Американське православ'я — це не культура, яка комусь належить

Дискусія · 57

Думки — це анонімні перекази справжніх коментарів з оригінальної дискусії. Однаковий колір позначає того самого учасника.

Увійти Увійдіть або зареєструйтеся, щоб долучитися до дискусії.

• − думка#2705 1 вподобань у джерелі

  Я колись регулярно писав на тому колишньо-православному сабредіті (з іншого акаунта). Якою б не була тема, вони викрутять її в черговий привід ганяти віру, включно з моїми власними старими постами там, які я видалив, повернувшись до віри (слава Богу). Якось я побачив, як хтось скаржився, що православні миряни та священники кажуть «це вище моєї компетенції», коли їх про щось питають, чого вони не знають. І що, краще б вони вигадали відповідь на місці? Тоді ті самі люди скаржилися б, що відповідь вигадана, хибна чи шкідлива. Це абсурд. З ними неможливо «перемогти».

  • − думка#2721 1 вподобань у джерелі

    Сабредіт колишніх католиків такий самий токсичний, з тими самими низькоякісними аргументами, якщо їх узагалі можна назвати аргументами.

    • − думка#2735 1 вподобань у джерелі

      Так, принаймні колишньо-православний сабредіт відкритіший і дружніший до неправославних християн і теїстів загалом. Чесно кажучи, багато людей там здаються прокатолицькими, що дивно. Навіть під час моєї колишньо-православної фази швидкий погляд на сабредіт колишніх католиків залишив у мене неприємний осад: сатаністи, що самі так себе називають, як модератори, висміювані й оббріювані християни всіх мастей і купа постів про неспоріднену американську політику. Можливо, щось змінилося, але повертатися перевіряти я не збираюся.

      • − думка#2747 1 вподобань у джерелі

        Я перестав відвідувати той колишньо-православний сабредіт. Він був зручний, щоб випустити пару frustraцій, але вони, по суті, хочуть, щоб церква стала ґейською, і це, здається, велика частина того, про що це місце. Це вже за межами гидоти.

        • − думка#2758 1 вподобань у джерелі

          >вони хочуть, щоб церква стала ґейською Ну, це ж поточний рік, звісно, вони цього хочуть /s >Це вже за межами гидоти. На всі сто, і я кажу це без перебільшення: наскільки гидкими є деякі з тих постерів, реально посприяло моєму поверненню до православ'я. Це змусило мене запитати себе, чи хотів би я проводити час із цими людьми в реальному житті, і відповіді було гучне «ні». Кумедно, адже багато хто з них каже, що поведінка православних християн онлайн чи поруч із ними виштовхнула їх із віри. Це не те, що змусило мене спочатку піти, але це показало мені, що ми можемо бути доволі емоційними та ірраціональними створіннями.
      • − думка#2748 1 вподобань у джерелі

        Також багато людей там справді зазнали травми від Церкви.
      • − думка#2749 1 вподобань у джерелі

        Одне з того, що втримало мене від падіння, була розмова про священство зі священником. Він сказав мені, що це багато праці, але також багато духовного зростання, читання Писання, молитва, піст. Це завжди нагадує мені Павла, який казав Тимофію, що новонавернених не слід висвячувати, бо вони можуть зазнати гордині. Він сказав, що якщо я хочу до цього прагнути, добрий початок — щодня читати главу Нового Завіту й одну Старого Завіту. Нам завжди треба викроювати час для Господа. Православ'я — це не релігія, у яку кидаються навпростець; воно потребує зростання, і я на довгому шляху, як і всі.
  • − думка#2722 1 вподобань у джерелі

    Люди там переважно атеїсти-колишні православні, чи вони стали протестантами? Ці конкретні сабредіти завжди мене плутають, бо там можуть бути і атеїсти, і хтось, хто пішов через суперечки навколо Другого Нікейського собору. Не думаю, що їм є багато про що говорити одне з одним лол

    • − думка#2736 1 вподобань у джерелі

      Переважно християни. Багато хто перейшов до протестантизму чи католицизму. Атеїсти — меншість.
    • − думка#2737 1 вподобань у джерелі

      Оскільки багато дописувачів — американці, це переважно колишні новонавернені, які або стали атеїстами/агностиками, або, рідше, якимись іншими християнами, головно протестантами чи католиками. Я опинився в першому таборі, і мене дуже дратували католицькі дописувачі, які ніколи не були православними, але постійно з'являлися, просто щоб облити православ'я брудом і місіонерити за католицизм, кажучи, що він «набагато кращий» за «легалістичне» православ'я. Кумедно, як завзято вони намагаються відрізнити католицизм від православ'я, хоча для більшості людей, особливо атеїстів, на практиці вони виглядають досить схоже. І католицизм набагато легалістичніший. > Не думаю, що їм є багато спільного про що говорити лол Залежить від посту. Пост із атеїстської перспективи збирає атеїстів у коментарях і апвоутах; пост, що хвалить католицизм над православ'ям, збирає колишніх православних католиків. Ці дві групи переважно тримаються у своїх гілках. Звісно, там не лише католики й атеїсти, і часом є перетин, але загалом картина така.
  • − думка#2723 1 вподобань у джерелі

