Украй засоромлена через проблему з одягом під час буденної літургії з малюком

Дискусія · 18

Думки — це анонімні перекази справжніх коментарів з оригінальної дискусії. Однаковий колір позначає того самого учасника.

Увійти Увійдіть або зареєструйтеся, щоб долучитися до дискусії.

• − думка#2075 1 вподобань у джерелі

  Таке просто трапляється. Малюки ведуть себе як малюки, а ти впоралася так само добре, як будь-хто міг би. Я б прошила або пришія ґудзик на сукню, а якщо хтось згадає, просто визнай, що було соромно, і посмійтеся разом.

  • − думка#2086 1 вподобань у джерелі

    Дуже дякую за це! Так, мені треба знайти щось міцніше за застібку 😅
• − думка#2076 1 вподобань у джерелі

  Не дозволяй цій неприємності тебе пригнічувати. Отець Павло Труебенбах каже у своїх катехитичних лекціях, що звернення до Православ'я зазвичай буває надзвичайно хаотичним, бо ворог використає всі свої хитрощі, щоб цьому завадити. Етап шукача, ймовірно, найнебезпечніший час, оскільки ворог має найсильніший мотив збити тебе зі шляху, маючи при цьому найбільшу свободу дій. Тож подумай про те, щоб стати оголошеною (катехуменом), що може дати тобі більше захисту від ангелів і Святого Духа. Я б також порадив поговорити зі священником про те, чи варто дитині бути з тобою, поки ти ще шукаєш. Це може виявитися заплутаним або навіть шкідливим, якщо ви зрештою не станете православними (тож becoming катехуменом могло б це теж вирішити). Чесно кажучи, я не знаю, але священник обов'язково порадить, що найкраще для твоєї родини, якщо ти залишишся шукачкою. Для мене, який щойно пройшов шлях шукача, катехизації та хрещення, весь цей період був абсолютно божевільним. Одна людина навіть прийшла до нашої дверей із величезним перевернутим хрестом, і якийсь час за нами переслідувала банька відкритих сатаністок-відьом (величезні сережки-пентаграми й плащі, татуювання з сатанинською печаттю та на мотоциклетних жилетах, комічно сатанинське чаклунство; до хрещення їхня чорна магія здебільшого теж працювала, як обіцяно, спричиняючи всілякий емоційний хаос, «невдачі», відьми та демони вбивали нас у снах тощо; це вимагало майже безперервної молитви у духовній війні, щоб зробити в основному…

  • − думка#2087 1 вподобань у джерелі

    Дякую за ваше добре та вдумливе повідомлення. Ваша історія справді така цікава! Ми абсолютно відчули так багато дивних випробувань і труднощів відтоді, як почали цікавитися, і часом я дивувалася, чи це справді духовна війна! Ми точно хочемо стати катехуменами, просто не впевнена, коли настане той час. Ми на 100% приєднуємося до Церкви, тож ми просто продовжимо ходити на заняття та богослужіння й вчитися. Я розумію, що це шлях, і в мене так багато всього попереду! Я досі не можу повірити, що за вами справді слідкували сатаністи, я так рада, що ви вже миропомазані й усе втихомирилося!

    • − думка#2091 1 вподобань у джерелі

      Радий допомогти чим можу. Можливо, я помиляюся, але вважаю, що священник може оголосити вас катехуменами будь-коли. Бути катехуменом — це «приєднатися до Церкви» в духовному та юридичному сенсі (наприклад, бути похованим як православний, якщо ви помрете як катехумен). Звісно, у звичайній програмі чи лекціях для катехуменів може бути встановлений графік, і, можливо, доведеться набратися терпіння, але я не бачу причини, чому священник не міг би оголосити вас катехуменами вже зараз. Я новачок, тож, можливо, чогось не розумію, але в нашому випадку ми відчайдушно хотіли стати православними, і наш священник просто катехизував нас поза звичайними програмами. І так, на 100% духовна війна. У нашому випадку ми слухали лекцію отця Павла про те, як дуже відверті агенти ворога зазвичай переслідують шукачів і катехуменів, і я не сумнівався, але відніс це до категорії «трапляється з іншими православними», і буквально через тиждень біля наших дверей стоїть величезний перевернутий хрест! Повний комплект із «знаменням смерті» (і точно не хрест святого Петра). Виявилося, ми повідомили про злочин банду з глибокими сатаніністами та практикуючими чаклунами й сатанинською символікою (ми тоді не знали, це просто виглядало як очевидний злочин, про який слід повідомити), і вони сприйняли це особисто. І все ж на нашому шляху до Святої Православ'я так і не постало жодної справді неподоланної перешкоди. Бог великий! Я помітив, що демони, здається, мають дозвіл зупиняти майже все на першому…
  • − думка#2088 1 вподобань у джерелі

    Вау, це інтенсивно. Ви наверталися з іншої форми християнства чи з іншої релігії або атеїзму? Сподіваюся, ви не проти, що я питаю.

