Оглашенний шукає поради щодо дівчини-атеїстки та шлюбу

Дискусія · 51

Думки — це анонімні перекази справжніх коментарів з оригінальної дискусії. Однаковий колір позначає того самого учасника.

Увійти Увійдіть або зареєструйтеся, щоб долучитися до дискусії.

• − думка#2907 64 вподобань у джерелі

  Я це скажу, і ти не будеш слухати, але ось воно: не впрягайся в нерівне ярмо. Будуть сварки, біль, тертя й розчарування, і зрештою, щоб зберегти мир, тебе стягнуть з твого шляху й відведуть від Ісуса. Вона не зацікавлена в шлюбі, зосередженому на Христі. Їй навіть не цікаво. Продовжуй молитися, якщо хочеш, але, думаю, тобі треба прийняти, що вона може бути не тією жінкою, яку Бог приготував для тебе.

  • − думка#2925 28 вподобань у джерелі

    Цей хлопець має рацію. Молись, подивись, чи вона сама про це заговорить, і якщо ні — тікай. Немає нічого жалюгіднішого, ніж мусити пояснювати своїм дітям, чому мама не хоче щотижня йти з тобою на літургію, і так далі.
  • − думка#2926 12 вподобань у джерелі

    І бачиш, я знаю, що це правда, але я відчайдушно не хочу робити те, що, як знаю, мушу, бо вона — перша дівчина, яка справді любить мене таким, який я є, і приймає всі мої дивні заскоки. Я не найтовариськіша людина на землі, тож знайти когось справді важко, і я дуже люблю цю дівчину.

    • − думка#2938 15 вподобань у джерелі

      По цей бік неба життя повне дуже важких виборів. Чи вона поважає хоч якусь частину віри?
    • − думка#2939 1 вподобань у джерелі

      Стосунки й любов — це дари від Бога, і ніхто з нас не може знати, чи буде благословенний так у майбутньому. Поки ми не у вірі, вони можуть служити багатьом цілям. Я дуже розумію тебе і сподіваюся, що ти зрозумієш, куди Бог тебе веде. Я б радо просто сказав: будь терплячим і молись про це, але реальність така: якщо ти й далі з'єднуватимеш себе з нею поза Божим завітом, зрештою Бог, імовірно, відійде від тебе. Жінки багато разів у житті ведуть нас до спокуси..
    • − думка#2940 1 вподобань у джерелі

      Чоловіче, якщо в тебе є хоч якийсь шанс навернути її, зроби це своїми вчинками. Зі святістю люди не можуть сперечатися.
  • − думка#2927

    А як щодо його дівчини? Як би почувалася вона, якби хлопець, якого вона так сильно любить, який залишався біля неї, коли він не мав нічого, просто кинув її, бо вона не «православна»? Будь обережним, що говориш або робиш жінці, бо ти можеш легко сказати це слово. Але пам'ять про чоловіка, який залишив її через те, що вона не «православна», залишить їй шрам назавжди, і рана залишиться. Замість того щоб привести її до Бога, цей хлопець може насправді зруйнувати її шанс колись прийти до віри. Просто життєвий досвід. Ти можеш думати, що робиш для когось найкраще, а це не так. Найкраще, що він може зробити, — не розбивати їй серце і дати їй самій усвідомити, що вони не будуть сумісні в шлюбі, щоб саме вона ініціювала розрив і могла рухатися далі з миром. Дякую.
• − думка#2908 22 вподобань у джерелі

  Ти ще навіть не оглашений. Будь терплячим до неї, але також до себе. Просто зосередься на тому, щоб бути добрим християнином, і нехай твоє переображення говорить саме за себе. Ми всі колись були введені в оману, тож стався до неї з такою ж гідністю й співчуттям, яких ти хотів би для себе на ранішому етапі свого шляху. Просити когось прийняти цілий новий світогляд після кількох розмов — несправедливо, хоч би яким укоріненим в істині він був. Іди повільно. Можливо, познайом її з кількома православними друзями або покажи їй якусь музику. Не силуй нічого. Довірся Богові та Його Промислу. Усе стане на свої місця з часом.
• − думка#2909 20 вподобань у джерелі

  Те, що я збираюся сказати, насправді зовсім не корисне, тож проігноруй, якщо хочеш. Мене просто цілком спантеличує, що є так багато людей, які водночас: >дуже добра душа, яка сильно дбає про світ та інших людей. І при цьому вірять: >наука спростовує релігію, а релігія — це гноблення, лише механізм пристосування. Ці два світогляди зовсім не поєднуються. Якщо релігія — лише механізм пристосування, а наука її спростовує, тоді люди — просто біологічні машини без жодної внутрішньої цінності, і немає жодної причини дбати про людське життя взагалі. Немає причини бути добрим чи турботливим. Немає причини бути жорстоким чи злісним так само. Є всі причини бути холодним, розважливим, байдужим. Якщо ми не що інше, як машини з плоті, то можна поводитися як машини. Найбільша причина, чому я відкидаю атеїзм, саме в тому, що він веде до темної порожнечі безглуздого нігілізму. Любов — ілюзія, життя не має значення, таке інше. Я не можу це прийняти, тому відкидаю атеїзм. Тоді я постійно натрапляю на веселих, приязних атеїстів, які цілком ігнорують, що всесвіт (за їхньою філософією) — безглузда смертельна пастка болю й відчаю, і я не знаю, що з цим робити. Це не має сенсу. Ці люди часто навіть романтичні й закохуються, вірячи, що «любов» — це лише хімічна реакція в мозку, призначена змусити тебе розмножуватися. Як можна любити, вірячи, що любов — це…