    Якось я побачив, як хтось стверджував, що наша церковна музика розвинулася на основі піфагорійської теорії музики, щоб промивати мізки парафіянам. Виходить, не можна навіть мати гарної гімнографії, щоб тебе не звинуватили в проведенні програми типу MKULTRA. До того ж, хіба піфагорійська теорія музики не є основою європейської музики загалом?

    • − думка#2738 1 вподобань у джерелі

      Це придиратися в найкращому вигляді. >промивання мізків Це нагадує мені постійні апеляції до моделі BITE, яка нібито доводить, що православ'я на 110% — секта! А те, що критерії настільки розмиті й широкі, що школи й армія теж підпадали б під визначення секти, — не рахуймо. Мене дратує, як непогрішно вони до неї ставляться, ніби це не просто щось, що один психолог вигадав у книжці 1988 року.
• − думка#2706 1 вподобань у джерелі

  Можу говорити лише за себе, але справа не в тому, що мені неприємно, коли цікавляться етнічною спадщиною моєї родини. Мене дратують речі на кшталт ненавмисного, але завзятого запозичення західноцерковних норм (священники-знаменитості, онлайн позування мачо, ідеологія сепаратистського домашнього навчання) і гучного перекручення того, у що ми насправді віримо. І це не лише сумнозвісні випадки. Більшість жіночих акаунтів в Instagram, присвячених православ'ю, які я бачив, не просто перекручують, наскільки різноманітні православні жінки, — вони роблять заяви від імені православ'я, які є відверто хибними. Вони захоплені й не мають на увазі нічого поганого, але це все одно глибоко образливо, відчувається безпідставним і показним, і вони зазвичай погано реагують на заперечення. Додам: ще чоловіки, які навертаються і одразу відчувають право («поклик») на висвячення чи лідерство. Не буду підцукровувати — це огидно. Ви не лідер групи, до якої щойно приєдналися і чиї вірування та практики для вас ще нові.

  • − думка#2724 1 вподобань у джерелі

    Я американський новонавернений, і я щодня дякую Богу, що мій священник — не та людина, про яку в інтернеті є думки. Це імпортування американської культури знаменитостей — така дивна річ, яку ми робимо.

    • − думка#2739 1 вподобань у джерелі

      Чесно кажучи, не думаю, що вони усвідомлюють, що роблять. Вони дивляться одне відео на YouTube, потім цілий канал, і раптом на кавовій годині вони починають оборонятися, бо хтось не погодився з отцем Знаменитим.

      • − думка#2750 1 вподобань у джерелі

        Я слідкую за кількома відомими священниками онлайн, і в мене є ментальна система сортування для них. Якщо мій священник хвалив когось із них, я зазвичай серйозно сприймаю те, що вони кажуть. Якщо він їх ніколи не згадував, вони потрапляють у категорію «цікаво, або це збігається з тим, що він казав, або варто запитати його». Якщо він сказав, що вони йому не подобаються, вони потрапляють в одну купу з протестантськими та католицькими персонажами — варто вислухати заради перспективи, але не те, навколо чого я будував би своє життя. У кінцевому підсумку мій священник — це той, кому я довіряю своє духовне зростання.
  • − думка#2725 1 вподобань у джерелі

    Це саме те, що я відчуваю! На жаль, багато людей онлайн перекручують православ'я і християнство загалом. І щодо соціальних мереж... Я іммігрант зі Східної Європи, і близько десяти років тому люди глузували з мене за те, що я українець. Звали мене росіянином, шпигуном, терористом, казали, що їжа виглядає огидно. Тепер ті самі люди постять естетичні тревел-рілси про це місце й кривляються. Тож я теж почуваюся десь дивно через це.

    • − думка#2740 1 вподобань у джерелі

      Так, це нісенітниця. Це не ті самі люди, а ви прикидаете, що це так, лише щоб грати в жертву. Ви згрібаєте всіх американців в одну банку з однією етикеткою, живучи в Америці й пишучи англійською. Будь-хто міг би звинуватити вас у показності, ніби ви прикидаетеся американцем.

