Східне католицтво — доказ, що розкол має завершитися?

Дискусія · 19

Думки — це анонімні перекази справжніх коментарів з оригінальної дискусії. Однаковий колір позначає того самого учасника.

Увійти Увійдіть або зареєструйтеся, щоб долучитися до дискусії.

• − думка#2365 1 вподобань у джерелі

  Чесно кажучи, східні католики виникли набагато брутальнішими, безладнішими, часто насильницькими і примусовими шляхами, ніж їм хотілося б визнавати, а Рим був у всьому цьому скоріше підступною, втручається в усі справи клопотункою, ніж великодушним миротворцем. Але справжня відповідь на ваше запитання проста: я вірю, що Православ'я — це Церква, а римо-католицтво — ні. Це, власне, і все. Якщо це гординя, то я в хорошій компанії з кількома століттями римо-католицьких Пап, які видавали енцикліки, що стверджують рівно те саме про мене.

  • − думка#2379 1 вподобань у джерелі

    При цьому, чи ми, православні, повний безлад? Так, цілком. Ми завжди такими були. І я повністю очікую, що такими й залишимося.
• − думка#2366 1 вподобань у джерелі

  Скажу коротко, бо я сам перейшов зі східного католицтва в Православ'я. Східне католицтво на папері виглядає чудово. Там є літургія, є практики, але вони все одно мають визнавати все, чого вчить Рим. Навіть якщо філіокве немає в їхньому Символі віри, вони все одно зобов'язані в нього вірити. Причин більше, але для мене це було, по суті, римо-католицтвом з іншою літургією.

  • − думка#2380 1 вподобань у джерелі

    І правда в тому, що Папа міг би стерти всі їхні літургії та практики одним рухом пера. Все «православне», що мають східні католики, існує лише тому, що Рим нині це дозволяє.

    • − думка#2383 1 вподобань у джерелі

      Саме так. Подивіться, що зробив єпископ Ірландія, або як він поводився з уніатами наприкінці 1800-х. Він та інші, по суті, відправили величезну кількість східних католиків прямо в Православ'я тут, у США.
• − думка#2367 1 вподобань у джерелі

  Бо існують реальні, серйозні богословські переконання, які підхід східних католиків «ви не зобов'язані це промовляти, але мусите підкоритися, вірячи в це» аж ніяк не вирішує. Залишається той факт, що навіть при певній паралельності ієрархій у всьому світі є лише один справжній єпископ — Папа, а всі інші єпископи функціонують як вікарії. І є постійний дрейф до латинізації, що є природним наслідком того, що ваш єпископ чужий вашій ієрархії. Іншими словами, віра — це більше, ніж літургійна естетика, це сама віра.
• − думка#2368 1 вподобань у джерелі

  Пошукайте святого Олексія Тота, і ви зрозумієте, чому те, що східні католики/уніати мають нашу естетику, не робить їх нашою заміною 1:1 всередині папської системи. Католики лише нещодавно почали пропонувати «оливкові гілки», якщо назвою оливковою гілкою зміну вашої віри, щоб вона відповідала їхній. Східне Православ'я не може існувати в їхній системі, як я показав на прикладі св. Тота — ви залежите від того, у що вірує поточний Папа. Прочитайте, як католицтво розчавило рух конциляризму, або як вони тиснули на православних у Флоренції, коли Православ'я запропонувало оливкову гілку. Поважається не першість Папи, а верховенство. Вони не можуть це ігнорувати, але також не можуть відкинути Перший і Другий Ватиканські собори та все інше, що стало обов'язковим. Хіба це була гординя з боку Церкви — чинити опір кожній секті, що відкололася, в нашій історії?
• − думка#2369 1 вподобань у джерелі