    • − думка#2092 1 вподобань у джерелі

      Це було надзвичайно інтенсивно, і оскільки банда явно достатньо побоювалася нас, щоб прийти до нашого дому, звісно, був якийсь рівень небезпеки. Я так боявся не дожити до хрещення, бо відчував, що якщо помру нехрещеним, буду так розчарований у собі, якщо не засуджений до пекельного вогню. Це частково відповідає на ваше запитання, яке я зовсім не проти: я виріс у п'ятидесятницькій церкві без хрещення немовлят. Я пішов у підлітковому віці, коли вирішив, що час хреститися, але тоді зіткнувся з говорінням мовами, що мене шокувало (це не практикувалося відкрито), бо я завжди розумів говоріння мовами як говоріння іноземною мовою для поширення Євангелія. Потім, уже як дорослий, я вирішив піти у світ і припускав, що знайду справжніх християн за їхніми плодами, як-от допомога бідним. Тож я побудував кар'єру у сфері гуманітарної допомоги. На жаль, виявилося, що світ гуманітарної допомоги повністю корумпований і ним керував буквально диявол, тож справжніх християн я там не знайшов; а якщо й знайшов, то ворог засліпив мене, і я не побачив цього. Потім я дрейфував до анархо-християнства і називав себе неденоминаційним, хоча я мав на увазі справді неденоминаційним, не частиною неденоминаційної церкви з усталеними вченнями та догмами (як-от коли всі можуть причащатися). Радше я бачив себе як протестанта проти протестантизму і практикував слідування за Христом без священника (якби я…
• − думка#2077 1 вподобань у джерелі

  Я мати-одиначка, катехуменка, і минулого тижня під час ектенії для катехуменів, коли ми стояли попереду і наш священник молився (велика парафія, абсолютно тихо, крім отцевої молитви), я тримала на руках свого малюка, а він гукає: ПОКЛАДИ МЕНЕ, ТИ МЕНІ БОЛИШ ПІЗДУРКА. Тож я, зсоромившись, поставила його, а він каже: АМІНЬ. Хахаха. Він також багато разів намагався задерти мої сукні/спідниці, тож я ношу боді, короткі, щоб я завжди була покрита навіть під одягом 😂 не соромся. Діти роблять жахливо сороміцькі речі на Літургії. Христос знає наші серця. Коли ти повернешся, яким би важким не був той момент, Христос зрадіє твоїй слухняності. Використай це як момент смирення, щоб поглянути, що це виявило в тобі такого, що тобі не подобається, виправ це, помолися й іди далі. Обіцяю, такі речі трапляються частіше, ніж ти гадаєш.

  • − думка#2089 1 вподобань у джерелі

    Ось ще одна історія, щоб ти почувалася краще: якось прямо наприкінці проповіді мій син стає (усі сидять, і стоїть мертва тиша) і починає повторювати: мамо, у мене свербить дупа, знову і знову. Хахаха. Усі, у кого є діти, знають, що діти некеровані. Шукати і бути катехуменом означає, що буде ДУЖЕ багато речей, що намагатимуться відірвати тебе від Церкви. Наполегливо рухайся далі. Можливо, це був перший раз, коли ти почувалася соромно на Літургії, але, ймовірно, не останній, ха.
• − думка#2078 1 вподобань у джерелі

  Це справді зовсім не проблема. Одного разу я стояла, годувала грудьми свою дитину в кімнаті для дітей поруч із храмом. Грудь назовні, без покривала. Там було вікно, через яке люди в кімнаті для дітей могли бачити храм. Чомусь я вважала, що це дзеркало в один бік. Не знаю чому, мабуть, я була втомлена. Ну, це ним не було, ха. Взагалі не хвилюйся.
• − думка#2079 1 вподобань у джерелі

  Пробачте, але це критично важливий урок, і я був би недбалий, не вказавши, на що вам слід звернути увагу. Вітаю! Я іподиякон із більш ніж 40-річним досвідом у Церкві, у мене дорослі діти, одна одружена, один — читець, і я одружений понад 30 років. Я маю сертифікат викладача катехизму та благословення від свого священника писати тут. Слухайте, моя мила. Не хвилюйтеся. Це нічого, чого священник не бачив би раніше. Повірте мені. Те, що крутиться у вашій голові, це, по-перше, не те, про що думає хтось інший, по-друге, сором — це подвійний удар шепоту ворога «як ти могла» плюс вічноприсутня Гординя, падіння всіх нас, і, по-третє, ви зробили правильну річ, поки не спробували залишитися, коли могли б вивести дитину надворі. Вам не обов'язково бути там для Причастя, а діти, які раптом кричать саме тоді чи під час Євангелія або проповіді — це звичайна річ. Це для того, щоб батьки вчилися терпінню. Звісно, ми відчуваємо розчарування, коли речі йдуть не так, як ми хочемо. У цьому, власне, і суть. Наш шлях мусить піти, іноді навіть коли здається, що ми робимо правильну річ. Справді «вишукані» батьки думають, що їм все дозволено, і гніваються на дітей за те, що вони заважають. Не будьте одними з них! Тримайте справедливі очікування відповідно до віку дитини. Малюки непередбачувані, і молоді матері часто виходять і заходять, у цьому немає нічого поганого. У давній Церкві оголошених навіть не пускали до храму після…
• − думка#2080 1 вподобань у джерелі

