WeOrthodox
EN UA
r/OrthodoxChristianity Reddit

Скажіть своєму священнику, коли розмови на парафії відганяють відвідувачів

Кожен проходить свій власний шлях у Православ'ї. Людина може вперше зайти до церкви в неділю, прийшовши з цілком нерелігійного середовища. Вона може полюбити Літургію, відчути потяг до Православ'я, а потім почути, як люди під час кави після Літургії роблять політичні зауваження або жарти, які змушують її відчувати себе настільки незручно, що вона більше ніколи не прийде.

Я знаю, що важко оминати поточні події, коли здається, що вони відбуваються щодня, і я визнаю, що люди можуть мати різні політичні та суспільні погляди, і ці розбіжності не обов'язково несумісні з Православ'ям. Але коли відвідувач чує, як люди займають жорсткі, безкомпромісні позиції щодо цих питань, буває важко примирити ту атмосферу з привітністю й любов'ю, які він пережив на Літургії.

Моя головна думка така: будь ласка, скажіть своєму священнику, якщо це відбувається на вашій парафії.

Так, можливо, він знає про ці розмови й підтримує їх. Але набагато ймовірніше, що він просто не знає, що вони відбуваються. Священники в неділю зайняті. Моєму щастить устигнути на каву після Літургії, перш ніж кава охолоне, а коли приходить, його часто оточують люди, які хочуть з ним поговорити. Він може не мати нагоди побачити чи почути все, що відбувається в приміщенні.

Йому потрібно знати, чи є на парафії розбрат або чи ведуться публічні розмови, які можуть змусити відвідувачів відчувати незручність і відбити в них бажання повертатися. Він може вирішити, чи говорити про це приватно з відповідною особою, чи звернутися до всієї парафії.

І це стосується набагато більшого, ніж політика.

Якщо хтось каже людям, що їм треба йти на сповідь, бо вони проголосували певним чином, наполягає, що навчання вдома — єдиний прийнятний спосіб виховувати дітей, і змушує матерів, які не навчають дітей вдома, відчувати себе неповноцінними, або заявляє, що Міккі Маус — від диявола, будь ласка, скажіть своєму священнику.

Ми не можемо припускати, що кожен, хто заходить до дверей нашої церкви, має однакове походження, досвід, думки чи розуміння Православ'я. Ми маємо створювати простір, щоб люди зростали у вірі, ставили запитання й знаходили своє місце в Церкві, а не казати їм, що їм тут не раді через те, про що ми говоримо.

Доповнення: я в парафіяльній раді, і священник дав нам суворе розпорядження повідомляти його, коли ми чуємо такі розмови. Усе сказане мною походить від того, що він нам сказав.

Головні думки

  • Відвідувачів можуть відлякати жорсткі політичні чи суспільні зауваження під час кави після Літургії
  • Священники часто не чують цих розмов, бо зайняті в неділю
  • Парафіяни повинні повідомляти священника, щоб він міг належно відреагувати на це
  • Проблема не обмежується політикою, а стосується будь-якої крайньої позиції, через яку люди почуваються небажаними
  • Священник автора дав парафіяльній раді вказівку повідомляти про такі розмови
Думок у дискусії: 52 учасників: 21, відповідей одне одному: 39 Думка, яку підтримали найбільше Я не вірю, що якийсь серйозний християнин має надто сильно схилятися до якоїсь політичної ідеології. Я стаю підозріливим, коли хтось явно ставить свій політичний бік вище за віру. Якщо ви скажете, що хтось не християнин лише тому, що голосує за іншу партію,… Читати дискусію
коментарів у джерелі: 127 Оригінал на Reddit

Дискусія · 52

Думки — це анонімні перекази справжніх коментарів з оригінальної дискусії. Однаковий колір позначає того самого учасника.

Увійти Увійдіть або зареєструйтеся, щоб долучитися до дискусії.

  • думка#3970

    Я не вірю, що якийсь серйозний християнин має надто сильно схилятися до якоїсь політичної ідеології. Я стаю підозріливим, коли хтось явно ставить свій політичний бік вище за віру. Якщо ви скажете, що хтось не християнин лише тому, що голосує за іншу партію, ніж ви, вам треба добре придивитися до себе. І праві, і ліві можуть стати ідолом.