  • − думка#2928 14 вподобань у джерелі

    Дуже добре сформульовано. Перш ніж стати православним, я був антинаталістом, вихованим в атеїстичній сім'ї. Насправді «ефілістом». Я вірив, що було б краще, якби тваринне життя взагалі ніколи не існувало, бо ми живемо на безглуздій космічній скелі, повній болю. Я вірив, що всіх немовлят треба абортувати, чим більше, тим краще, щоб їм не довелося страждати в безглуздому існуванні як дронам: школа -> коледж -> робота -> споживання продукту -> пенсія -> смерть. Я пробував усі світські терапії та СІЗЗС. Цей спосіб мислення довів мене до героїну й бензодіазепінів, темною дорогою майже до бездомності, крадіжок у сім'ї та друзів, щоб фінансувати наркотики. Потім я знайшов Христа і зрозумів, що життя — це більше, ніж відрізок свідомості з нульовим сенсом. Я перестав перейматися «життєвими віхами», які нав'язує сучасний світ, і зрозумів, що небажання випадкових зв'язків і побачень не робить мене «незайманим невдахою» (колеги називали мене так стільки разів, що я повірив). Я почав бути добрим до інших, бо зрозумів, що вони мають значення. Мої стосунки зцілилися, і я очищаюся від героїну. Який я радий, що більше не живу в тому світі, чоловіче.
  • − думка#2929 8 вподобань у джерелі

    Вона, ймовірно, також за аборти, але якось усе ще «дуже добра душа, яка сильно дбає про світ та інших людей».

    • − думка#2941 2 вподобань у джерелі

      Дуже добрі люди можуть мати дуже шокуючі сліпі плями, бути жорстокими до когось, бо не визнають власну позицію жорстокістю. Ось чому ми не можемо просто довіряти своїм інстинктам, почуттям чи інтуїції. Хтось може щиро *хотіти* бути добрим і люблячим, але вбити немовля.
  • − думка#2930 6 вподобань у джерелі

    Як колишній абсурдист, ти влучно кажеш. З екзистенційного погляду я був цілком занімілий. Щодо смерті, життя, людей. Я обрав стоїцизм як практичну філософію, кажучи собі, що я сам створюю сенс свого світу, хоч у моїх очах не було абсолютного сенсу. Стоїцизм дав мені довільний набір правил, які я вибрав для себе, як спосіб добре почуватися і жити своїм життям. Я насправді обурювався на людей і вважав, що кожен, хто шукає сенс життя, слабкий і боягузливий. Я досі не знаю, як Бог витягнув мене з тієї безодні, це не інакше як чудо. Йому слава на всі віки!
  • − думка#2931 1 вподобань у джерелі

    Справжня відповідь така: вона етнічно християнка / вона все ще має частину Божої благодаті, але коли настане момент, коли вона запитає, чому дотримується власних цінностей, вона прибіжить назад до Бога. Це з Божої благодаті й любові Він дозволяє їй поводитися як атеїстці, або «бути атеїсткою». Вона не атеїстка, ха-ха.
  • − думка#2932

    Добре сформульовано. Але найгірше: вона може насправді бути «дуже доброю душею, яка сильно дбає про світ та інших людей»... але якщо вона не має відчуття священного чи абсолютів у своєму житті, що як вона вирішить змінитися завтра? Вона (або суспільство навколо неї) по суті є своїм власним богом. Ймовірність дуже, дуже висока, що вона підтримує світські сучасні речі, як-от аборти, гендерні ідеології тощо. З інших коментарів видно, що автор — досить потребуючий хлопець, який, імовірно, знає все це, але ігнорує, щоб тільки не втратити її. Не засуджую, я сам був таким... Слава Богу, Він тоді не помістив жінку в моє життя, щоб зробити шлях ще важчим.
  • − думка#2933

    Я атеїст, тож дозволь спробувати пояснити. Я не дбаю про людей через якусь об'єктивну цінність. Немає об'єктивного сенсу чи цінності ні в кому. Це не означає, що ти перетворюєшся на якогось придурка. Люди від природи мають емпатію й співчуття. Ми можемо створювати власний сенс, оскільки ми єдині істоти, здатні створювати сенс. Якщо тобі потрібна релігія, щоб виправдати те, що ти добра людина, тоді ти нею не є. Ну то й що, якщо любов — це лише хімія і за нею немає Бога? Це не робить її менш важливою для нас, і саме це насправді має значення. Ми просто граємо тими картами, які нам роздали. Через мільярд років усе це не матиме значення, але ну то й що? Я не ігнорую, що всесвіт безглуздий, я просто навчився з цим жити. Істина для мене важливіша за сенс.

    • − думка#2942 5 вподобань у джерелі

      >Якщо тобі потрібна релігія, щоб виправдати те, що ти добра людина, тоді ти не добра людина. Хто це сказав? Ти? Ти навіть не визначив, що таке «добре», і в цьому вся річ: тобі *не* потрібна релігія, щоб визначити «добре» або виправдати те, що ти «добра людина», бо будь-хто може просто довільно визначити «добре» і потім підлаштувати себе під це. Ти буквально сам сказав, що люди «можуть створювати власний сенс». Ти також сказав, що «немає об'єктивного сенсу чи цінності» ні в кому. То як ти можеш послідовно говорити про «істину», коли прямо відкидаєш об'єктивний сенс і цінність?

