Св. Єфрем і св. Йосиф, моліться за нас, грішних
Прошу святого Єфрема і святого Йосифа заступитися перед Христом, Богом нашим, за всіх нас, грішних.
Ми стежимо за православними каналами, спільнотами й блогами по всьому інтернету, стисло переказуємо кожен допис і відео та виділяємо змістовні розмови.
Прошу святого Єфрема і святого Йосифа заступитися перед Христом, Богом нашим, за всіх нас, грішних.
Священик розповідає історію жінки, яка була трохи старша і ніколи не була заміжня. У неї ніколи не було навіть хлопця. Близько 35 років, а можливо, ближче до 40, вона зустріла доброго чоловіка. І вона, і той чоловік були побожними, і вони прийшли повінчатися в церкві. Далі священик описує звичайні питання під час вінчання, які ставлять під час богослужіння. Він звертається до нареченої, називаючи її, наприклад, Драганою, і питає, чи має вона…
Священик розповідає історію жінки, яка була трохи старша і ніколи не була заміжня. У неї ніколи не було навіть хлопця. Близько 35 років, а можливо, ближче до 40, вона зустріла доброго чоловіка. І вона, і той чоловік були побожними, і вони прийшли повінчатися в церкві.
Далі священик описує звичайні питання під час вінчання, які ставлять під час богослужіння. Він звертається до нареченої, називаючи її, наприклад, Драганою, і питає, чи має вона добру й незмушену волю взяти цього чоловіка за свого мужа. Вона відповідає: так, чесний отче. Потім він питає, чи не обіцяла вона себе комусь іншому.
Вона відповідає, що ні, і додає, що вона навіть не сподівалася на це. Розповідь зосереджена на діалозі під час самого вінчання: питаннях священика й відповідях нареченої. Деталь про те, що вона навіть не сподівалася заміжжя, є тим моментом, де історія закінчується.
Допис подає історію так, як її розповів священик, без подальших подій чи коментарів, окрім питань під час вінчання та відповідей жінки.
Панахида відбулася в православному молодіжному таборі в Зеделгемі, Бельгія, під головуванням ігумена афонського монастиря Пантократорос. Служба включала молитви за спочилих. Згідно з транскриптом відео, молитва стверджує, що продовження — для всіх, для кожного. Вона просить Бога оживити душі Його слуг, бо Він один безсмертний.
Вона стверджує, що Бог — Той на віки віків. Вона проголошує, що Бог один чистий і дорога, і істина. Допис містить хештеги англійською та нідерландською, що стосуються православ'я та Православної Церкви.
Молитва сербською мовою, звернена до Пресвятої Богородиці на честь її ікони «Всіх скорботних Радість» (Svih žalosnih Radost). У молитві її називають чеснішою від Херувимів і незрівнянно славнішою від Серафимів, Богообраною Невістою, і просять у неї потіхи, бо вірні не мають іншого пристановища чи допомоги. Її називають єдиною заступницею нашої радості, а як Богородиця і Мати милосердя, що стоїть перед престолом Пресвятої Трійці, може допомогти,…
Молитва сербською мовою, звернена до Пресвятої Богородиці на честь її ікони «Всіх скорботних Радість» (Svih žalosnih Radost). У молитві її називають чеснішою від Херувимів і незрівнянно славнішою від Серафимів, Богообраною Невістою, і просять у неї потіхи, бо вірні не мають іншого пристановища чи допомоги. Її називають єдиною заступницею нашої радості, а як Богородиця і Мати милосердя, що стоїть перед престолом Пресвятої Трійці, може допомогти, бо ніхто з тих, хто приходить до неї, ніколи не відходить засоромленим.
Ті, хто молиться, звертаються до її ікони в день скорботи й зі сльозами просять, щоб вона відігнала всі горе й печалі цього тимчасового життя, щоб не позбавила їх свого всемогутнього заступництва і щоб дарувала вічну, безмежну радість у Царстві її Сина і нашого Бога. Молитва закінчується словом «Амінь».
