Запуск Hermit Crab Press як притулку від слів, згенерованих штучним інтелектом
Іноді в житті бувають моменти, коли ти на секунду-другу виходиш із себе і дивишся на себе збоку. Це дивне відчуття, яке, здається, виникає саме собою. Ти бачиш чи чуєш себе так, як побачив би сторонній; а потім усе повертається на свої місця, ніби нічого не сталося.
Таке сталося зі мною на мить минулої суботи. Я був у Дубліні, виступав із промовою про штучний інтелект і Машину перед аудиторією молоді. Раптом, під час виступу, я ніби слухав як об'єктивний спостерігач дивні історії, що виходили з моїх уст. Історії про людей, які одружуються з чат-ботами, про корпоративних керівників, які вірять, що творять істот, подібних до богів, про людей, які хочуть завантажити свій розум у цифрові носії.
Історії про Папу, який збирається з цими людьми з наукової фантастики, щоб говорити про Бога, душу та цифрові технології в мармурових залах Ватикану.
Це дивні часи, тривожні на якомусь дуже первісному рівні. Іноді це схоже на те, ніби ти застряг усередині дешевого науково-фантастичного роману двадцятого століття. Я давно цікавився, чи черпали натхнення з тих романів володарі всесвіту з Кремнієвої долини, свідомо чи ні. Гадаю, штучний інтелект теж навчався на них, і це породжує цікаву думку: чи не програють ці машини сюжети тих романів, випадково чи навмисно? Якщо так, то які саме вони читають?
Незабаром ці машини самі писатимуть книги, і це ставить тих із нас, хто любить слово, в незручне становище. Наші стосунки зі словом мали свої злети й падіння, але вони побудовані на любові. Я давно люблю книги, і ця любов, що почалася щойно я навчився читати, згодом стала любов'ю до письма.
Але тепер я опинився у світі, затопленому словами, і дедалі більше з них буквально неживі, не людські. Мене нудить від того, що колись відкривало мені світ. Що мені з цим робити?
Сьогодні в мене є одна маленька відповідь: я запускаю власне видавництво. Вітаємо вас у Hermit Crab Press.
Довгий час ми з дружиною, яка поділяє мої почуття в цих питаннях, говорили про те, щоб збудувати маленький острів справжності посеред віртуального моря. Мені ж дедалі більше хотілося відійти від інтернету — включно з цією сторінкою, якщо чесно — і повернутися до любові до письма, яку я колись мав. Писати ручкою чи олівцем у зошитах. Прокладати папір крізь стару друкарську машинку.
Жодних розділів коментарів чи стрічок соціальних мереж. Жодного підлаштування під аудиторію. Жодної культурної війни й гидоти. Тільки я і моя ручка. Папір, графіт і чорнило. Книги, надіслані поштою, що приходять до дверей далекого читача. Слова, які неможливо прочитати на екрані. Сторінки, які треба гортати.
Hermit Crab Press створено, щоб говорити з цим відчуттям. Це про прості слова, на папері та картоні, які не можна гортати, вставляти чи зішкребти. Це про книги як прекрасні речі. Це шанс для мене писати те, що не вміщується в жодні рамки і не може бути згодоване ненаситній машині — принаймні без великих зусиль з її боку.
Наше маленьке домашнє видавництво розташоване в садовій хатинці тут, у графстві Голвей. Це сімейна справа: домашня економія. Керувати нею будемо я з дружиною Навджйоат, а моя донька Ліла, яка зараз здобуває ступінь із палітурної справи, буде нашою палітурницею та майстринею зі шкіри — робитиме для нас спеціальні видання, закладки та інші дрібнички, що незабаром з'являться.
Усе, що ми робимо, — максимально малого масштабу. Ми працюємо з друзями та з сімейними компаніями. Ми відкидаємо штучний інтелект на всіх етапах виробничого процесу. Ми намагаємося вести нашу справу якомога екологічніше. І ми намагаємося створювати справді гарні на вигляд — і приємні на дотик, і приємні на запах — книги.
Усі наші книги надруковані на якісному папері, з обкладинками-ілюстраціями в техніці ксилографії від штатного художника Абатства Івена Крейга. Вони старомодні, як і ми.
Продаємо ми їх також якомога простішим способом.
Головні думки
- Автор пережив момент спостереження за собою під час виступу про штучний інтелект у Дубліні, слухаючи власні історії про шлюби з чат-ботами, завантаження розуму та зустрічі у Ватикані щодо технологій як про дивні й тривожні.
- Він ставить під сумнів, чи розвиток штучного інтелекту в Кремнієвій долині не є несвідомим програшам сюжетів дешевих науково-фантастичних романів, адже штучний інтелект навчався на них.
- Він запускає Hermit Crab Press — сімейне видавництво в садовій хатинці в графстві Голвей, щоб створювати друковані книги, які неможливо зішкребти чи оцифрувати.
- Видавництво не використовує штучний інтелект, не продає через Amazon, не випускає електронних книг, не має ISBN і друкує на якісному папері з ксилографічними ілюстраціями Івена Крейга.
- Перші видання включають збірку поезії, оновлену мемуарну книгу та збірку оповідань, що готується; у планах — брошури про святих, видання в шкіряних палітурах і надруковані на машинці бюлетені.