      • − думка#2751 1 вподобань у джерелі

        Мені шкода, що «природжені», яких ви зустріли, змусили вас так оборонятися. Я не говорив про вас, про гру в жертву чи про узагальнення всіх американців. Я мав на увазі конкретних людей, які стереотипізували мене раніше, а тепер стрибають на потяг інтернет-трендів, навіть подорожуючи в Україну під час війни заради контенту, поки там гинуть люди. Я не знаю, звідки «природжені» у вашій парафії, і не можу говорити за інші національності, але більшість українців охоче поділяться порадами щодо мови, їжею, традиціями та історією, якщо ви добрі, шанобливі й докладаєте зусиль. Якщо ви припускаєте найгіршого й обороняєтеся, можливо, саме тому ви конфліктуєте з людьми у вашій парафії. Як сказали інші коментарі, багато іммігрантів знайшли спільноту лише в православних парафіях, і з огляду на дуже гомогенні культури, з яких вони походять, зрозуміло, що деякі старші люди закриті. Можливо, страх змін, страх, що все стане занадто західним, що мова зміститься тощо. За моїм досвідом, «природжені» намагаються зберегти культуру живою й поділитися нею з новонаверненими, а не звинувачувати когось у апропріації. Дивно одержуватися тим, яку їжу хтось їсть чи яку мову вивчає. Може, спробуйте іншу парафію, якщо поруч є? І як ви сказали, давайте зосередимося на вірі та смиренні. Ігноруйте ті зауваження й моліться за людей, які вас поранили. Благослови вас Бог.
• − думка#2707 1 вподобань у джерелі

  Я російський православний, відвідую антиохійську парафію і насолоджуюся культурним обміном. У нас багато новонавернених, і якщо вже на те пішло, вони привносять організований протестантський присмак — дуже пунктуальні, організовані, великі шанувальники email-бюлетенів. Це зовсім не погано. Я справді бачу онлайн «ортобросів» та жінок-інфлюенсерок, які принижують інші конфесії, що недоречно, особливо якщо ти сам нещодавно з неї пішов, або людей, які проштовхують політичні порядки денні й тред-культуру в православ'я. Але це переважно онлайн, а інтернет — жахлива ехокамера, що розпалює лють, тож я не надаю цьому великого значення. Я зустрічав кількох диваків наживо, але вони, ймовірно, під впливом інтернету. Я вважаю чудовим, що новонавернені оживляють простір і тримають церкву живою. Дехто закушує стільки, скільки не може проковтнути, або пірнає з голови, хоча краще було б із терпінням. Православ'я складне й багатогранне, тут немає посібника, ви не зрозумієте його за одну ніч і повністю не осягнете до кінця навернення. Більшість новонавернених, яких я зустрічаю, відкриті до культури та їжі, що мені дуже подобається. Дехто занадто хвилюється, щоб усе робити досконало, тоді як віра — це подорож усього життя. Моя проблема не в культурному обміні, а в культурній втраті чи стиранні, або в культурі, яку затуляє інфлюенсерський контент чи протестантські вайби. Єдиний спосіб зупинити це — бути активним у своїй парафії, добре репрезентувати свою культуру і welcoming новонавернених, щоб вони не впали в…
• − думка#2708 1 вподобань у джерелі

  Я тут народжений у Церкві, конкретно в ОСА, що технічно є сумішшю, і я також торкався західного обряду. Можу говорити лише про власний досвід. Як людина, народжена в Церкві, я рідко чую скарги на культурне привласнення. Справжнє роздратування викликає рух «ортобро». Ось чого не можемо стерпіти я й ті народжені в Церкві, з якими я спілкуюся: вони, здається, кардинально не розуміють, що таке Православ'я, особливо ті, хто просуває християнський націоналізм. Як ти сказав, Православ'я — це мультикультурна суміш. Нам усі подобаються. У кінцевому підсумку йдеться про побудову спільноти навколо спільних цінностей і вірувань.

  • − думка#2726 1 вподобань у джерелі

    Цілком згоден. З огляду на те, як працюють соціальні мережі, для багатьох людей єдиним контактом з Православ'ям є ортобро, які знімають тіктоки і перекручують нашу релігію та культури.
• − думка#2709 1 вподобань у джерелі

  Гадаю, проблема в тому, що американські «новонавернені» намагаються використовувати Православ'я для своїх правих політичних цілей. Слов'яни та люди зі Сходу за своєю природою не довіряють американцям через погану репутацію Америки в тому регіоні після десятиліть її зовнішньої політики. Якщо американці з часом вшануватимуть віру, вони завоюють повагу. Дай порівняємо нотатки через тисячу років. Бувай
• − думка#2710 1 вподобань у джерелі

