Геронда Філімон про красу кінця і Воскресіння
Геронда Філімон, праведний старець Святого монастирського скиту Пантократорос пророка Іллі на Афоні, виголошує прощальне слово. Він бажає своїм слухачам щасливих свят і цитує пісню, приписувану Одіссею, яка описує довгі роки блукань, голоду й болю, разом із надією забути ті труднощі, досягнувши того, що він називає красою кінця. Старець каже, що залишається зі своїми слухачами цього року, і висловлює побажання, щоб вони не розлучилися наступного року.
Додає, що якщо вони загубляться одне для одного, то знову зустрінуться при Воскресінні. Завершує словами, що вони спатимуть, доки не зазвучить труба свята Воскресіння.
Ключові моменти
- Промовець прощається й бажає щасливих свят.
- Він наводить рядок пісні, приписуваної Одіссею, що описує роки блукань і бажання знову побачити дим свого дому.
- Він заявляє, що цього року він зі слухачами, і бажає, щоб наступного року вони не загубили одне одного, але якщо загубляться, то зустрінуться вгорі.
- Він каже, що вони спатимуть, доки не зазвучить труба свята Воскресіння.