  Я був візантійським католиком майже десятиліття, і, смішно, саме бажання залишатися в спілкуванні з Римом спонукало мене пройти курс з християнства пізньої античності, сподіваючись розвіяти свої сумніви щодо того, що означає бути православним у спілкуванні з Римом, коли Філіокве врешті стало однією з головних причин розколу. Так, були питання соборності, еклезіології, папської першості та інші проблеми, але до того, як Рим в односторонньому порядку додав Філіокве після того, як решта Символу віри була затверджена на Вселенських соборах, структура і влада Церкви справді визнавали Петрівське служіння. Але щойно друга кафедра Петра почала діяти так, як ніхто не визнавав упродовж перших кількох сотень років, важко не побачити православну позицію, що Рим покинув пентархію і порушив єдність віри власними діями. Я також можу зрозуміти погляд, що пізніші західні доктринальні розвитки потребували б значно глибшого відкату, із наближенням Заходу до Православ'я у питаннях первородного гріха та непорочного зачаття. Посеред того курсу питання, яка з двох післярозкольних церков більше схожа на ту, яку ми вивчали, привело мене до висновку, що пізніші зміни Риму та його позиція щодо Філіокве були речами, з якими я не міг погодитися. Наскільки я любив бути візантійським католиком, я зрозумів, що не можу залишатися в спілкуванні з Римом, бо відчував, що вони…
• − думка#2370 1 вподобань у джерелі

  Східні католики існують здебільшого через політичний тиск і геополітичний конфлікт проти православних з боку Папської держави. Вони увійшли в спілкування з Римом у XVI–XVIII століттях. Це був також період, який православна історія називає «Західним полоном», коли османи захопили Схід, Православ'я втратило свої семінарії і мусило посилати духовенство до римо-католицьких і протестантських семінарій. Крім того, східні католики вшановують післярозкольних православних святих, які прямо засуджують Римську Церкву, томізм і латинську схоластичну богословію. Це лише доводить, що східні католики — це богословська суперечність, породжена геополітичним і політичним підкоренням. А розкол між східними православними та римо-католиками — це суто богословське питання. Не гординя. Якби православні увійшли в спілкування з Римом, то або православним довелося б зректися своєї богословії та більшості своїх післярозкольних святих, щоб прийняти реформації Риму (Григоріанська реформа, Контрреформація, Ультрамонтанська реформа, Другий Ватиканський собор) плюс усі післярозкольні собори Риму та схоластичну богословію. Або Риму довелося б зректися всіх своїх післярозкольних соборів, святих, реформацій та богословських нововведень. Тож реалістично майже немає шансів на спілкування без того, щоб одна сторона визнала, що вона помилялася останні 1000 років, або щоб обидві сторони викинули на смітник свою вірність і повагу до своєї віри заради фальшивої єдності. Тож якщо…
• − думка#2371 1 вподобань у джерелі

  Я дуже хотів би, щоб Католицька Церква просто змінила свої вчення (що вона, схоже, цілком готова робити) до того ступеня, щоб православні були готові возз'єднатися. Знаю, безкорисний коментар.

  • − думка#2381 1 вподобань у джерелі

    Як колишній католик, я був би радий. Але чим більше я дивлюся, тим ясніше, що саме РКЦ змінилася, і нещодавні зміни мене турбують. Чесно, мені шкода багатьох традиційних католиків, яким доводиться ходити до SSPX чи східних обрядів, щоб знайти благоговіння й серйозність.
• − думка#2372 1 вподобань у джерелі

  Що ж, ви точно не обрали суперечливу тему, чи не так? 🤣. При цьому я погоджуюся з більшістю наміру вашого поста. Я був вихований латинським католиком і відвідував русинських греко-католиків 15 років, перш ніж стати православним. Ті греко-католики навчили мене, як бути східним християнином, і я завжди буду їм вдячний, і якщо я коли-небудь почую слово «уніат» на православних зборах чи в церкві, я завжди вкажу на це без страху (і, сподіваюся, з благодаттю). Безперечно, русини-православні та греко-католики — це кузени, як в еклезіальному плані, так і в реальних родинах, і в Пенсильванії та Огайо стара гіркота здебільшого згасла, дяки Богу.
• − думка#2373 1 вподобань у джерелі

  Радив би прочитати Баламандський документ, один із текстів Спільної міжнародної комісії з богословського діалогу між Католицькою Церквою та Православною Церквою. Аж ніяк не будучи інструментом єдності, саме існування Східних католицьких Церков є однією з перешкод на шляху до єдності між православними та католиками. Уявіть, що хтось проникає у ваш дім і викрадає одну з ваших дітей, але каже вам, що все гаразд, бо він дозволить дитині продовжувати робити те, що їй подобається.