      • − думка#2947 1 вподобань у джерелі

        Так, бо це моя думка. Це не означає, що я обов'язково правий. Ти не розумієш моєї думки. Я мав на увазі, що якщо тобі потрібна релігія, щоб утримати себе від «поганих» речей (що вважається поганим, очевидно, різниться між культурами й віруваннями, але скажімо, це те, що ти вважаєш «поганим»), тоді ти не «добра» людина за твоїми власними стандартами. Ти просто поводишся згідно з правилами, які сам собі приписав. Я не стверджую, що хтось тут був би поганою людиною без релігії, не в цьому річ. Річ у тому, що віра в об'єктивну мораль чи сенс не є необхідною, щоб бути «доброю» людиною. Ми всі маємо самі вирішувати, що вважаємо моральним і правильним. Це не означає, що воно насправді таке. Істина може існувати без об'єктивної цінності. Істина — це об'єктивний факт поза нашими думками й віруваннями. «Слони мають хоботи» — це факт, це істина, наскільки ми знаємо. Чи ми колись досягнемо або повністю зрозуміємо істину? Можливо, ні, але не в цьому річ. Річ у тому, що істина не прив'язана до сенсу.

        • − думка#2952 2 вподобань у джерелі

          Я не буду розбирати все, що ти сказав (я впізнаю багато моделей мислення, які колись поділяв сам, і знаю, що ніщо зі сказаного кимось не змінило б моєї думки тоді). Скажу лише це: «правила», яких ми намагаємося дотримуватися, — це кроки, які Бог уклав для нашої користі. Вони абсолютні, реальні й незмінні. Ми дотримуємося їх із глибокої любові до Нього. Не зі страху.

          • − думка#2956 1 вподобань у джерелі

            Це правда для більшості християн. Моя думка була лише показати, що ЯКЩО ти відмовився б від усього, що вважаєш моральним, якби релігії не існувало, тоді ти насправді не добра людина за твоїми власними стандартами. Не те, що християни не люблять Бога. Інакше кажучи: ти любиш Бога через те, за що Він стоїть, чи любиш те, за що Він стоїть, тому що Він Бог? Я підозрюю (і сподіваюся), що для більшості християн, і релігійних людей загалом, це перше.
        • − думка#2953 2 вподобань у джерелі

          >Моя туга була в тому, що якщо тобі потрібна релігія, щоб не робити «поганих» речей, то ти не «добра» людина. Цей аргумент працює лише тоді, коли всі припускають, що таке «добро», і вірять в об'єктивне, трансцендентне розуміння «добра», незалежне від будь-якої системи вірувань. Але, здається, це не те, у що вірите ви. Якщо людина сповідує якусь релігію, цілком логічно припустити, що вона вже прийняла саме розуміння «добра» і «зла», властиве цій релігії. В ідеалі те, що вона вважає добром і злом, і є тим, що так вважає релігія. У такому разі не можна говорити про «необхідність релігії, щоб не робити поганих речей», бо без релігії все її розуміння добра і зла було б іншим, і її не можна було б засуджувати так, як засуджуєте ви. А якщо людина дотримується релігії, то тому, що вона цінує її дещо більше, ніж просто «щоб не робити поганих речей», адже вона вже прийняла її визначення. Навіть якщо якимось чином людина дотримується релігійних приписів лише з потреби, то ця етична система цілком може бути такою, де цього достатньо, щоб вважатися «добрим». >Я не стверджую, що хтось тут був би поганою людиною без релігії. Це теж не моя теза. Моя теза в тому, що ваш первісний аргумент виходить з об'єктивного визначення «добра» і «зла», яке виключається вашим же заявленим світоглядом (і самою реальністю). Навіть християнство не витрачає стільки…

          • − думка#2957 1 вподобань у джерелі

            Ні, він працює не лише з об'єктивною, трансцендентною системою вірувань. Він працює із загальним, поділюваним розумінням того, що є «добром», яке часто ще й підкріплене законом. Приклад: «вбивство є аморальним». Більшість людей, релігійних чи ні, з цим погоджується, і зазвичай це підкріплено законом. Де ви мене неправильно зрозуміли: коли я сказав «якщо тобі потрібна релігія, щоб бути доброю людиною, то ти не добра людина», я не говорив про об'єктивне «добро». Я говорив про свою думку щодо того, що є «добром», яку поділяє багато людей. «Добро» і «зло» не обов'язково об'єктивні, але це не означає, що моралі нема місця. Це лише означає, що вона суб'єктивна. Більшість людей вважає, що хліб смачний. Це не об'єктивно, але це не робить думку недійсною, а широка поширеність надає їй ваги для нас. Для всесвіту це може не мати значення, але для нас має. Те, що ви сказали про Бога, внутрішньо послідовне, але оскільки я не вірю в Бога, це до мене не застосовно. Невіра в об'єктивну мораль ускладнює речі, але не робить їх недійсними. Інша людина спочатку сказала, що їй «загадково», як атеїст може бути добрим, піклуватися про світ та інших людей без релігії. Моя теза в тому, що можна визнавати відсутність об'єктивної моралі і все одно діяти морально за власними стандартами. Вона також сказала, що атеїзм «веде до темної безодні безглуздого нігілізму», але це не так. Ви…
    • − думка#2943 3 вподобань у джерелі

