома парафіями, ті парафії, ймовірно, були створені для служіння наявній православній спільноті, і священик просто не знає, що робити, бо всі інші засвоїли віру від своєї родини. Це стосувалося б і православних країн, як Греція, причому не лише тому, що більшість людей номінально православні, а й тому, що релігія є обов'язковим предметом у грецьких державних школах. Також, хоча це звичай, спонсор (хрещений) НЕ є обов'язковим для хрещення; це традиція, соціальна практика, яка поєднує родини, але не абсолютно необхідна (у надзвичайній ситуації будь-яка хрещена людина може охрестити когось). І чесно кажучи, якщо…

    • думка#3749

      Так, я впевнений, що є причини. Причини є завжди.

      • думка#3759

        Так, причини є. Подивіться, що було написано: «Не можна просто так охоче брати новонавернених і при цьому не докладати жодних зусиль. Хтось має сказати це священикам, НІ!?!?» Саме на цю цитату я і відповідаю у своїй відповіді. Ви виходите з припущення, що ці церкви хочуть мати новонавернених. Наразі вони перебувають на стадії просто служіння людям, які вже сидять на лавах. Вони аж ніяк НЕ перебувають на стадії пошуку новонавернених. Коли хтось з'являється нізвідки і каже, що хоче приєднатися, вони чесно кажучи не знають, що з ним робити, і вони ще не готові забезпечувати потреби новонавернених.