  Гадаю, нікого не турбує, якщо новонавернений смакує нашої їжі чи намагається влитися в колектив. Проблема виникає, коли хтось намагається перевершити нас у грецькості / російськості / арабськості. Їхня кухня більш автентична за нашу (за словами гастрономічного журналу), їхній одяг виглядає як костюм, а не як те, що носять всі інші в парафії, це соромно. Вони відвідують курс мови, а потім виправляють нашу «кухонну» грецьку/російську/арабську граматику та вимову. Це останнє нагадує мені колег із середнього заходу, які приїжджають до Бостона і намагаються «допомогти» нам краще говорити, змушуючи нас надмірно чітко вимовляти літеру R, як вони, щасливо не усвідомлюючи, що ми звучимо ближче до британців (які винайшли цю мову), ніж вони. Можна залишатися собою і слідувати вірі. Скільки б ти не читав і не намагався наслідувати, бо тобі подобається, це для тебе нове, і ти маєш вчитися. Не думаю, що ти усвідомлюєш, що робиш. Це може відчуватися як глузування, бо часто воно справді надмірне.
• − думка#2711 1 вподобань у джерелі

  Як людина, народжена в Церкві, я не надто знайома з тим, що ти описуєш, але крім цього я б сприймала все на тому форумі з великою часткою скептицизму. Те, що ти описуєш, здається, вписується в ширші політичні тенденції останніх десятиліть. Більшість новонавернених у США — це «білі» американці, або взагалі білі люди поза межами США, фактично єдина група, до якої застосовується стандарт культурного привласнення, хоча саме їхня культура є найбільш «привласнюваною» у світі. Тож рефлекторні реакції на новонавернених, які стають православними, і рамки політичної коректності в цьому світлі мають сенс, на мою думку.
• − думка#2712 1 вподобань у джерелі

  Так багато коментарів від «колишніх православних». Те, чого я побоювався. Скільки новонавернених лишаються на шляху, а скільки йдуть далі? І наскільки глибоке їхнє духовне становлення? Вірю, що святий Порфирій сказав, що потрібно 20 років, щоб стати православним. Як православна, народжена в Церкві, і дуже грецька, я вітаю новонавернених. Багато хто з них — мої учні з церковного співу. Англійською, звісно. Вони добрі люди, з добрими намірами. Але більшість тримається інших новонавернених, тож я не знаю, наскільки правильний приклад віри вони отримують у своєму становленні. Над насмішками над етнічними православними, народженими в Церкві, особливо греками, — це поширене явище, але чесно воно мене не турбує. Не судіть, щоб не бути судимими. Не розумію, які баклава чи сувлакі мають стосунок до нашої віри, не бачу такого, але є менш відомі аспекти культур, які були православними століттями й тисячоліттями, які новонаверненим варто було б переймати. Врешті, ми всі — бідні, слабкі, грішні створіння (сподіваюся), які роблять все можливе. Як ніби сказав отець Георгій Флоровський: «Православ'я — це правильна віра. Просто неправильні люди!» Вічна йому пам'ять.
• − думка#2713 1 вподобань у джерелі

  Я згоден з багатьма вашими словами, але щоб Православ'я справді зростало в Америці, нам потрібно відійти від такої тісної прив'язки грецького чи російського Православ'я до етнічності. Мені хотілося б, щоб американське Православ'я розвинуло власну ідентичність, з англійською як основною мовою в наших храмах. Я сам етнічний грек, і хоч я переважно живу в Америці, візити до Австралії нагадують мені, наскільки багато парафій обертаються навколо грецької культури. Грецькі прапори в церквах, грецькі курси, грецькі фестивалі, служби повністю грецькою. А потім на каві після служби всі хочуть знати, з якої частини Греції родом твоя родина. Я знаходжу це виснажливим. Я розумію, чому так склалося. Для старших грецьких іммігрантів Церква була місцем, де вони зберігали мову і культуру. Але я підозрюю, що для чималих, особливо літніх, відвідування церкви стало радше культурною практикою, ніж вираженням віри. Я нічого не маю проти збереження грецьких традицій, але етнічність стала занадто важливою в парафіяльному житті. Як новонавернені можуть почувати себе як удома, коли стільки в спільноті обертається навколо етнічної групи, до якої вони не належать? Православ'я в Америці не мусить мати грецький чи російський характер. Воно має природно розвиватися як американське вираження тієї самої віри.