      >Якщо тобі потрібна релігія, щоб виправдати те, що ти добра людина, то ти не добра людина. А чим тоді добра людина мала б виправдовувати свою доброту? >Мені не байдуже до людей через якусь об'єктивну цінність. Об'єктивного сенсу чи цінності ні в кого немає. Це не означає, що ти станеш покидьком чи щось таке. Люди від природи мають емпатію та співчуття. Якщо чиясь добра поведінка походить суто з емпатії та співчуття, які їм дісталися, то хіба не можемо ми сказати, що вони теж насправді не добрі люди? Вони добрі лише тому, що це легко. А якщо хвороба чи травма позбавлять цієї емпатії? Вони ризикують стати озлобленими й байдужими, бо це буде тепер природний, легкий шлях. І якщо вони вірять, що турбота про інших не має притаманного їй сенсу чи цінності, у них немає причин бути добрими, щойно доброта стане складнішою за егоїзм. Тож чи можемо ми справді назвати їх добрими людьми? Вони лише поки що поводять себе як добрі, суто з нагоди. Релігійна ж людина, навпаки, спонукувана добре ставитися до інших незалежно від своїх почуттів, бо вона відповідає перед вищим стандартом, ніж її природні нахили. >Істина для мене важливіша за сенс. Істина без сенсу була б оксюмороном; одне залежить від одного.

      • − думка#2948 1 вподобань у джерелі

        Але ось у чім річ: атеїст не обов'язково зробить егоїстичний вибір, коли це легше. Ви виходите з цього припущення, хоча воно не обов'язково істинне. Не хочу узагальнювати, але атеїсту не потрібен притаманний сенс, щоб комусь не бути байдужим. Не кажу, що озлоблених, байдужих атеїстів немає — є. Але атеїст, який добрий, зазвичай робить це не заради практичної вигоди. Атеїсту не потрібен зовнішній поштовх, щоб поводитися морально. І навпаки, релігійна людина цілком може теж стати байдужою й озлобленою. У питанні істини залишимося кожен при своєму. Я не думаю, що істина і сенс залежать одне від одного, але зрештою ця суперечка зводиться до того, сповідуєш ти релігію чи ні, а вірити можна в що завгодно.

        • − думка#2954 1 вподобань у джерелі

          Це правда, до певної міри. Оскільки все людство було створене за Образом Бога, який є досконалою мораллю, нам не *потрібно* вірити в Нього, щоб розуміти цю мораль. Ми були створені так, щоб (запозичуючи вашу досить іронічну форму) природно знати, десь глибше за наші кістки, що одні речі правильні, а інші — ні. Крапка. Наявність цієї об'єктивної моралі, на яку ви самі вказали, є одним із найсильніших інтелектуальних аргументів на користь існування Бога. Саме раб гордості «інтелектуально» чинить опір реальності Бога, бо тоді йому довелося б відповідати перед Ним, а не перед самим собою.
    • − думка#2944 1 вподобань у джерелі

      Звісно, я не добра людина! Це основоположне вірування християнства, що ми всі грішники, а отже, погані люди. Не розумію, чому атеїсти вважають, що «ти не добра людина» — це якийсь козир. Ми й так знаємо, що ми не добрі люди. Але ось у чім річ… атеїзм ТАКОЖ подразуміває, що ми не добрі люди, бо «добра людина» — це беззмістовний термін, який можна визначати як завгодно. Християнство каже, що об'єктивне добро існує, але ми йому не відповідаємо, тож я не добра людина. Атеїзм каже, що об'єктивного добра не існує, тож «добра людина» — беззмістовне поняття, тож я ВСЕ ОДНО не добра людина. Деякі релігії можуть визначати нас як добрих людей, але я в них не вірю. Тепер ще один важливий момент: >Люди від природи мають емпатію та співчуття. …до своїх друзів і родини. Не до випадкових чужинців, і тим більше не до своїх ворогів. Якби я не був християнином, я все одно любив би свою родину й друзів так само. Звісно, так. Але навіть зараз, як християнин, я борюся з сильними почуттями ненависті до людей, яких вважаю своїми ворогами. Я намагаюся це придушувати, навіть не потурати думці про ненависть до когось, і здебільшого мені це непогано вдається. Якби я не був християнином, я б повністю відмовився від цієї внутрішньої боротьби. Якщо Бога немає, то філософія Чингісхана правильна: люби своїх друзів, підтримуй союзників, убивай ворогів без жалю.

      • − думка#2949 1 вподобань у джерелі

        Я не атеїстка, Православ'я є основою того, як я живу і розумію світ. Я дуже-дуже намагаюся не розірвати всіх зв'язків із християнством, бо коли я зазнавала глибокого насильства у шлюбі, мені казали не довіряти власному розумінню чи любові чоловіка, а молитися, залишатися вірною, і Бог змінить його серце. Я залишилася, і насильство зруйнувало моє психічне та фізичне здоров'я. Потім чоловік покинув мене, я стала бездомною, я втратила дітей, і кожен-преден християнин відвернувся від мене. За останній рік я кілька разів була на примусовому утриманні через суїцидальні наміри і буквально ридала, лежачи обличчям долу перед іконостасом, благаючи про настанову. Відьма та агностична юдейка — єдині люди, які за понад рік сіли зі мною в моєму болю. Православ'я вчить, що ми народжуємося цілими й непорочними, але щойно ви починаєте диспут з атеїстом, ви починаєте звучати як кальвініст, що проповідує тотальну зіпсованість. Одні люди кращі за інших, і більшість найгірших людей, яких я знала, — християни. Більшість атеїстів/агностиків, яких я знаю, — глибоко добрі та принципові люди.
• − думка#2910 8 вподобань у джерелі

