r/OrthodoxChristianity
Reddit
Протестант, який досліджує православ'я, родина напрочуд відкрита, шукає поради щодо першої літургії
Я виріс баптистом, відвідував лютеранську церкву й школу до сьомого класу, а потім роками ходив до неконфесійних біблійних церков. Коли я подорослішав, я втратив інтерес до церкви, яку ми відвідували. Було виснажливо чути ту саму заїжджену сучасну музику, слухати, як хтось перші десять хвилин кожної служби випрошує гроші, і відчувати, що кожній проповіді чогось бракує.
Я одружився з дружиною, яка не зростала в церкві, і приблизно через вісімнадцять місяців я взяв «перерву» від церкви на шість років. Це була цілком моя провина; вона хотіла ходити, але я був настільки ситий по горло, що вирішив, ніби читатиму Біблію вдома чи щось таке.
Нещодавно ми обоє почали відчувати потяг повернутися до церкви в якійсь формі. Ми почали водити наших дітей до неконфесійної церкви, яку відвідують мої батьки й дідусь із бабусею.
Упродовж мого життя, навіть підлітком, я завжди мав труднощі з проповідями. Вони постійно здавалися поверховими, ніби чогось бракувало або щось стояло на шляху до істини. Я завжди вірив у Бога, навіть у ті роки, коли залишався вдома в недільні ранки. Але мені було важко сприймати серйозно будь-яку з церков, до яких ми ходили, бо в мене завжди залишалося тривке відчуття: «І це все?»
Тепер мені тридцять, у мене кілька дітей, і ми з дружиною (яка не виросла релігійною) вирішили знову привести нашу сім'ю до церкви. Вона хвилювалася, з чого взагалі почати вивчати віру, і я сказав їй, що боятися нормально, і що я пройду з нею все початкове вивчення Біблії.
Минуло багато часу відтоді, як я регулярно читав Біблію, і, здається, я нарешті зрозумів, що те, що я виріс, пасивно відвідуючи церкву, не робило мене знавцем християнства, яким я вдавав, що був. Я відчував, що маю бути абсолютно впевнений, що основа, яку ми будуємо для наших дітей, ґрунтується на істині.
Я почав досліджувати, що необхідно для спасіння, просто щоб допомогти пояснити загальний західний протестантизм, але це привело мене до усвідомлення, що sola scriptura не є загальноприйнятою ідеєю. Спочатку я був цілком зневажливий. Я припускав, що це просто елітизм або язичницький «католицький» багаж. Але я натрапив на дебати протестантів проти православних, очікуючи, що логічний протестантський доктор філософії без зусиль розбере опонента, який «поклоняється магічним ідолам».
Натомість спостерігати, як православна сторона розбирає протестантські припущення, цілком вразило мене. Це був цілий світ, до якого я був цілком сліпий.
Чому в нас була інша Біблія? Яка з них правильна? Що взагалі в тих додаткових книгах? Що взагалі таке Отець Церкви? Це як перший Папа? (Оглядаючись назад, ця нотатка кумедна.) Як сталося, що 1500 років християнської історії між Ісусом і Мартіном Лютером мені ніколи не викладали в жодній церкві чи класі? А також чому я жодного разу про це навіть не подумав? Чому ми НЕ робимо того самого, що християни в 100 році? Вони, ймовірно, знають більше за нас, правда?
Наступні шість місяців я читав усе, що міг дістати. Я тримав це в таємниці, бо хоч і почав відчувати незаперечний потяг до православ'я, мій батько й дідусь — дуже релігійні чоловіки, і обидва протестанти. Саме слово «католицький» змушує їх відсахнутися ніби від фізичного болю (у моєї бабусі були погані часи в римо-католицькому вихованні). Вони обидва — люди, на яких я завжди рівнявся в пошуку поради.
Мій дідусь свого часу був залучений до «Кампус Крусейд» і знає відставних пасторів усюди. Мій батько постійно, без осудження, дошкуляв мені протягом тих шести років, коли я був далеко від церкви.
Несучи тягар цього, я нарешті вирішив поговорити з дідусем. Я цілком очікував, що він лагідно скаже, що я божевільний, і легко спростує все, що я досліджував. Певною мірою я навіть сподівався на це, щоб припинити пошуки душі. Натомість він вислухав, потурав мені й узяв мій примірник «Стаючи православним», щоб прочитати.
Головні думки
- Боровся з поверховими проповідями та відчуттям «І це все?» у різних протестантських конфесіях
- Дослідження спасіння привело до відкриття православ'я та 1500 років відсутньої церковної історії
- Дідусь (83 роки, досвід у «Кампус Крусейд») прочитав «Стаючи православним» і сказав: «нам по суті брехали»
- Батько також визнав незнання про Великий розкол і купив книги, щоб дізнатися більше
- Досі бореться з шануванням ікон, заступництвом святих, марійським богослов'ям і тривогою через першу літургію з малими дітьми