  • думка#3971

    Я трохи заплутався і сподіваюся, що не приписую вам слів, яких ви не казали. Ви кажете, що під час літургії взагалі не слід висловлювати нічого політичного, чи лише не «крайнього»? Бо коли люди кажуть, щоб виключити «крайні» переконання, «крайній» означає різне для різних людей. Те, що одна людина називає найпоміркованішою думкою, інша вважатиме шокуючим.

    • думка#3983

      Краще взагалі оминати політику під час кави. У моїй парафії це неписане правило, і всім нам від цього краще.

      • думка#3993

        Це добра норма, якої варто намагатися триматися. Політика — це камінь спотикання.

        • думка#4001

          Я схильний думати, що це особливо американська проблема. Нещодавно я бачив допис, де казалося, що прихильники однієї православної юрисдикції в певному спорі були «республіканцями», а прихильники іншої — «демократами». Неспроможність бачити Церкву поза американською двопартійною оптикою, можливо, мала б спонукати до певного самоаналізу.

      • думка#3994

        Смішно, що святитель Іван Золотоустий має 3 проповіді, які незліченно проповідувалися протягом століть, і за сучасними американськими мірками 2 з них є суто політичними. Але американські православні люди одержимі тим, щоб бути «неполітичними». Це майже так, ніби Церква завжди була політичною, на боці пригноблених, а американці просто не хочуть цього чути.

        • думка#4002

          Не політика, а просто соціальне вчення Церкви

          • думка#4009

            Поговоріть за кавою про їжу та житло своїх сусідів, і в більшості церков вас звинуватять у політичних розмовах.

            • думка#4014

              На жаль, у багатьох парафіях, які я відвідував, люди, які виступають за протилежне, — найгучніші.

        • думка#4003

          Які гомілії ви маєте на увазі, крім Пасхальної проповіді?

          • думка#4010

            Його «Гомілії про багатство і бідність». Найбільше мене вражає та, де він каже, що якщо у вас є другий одяг або їжа в коморі, ви вкрали їх у своїх братів.

        • думка#4004

          На боці пригноблених, але не на боці їхніх гріхів. Це важливе розрізнення, якого пересічний американець не робить або не хоче робити.

          • думка#4011

            Свята Макрина каже в «Про душу і воскресіння», що коли гріховні пристрасті вкорінюються замолоду, це як пшениця й кукіль: коли ви вириваєте кукіль, ви порушуєте добрий ґрунт, і пшениця голодує, а в деяких випадках усунення гріха забирає в людини здатність любити Бога.

            • думка#4015

              Я досить певен, що свята Макрина не намагалася потурати гріху.

              • думка#4017

                Вона також переконала свою матір, коли помер її батько, звільнити їхніх рабів і жити з ними як рівні в спільноті, спільно володіючи родинною землею. Її міркування: поневолена або бідна людина не має того, що потрібно, щоб шукати Бога, і саме рабовласники та багаті стоять між злиденними і спасінням, а не їхній гріх. Це не так ясно передається в книзі, яка дійшла до нас через 1600 років.

              • думка#4018

                Ви насправді читали «Про душу і воскресіння»? Бо вона справді це розглядає, і досить прямо.

                • думка#4019

                  Я думаю, ви плутаєте визнання того, що хтось грішить, і визнання того, що гріх може вести до покаяння, з фактичним потуранням гріху, яке означало б ставитися до нього як зовсім не до гріха. Це легко зробити помилку, якщо ви виросли в сучасному Заході, але вам варто попрацювати над тим, щоб її позбутися. Для багатьох західняків потурати означає приймати. Це насправді не справа мирян, як ми. Це належить нашим єпископам.

                  • думка#4020

                    Вона каже, що якщо похіть — це єдине, що тягне людину до любові, то позбавлення її похоті забирає в неї шлях до Бога. Ви серйозно збираєтеся повчати мене про неправильне прочитання тексту, який ви навіть не відкривали, лише тому, що вам не подобається те, що в ньому сказано?

                    • думка#4021

                      «що коли ГРІХОВНІ ПРИСТРАСТІ» Я цілком добре це розумію. Ви ходите по краю звинувачення святої в серйозній єресі. Я думаю, це вам треба подивитися в дзеркало й запитати, чи не ви той, хто не розуміє, а чи просто не любить те, що каже свята Макрина.