Короткий поетичний допис розмірковує про Маленького принца та його троянду, які стоять разом на своїй маленькій планеті під тим самим місяцем. У першому рядку сказано, що всі дива з часом стають звичайними, але троянда, або той, кого люблять, залишається незмінною. Автор пише, що час минає, але те, що ми любимо і бережемо в серці, ніколи не зникає. Допис подано як поетичну мить тиші, ностальгії та світла, яке не гасне, з хештегами про Маленького…
Короткий поетичний допис розмірковує про Маленького принца та його троянду, які стоять разом на своїй маленькій планеті під тим самим місяцем. У першому рядку сказано, що всі дива з часом стають звичайними, але троянда, або той, кого люблять, залишається незмінною. Автор пише, що час минає, але те, що ми любимо і бережемо в серці, ніколи не зникає.
Допис подано як поетичну мить тиші, ностальгії та світла, яке не гасне, з хештегами про Маленького принца, мистецтво та поетичну мить. Супровідне відео додає звернене мовлення до когось, кого мовець хоче кудись повезти, щоб виявити турботу, хоч це місце описано як холодне й посеред нічого. Мовець згадує, що купив діаманти й гарну стрічку, але каже, що ці подарунки не полетять.
Загальний тон допису лагідний і ліричний, він спирається на відомий образ принца, який доглядає свою єдину троянду, і запрошує читача зупинитися на тиху мить, а не сперечатися чи обговорювати. Обговорення, якщо воно й буде, зосередилося б на почутті, що любов і турбота переживають час, а звичайні речі стають надзвичайними через увагу, яку ми їм приділяємо, — та сама тема, якою відома історія Сент-Екзюпері.
Автор описує відвідування Благовіщенського монастиря, де фрески чи образи святих справляють враження, ніби самі святі ожили на стінах монастиря. Автор зосереджується зокрема на двох постатях. Перший — преподобний Серафим Саровський: автор звертає увагу на його глибокий, пронизливий погляд і пише, що він, здається, бачить саму суть людської душі, даючи розраду й відповіді на запитання, які ніколи не були вимовлені вголос. Другий — святитель…
Автор описує відвідування Благовіщенського монастиря, де фрески чи образи святих справляють враження, ніби самі святі ожили на стінах монастиря. Автор зосереджується зокрема на двох постатях. Перший — преподобний Серафим Саровський: автор звертає увагу на його глибокий, пронизливий погляд і пише, що він, здається, бачить саму суть людської душі, даючи розраду й відповіді на запитання, які ніколи не були вимовлені вголос.
Другий — святитель Миколай Чудотворець: у його обличчі автор читає мудру далекоглядність, ніби він дивиться крізь століття й захищає всіх, хто приходить до нього з вірою. Допис завершується думкою, що казка оживає саме там, біля стін монастиря, і автор позначає монастир як місце духовної сили. Текст короткий і побожний за тоном: це особисте враження від стояння перед образами цих двох святих, а не розповідь про історію монастиря чи житія святих.
У гілці немає обговорення, оскільки допис складається лише з цього роздуму та його хештегів. Автор запрошує читача придивитися до погляду о. Серафима Саровського й до обличчя Миколая Чудотворця та описує, що відбувається в серці під час цього споглядання: розрада, відповіді й відчуття, що тебе охороняють крізь віки.
Автор відповідає на твердження, що Ісус Христос ніколи не заснував Церкви, ніколи не хотів, щоб Йому поклонялися, і що християнство спотворило Його первісне вчення. Відповідь ґрунтується на Писанні: Христос сказав: «Я збудую Свою Церкву» (Матвія 16:18), Його учні поклонилися Йому (Матвія 28:17), і Він установив Святу Євхаристію на Тайній вечері (Луки 22:19). На основі цих уривків автор доводить, що Христос заснував Церкву і бажав поклоніння.…
Автор відповідає на твердження, що Ісус Христос ніколи не заснував Церкви, ніколи не хотів, щоб Йому поклонялися, і що християнство спотворило Його первісне вчення. Відповідь ґрунтується на Писанні: Христос сказав: «Я збудую Свою Церкву» (Матвія 16:18), Його учні поклонилися Йому (Матвія 28:17), і Він установив Святу Євхаристію на Тайній вечері (Луки 22:19).
