Небажаний прийом у парафії РПЦЗ, сумніви щодо етнічної спрямованості

Дискусія · 19

Думки — це анонімні перекази справжніх коментарів з оригінальної дискусії. Однаковий колір позначає того самого учасника.

Увійти Увійдіть або зареєструйтеся, щоб долучитися до дискусії.

• − думка#1990 1 вподобань у джерелі

  Щойно минулого тижня один священник у нашому монастирі промовив дуже коротку проповідь: жінка з двома дітьми зайшла до храму в штанях і з непокритою головою, і одна з літніх жінок зробила їй за це зауваження. Жінка пішла разом із дітьми. Священник сказав, що не знає, хто це зробив, але та людина сама знає, і він наклав на неї епітимію: молитися до кінця життя за спасіння цих трьох душ, бо вона могла відвернути їх від Церкви і від Бога, і ця відповідальність лежить на ній. Це була вся проповідь. Я ніколи не був у парафіях РПЦЗ, але ця проблема засудження людей і відвертання їх точно не обмежується ними. P.S. Як культурно російській людині мені іноді доводиться чути від іноземців, що ми здаємося недружніми, бо посмішка незнайомцям не входить у наш етикет. Посмішка — для щирої радості чи веселощів, а не соціальна рутина. Хоча було б дивно продовжувати так поводитися, живучи в іншій культурі.

  • − думка#2002 1 вподобань у джерелі

    Так, я теж чув подібні проповіді, і ми всі чули «як хочете, щоб з вами чинили люди, так чиніть і ви з ними», чого ми й більшість знайомих нам християн намагаємося реально дотримуватися. Тому мене й дивує, що деякі християни поводяться так.

    • − думка#2007 1 вподобань у джерелі

      Як сказав мені мій духівник, можна бути і тим, і тим: радіти, що долучився до повноти Церкви, і водночас знати, що люди всередині віри теж недосконалі й грішні. Хай Бог вас благословить, і хай це вас не похитає.
  • − думка#2003 1 вподобань у джерелі

    Ту початкову проповідь насправді промовив досить відомий спочилий митрополит у Британії.
  • − думка#2004 1 вподобань у джерелі

    Перехід із парафії Антіохійської церкви, де переважали новонавернені, до дуже етнічно російського храму був для нас величезним культурним стрибком. Усі там насправді дуже добрі й люблячі, але спочатку це абсолютно сприймається як грубість, злоба і засудження, бо російська культура дуже відрізняється від сучасної американської, де ми загалом надто дружелюбні з усіма.
  • − думка#2005 1 вподобань у джерелі

    Мені трохи соромно, що це сталося зі мною. Це було після служби, там був може ще одна людина, а мій трирічний син розглядав фрески зі святами і казав «вау!». Підійшла жінка і сказала мені забрати дитину з парафії. Це просто вибило з мене всю волю. З того часу я не поверталася до храму, і мені від цього дуже сумно.

    • − думка#2008 1 вподобань у джерелі

      Мені дуже шкода, що з тобою так сталося. Та людина була неправа. Моя дитина двох з половиною років просить, щоб я носила її по нашому вівтарю, щоб вона цілувала ікони. Вона може показати, де Ісус і Його мамка. Ікони та релігійне мистецтво — потужний спосіб дістатися до найменших душ, вони справді, здається, інтуїтивно осягають шанування ікон.
• − думка#1991 1 вподобань у джерелі

  Росіяни загалом не підходять і не закидають тебе розмовами, коли ти десь уперше. Дрібна балачка з незнайомцями просто не частина їхньої культури, і, чесно кажучи, вони зазвичай вважають її фальшивою й дивною. Подумай так: американці постійно питають «як справи?». Якби у тебе був поганий день, ти справді розповів би це незнайомцю чи просто сказав би «нормально»? Коли росіянин питає, як твої справи, він щиро хоче знати, і цілком нормально вилити йому все про свій поганий день. Мені знадобився час, щоб до цього звикнути. Плюс у тому, що загалом я знайшов їх (і слов'ян узагалі) одними з найдобріших і найщиріших людей, яких я коли-небудь зустрічав. Просто треба спершу розтопити лід.
• − думка#1992 1 вподобань у джерелі