  • − думка#2727 1 вподобань у джерелі

    Не можу не думати, як взагалі виглядало б «американське» Православ'я, адже США за своєю суттю мультикультурні та мультиетнічні. Це сягає коріння Америки, і я не впевнений, що Америка влаштована так, щоб справді підтримувати ідентичність так, як це мають Греція та Росія, які здебільшого монокультурні або принаймні мають сильну єдину етнічну ідентичність. Наприклад, я одержимий ідеєю аппалачського Православ'я, але не всі американці прийняли б це як культурну ідентичність, навколо якої будується їхнє Православ'я.

    • − думка#2741 1 вподобань у джерелі

      Чесно кажучи, я не думаю, що визначати, якою має бути «культурна» ідентичність, взагалі має сенс. Йдеться про те, щоб зрозуміти, яких ліків потребують американці і як їх застосувати. Це зосередження на «культурній» ідентичності саме по собі стає великою проблемою. Ми брати і сестри в Христі перед культурою. Гадаю, саме ця прив'язаність до культури є тим, що багато американців насправді відчувають як щось неправильне. Багато хто не почувається бажаним, бо вони не частина етнічної культури, але водночас вони бачать західну культуру як руйнівну. А потім нас ганьблять за надмірну ревність? Моя парафія — ОСА, доволі традиційна, жіночки вкривають голови, немає лавок тощо, але все англійською. Проблема, яку я бачу, в тому, що Церква — це лікарня, і люди різних культур мають різні потреби. Церква має гнучкість, щоб з цим впоратися, але коли ми чіпляємося за культурну спадщину понад віру, ми позбавляємо ліків тих, кому вони потрібні.
  • − думка#2728 1 вподобань у джерелі

    Дика позиція. Культура і віра можуть співіснувати, і важливо, щоб діаспорні спільноти мали простір для заняття своєю культурою та передання її через мову тощо. Якщо комусь незручно в цих просторах, це говорить більше про нього, ніж про людей, які знаходять приналежність у власній культурі.

    • − думка#2742 1 вподобань у джерелі

      Ти справді думаєш, що одне важливіше за інше? Чесно, я не розумію, чому це взагалі проблема. І так, я думаю, що збереження культури важливе. Я просто не мав уявлення, що люди так сильно ставляться до християнства, що чиясь культура має переважати чи дорівнювати самій вірі. Якщо одним із останніх заповідей Ісуса було йти і зробити учнями всі народи, навіщо ставити це за бар'єр? Поки ніхто не грубіянить, в чому саме проблема???

      • − думка#2752 1 вподобань у джерелі

        Ти не розумієш. Віра і культура — різні речі, але на практиці вони переплітаються. Вони можуть і справді існують разом. Навіть «американська» православна церква, чи будь-яка інша, матиме свою культуру; релігія, віра і євхаристійне спілкування не існують поза контекстом. Я ніде не бачив у цих коментарях твердження, що культура важливіша за релігію. Наша думка в тому, що ці дві речі не так легко відділити, як деякі хотіли б вдавати. Тож повторю: спроби стерти чи розбавити культурні елементи в парафіях діаспори — це неправильно і не повинно бути метою. Новачки бажані, але вони не повинні сподіватися почувати себе як удома, зрізаючи ці речі. Якщо гостеві некомфортно серед незнайомих мов і традицій на службах чи за кавою, це його проблема, а не парафії.
• − думка#2714 1 вподобань у джерелі

  Велика дискусія, але ось просте спостереження. Якщо новонавернений у парафії з «етнічною більшістю» справді хоче влитися, найважчий шлях є також найкращим: ВИВЧИ МОВУ. Я вивчав російську, коли навернувся, і я влився, бо старші, народжені в Церкві, поважали це старання, плюс мова допомогла мені ясно бачити. Ти дізнаєшся, що не всі росіяни люблять куч, селянські костюми й російські романи. Якщо ти тут лише заради вбрання та їжі, це видно. У мене був друг у парафії, який захопився всім російським, і його першим кроком було роздрукувати візитки (він продавав побутову техніку) з англійською з одного боку і слов'янською, навіть не російською, з іншого. Він не міг сказати більше, ніж «да» і «нет». Це було дивно і криваво; у 1995 році ми ще не мали слова «ларпінг». Це не збалансований спосіб переймати культуру. Можна сказати, що це нікому не шкодить, але це справді створює тертя.
• − думка#2715 1 вподобань у джерелі

  Я православний християнин, народжений у Церкві, і я *лютий* на ту колишню православну, яка стверджує, що новонавернені крадуть її культуру. Якби я міг сказати їй щось різке, це було б: *Це вже не твоя культура, ЕКС-православна!* Це твоя колишня культура. Ти від неї відмовилася, тобі навіть байдуже. Тепер вона належить людям, які цінують її більше, ніж ти. Новонавернені — це майбутнє. Іди практикуй *свою культуру* в місцях на кшталт Діснейленду і McDonald's. Православні храми належать тим, хто слідує за Христом.
• − думка#2716 1 вподобань у джерелі

  Є люди в цьому сабредіті з православним флейром, які постять тут поради як «православні», водночас постячи в сабах колишніх православних і атеїстів, обговорюючи церкву. Наскільки я можу судити, вони ставляться до православ'я як до культурної ідентичності, а не релігії. Що ж. А для тих, хто боїться, що етнонаціоналістичні новонавернені змінять церкву: Бог подбає про Свою церкву. Редагування: Я прочитав деякі коментарі там. Ого... Схоже на розмови більшості моїх єврейських друзів про християн.