  Скажу це максимально з повагою, бо бачу, що ви щиро любите свою дівчину і що ваша віра багато для вас значить. Але жорстока реальність у тому, що, навіть якщо ваші наміри виходять із любові, ви намагаєтеся нав'язати свої вірування й очікування людині, яка їх не поділяє. І з повагою скажу: не думаю, що це відображає любов, терпіння та повагу, до яких нас закликає Христос. Ви цілком можете хотіти шлюбу, центрованого на Христі, і маєте повне право зробити вінчання в Православній Церкві неминучою умовою для себе. Але вона має право на власні вірування, так само як ви на свої. Повага до вашої віри не означає, що вона мусить її прийняти, а любов до неї не означає, що ви мусите переконувати її, що вона помиляється, доки вона не погодиться. Я закликаю вас поміркувати, чого насправді вчить нас тут Христос. Ми покликані любити інших, поважати їхній вибір і визнавати, що віру не можна нав'язати силою. Ісус нікого не примушував слідувати за Ним. Він запрошував, навчав і залишав їм вибір. Писання навіть каже Його послідовникам іти далі, коли їхня звістка не приймається. Тож якщо вона неодноразово казала, що не вірить, продовження диспутів з нею чи тиску, щоб вона дивилася на речі вашими очима, може лише віддалити її. Ви можете ділитися своєю вірою, не змушуючи її почуватися так, ніби вона мусить змінитися, щоб бути гідною вашої любові. Ви сказали, що боїтеся її втратити і що думка про її духовну…

  • − думка#2934 1 вподобань у джерелі

    Біблія попереджає про невірних недарма. По-перше, вона може відвести його від віри, якщо він не приведе її до неї, а по-друге, як можна одружитися з людиною і прожити з нею все життя, знаючи, що найімовірніше ви більше ніколи не зустрінетеся після смерті? Що вона, найімовірніше, попаді в пекло. Це те саме, що одружитися з людиною іншої віри.

    • − думка#2945 3 вподобань у джерелі

      Розумію обидва занепокоєння, але варто врахувати кілька речей. По-перше, так, стосунки з людиною, яка не поділяє вашу віру, мають свої виклики, і вірування можуть впливати на партнера. Але цей вплив діє в обидва боки. Можливість, що вона може відвести його від Бога, не означає, що вона це зробить, і не означає, що до стосунків треба ставитися так, ніби вона є загрозою для його віри. Якщо його віра міцна і важлива для нього, він може продовжувати практикувати, поважаючи її вірування. Зрештою, він відповідає за власний вибір і стосунки з Богом, так само як вона — за свої. По-друге, я розумію, що думка про вічну розлуку з коханою людиною справді страшна, якщо ви вірите, що це можливо. Я не відкидаю цей страх і не кажу, що він має ігнорувати свої переконання щодо спасіння. Але ніхто з нас не може напевно знати чиєсь вічне призначення. Він може сподіватися й молитися, щоб вона прийшла до його віри, не припускаючи, що вона приречена на пекло лише тому, що зараз не вірить. Якщо поділитися православною вірою є суттєвим для шлюбу, якого він хоче, він має повне право визнати, що вони можуть бути несумісні. Моя теза просто в тому, що є різниця між вирішити, що стосунки не відповідають вашій вірі, і тиснути на кохану людину, щоб вона змінила свої переконання зі страху. Він може ставитися серйозно до своєї віри, шлюбу і спасіння, не ставлячись до неї як до людини, яку він…

      • − думка#2950

        Вища відповідь справді хороша й добре аргументована, і я хочу її доповнити. Автор посту формально ще не православний, лише майбутній оглашений, усе ще шукач. Багато людей приходять до Церкви, сповнені ревності, але ніколи не завершують катехизис і тому ніколи не стають членами. Дехто в кінці виявляється неготовий до прийняття. З того, що я бачив, новонавернені, які прийшли самі (а не тому, що одружилися з православним від народження), зазвичай відходять протягом 2-5 років; після 10 від них рідко лишається слід. Я спостерігаю цю модель майже 40 років. Авторе, ваші вимоги й погрози, що вона мусить навернутися, неповажні до неї. Гадаю, ви християнин. Як би ви почувалися, якби вона наполягала, щоб ви відмовилися від своїх переконань, або щоб ви не наверталися? Чи хочете ви, щоб вона навернулася лише на словах? Її відмова каже мені, що вона не лицемірка. Частину того, чому ви маєте навчитися як оглашений, полягає в тому, що православні не тиснуть на інших, щоб ті навернулися, це лише змушує їх закритися й затвердити у своїй позиції. Ми кажемо «прийдіть і побачте». Насправді чинить подружжя в змішаному шлюбі справжня зміна в партнерові, особливо в тому, як він ставиться до людей. Зараз ви могли б повінчатися цивільно. Якщо ви навернетеся, а вона згодом змінить серце, вінчання можна буде здійснити в Церкві.
• − думка#2911 8 вподобань у джерелі

  1-ше послання до Коринтян 7:12 Решті ж я кажу (я, а не Господь): якщо який брат має дружину-невірну, і вона згодна жити з ним, нехай не покидає її. І якщо яка жінка має чоловіка-невірного, і він згоден жити з нею, нехай не покидає його. Бо чоловік невірний освячений через дружину свою, і дружина невірна освячена через чоловіка свого. Інакше діти ваші були б нечисті, а тепер вони святі.