  Кілька моментів. Моя родина і я давно відвідуємо парафію РПЦЗ, і вона чудова, я б нічого не змінив. Я зрозумів, що слов'янській частині громади загалом потрібно більше часу, щоб потепліти до нових людей. Для когось це мовний бар'єр, але я також думаю, що наша американська рутина «о, привіт, ласкаво просимо, це ваша родина, так раді вас бачити» здається їм дивною. Багато хто з них, особливо старші, просто не усміхаються, якщо немає реальної причини усміхатися. Не дай цьому застати тебе зненацька. Бабусі можуть бути наймилішими людьми, яких ти коли-небудь зустрінеш, особливо коли хтось приносить нове немовля! Просто потрібен час. Якщо в громаді є американці, швидше за все саме з ними ти познайомишся першими. Також, коли ти новий, а всі запалюють свічки, цілують ікони й кланяються, ти почуватимешся чужим. Мені знадобилося близько шести місяців, щоб по-справжньому освоїтися з усім перебігом служби. Ходи далі, не дай російському погляду налякати себе, будь готовий якийсь час почуватися незручно, спробуй також вечірню (людей менше) і насолоджуйся величчю російської православної літургійної музики. Це того варте!
• − думка#1993 1 вподобань у джерелі

  З мого досвіду російська/РПЦЗ — це найсуворіша, найінтенсивніша і найсерйозніша гілка православ'я, тому для більшості людей вона не є гостинною в американському розумінні. ГОА/грецька — найрозслабленіша, найспокійніша і найпрощаюча, майже надто тепло гостинна. Якщо хочеш людей, які не засудять твою дружину за відсутність хустки, іди до греків; якщо хочеш, щоб тебе штовхали до побожності й суворості, іди до росіян 😅 Є й інші культури/юрисдикції, але на шкалі порівнянь грецька та російська зазвичай є двома полюсами. Православ'я не таке, як католицтво чи протестантизм, де всі хочуть бути тобі друзями. Я майже 5 років ходжу до однієї православної церкви і знаю там десь 10 людей; у іншій я знаю всіх. Як і будь-де, це залежить від громади, тож не дай своєму досвіду з РПЦЗ відвернути тебе. Якщо вже на те пішло, повернися пізніше, коли будеш досвідченішими і захочеш більшої суворості на своєму шляху. Сподіваюся, це допоможе!
• − думка#1994 1 вподобань у джерелі

  З мого досвіду православні християни живуть поза сучасними соціальними нормами. Не чекай фальшивих соціальних жестів із «закиданням любов'ю». Але водночас, коли ти справді пізнаєш людей і поговориш з ними, вони часто виявляються найщирішими й найтурботливішими людьми, яких ти зустрінеш.
• − думка#1995 1 вподобань у джерелі

  Так, деякі парафії РПЦЗ відчуваються саме так, особливо для американських новонавернених. Не всі, але деякі. Ті, де я цього не відчував, зазвичай були переважно з новонавернених або мали священника з новонавернених. Частково це культурне, як казали інші, росіяни справляють враження дуже інтровертних. Але я розумію. І все ж не дай цьому одному досвіду завадити тобі відвідувати інші парафії чи юрисдикції. Кілька способів, якими я перевіряю місця: у деяких церквах покриття волосся майже обов'язкове, тож жінка з непокритим волоссям може виділятися або ловити погляди. Покриття — особистий вибір, але я орієнтуюся на більшість; я перевіряю сайт парафії чи соцмережі на предмет фото громади і роблю відповідно. Грецькі церкви майже завжди були до мене дуже гостинними, попри деякий етноцентризм, антіохійські теж часто, і я був у гостинних парафіях РПЦЗ. Хороша ознака для новонавернених — сайт із написом «гостинні до відвідувачів», «будь-якого походження» або з поясненням, якою мірою служба англійською. І ще одне: сподіваюся, коментар про твоїх дітей був разовим! Навіть найслухняніші діти шумлять під час Літургії, і більшість церков з розумінням ставляться до цього, навіть радіють. Коли я ріс, старі бабусі були найбільшими захисницями того, щоб діти були там, лол. Одного разу моя мама повернулася, щоб вивести мою плачучу немовляту-сестру з вівтаря, а бабуся схопила її за сорочку, відчитала, забрала кричущу дитину і заспокоїла,…
• − думка#1996 1 вподобань у джерелі