    • думка#3984

      Це не довільна межа, а та, що залежить від контексту. Уявіть, ви прийшли, цікавлячись православ’ям, і почули, як парафіянин каже: «і звісно, якщо ти не веган, чи можеш ти взагалі називати себе християнином?» Це могло б вас спокусити, правда? Особливо якщо слухач неосвічений і ненавчений. Християни мають уникати непотрібної спокуси, особливо фальшивої спокуси. Одного разу, коли я допомагав у церкві, старий чоловік сказав: «хотілося б повернутися до часів, коли голосувати могли лише землевласники-чоловіки». Я знав, що він просто верзе казна-що з якоїсь недодуманої думки, але що, якби я був одним із тих зумерів, які не можуть цього розрізнити? Що, якби я був новим у християнстві або в організованих групах загалом? Я міг би за кавою кинути особисті суперечливі заяви, які спокусили б пересічного північноамериканського парафіянина. Але я не повинен, бо це *непотрібна* спокуса. Слухай двічі, говори раз, пам’ятай, де ти. Щось таке. Це базові християнські речі, а не частина вашого сучасного дискурсу про мовлення чи щось таке.

      • думка#3995

        Те, що ти кажеш, — правда. Коли я ріс, нас у школі вчили (і навіть оцінювали) поведінки. Одне з того, чого я навчився: у пристойному товаристві (а храм теж до нього належить) не обговорюють таких речей, як релігія, політика, гроші, скандальні плітки, скарги на роботу чи школу тощо. Нам казали обмежуватися погодою, якимось місцевим событиям, можливо, фільмом чи книжкою. Триматися легких тем. У коледжі, коли готували нас до професійного життя, завжди радили стежити за якоюсь місцевою командою, бо це дає тему для розмови з незнайомцями, і навіть якщо ти зустрінеш дуже запеклого фаната, ніхто не вважатиме тебе образливим за те, що ти пристрасно дотримуєшся іншої думки. Не думаю, що цьому навчають зараз (або принаймні цього не засвоїли).

        • думка#4005

          Стежити за місцевим спортом — це велика річ. Особисто я ніколи б сам не увімкнув гру, але я слідкую за футбольною командою свого альма-матер удома, і хоча тепер я живу за два штати звідти, мати дружнє футбольне суперництво з кимось (особливо якщо його школа — наш суперник), а потім зізнатися, що сам спорт мені не такий уже й цікавий, але я люблю фанатську атмосферу та ритуали ігрового дня — це майже щось на кшталт світської літургії — для мене велике задоволення. У мене були справді цікаві і навіть формуючі розмови, які починалися саме так — розмови, які ніколи б не відбулися, якби я не знайшов щось у грі, про що міг би говорити.

  • думка#3972

    А якщо священник і є тим крайнім...?

    • думка#3985

      Я почувався достатньо вільно, щоб вказати своєму священникові, коли той жартома щось сказав, і за кілька днів він написав листа з вибаченням усім, хто це почув. Якщо ти почуваєшся достатньо вільно, можеш зробити те саме. В іншому разі мені шкода, що тобі доводиться з цим мати справу.

      • думка#3996

        Молодець! Я казала йому деякі речі на сповіді... але є й такі, де вказівка на них зробила б мені репутацію самоправедної та засуджуючої. Тобто що робити, коли він вважає, що жінки мають бути традиційними дружинами з багатьма-багатьма дітьми, яких вони навчають вдома, і спочатку сварить тебе за розлучення, коли причина — насильство? Недостатньо людей _______ (сміливих? Безрозсудних? Стурбованих?) таких, як ти й я...

  • думка#3973

    І ще: обов'язково скажи своєму священникові, якщо хтось говорить про підтримку транссексуалізму, BLM, культурного марксизму, має СДТ (синдром дербементів Трампа), хоче допомагати жінкам робити аборти, погоджується, що жінок можна висвячувати на дияконів та/або священників тощо. Бачиш, це працює в обидва боки. То чому б тобі натомість зосередитися на ВЛАСному спасінні, на ВЛАСній дорозі, і дозволити священникові робити свою роботу? Звісно, якщо хтось робить чи каже щось обурливе або протизаконне, тоді, будь ласка, повідом про це священника. Але в цьому пості скрізь читається: «Я насправді лівий у православній церкві, який намагається підірвати Церкву зсередини, і мені треба вичистити всіх правих!»