  • − думка#2729 1 вподобань у джерелі

    Я читаю той саб, бо щиро хочу зрозуміти, чому новонавернені постійно проходять цикл і йдуть. Здається, багато хто з них був у дуже нездорових парафіях з священиками на владних трибунах, яких, можливо, взагалі не слід було висвячувати (часто самі новонавернені, рідко з семінарською освітою). Одна конкретна юрисдикція, здається, є джерелом більшості проблем.
• − думка#2717 1 вподобань у джерелі

  Культурна історія працює в обидва боки. Вона зв'язує спільноту зі спільним минулим, але може відчуватися чужою і залякувальною для чужих. Гадаю, ми маємо бути більш відкритими до новонавернених і менш закритими. Антіохійські церкви, які я відвідував, тяжіють до загальноамериканського стилю: служби повністю англійською, багато новонавернених або людей, далеких від іммігрантської культури. Можливо, це не кожна антіохійська церква, але це те, що я бачив. Мій перший священик після виходу з протестантизму був антіохійським, колишнім католицьким священиком італійського походження. Антіохійська церква в Солт-Лейк-Сіті повна колишніх мормонів. Ми всі маємо прагнути бути такими ж відкритими, як ті церкви.
• − думка#2718 1 вподобань у джерелі

  Ціла ця поділка, де ВСЕ поза власною культурою — це привласнення, просто засмучує мене. Американська їжа — це не одна окрема кухня; Америка має страви з усіляких культур, іноді адаптовані до американських смаків, іноді ні. Але що таке взагалі американський смак? Люди заявляють, що хочуть різноманітності, а потім, коли інші щиро цікавляться спробувати речі з інших культур, раптом це неправильно. Це не має сенсу. Я з американського Півдня і виріс на південній домашній кухні. Я був би щасливий бачити друзів з інших культур, які пробують мої улюблені південні страви чи долучаються до культури. Я не почувався б покровительствовано чи образлений; я був би радий, що їм подобається те, з чим я виріс. Поведінка, яку описує автор посту, super токсична і просто розділяє людей. Шкода, що ця ідея взагалі комусь прийшла в голову. Але ми можемо протистояти цьому, будучи відкритими до власних культур, і головне — бути добрими і молитися.
• − думка#2719 1 вподобань у джерелі

  Читаю це з цікавістю як оглашений у Британії. Моя церква (антіохійська) дуже різноманітна: англійці, валлійці, росіяни, українці, болгари, румуни, греки, сирійці, ефіопи, сомалійці та інші. Ймовірно, новонавернених стільки ж, скільки народжених у Церкві, і ніхто ніколи не змушував мене почувати, що я краду чи ларпаю чиюсь культуру (з чого я б навіть почав, з такою кількістю під одним дахом?). Це змушує мене думати, чи це радше американська річ, чи вона існує і тут, і я просто ще з нею не зіткнувся. Один фактор варто врахувати: Америці бракує дохристиянської спадщини до схизми, як це мають Британські острови. Християнство тут утвердилося століттями до схизми, тоді як Православ'я дійшло до США наприкінці 1700-х через російських місіонерів, тож можливо, віра і культурна ідентичність там більш переплетені, з релігійною практикою і культурною традицією, що розмиваються разом, що могло б пояснити оборонну реакцію на «привласнення». Це не виправдання людей, які звинувачують новонавернених у крадіжці чи ларпінгу, просто можлива пояснення. Тим не менш, мені шкода, що ти пройшов через це. Пам'ятай св. Павла в Галатів: «немає ані юдея, ані грека [...] бо всі ви одне в Христі Ісусі» (3:28 NKJV). Божого благословення x
• − думка#2720 1 вподобань у джерелі

  Не кажи поколінням православних християн, що їм відчувати. Це не твоє рішення. Багато іммігрантів трималися за Церкву, бо це було все, що вони мали, коли приїхали. Саме там вони святкували свої традиції і говорили своєю мовою, і для багатьох це так і досі. Зростання не повинно відбуватися за рахунок стирання етнічності. Приходьте як білі християни-американці, якими ви є, але не сподівайтеся, що горді греки чи українці відмовляться від своїх традицій і культури заради вас. А ларпінг — реальність. Новачки раптом одягаються як селяни зі сторіччя тому, вкривають голови, коли давні парафіяни не вкривають, навіть вперто стоять 100 відсотків часу, коли в церкві є лави і всі інші сідають на частинах недільної служби. Ймовірно, тут я збираю дизлайки, але мій Владика був одним із найвідоміших новонавернених, і я вчився біля його ніг. Я не маю проблем з новонаверненими, які приходять, не порушуючи норм парафії.