  Як людина, яка кілька разів у житті була однією з таких людей: пробач нам. Будь ласка, спробуй ще раз. Я знаю, ми не зробили це легким чи гостинним. Ми не мали такого наміру, але це була наша провина.
• − думка#1997 1 вподобань у джерелі

  Аж ніяк не всі парафії РПЦЗ такі. Та, яку я раніше відвідував, була переважно з новонавернених і дружня, а сам священник, тепер єпископ, був новонаверненим з католицизму. Не дай цьому знеохотити тебе; я був у багатьох православних церквах різних юрисдикцій з хорошим досвідом. Я оселився в українській церкві під омофором патріарха Варфоломія. Люди достатньо дружні, але точно не підійдуть самі познайомитися під час твого першого візиту. Я ходжу трохи більше місяця, і лише минулої неділі майже всі почали вітати мене «доброго ранку», лол, хоча я також маю малолітню дитину, не затримуюся після служби і сам не надто екстравертний. Може, якби ти ходив частіше, люди розкрилися б, може, вони рідко бачать новачків і не звикли, може, у всіх був поганий день, хто знає. Молися за них і не дай цьому надто тебе турбувати.
• − думка#1998 1 вподобань у джерелі

  Хтось реально сказав тобі щось грубе, чи просто тобі не хотілося, щоб на тебе дивилися?

  • − думка#2006 1 вподобань у джерелі

    Ніхто нам ні слова не сказав, але я впевнений, ти знаєш це відчуття, коли люди постійно пильно дивляться на тебе, і відчуття, що вони не хочуть тебе бачити поруч. Це не треба спростовувати аргументами. Мій основний храм справді гостинний, це просто відчувається, коли ти там.
• − думка#1999 1 вподобань у джерелі

  Я православний уже майже 8 років, і зі мною сталося те саме в місцевому соборі РПЦЗ, хоча я вільно володію російською. Схожого ставлення я зазнавав і від російських сусідів у нашому багатоквартирному будинку. Існують культурні причини, чому росіяни можуть здаватися холодними до незнайомців, але від цього не менш неприємно, коли це відбувається з тобою. Спробуй не брати це на свій рахунок (легше сказати, ніж зробити) і не відчувай зобов'язання повертатися до тієї парафії.
• − думка#2000 1 вподобань у джерелі

  Мені дуже шкода, що з тобою так сталося. Коли я тільки почав ходити, хтось за моєю спиною розкритикував мене за те, що я як новачок зробив щось неправильно, і мені стало так погано, що я два тижні не ходив до церкви. :( Я помолився про це, і мене осяяло: церква належить усім, а не лише обраним кільком. Тож я повернувся з упевненістю, зайняла своє місце і перестала зважати на те, що там хтось думає про мене, адже мої стосунки — це між священником і Богом. Я тримаю увагу на словах, змісті, проповідях. Думаю, це правильний настрій, Бог знає твої наміри і те, що ти справді стараєшся! 🩷
• − думка#2001 1 вподобань у джерелі

  Я не дуже розумію, навіщо цей пост. Це церква, яку ти відвідав один раз, і в тебе вже є домашня парафія, яка тобі подобається. Це не звучить жахливо, просто звучить так, ніби ти пішов у нове місце, ніхто з тобою не заговорив, і люди помітили, що ти не постійний відвідувач. Звісно, це може бути холодна парафія, але може бути й просто те, що ти дуже соромився в незнайомому оточенні.