На основі цих уривків автор доводить, що Христос заснував Церкву і бажав поклоніння. Далі в дописі описано, як рання Церква зберегла апостольські писання, з часом визнала канон Нового Заповіту та передала християнську віру через Святе Писання і Святе Передання. Східна Православна Церква, за словами автора, зберігає цю апостольську віру донині.
Автор відповідає на заперечення, що Христос критикував релігійне розтління: Христос засуджував лицемірство й розтління, але не засудив Церкву, яку заснував. Застереження на завершення: люди не можуть переінакшити Ісуса Христа під власні переконання, а потім стверджувати, що йдуть за первісним Христом. Допис має апологетичні хештеги і написаний як захист православного християнства проти тверджень, що історична Церква відійшла від учення Ісуса.
Допис відкривається твердженням, що народи є реальними, а лібералізм це заперечує, окреслюючи опозицію як частину глобалістського порядку денного, і згадує святого Мойсея Мурина. У супровідному відео виступає промовець, який запитує, чому святого Мойсея Мурина зображують на іконах чорним, а не сірим, і стверджує, що це зображення демонструє: етнічна приналежність залишається частиною особистої ідентичності після навернення. Він пояснює, що…
Допис відкривається твердженням, що народи є реальними, а лібералізм це заперечує, окреслюючи опозицію як частину глобалістського порядку денного, і згадує святого Мойсея Мурина. У супровідному відео виступає промовець, який запитує, чому святого Мойсея Мурина зображують на іконах чорним, а не сірим, і стверджує, що це зображення демонструє: етнічна приналежність залишається частиною особистої ідентичності після навернення.
Він пояснює, що особиста ідентичність зберігає свої шари, зокрема етнічну приналежність, і не зводиться до радикального індивідуалізму. Він заявляє, що ідентичність включає сім'ю та інші спільноти, які становлять реальні метафізичні, онтологічні зв'язки, і що ці зв'язки не зникають після навернення, так само як стать не зникає після навернення.
Він посилається на слова Павла, що немає ні юдея, ні грека, ні раба, ні вільного, і цитує коментар Августина на Послання до галатів для пояснення. Августин пояснює, що в есхатоні суд ґрунтується на дотриманні Христових заповідей, але історичні та біологічні реалії залишаються. Промовець зауважує, що той самий уривок з Послання до галатів часто використовують, щоб стверджувати, ніби статі не існує, бо «у Христі немає ні чоловічої, ні жіночої статі».
Він заперечує, що перетворення мужності чи важкої атлетики на ідола не скасовує створеного порядку народів та етнічних груп, і що такий аргумент зводиться до докорів Богові за створення різних етнічних груп і народів. Обговорення зосереджується на збереженні створених відмінностей, як-от етнічна приналежність і стать, у християнському житті, а також на неправильному використанні тексту Павла для заперечення цих відмінностей.
4:00
Недбальство — найстрашніша зброя диявола проти тіла. Воно заволодіває через задоволення й смуток, які протилежні людській природі, як вона створена. Оскільки людство продане під гріх, нерозумне начало намагається підкорити людину, і визволення вимагає аскетичної боротьби й тяжкої праці, хоч людина часто здається на цьому місці. Старанність і пильність — це знаряддя, що рухають духовний поступ, але ворог нападає, щоб перешкодити їм. Недбальство…
Недбальство — найстрашніша зброя диявола проти тіла. Воно заволодіває через задоволення й смуток, які протилежні людській природі, як вона створена. Оскільки людство продане під гріх, нерозумне начало намагається підкорити людину, і визволення вимагає аскетичної боротьби й тяжкої праці, хоч людина часто здається на цьому місці. Старанність і пильність — це знаряддя, що рухають духовний поступ, але ворог нападає, щоб перешкодити їм.
Недбальство виникає з природних причин, як-от пристрасті, звичайні життєві умови, клімат, погане харчування, надмірна праця та незвичні події. Воно також виникає з неприродних причин, зокрема зневага до обов’язків, поневолення пристрастями й звичками, порушення моральних законів і впадання в гнів, помсту, осуд і зраду. Усе це підсилює недбальство і поступово руйнує людину; це сама смерть.