  • − думка#2730 1 вподобань у джерелі

    Мене дивує це вперте стояння. У моїй парафії є лави, і минулого року почали запроваджувати, щоб миряни сиділи під час певних частин Літургії. Чи хотів би я особисто молитися стоячи весь час? Так. Чи роблю я це? Ні. Чому? Тому що я слухняний своєму священику. І тому, що я прийшов поклонятися Господу разом зі своєю громадою, а не сам, за власним особистим стандартом святості та вподобань. Як можна мати Православ'я без покори? Без чогось такого елементарного, як слідування за священиком у богослужінні?

    • − думка#2743 1 вподобань у джерелі

      Церковна традиція насправді полягає в стоянні; стільці в церквах — це американська традиція. Тому мені смішно, що хтось вважає людину «ларпером» лише за те, що вона хоче практикувати віру правильно.

      • − думка#2753 1 вподобань у джерелі

        Так, спочатку християни збиралися в катакомбах і переховували своє богослужіння; вони не могли мати постійних церковних будівель. Це стосувалося всіх християн, включно з Латинською церквою. Але традиція жива і вона змінюється. Церкви в США та Канаді, а також у Греції, Лівані, Албанії, Румунії, навіть собор Вселенського Патріарха — усі мають сидіння, і єпископи навчають, що в певні моменти треба сидіти. Там, де немає сидінь, люди сидять на підлозі. Чи робить тебе кращим християнином стояння весь час і сидіння на підлозі під час проповіді та апостольського читання замість лави, чи твоя думка блукає довкола того, як болять ноги? Якщо хочеш практикувати віру правильно, слухайся того, що вказав єпископ і його священик. Інакше це виглядає як спроба виділитися, шукаючи уваги.
      • − думка#2754 1 вподобань у джерелі

        Я нічого не казав про «ларпінг». Те, що я натякнув, це те, що ставити власні вподобання або своє особисте тлумачення Передання чи того, як має відбуватися богослужіння, вище за вказівки свого єпископа щодо того, як звершується богослужіння в його єпархії, — це вкрай *не* православно. «Практикувати віру правильно» починається з послуху та смирення.
  • − думка#2731 1 вподобань у джерелі

    Скромне вбрання завжди було церковною традицією. Те, що ти не хочеш її дотримуватися, не означає, що жінка, яка насправді зберігає церковні традиції, — «ларперка».

    • − думка#2744 1 вподобань у джерелі

      Традиція — за чиїм рахунком? Це не було традицією в соборі ОСА, де я виріс, і це не традиція в грецькій церкві, куди я ходжу зараз.

      • − думка#2755 1 вподобань у джерелі

        Це все ж таки традиція. Кожна православна церква у світі практикувала це без винятків приблизно до 1950-х років. Я нещодавно був у соборі ОСА, де кожна жінка мала покрив на голові, практично всі одного стилю. Навіть це здалося мені трохи занадто. Я запитав про це священика, який був у гостях, і він сказав, що ця «крайня побожність» поширюється і по Східному узбережжю. Те, що він назвав це «крайнім», здалося мені кумедним, але ось наскільки це дивакувато виглядає для людей, вихованих у церквах, які цього не робили. Визнаю, що як чоловік я трохи почувався незручно, бачачи, як *кожна жінка* покрита, бо це натякає на якийсь нав'язаний правилом, і я знаю, що деякі жінки до цього чутливі. Все ж, якби мій священик сказав чоловікам, що традиція також вимагає довгих рукавів, я б охоче погодився; я просто бачу цінність у базових правилах, а довгі рукави мені не зашкодять. Те, що відбувається, — це спроби людей відновити практику, яка беззаперечно є православною (а також католицькою та протестантською) традицією. Конверти мають повне право це робити. Де ти маєш рацію, так це в тому, що ніхто не дав тобі голосу в цій хвилі повернення до покривів на голові, і твоє роздратування зрозуміле.