  • − думка#2935 5 вподобань у джерелі

    Вона не його дружина, тож цей уривок тут не пасує. Якби пасував, то поняття «нерівне ярмо» взагалі не існувало б
• − думка#2912 6 вподобань у джерелі

  Справжня проблема — це діти. У якій вірі вони зростатимуть? Це важко, але це може бути сатана в маскуванні, що намагається відвернути вашу майбутню родину від Бога. Моліться про це.

  • − думка#2936 3 вподобань у джерелі

    Це важко, але може спрацювати… Я сама одружена з атеїстом. Наші діти знають, що одні люди вірять у Бога, а інші — ні. Вони самі просять піти зі мною до Церкви, а чоловік не проти того, щоб я навчала їх віри.

    • − думка#2946 3 вподобань у джерелі

      Радий, що ваш чоловік принаймні настільки відкритий! Багато атеїстів чи невірних прямо вважають, що навчати догматам (Ісус є Бог, Біблія — Слово Боже тощо) неправильно, і не хочуть, щоб їхніх дітей ~~промивали мізки~~ (індоктринувати — краще слово). Тому Павло попереджає проти нерівного ярма, особливо коли є діти, це може створити стільки стресу й напруги для всіх, іноді навіть відвертаючи когось від віри. Я християнинка, яка стала нею майже три роки тому, 12 років у шлюбі з невіруючим, і, чесно кажучи, я рада, що в нас ще немає дітей, бо ми мали більше стресових розмов і сварок про віру, ніж я можу порахувати, і це жахливо.

      • − думка#2951 1 вподобань у джерелі

        Шкодую, що в вашому шлюбі так важко. Знаю, що мій міг закінчитися так само погано, особливо з дітьми. Я дякую Богу за мого чоловіка, що його серце ніколи не було таким жорстоким (і постійно молюся, щоб Бог пом'якшував його, як пом'якшив моє). Можна запитати, ви з чоловіком говорите про віру? Чи виявляє він інтерес, чи це радше ви хочете йому пояснити? Я дуже-дуже уникаю цього, хоча це відчувається як подвійне життя (сімейне життя йде майже як завжди, але моє внутрішнє життя, мій увесь світогляд, усе змінилося).

        • − думка#2955 2 вподобань у джерелі

          Вітаю, дякую вам велике, і я щиро рада, що ви з чоловіком змогли зберегти шлюб попри духовні відмінності, заради вас самих і ваших дітей. Нехай так триває й надалі! Так, ми з чоловіком часто говоримо про віру, і останні 8+ місяців здебільшого завдяки його власному інтересу. Раніше я піднімала цю тему, і вона швидко перетворювалася на сварку. З часом я зрозуміла, що краще не тиснути на нього, це зазвичай дає зворотний ефект. Він же протягом останнього року зростав духовно: він вірить у Бога, але радше деїстично. Він визнає, що Ісус був історичною особою, погоджується, що Ісус є мостом між людством і Богом, і бачить цінність у значній частині Євангелій та інших Писань. Але для нього ставитися до Біблії серйозніше за це — наприклад, вірити, що Ісус справді воскрес або творив чудеса (він не вірить у надприродне), чи що прикрашені історії Старого Завіту відбувалися насправді — це вже занадто, втрачати ліс за деревами (він бачить їх як історії з повчаннями, а не реальні оповіді), і бути оманою. Він вважає, що Біблія помилкова й повна помилок та суперечностей, написана помильними людьми, які помиляються. Він також дуже тяжко примирює доброту Бога (Бог є любов) з багатьма діями Бога в Старому Завіті, тим більше що це відчувається особисто — його власний батько був фізично жорстоким. Тож він відкидає кожен уривок Старого Завіту, де Бог зображується мстивим, ревнивим,…
• − думка#2913 6 вподобань у джерелі

  Вислухайте мене, брате. Ти кажеш, що вона добра душа, і, можливо, зараз це так. Але люди ніколи не залишаються однаковими. Вони старіють, як вино, або як молоко. З часом та добра душа або працює над своїми вадами і з віком стає кращою, або гниє, поки не перестає бути доброю — лише перекручена пародія на доброту. Без Христа в неї немає справжнього маяка, немає прикладу, якого слідувати, лише смертні, що обожнюють самих себе і які, найімовірніше, зведуть її з путі. Що довше ви будете з нею, то більш імовірно, що почуєте, як вона пропонує зробити аборт, бо час не той, або щоб ви перестали «витрачати час» на Церкву, або зняли зі стін ті «страшнуваті» ікони, або познайомили дітей з такими речами, як гомосексуальність чи статева ідентичність, або принаймні заборонили вам навчати їх віри Христової. Рано чи пізно, якщо вона повністю не зміниться, у вас будуть непримиренні розбіжності. Що ви можете зробити, це молитися Господу, щоб Він відкрив їй очі, але самі не будьте нав'язливими. Тримайтеся просто: наполягайте, що Бог, у якого ви вірите, має лише два правила — любити того Бога всім своїм єством і любити ближнього, як себе, — і що кожна заповідь логічно випливає з цих двох, застосованих до людської природи. Ніколи не вчіть її, що щось погане чи добре, лише тому, що так сказав Бог, використовуйте лише світські аргументи (твердження, що наука спростувала Бога, легко розвіяти простою логікою), і моліться, щоб Бог поклав віру в її серце. Колись я вірив…