Спасіння полягає в постійності на обраному духовному шляху та послідовності у виконанні обов’язків. Це досягається через постійне дотримання духовних правил, безперервне пам’ятування про смерть, страшний суд, місце засуджених грішників, нескінченну вічну кару, страсті Господні, подвиги аскетів і мучеників, які не полюбили своє життя аж до смерті.
Щоб розпізнати, чи недбальство походить від природних причин, треба дослідити працю, харчування й поведінку; якщо не знайдено надмірного виснаження, то це боротьба від сатани, якій треба протистояти. Справжня відповідь і розв’язання приходять лише через молитву й самодокоряння.
У дописі вшановується святий пророк Йоіл 19 жовтня. Його названо одним із дванадцяти малих пророків у східній православній традиції, з коліна Рувимового, який жив за кілька століть до Христа. Багато православних дослідників відносять його служіння до часів царювання царя Йоаса Юдейського. Його ім'я означає «Господь є Бог», що, як зазначається в дописі, відображає центральну тему його послання: заклик до абсолютної вірності істинному Богові. У…
У дописі вшановується святий пророк Йоіл 19 жовтня. Його названо одним із дванадцяти малих пророків у східній православній традиції, з коліна Рувимового, який жив за кілька століть до Христа. Багато православних дослідників відносять його служіння до часів царювання царя Йоаса Юдейського. Його ім'я означає «Господь є Бог», що, як зазначається в дописі, відображає центральну тему його послання: заклик до абсолютної вірності істинному Богові.
У дописі початок книги Йоіла описано як спустошливе нашестя сарани, яке спустошує землю. Церква тлумачить це і історично, і містично. У православному богослов'ї фізична катастрофа слугує попередженням про «День Господній». Йоіл використовує кризу, щоб пробудити духовну совість народу, закликаючи визнати лихо наслідком гріха та закликом до негайного покаяння.
У дописі цитується повеління Йоіла «роздеріть серця ваші, а не одежі ваші», і зазначається, що цю фразу часто співають під час православних великопісних богослужінь. Пояснюється, що справжнє покаяння має бути глибоко внутрішнім, а не лише обрядовим, і що зовнішній піст і плач не мають сенсу без внутрішньої переміни та щирого повернення до Божого милосердя й співчуття.
Вершиною пророцтва Йоіла, згідно з дописом, є його видіння вилиття Святого Духа на всяку плоть. Православна Церква визнає це найвищим пророцтвом П'ятидесятниці. Під час великої вечірні П'ятидесятниці саме цей уривок з Йоіла читається вголос, святкуючи здійснення його слів, коли Святий Дух зійшов на апостолів, народжуючи Церкву.
Нарешті, у дописі зазначається, що Йоіл прозирає до Страшного суду в долині Йосафата, де Бог судитиме всі народи. На завершення Йоіла названо глибоким богословом оновлення, який показує, що після спустошення гріха й суду Бог відновлює Своє творіння, поєднуючи Старий Завіт із Новим і вказуючи безпосередньо на сакраментальне життя Церкви, сповнене Святого Духа.
Автор анонсує OrthoCraft — Minecraft-сервер для православних християн. Гравці збудували іконостаси, свічники, монастирі та двоголових орлів блок за блоком. Сервер вітає православних християн, оглашенних і всіх, хто цікавиться вірою. У дописі наведено адресу сервера play.orthocraft.net, магазин на shop.orthocraft.net і посилання на Discord discord.gg/Orthocraft. Автор використовує хештеги для категоризації допису: orthodoxminecraft, orthocraft,…
Автор анонсує OrthoCraft — Minecraft-сервер для православних християн. Гравці збудували іконостаси, свічники, монастирі та двоголових орлів блок за блоком. Сервер вітає православних християн, оглашенних і всіх, хто цікавиться вірою.
У дописі наведено адресу сервера play.orthocraft.net, магазин на shop.orthocraft.net і посилання на Discord discord.gg/Orthocraft. Автор використовує хештеги для категоризації допису: orthodoxminecraft, orthocraft, minecraftserver, orthodoxchristian, minecraftbuilds. Допис є відкритим запрошенням долучитися до спільноти та взяти участь у будівництві. У джерелі не зафіксовано подальшого обговорення.
