paulkingsnorth.substack.com

У дописі представлено статтю Ендрю Касперсена, яка пропонує новий погляд на християнську дискусію довкола штучного інтелекту. Замість того щоб зважувати потенційну користь ШІ проти його ризиків — тобто оцінювати «плоди» цієї технології, — Касперсен досліджує саме «дерево»: чим ШІ є за своєю природою. Спираючись на міф про Пігмаліона та вчення про образ Божий (imago Dei), він стверджує, що людський розум є скінченним образом нескінченного Слова (Логосу), дарованим нам для того, щоб ми пізнавали та любили Бога.

ШІ, імітуючи народження ідей, творчість, аналіз і живе спілкування, пропонує «покращений розум», що спокушає нас перекласти на технології дані Богом пізнавальні сили нашої душі. Прийняття цього рукотворного замінника означає ставлення до божественного дару як до неповноцінного і, як наслідок, ставлення до самого Дарувальника як до недостатнього.

У статті також розглядаються контраргументи, як-от твердження про те, що ШІ є суто штучним і не здатен по-справжньому замінити людський інтелект; автор заперечує це тим, що навіть функціональна заміна є практичним відкиданням нашої богоствореної природи.

Дискусія в коментарях свідчить як про високу оцінку онтологічного підходу, так і про занепокоєння щодо ототожнення образу Божого виключно з когнітивними функціями, адже це може мимоволі применшити гідність людей із ментальними чи когнітивними порушеннями. Інші учасники обговорення проводять різницю між знаряддями, які підсилюють здібності людини, та пристроями, що замінюють їх, посилаються на православні й католицькі богословські нюанси та діляться власним досвідом того, як ШІ витісняє людину зі сфер мислення і праці.

Пол Кінгснорт ділиться новинами про свої майбутні виступи, присвячені питанню про те, що означає бути людиною в епоху штучного інтелекту. Він зазначає, що стрімкий розвиток ШІ змусив суспільство винести це екзистенційне питання на загальне обговорення, що привело до численних запрошень від провідних ЗМІ та організаторів заходів. Протягом наступних двох місяців він виступить на молодіжній зустрічі в Дубліні, на конференції в Джорджії (США) разом із Карлом Труманом, прочитає відкриту лекцію в університеті Вісконсину та візьме участь у конференції в Амстердамі, присвяченій кризі цивілізації.

Кінгснорт зізнається, що публічні виступи даються йому нелегко і він почувається недостатньо компетентним, проте погоджується на них, аби зробити свій внесок у діалог. На завершення він ділиться особистими роздумами про просту людську радість бути вдома на Різдво Христове, протиставляючи її тому, чого робот ніколи не зможе осягнути.

У коментарях висловлюють як підтримку, так і занепокоєння: деякі читачі закликають його берегти здоров’я й обмежити подорожі, зауважуючи, що письменницька праця може бути більш плідним покликанням. Інші підтверджують важливість його голосу у світському середовищі, обговорюючи духовні та етичні виміри ШІ. Декілька дописувачів поділилися тим, як відкрили для себе його тексти в монастирях, що свідчить про глибокий відгук його творчості далеко за межами звичної аудиторії.

Автор блогу Abbey повідомляє, що американська компанія Select International Tours, яка спеціалізується на християнських паломництвах, запросила його розробити програму та очолити тижневе паломництво кельтськими християнськими святинями Ірландії у липні 2027 року. Поїздка під назвою «Кельтське християнство та священна Ірландія» охопить місця, про які автор багато писав: цілющі джерела в Буррені, печеру святителя Колмана, чернече місто Клонмакнойс, Аранські острови, пов'язані з преподобним Ендою, Скелю Кашел, Глендалох (землі преподобного Кевіна) та Келлську книгу в Дубліні.

Протягом усієї подорожі автор проводитиме ілюстровані бесіди, присвячені давньому ірландському християнству. Долучитися до поїздки можуть усі, хто цікавиться історією та духовністю цих святих місць, незалежно від конфесії чи громадянства; тур є платним, а всі організаційні питання бере на себе компанія. Кількість місць обмежена сорока учасниками. Автор називає цю можливість особистим експериментом і висловлює сподівання, що прочани отримають глибокий та незабутній духовний досвід.

Крім того, автор наводить перелік чотирьох своїх публічних виступів восени 2024 року: благодійний вечір «Мистецтво тамади» у Флориді, бесіда з Карлом Труманом в Атланті, заходи в університеті в Медісоні (штат Вісконсин) та конференція Інституту Nexus в Амстердамі. Також автор згадує про свій намір відвідати саміт Symbolic World в Оксфорді як слухач.

У своєму вересневому випуску «Monthly Salon» Пол Кінгснорт згадує про упокоєння Венделла Беррі на 93-му році життя, ділячись спогадами про особисті зустрічі з кентуккійським письменником-аграрієм та про його глибокий вплив на свій власний світогляд. Кінгснорт був упорядником збірки Беррі «Вогонь кінця світу» (*The World-Ending Fire*) у видавництві Penguin і виголосив другу лекцію пам'яті Венделла Беррі в Порт-Роялі.

Він також ділиться нещодавньою бесідою в подкасті з ірландським філософом Махоном Макканном про християнство в добу Машини. Крім того, Кінгснорт розповідає про розвиток започаткованої ним ініціативи «Письменники проти ШІ» (Writers Against AI), відзначаючи її низове поширення — зокрема, про родину з Портленда, яка власноруч друкує логотипи кампанії на шовкотрафареті для вуличних вільних бібліотечок.

Він пояснює своє рішення зробити свої публікації на Substack безкоштовними, спираючись лише на добровільні пожертви, оскільки відчуває внутрішню незручність брати плату за тексти на християнську тематику. Втім, свій останній нарис «Пастка» він сховав за пейволом, аби його зміст про ШІ не викрали для навчання нейромереж — дилема, для якої, як він сам визнає, немає простого вирішення.

У коментарях чимало читачів зізнаються, що відкрили для себе Беррі саме завдяки Кінгснорту, і розповідають, як поезія та проза Беррі сформували їхнє відчуття рідної землі, віру та опір індустріальному модерну. Інші згадують про прийдешнє сторіччя Івана Ілліча та радять твори англійського аграрного письменника Едріана Белла.