  • − думка#2937 2 вподобань у джерелі

    Послухайте цього чоловіка вище. Люди абсолютно змінюються протягом життя. Дехто на краще, багато — на гірше. Шукайте ж Царства Божого, і це все додастся вам. Прагніть бути з людьми, яких ви вважаєте кращими за себе. Звести з путі себе дуже легко. Мені 60, і я все життя ганявся за любов'ю, без успіху, аж до недавнього часу. Мені слід було б провести цей час, шукаючи Бога, і хто знає, які благословення Він дав би мені.
• − думка#2914 4 вподобань у джерелі

  Не можна нав'язувати їй віру, так це не працює... Ти лише дратуєш її і відштовхуєш... Хоча вона взагалі проти хрещення? Редагування: Я одружений з атеїсткою. Так, у нас є діти. Ми обоє були атеїстами, коли одружувалися, але охрещені в православ'ї ще немовлятами.
• − думка#2915 4 вподобань у джерелі

  Ти вже отримав багато хороших відповідей. Коротко: наука не спростувала релігію і ніколи не спростує. Як я це бачу: Бог створив Всесвіт, а вчені намагаються зрозуміти, як саме Бог це зробив. Мені здається, це навіть красиво — вони не мусять бути проти один одного.
• − думка#2916 4 вподобань у джерелі

  Скажу як є — жодна жінка насправді так глибоко не вірить, що «наука спростовує релігію». Це зазвичай бойовика-атеїста річ, тож насправді ти маєш справу з кутом «гноблення» і «копінгу». Чоловіки мають бути повністю зламані власним приголомшливим невіглаством і егоїзмом, перш ніж зможуть по-справжньому прийняти Христа як Богочоловіка. Для жінок це зазвичай соціальне: ти фактично просиш її обміняти коло подруг і звичне комфортне середовище на чужу групу, яка їй зовсім не цікава. Чоловік може навернутися до ☦️ і кинути все своє попереднє життя та церкву, щоб щотижня відвідувати літургію російською мовою, просто тому що це істина. Жінки в тисячу разів більш соціальні за нас, тож це і є головним каменем спотикання. **Тож єдиний справжній спосіб відкрити її серце:** #1 Очевидно, бути ***свідком віри*** власним життям #2 Очевидно, молитися, щоб ***її серце пом'якшилося*** #3 Запрошувати її до церкви і ***дати жінкам з церкви поговорити*** з нею, щоб розвіяти відчуття «мізогінічної релігії» #4 ***Негайно припинити сперечатися і щось доводити*** — це працює лише на чоловіків, бо ми більш вперті, жінки зазвичай на це не реагують #5 Попросити її допомогти тобі ***створити домашній іконочний куточок*** — почни з пошуку ікони Богородиці #6 Говорити лише про ***позитивні риси людей, яких ви обоє знаєте*** — без пліток, хіба що ти захоплюєшся якоюсь доброю якістю, і ***припускай найкраще*** «Можливо, вони проходять через…
• − думка#2917 3 вподобань у джерелі

  Я атеїст і ніколи навіть не був на цьому сабреддіті, але нічого не нав'язуй. Ти просто зруйнуєш стосунки. Навчися з повагою з цим миритися або прийми, що це не спрацює. Вона звучить як хороша людина — не дозволяй людям тут змінити твою думку про це. Релігійні погляди на атеїзм часто дуже перекошені (я ніколи не був православним, але був релігійним, і я побував по обидва боки барикад, тож можу говорити з досвіду). Не можна змусити людину змінити релігію.
• − думка#2918 2 вподобань у джерелі

  Ти можеш запропонувати їй почитати про теорію свідомості Orch OR Пенроуза і Гамероффа та проєкт «Вавилонська вежа» Старостіна (та ін.), але, як сказали інші — я не думаю, що можна справді змінити чиєсь ставлення до віри і Бога. Існують наукові теорії, які певною мірою підтримують існування Бога, але вони здебільшого зміцнюють віру людей, які вже вірять. Хай Бог тебе благословить
• − думка#2919 1 вподобань у джерелі

  Розумію тебе, брате. Я пройшов через те саме з колишньою дружиною після 13 років шлюбу. Я пробував усе: водив родину до церкви щотижня, влаштовував зустрічі з пастирем, навіть купив їй Біблію NLT. Натомість отримував лише виправдання, чому вона не вірить, і вона була настільки твердою у своєму рішенні, що це перетворилося на боротьбу волі. У нас були різні принципи і цінності (вона ще й зраджувала), і зрештою я здався. Я зрозумів, що не можна змінити переконання людей, і пообіцяв собі одружитися лише з християнкою, що я й зробив, і моє життя повністю змінилося. Найкращий шлюб у світі. Дуже раджу, щоб вона прочитала «Справа за Христа» Лі Стробела. Хай Бог благословить, буду молитися за тебе.
• − думка#2920 1 вподобань у джерелі