У публікації представлено молитву й благоговіння на Успіння Пресвятої Богородиці в церкві Панагії Фідуси в Кефалонії, Греція. Церква відома чудесною появою маленьких змій щороку в серпні. У відео звучить спів архімандрита Херувима Циноглу, і це оригінальна продукція «Молитовного Православ'я».
Автор ділиться посланням від єпископа Мар Марі Еммануїла, який закликає віруючих віддати своє життя Христу. Єпископ належить до незалежної сирійської християнської церкви, а не до Східної Православної чи Коптської Православної церков, і автор зазначає, що поширення цього послання не означає згоди з усіма його вченнями. Автор починає з опису поширеної людської боротьби: ми будуємо плани, женемося за можливостями й намагаємося контролювати…
Автор ділиться посланням від єпископа Мар Марі Еммануїла, який закликає віруючих віддати своє життя Христу. Єпископ належить до незалежної сирійської християнської церкви, а не до Східної Православної чи Коптської Православної церков, і автор зазначає, що поширення цього послання не означає згоди з усіма його вченнями. Автор починає з опису поширеної людської боротьби: ми будуємо плани, женемося за можливостями й намагаємося контролювати майбутнє, переконуючи себе, що знаємо, що є найкращим.
Роки слідування власним бажанням можуть не принести миру. Найважча молитва, каже автор, — це визнати: «Господи, я намагався робити все по-своєму. Навчи мене жити за Твоєю волею». У православному духовному житті віддатися Богові не означає залишити обов’язки чи очікувати, що Бог ухвалюватиме кожне рішення. Це означає відкласти гордість, покаятися в гріхах і більше не наполягати, щоб усе відбувалося за нашою волею.
Далі автор подає молитву єпископа як зразок. Єпископ закликає слухача сьогодні ввечері стати на коліна у своїй кімнаті й сказати: «Господи, все своє життя я робив по-своєму». Молитва визнає поразку, називаючи її жалюгідною поразкою, і благає Бога взяти все на Себе, бо той, хто молиться, більше не може робити це сам. Автор пов’язує це з молитвою Христа в Гефсиманії: «Однак не Моя воля, а Твоя нехай буде» (Лк. 22:42).
Допис завершується нагадуванням читачам, що віддатися Богові — це щоденний вибір, а не одноразова подія, і заохочує щире серце більше, ніж ідеальні слова.
Феміністка розкритикувала католицького священика після того, як він попередив свою паству про те, що назвав ісламським вторгненням на Захід. Священик використав фразу «woke-лівиця» й сказав, що люди, які сповідують іслам, хочуть нас убити. Феміністка звинуватила його в тому, що він сіоніст, бо він не підтримує іслам, заявивши, що це звучало так, ніби в церкві говорив сіоніст. Потім вона опублікувала парафію священика та контактну інформацію в…
Феміністка розкритикувала католицького священика після того, як він попередив свою паству про те, що назвав ісламським вторгненням на Захід. Священик використав фразу «woke-лівиця» й сказав, що люди, які сповідують іслам, хочуть нас убити. Феміністка звинуватила його в тому, що він сіоніст, бо він не підтримує іслам, заявивши, що це звучало так, ніби в церкві говорив сіоніст.
Потім вона опублікувала парафію священика та контактну інформацію в коментарях, щоб люди могли його цькувати. Автор відео каже, що втомився від феміністок, які намагаються зруйнувати життя чоловіків за те, що ті говорять те, що вони вважають правдою.
Допис відкривається традиційним описом молитви як пристані в бурі, притулку в скорботі, світла в темряві та посоха для немічних. Далі оголошуються православні вервиці ручної роботи, доступні у трьох стандартних розмірах: тридцять три вузли, п’ятдесят вузлів і сто вузлів. Виробник зазначає, що кожна вервиця сплетена з молитвою та любов’ю. Зацікавлених покупців скеровують надіслати повідомлення через сторінку або у WhatsApp для замовлень і…
Допис відкривається традиційним описом молитви як пристані в бурі, притулку в скорботі, світла в темряві та посоха для немічних. Далі оголошуються православні вервиці ручної роботи, доступні у трьох стандартних розмірах: тридцять три вузли, п’ятдесят вузлів і сто вузлів. Виробник зазначає, що кожна вервиця сплетена з молитвою та любов’ю. Зацікавлених покупців скеровують надіслати повідомлення через сторінку або у WhatsApp для замовлень і запитань.