        • − думка#2759 1 вподобань у джерелі

          Крайня показуха. Це виглядало як щось сектантське — усі ті trad-дружини в однакових вбраннях, так? Я виріс у церкві. Ніхто в моїй парафії ОСА не носив хустку, навіть європейці. А це був собор. Ні в багатьох парафіях Нью-Йорка, які я відвідував, ні у великій церкві GOARCH, до якої я ходжу зараз. І до речі, традиція каже, що чоловіки не повинні голити бороди. А яка в тебе довжина?

          • − думка#2761 1 вподобань у джерелі

            Моя коротка, але не тому, що я її голив. Просто так склалося, це жалюгідно. Але так, у дусі нової «секти» я її не голю. Я голю щоки, бо там борода не росте, а тримати ледь помітний пух не робить мене православним, а робить бездомним. Але я нормально живу з такою естетикою; я не відчуваю, що втрачаю свою індивідуальність. Я вірю тобі, що в твоєму соборі нічого подібного не було. Люди змінюються повільно, і твій собор, ймовірно, досі такий і залишиться таким ще на 50 років. Але в тих частинах країни, де церкви ростуть і множаться, більш традиційний одяг явно знову входить у моду. Я не вважав це саме по собі сектантським; мені просто було шкода жінок-гостей, які не знають звичаю. Я б не назвав це «вбранням», радше уніформою. Я не виправдовую ці зміни і не намагаюся вмовити тебе носити щось, чого ти не хочеш. Я лише заперечую проти твердження, що обов'язкові хустки — це якась фейкова інновація. Ні, це було правилом в усіх християнських церквах до самого останнього часу. Раніше люди просто дотримувалися правил, не сприймаючи їх на свій рахунок.
  • − думка#2732 1 вподобань у джерелі

    Я погоджуюся з твоєю ширшою думкою, але те, що конверти повертають стояння та покриви, — це цілком добра річ. Це не непослух, бо ніхто не може на законних підставах це заборонити; це повністю відповідає традиції і, чесно кажучи, мало б мати перевагу над сидінням і непокритою головою. Кажу це як грек, що народився в церкві (ми, на жаль, відомі і тим, і тим).
  • − думка#2733 1 вподобань у джерелі

    Усі американці робили те саме, коли приїжджали до Америки, але це не змінює того факту, що не можна бути «воротарем» цілої віри. Іслам приймає всіх однаково, а цей поділ між «кревними» православними та конвертами зрештою зашкодить церкві.

    • − думка#2745 1 вподобань у джерелі

      На користь ісламу?!? Слухай, це проблема вже 50 років. Вона нікуди не зникне. Це не злоба. Це відсіч надто завзятим конвертам.

      • − думка#2756 1 вподобань у джерелі

        Звісно, це на користь ісламу. Коли хтось приймає іслам і стає «надто завзятим» тощо, він насправді серйозно ставиться до віри і практикує її, і громада його хвалить та заохочує. Коли так робить православний християнин і не лінується, як більшість «кревних», його називають «ларпером» або «надто завзятим».

        • − думка#2760 1 вподобань у джерелі

          Правда, конвертів в іслам мусульмани ставляться дуже добре, і я ніколи не чув, щоб білу жінку в хіджабі звинувачували в ЛАРПінгу. Втім, я думаю, що ця гидота трохи зосереджена на Америці. Я конверт (з ісламу) в Австралії, і «кревні» завжди були дуже теплими до мене та інших конвертів, яких я знаю. Можливо, нас тут просто недостатньо, щоб стати ціллю для ворожості. Ці треди завжди сумно читати.
  • − думка#2734 1 вподобань у джерелі

    «покривають голови, коли парафіяни не покривають». Якщо ти жінка, ти маєш покривати голову. Підозрюю, що рефлекторною реакцією буде назвати це якимось чином жорстоким чи ригористичним, але це просто те, що ти маєш робити.

    • − думка#2746 1 вподобань у джерелі

      О, поїхали. Тепер будеш говорити нам, що робити? Дай вгадаю. Саме тому вас, людей, іноді сильно не люблять, брате. Я НІКОЛИ не був у православній парафії, соборі чи святині, де більшість або хоча б багато жінок покривали голови. Ті, кого ви бачите, — це показові trad-дружини. Ось, я це сказав.

      • − думка#2757 1 вподобань у джерелі

        Більшість парафій з переважно левантійським складом покривають голови. Я колишній маронит, і і в моїй родинній церкві, і в соборі жінки завжди покривалися. Мої дві нинішні парафії Антіохійського патріархату теж переважно левантійські, і ми там також покриваємо голови. Прочитай 1 Кор. 11:5-6. Називати жінок, які покриваються, «показовими trad-дружинами» — це максимально «застряглий в інтернеті», промитий мозок.