  Моя дружина — атеїстка. Насправді вона набагато більш православна за мене в усьому, що має значення, крім віри. Є три види атеїстів. Байдужий, якому справді байдуже до всього духовного, це нижче його гідності. Скептик, який майже дратівливо полює на правду і постійно сперечається. І релігійний атеїст, який активно практикує атеїстичні переконання і займається атеїстичною апологетикою. Якби моя дружина була релігійною атеїсткою, я не думаю, що міг би на ній одружитися, і це було ще до того, як я став православним. Я сам колись був атеїстом-скептиком. Я ніколи не висміював релігійних людей чи їхні переконання, деякі з них здавалися мені смішними, але нічого екстремального. Я б сказав лише: люби її такою, яка вона є, і зустрічай її там, де вона є. Кожен отримує саме те, що йому потрібно для спасіння. Чи ти повністю довіряєш Христу, що Він змінить серце людини? Якщо так, будь терплячим з нею. Якщо ні — можливо, ти ще не готовий бути членом церкви. Це не означає, що в тебе не повинно бути стандартів, цілей і переговорів. Якщо ти хочеш охрестити дітей, а вона активно проти — можливо, ви не дуже підходите одне одному, бо мати думку щодо духовності дітей робить її релігійною атеїсткою. Я не вінчаний у церкві. Я не можу бути нікому хресним, не можу бути кліриком. Мене це влаштовує. Мені хотілося б, але я радше хочу бути поруч із дружиною, поки вона проходить свій духовний шлях.
• − думка#2921 1 вподобань у джерелі

  Ось моя думка. 1. Поговори з нею щиро. Обговори релігію та існування трансцендентного Бога, використовуючи філософію та християнську апологетику, це справді допомагає. Будь готовий відповідати на питання на кшталт «Чому Бог допускає страждання?» або «Чому б Йому просто не явитися всім, щоб Його існування було очевидним?» і так далі. Покажи їй, що її світогляд має відповідати об'єктивному знанню, а не упередженням. Дай їй зрозуміти, що дебати про Бога і релігію дуже глибокі, вони живуть від давніх часів до сьогодні, це не якийсь пережиток минулого. 2. Якщо вона все одно відмовляється шукати Христа, тобі доведеться прийняти, що твій шлюб не буде христоцентричним, обіцяним перед Богом у Церкві. Продовжуй говорити з нею про мораль, бо християнська мораль справді найкраща, і філософія та психологія можуть це довести. Єднайтеся одне з одним у моралі та любові, любіть за Божим завітом. Його закон написаний на кожному серці, зрештою, навіть на серці атеїста. І не забувай найважливіше: молитву. 2.1. Було б чудово, якби твоя дружина, будучи атеїсткою, дозволила тобі виховувати дітей у православній вірі. Якщо ні, твої діти все одно можуть бути виховані особливим чином. Веди їх тим самим шляхом до знаходження віри, яким колись пройшов ти. Розповідай їм про вчення Христа, навчай їх філософії та етики, виховуй їх у мудрості. Формально це не «примусове» навернення до…
• − думка#2922 1 вподобань у джерелі

  Коли я поверталася до Христа, я зустрічалася з чоловіком, який був, і, можливо, досі є, атеїстом. Я не можу судити про його нинішній шлях, бо я його більше не знаю. Мій шлях почався, і моє серце та бажання почали змінюватися. Для мене це означало припинити наші інтимні стосунки, і спочатку він, здається, сприйняв це спокійно і з повагою. Зрештою він вирішив, що мій новий шлях — це покарання, яке він мусить терпіти. Він сприймав кожну зміну як зраду, і замість того, щоб підтримувати мене, він повільно почав розхитувати мої нові прагнення. Тож зрештою я піддалася. Це тривало, поки я не відчула, що Христос тягне мене ближче, і лише благодаттю та силою, які я отримала від Нього, я нарешті припинила ті стосунки. Не скажу, що любила того чоловіка так, як ти любиш свою дівчину, але залишити світське життя, яким я колись жила, було величезним серцевим болем самим по собі, я відчула, що втратила себе і багато іншого разом з цим. Я бачу, що любов, яку ти маєш до своєї дівчини, ніжна і щира, і твій страх втратити її справжній. Це мило, що ти молишся, щоб її віра розквітла. Ми не можемо знати, як Христос діє в її серці, але ми не можемо діяти в серцях інших так, як може Христос. Це для нас завеликий тягар, саме тому ми віддаємо свої серця і довіру Йому, бо Він може все. Ми не можемо змусити когось побачити те, що бачимо ми, і навпаки. Тож ми відпускаємо те, що не в наших руках вирощувати. Молися про силу і розсудливість, і проси, щоб…
• − думка#2923 1 вподобань у джерелі

  Тобі не слід з нею зустрічатися, брате, я був у точно таких самих стосунках. Вона не для тебе, брате. Сподіваюся, ти з нею не спиш. Не дозволяй нікому втягувати тебе в гріх. Я теж думав, що кохаю свою колишню, і Бог втрутився в наші стосунки. Ми не могли розлучитися одне з одним. Не скажу, як це сталося, це особисте. Просто знай: ніхто з нас не приймав цього рішення. Знайди когось, хто вже йде за Ісусом, як і ти. Будь у ярмі зі своєю половинкою. Якщо одружишся з нею в такому стані, це тебе зруйнує.
• − думка#2924 1 вподобань у джерелі

  Брате, читай Писання. «Не йдіть під ярмо з невіруючими...» До того ж, брате, вона не означає для тебе все. Тільки Бог є всім для тебе і для кожного віруючого. Пам'ятаєш Соломона? Наймудріша людина на землі, і він все одно впав через своїх дружин. Я пройшов через щось подібне. Моя перша дівчина була індускою, і зрештою вона відвернула мене далеко від Христа, і це пізніше мене зламало, я думав про самогубство. Я протестант, але все одно вважаю, що ти або лишаєш її, або ведеш її до Христа. Друге важче, але результат — блаженство. Хай Бог благословить, буду молитися за твою ситуацію.