Текст завершується Ісусовою молитвою: «Господи Ісусе Христе, помилуй мене, грішного». Жодних подальших обговорень чи коментарів у джерелі немає.
1:03:38
Отець Еван Арматас і Саймон ведуть епізод із листами слухачів програми Orthodoxy Live, записаний 18 жовтня 2026 року. Вони відповідають на запитання слухачів із чотирьох тем. Про щовечірнє покаяння отець Еван ділиться особистою історією чоловіка, зміненого щоденною практикою, і описує власний сімейний розпорядок вечірніх молитов, 50/51 псалма, Ісусової молитви та земних поклонів. Слухачеві, який переживає передчасну скорботу за дев'ятирічним…
Отець Еван Арматас і Саймон ведуть епізод із листами слухачів програми Orthodoxy Live, записаний 18 жовтня 2026 року. Вони відповідають на запитання слухачів із чотирьох тем. Про щовечірнє покаяння отець Еван ділиться особистою історією чоловіка, зміненого щоденною практикою, і описує власний сімейний розпорядок вечірніх молитов, 50/51 псалма, Ісусової молитви та земних поклонів.
Слухачеві, який переживає передчасну скорботу за дев'ятирічним псом, борючись із безпліддям, він радить дбати про творіння, залишатися в теперішньому, молитися з подякою, довіряти результат Божій волі та просити заступництва святої Анни. Про шанування ікон він доводить, що ця практика є загальнолюдською та вкорінена у втіленні, посилаючись на археологічні свідчення мистецтва в ранньохристиянському та юдейському богослужінні та на одностайне рішення Сьомого Вселенського собору.
Для подолання гордості він звертається до притчі про митаря й фарисея, наголошуючи на створенні простору для Бога й інших, зосередженні на власній зламаності, вихованні теплого серця та практиці подяки. Він також пояснює, як церква літургійно використовує фізичний простір відповідно до духовних станів, посилаючись на екзонартекс, нартекс і наву для етапів покаяння, рух хрещального богослужіння із заходу на схід і таких святих, як Марія Єгипетська та стовпники, які приймали просторове відокремлення заради Бога.
Промовець передає вчення преподобного Іоанна Ліствичника про блудну пристрасть. Коли блудна пристрасть здається сильнішою за тебе, святий наставляє не покладатися на власні сили. Натомість слід визнати свою неміч перед Богом і принести боротьбу Йому. Промовець пояснює, що цнотливість не є чимось, що здобувається гордістю чи самою лише силою волі. Радше цнотливість приходить як дар. Ти отримуєш цей дар, коли визнаєш свою неміч і залежиш від Божої…
Промовець передає вчення преподобного Іоанна Ліствичника про блудну пристрасть. Коли блудна пристрасть здається сильнішою за тебе, святий наставляє не покладатися на власні сили. Натомість слід визнати свою неміч перед Богом і принести боротьбу Йому.
Промовець пояснює, що цнотливість не є чимось, що здобувається гордістю чи самою лише силою волі. Радше цнотливість приходить як дар. Ти отримуєш цей дар, коли визнаєш свою неміч і залежиш від Божої допомоги. Обговорення зосереджується на контрасті між покладанням на себе та залежністю від Бога в прагненні чистоти.
Промовець наголошує, що сама боротьба приноситься Богові, а не перемагається людським зусиллям. Такий підхід переосмислює боротьбу проти блудної пристрасті як акт смирення, а не як випробування особистої стійкості.
24:56
Старець Єфрем з Філотеу і Аризони проповідує про слова Христа до Марти, що потрібне одне: спасіння безсмертної душі. Він протиставляє турботу Марти про матеріальні приготування вибору Марії сидіти біля ніг Ісуса й слухати Його вчення — благословення, яке не буде відібране від неї. Старець попереджає, що смерть може прийти будь-якої миті, після чого кожну людину чекає суд, митарства й вічна доля — або світло з Богом, або темрява з бісами. Душа,…
Старець Єфрем з Філотеу і Аризони проповідує про слова Христа до Марти, що потрібне одне: спасіння безсмертної душі. Він протиставляє турботу Марти про матеріальні приготування вибору Марії сидіти біля ніг Ісуса й слухати Його вчення — благословення, яке не буде відібране від неї. Старець попереджає, що смерть може прийти будь-якої миті, після чого кожну людину чекає суд, митарства й вічна доля — або світло з Богом, або темрява з бісами.