  • − думка#2382 1 вподобань у джерелі

    Ні, брате, все навпаки: уявіть, що ваші діти виростають, пізнають правду і обирають пройти схожим, але іншим шляхом.
• − думка#2374 1 вподобань у джерелі

  Те, як східні католицькі Церкви існують усередині католицтва, — це не те, як виглядала єдність з Римом до 1054 року. Те, як діє, наприклад, Мелхітський патріарх, схоже на те, як працює митрополит у Православ'ї. Він все ще під Римом, але має автономну церкву. До Другого Ватиканського собору східні католики теж не були такі вільні у практикуванні своїх східних традицій. Папа досі призначає східних католицьких єпископів, їхні власні «патріархи» навіть цього не роблять, як і їхні власні синоди. Справжнє возз'єднання мало б означати, що Рим повертається до Православ'я як автокефальна церква, а всі східні католики повертаються під своїх православних відповідників. Автокефальні церкви сягають самих початків, а ідея про те, що Рим має верховну владу над будь-якою юрисдикцією, крім Рима, — це новий винахід. У Православ'ї, ще до розколу, дві церкви могли бути не в спілкуванні одна з одною, залишаючись у спілкуванні з рештою. У католицтві такого бути не може. Перервати спілкування з будь-якою церквою в спілкуванні з Римом — означає перервати спілкування з самим Римом і бути в розколі з усією Церквою. Це не апостольське, і для возз'єднання їм довелося б прийняти нашу еклезіологію та зректися своїх помилок. Твердження, що мелхіти не зобов'язані приймати післярозкольні собори Риму як догмати, — вигадане і хибне. Так, Філіокве немає в їхньому Символі віри, але вони все одно зобов'язані…
• − думка#2375 1 вподобань у джерелі

  Це не та сама віра. Римо-католики вважають, що Папа має вселенську владу та доктринальну непомильність. Східні католики це теж приймають, як би вони не виглядали, не пахли і не звучали. А якщо вони цього не приймають, але залишаються в спілкуванні з Церквою Рима, яка саме це і вчить, то вони просто перебувають у спілкуванні з неправдою.
• − думка#2376 1 вподобань у джерелі

  Ми не можемо приймати їхні таїнства, якщо ви маєте на увазі Євхаристію. Я кілька разів бував на всеношних в українській візантійсько-католицькій парафії, але і мій священник, і колишній монах сказали мені, що православним НЕ дозволяється причащатися, навіть якщо Євхаристія дійсна. Та парафія також тримає портрет непомильного Єпископа Рима у притворі, і його ім'я згадується в Літургії. Якщо це справді та сама віра, чому ті парафіяни просто не ходять у неділю до канонічної української парафії прямо через дорогу? Дві українські церкви на одному кварталі? Так, розкол мав би завершитися, але спочатку портрет доведеться зняти.
• − думка#2377 1 вподобань у джерелі

  У мене немає сильної думки в будь-який бік, але претензія Папи на першість — одна з каменів спотикання. Крім того, православні церкви самоврядні; навіть Константинополь не має влади над тим, як керується кожна окрема церква. І це лише адміністративний бік. Ми можемо бути окремими, але разом, як зараз. Моя власна македонська церква має дуже дружні стосунки з Римом, і вони щороку відвідують Ватикан на день святого Кирила.
• − думка#2378 1 вподобань у джерелі

  Чому зупинятися на східних католиках? Про східних стародавніх (дохалкідонських) і коптів можна сказати майже те саме. І де та оливкова гілка, якої нібито бракує? Коли вони казали, що відмовляться від своїх претензій щодо папської першості, Першого/Другого Ватиканського соборів тощо? Східні католики зберігають зовнішні атрибути, але несуть і цей тягар теж.