  Великі обійми та співчуття від такої ж мами, яка намагається привчити малюка до богослужінь і яка також кілька разів уходила, коли щось йшло не за планом. Я практикую кілька речей із моєю дитиною, як-от сидіти біля дверей для швидкого виходу, гуляти з нею по парафіяльному садку й пробувати знову пізніше, практикувати тихий час удома біля молитовного кута, дозволяти їй тримати власну псалтир, щоб вона відчувала, що бере участь. Чесно кажучи, багато чого з цього відбувається лише в моїй голові, нам дозволено бути людьми, ми не можемо контролювати все, як би we не намагалися. Я дозволила літній жінці залякати себе так, що я пішла з парафії в Якімі, бо їй не сподобалося, як мій дворічний радісно бігав і вигукував, які красиві фрески зі святими. Я вчуся, що всюди будуть такі люди, і від нас залежить, щоб ми знайшли своє місце в цьому світі, в даному випадку — священне місце поклоніння, не переймаючись думками інших. Бог каже, що ти належиш там, і ваша дитина теж. Сподіваюся, це не відіб'є у вас бажання повернутися, як мені, все добре, ми впораємося, моя сестро у Христі.

  • − думка#2090 1 вподобань у джерелі

    Дуже дякую! І дякую за всі ці чудові ідеї! Сьогодні було особливо важко через таку малу кількість людей і переважно літніх, я почувалася такою вразливою, тож загалом це був дуже важкий день 🥴 але ніщо не зупинить мене від того, щоб повернутися, у цьому я впевнена! Я просто була так так принижена, що відчула, що мені потрібне якесь запевнення понад мої молитви сьогодні 🫶
• − думка#2081 1 вподобань у джерелі

  Все, що я скажу: я був на літургії минулого тижня, цей маленький хлопчик катав свою іграшкову машинку туди-сюди по центру, ця дівчинка істерично сміялася, і це змусило всіх, хто їх побачив, усміхнутися й посміятися. Ніхто не засудить, а якщо й засудить, то це те, над чим їм треба працювати. Не падайте духом, речі трапляються, почуття виникають, і ви маєте право їх відчувати. Коли почуватиметеся готовими, поверніться, не тисніть на себе, ви впораєтесь <33
• − думка#2082 1 вподобань у джерелі

  Звичайна застережка: я не православний (лютеранин), але багато-багато років тому мій старший брат підбіг до мого тата (який був пастором) під час служби, гукаючи «тату, тату, тату!» під час слів установлення Євхаристії. Він загорнувся в татову фелонь і не хотів виходити, досить сутужно, кажуть. Моя мама була дуже збентежена, але ніхто нічого поганого не сказав. Як виявилося, люди зазвичай раді, коли в їхній громаді є ознаки життя. Ви можете бути здивовані, наскільки всі раді, що ви там, і просто сподіваються, що ви продовжите приходити, попри це (якщо вони взагалі це помітили й запам'ятали).
• − думка#2083 1 вподобань у джерелі

  Якщо це допоможе, коли моїй сестрі було років 2-3, вона зняла свої трусики під сукнею і почала робити стійки на руках просто посеред проходу. А іншого разу був воркшоп з писанок з професійно виготовленими яйцями на продаж, і мама привела нас раніше, щоб допомогти пані з підготовкою. Мій брат, теж років 2-3, розбив і розтрощив яєць приблизно на 200 доларів десь за 15 секунд.
• − думка#2084 1 вподобань у джерелі

  Я бачив чимало випадкових оголених грудей у церкві, таке трапляється 😂 Малюки, які тягнуть сорочки вниз, мами, які годують у кімнатах, про які ви б не здогадалися, літні люди, які виявляються трохи неохайними. Ви не самотні, малюки поводяться як малюки. У нас їх приблизно 15-20, і богослужіння завжди цікаві! Вони більшості не заважають, а ви просто виводите їх, коли вони не можуть заспокоїтися.
• − думка#2085 1 вподобань у джерелі

  На мене напали дві різні собаки абсолютно зненацька, БЕЗ жодної причини, під час моїх прогулянок того ж тижня, коли я почала цікавитися переходом у православ'я. І я ще й вагітна. Коментарі про «хаос» дуже правдиві, а я лише на самому початку.