Душа, створена подихом Божим, не може задовольнитися нічим матеріальним; вона радіє лише тоді, коли наближається до Бога через молитву, чесноту й покаяння. Диявол обманює людей мирськими відволіканнями, як захопливий фільм, і водночас докладно записує кожен гріх, але Боже милосердя перевищує всякий людський гріх, як океан перевищує жменю піску.
Ангел-охоронець плаче, коли ми грішимо, і молиться з нами, коли ми молимося; при смерті ангели борються з бісами за душу. Пекло — це реальний духовний стан вогню й темряви, приготований дияволу та тим, хто наслідує його діла, а не лише неспокійна совість. Промовець закликає до негайного покаяння, сповіді гріхів, плачу, виправлення життя, поки ще є подих, щоб при смерті ми увійшли до раю, а не почули «Відійдіть від Мене».
Допис складається з одного речення, у якому читачів просять молитися за католиків, які стають православними. Він містить п'ять хештегів, що позначають тему: orthodox, catholic, orthodoxchristian, vatican і orthodoxy. Немає додаткового тексту, гілки, обговорення чи подальших подробиць про те, ким є ці католики, скільки їх або за яких обставин відбувається їхнє навернення. Допис є коротким проханням про заступницьку молитву, поширеним у соціальній мережі.
18:15
Преподобний Анастасій Синаїт відповідає на питання, що вирізняє справжнього християнина, спираючись на Писання і Отців Церкви. Він навчає, що справжній християнин є оселею Христа, скріпленою правильною вірою і добрими ділами. Наводячи слова Ісуса, він каже, що ті, хто любить Христа, зберігають Його слова і стають Божим домом. Віра без діл мертва, як і діла без віри, і треба берегтися від нечистих учинків, щоб диявол не ввійшов у душу, як злодій.…
Преподобний Анастасій Синаїт відповідає на питання, що вирізняє справжнього християнина, спираючись на Писання і Отців Церкви. Він навчає, що справжній християнин є оселею Христа, скріпленою правильною вірою і добрими ділами. Наводячи слова Ісуса, він каже, що ті, хто любить Христа, зберігають Його слова і стають Божим домом. Віра без діл мертва, як і діла без віри, і треба берегтися від нечистих учинків, щоб диявол не ввійшов у душу, як злодій.
Диявол розпізнає відсутність Христа, спостерігаючи гнів, клятви, лихослів'я, осуд, ненависть, несправедливість, зарозумілість, хвастощі, надмірний сміх, відсутність звичної молитви і непам'ятання смерті. Писання з Повторення Закону, Давида, Ісаї, Соломона і Сираха послідовно навчає, що Бог вимагає страху, любові, послуху, ненависті до зла і справедливості для беззахисних, відкидаючи марнославне поклоніння і лицемірство.
Апостольські постанови і святитель Григорій Ніський застерігають, що називати Бога «Отцем» із нечистою совістю означає ображати Бога і закликати натомість диявола, бо світло не має спільності з темрявою. Святитель Кирило Єрусалимський і святитель Іван Золотоустий стверджують, що ім'я «християнин» і молитва «Отче наш» вимагають відповідного життя справедливості, чистоти і правди, бо не можна служити і Богові, і мамоні.
Святитель Василій Великий і апостол навчають, що хто чинить гріх, стає рабом гріха і дитиною диявола. Святитель Іван Золотоустий наполягає, що осквернені руки від крадіжки чи злих діл і осквернені уста від богохульства, лайки й образи не дають молитві піднестися, і потрібне очищення через плач, милостиню, сповідь і примирення. Преподобний Іван Ліствичник, Марк Чернець і Максим Чернець усі стверджують, що віра без відповідного життя марна, а справжня християнська мудрість шукає заповідей, щоб звільнити розум від пристрастей, догматів, щоб пізнати істину, і віри, щоб споглядати Святу Трійцю.