r/OrthodoxChristianity
Reddit
Донька священника ставить під сумнів ідеал православної родини після травматичного дитинства
Мене приваблює в православ'ї багато чого, і я хотіла б зберегти його у своєму житті та виховувати родину в ньому, хоча й інакше. Я вірю в Бога, але традиції, цей спосіб життя та погляди деяких священників мені часом важко приймати.
Проблема в тому, що я несю в собі багато травми з дитинства, і мені важко примирити певні речі. Мій батько — священник понад тридцять років, його поважають, він служить у кількох храмах і збудував кілька. Мою матір ставлять у приклад православним жінкам: дев'ятеро дітей, ніколи не працювала поза домом, присвятила їм життя, багато допомагала в церкві, тепер співає на кліросі.
Я виросла в цій родині й знаю її зсередини. Конверти, які приходять уже дорослими, мабуть, мають інший досвід, бо в них немає такого минулого. Я не просто з православної родини; я з родини, яку подають як зразок православ'я. Ми росли в селі. Семеро з дев'яти дітей ніколи не ходили в дитсадок. Ми дотримувалися всіх постів, включно з середою та п'ятницею, і навіть найменші не їли молочного.
Якщо ми щось з'їли або випили перед причастям, ми не причащалися. Ми молилися по двадцять п'ять хвилин щоранку і щовечора, і вечірні молитви часто починалися лише о десятій або одинадцятій. Ми ходили до церкви щонеділі, часто й у суботу, і на свята. Я співала на кліросі, брати служили у вівтарі.
Я третя дитина і перша донька. Щоразу, коли мама була в пологовому відділенні, я залишалася вдома старшою: укладала дітей спати, перевіряла домашні завдання, готувала. Я плакала й телефонувала їй, бо було так важко. У батька не вистачало терпіння до дітей, і його часто не було вдома. Він відвозив нас до метро на школу, але не пам'ятаю, щоб він проводив з нами час чи розмовляв зі мною. Він ніколи не питав, як у мене справи, навіть не знав, у якому я класі.
Нас часто карали. Нас били по сідницях рукою та ременем, так сильно, що лишалися синці. Нас також могли вдарити по спині, штовхнути, іноді в гніві дати ляпаса в обличчя, одягом, палицею. Одного разу мій молодший брат розбешкетувався, і мама сіла на нього й затулила йому ганчіркою рота, щоб він затих.
Батько обливав нас холодною водою у ванній, коли ми плакали. Нас змушували стояти на колінах на гречці та стояти в кутку. Останнє суворе покарання я отримала приблизно в тринадцять років; у мене були смуги синців, бо я не прибрала іграшки найменших, хоча ніхто мені цього не казав. Є ще багато чого.
Мама може бути жорсткою на словах. Вона говорила такі речі, як «брудна свиня», «що за ледачий виводок», «тобто вранці вже ременя не дісталося? Хочеш?», «геть звідси, я не хочу тебе бачити», «плакай собі, мені теж боляче», «я не думала, що ти така безмозка». Вона ніколи після цього не вибачалася. Мої батьки ніколи не вибачалися за свою поведінку, ніколи.
Вони ніколи не казали, що люблять нас, не були особливо теплими, і батько часто говорив з нами відсторонено й суворо.
Я розумію, що в мами закінчується терпіння, але вона не приховує, що вважає це нормальним. Вона каже: «Якщо дитина не вміє себе поводити, її треба висікти, і посильніше. Що раніше почнеш, то краще, після шести вже пізно». Мені нема що сказати. Вона також часто казала, що ми доведемо її до могили, що вона помре молодою через нас, що в неї немає вільного часу і вона нічого не може зробити для себе.
У сімнадцять років я виїхала за кордон і майже чотири роки жила сама. Тепер обставини повернули мене жити з ними на рік. Через війну вони переїхали до Європи, і з молодшими дітьми тепер поводяться краще, але я все ще чую образи, і вони все ще іноді дають дитині ляпаса. Учора мама сильно вдарила мого восьмирічного брата по шиї і кілька разів назвала його бараном, бо він забув куртку.
Мені двадцять два роки, моїм старшим братам — двадцять чотири і двадцять шість.
Головні думки
- Чи означає відкидання родинної моделі, що вона вперта, чи це нормально
- Чи є таке жорстоке виховання ідеалом православної родини
- Чому мати багато дітей вважається благочестивішим, ніж менше дітей, вихованих з любов'ю
- Як примирити православні вчення про дисципліну, гендерні ролі та розмір родини зі своєю травмою
- Труднощі у стосунках з православними чоловіками, які очікують традиційних ролей