    • думка#3986

      Так, звісно, не будемо казати священникові, що наш відвідувач з Кампучії більше ніколи не повернувся, бо група людей голосно обговорювала, як Америці не вистачає білизни, під час чаю після служби.

      • думка#3997

        Так, звісно, не будемо казати священникові, що відвідувач пішов і більше не повернувся, бо група людей обговорювала, як парафії не вистачає «різноманітності» і що нам треба більше кольорових людей у парафії. Це працює в обидва боки, друже, в обидва боки... Обидва висловлювання (не досить білий, не досить різноманітний) походять з того самого проблемного джерела, і обидва є протилежністю православ'ю.

        • думка#4006

          Може і має, і будь-хто, хто обговорює суперечливі речі, має бути оскаржений. У моїй парафії немає проблеми з людьми, які обговорюють свої часті аборти, тому я не навів такого прикладу. Якщо це проблема у твоїй парафії, саме про це твій священник і має почути. Редагування: я хотів уточнити, що людина, якій я спочатку відповідав, мала інший коментар, ніж той, до якого вона його відредагувала, і моя відповідь була на той. Її початковий коментар був радше про те, що праві розмови треба «поліцейськи контролювати». Це не було прямим порівнянням з моїм коментарем, а радше обговоренням відвідувань бібліотек трансгендерами та інших крайніх лівих поглядів.

          • думка#4012

            Поліцейськи контролюй свій час чаю після служби скільки завгодно. Впевнений, твої співпарафіяни оцінять старання. Повідом мене, коли ти залишешся зовсім сам і в тебе не залишиться жодного друга в парафії. Ти повністю не зрозумів моєї думки, але я не мав би очікувати іншого. Мені варто знизити очікування щодо здатності моїх співвітчизників читати з розумінням.

            • думка#4016

              Дуже дякую за редагування твого коментаря так, що тепер виглядає, ніби я відповів зовсім не так, як насправді.

  • думка#3974

    Моя віра формує те, як я голосую. Але це моя особиста справа. Пам'ятаю часи, коли людям не доводилося оголошувати, за кого вони голосували. Це якось безглуздо! Якщо священник хоче поділитися, як пастир стада, своїми почуттями щодо політичних питань — це одне. Політика часто впливає на церкву. Але понад ним, мені абсолютно байдуже, які політичні погляди в інших парафіян.

    • думка#3987

      Ну, коли голосування визначає життя інших людей, те, за кого ти голосуєш, ДУЖЕ важливо. Голосування, що призводить до абортів і транссексуальних дітей, має бути двома найпростішими прикладами для реддітівської православної публіки, щоб хоча б визнати їх важливими питаннями, а якщо ні — то, мабуть, я один із тих крайніх, яких ви хочете доносити.

      • думка#3998

        Не думаю, що хтось каже, що людей треба «доносити» за заперечення абортів. Я сам за життя. Але якщо хтось на чаю після служби в моїй парафії постійно вкидає коментарі про те, що політик XYZ хоче «вбивати немовлят» чи щось таке, люди слушно піднімуть брови. Так само, якби хтось постійно розповідав про те, як уряд «викрадає іммігрантів» чи щось подібне. Для мене справа не так у змісті, як у тому, що люди відчувають потребу піднімати inherently поділяючі теми під час товариського спілкування.

        • думка#4007

          Згоден, у Домі Божому є кращі способи провести час, ніж вживати слова, які, як ти знаєш, розділять твоїх співмолільників.

  • думка#3975

    На жаль, особливо у США, я думаю, багато людей замінили непохитну віру в Бога/Церкву непохитною вірою в політичну партію. Це щось на кшталт психологічної пастки: ми знаємо, що Бог — єдиний, хто може справді зцілити хвороби цього світу, але Божий час — не наш, тому ми чіпляємося за партію, яка обіцяє виправити все найближче до «нашого часу» — так би мовити, наздоженемо Бога потім. Проблема в тому, що Христос «той самий учора, сьогодні й повіки», а політики, будучи людьми та недосконалими, ледве залишаються тими самими навіть протягом одного речення. Партія, яка сьогодні підтримує годування бідних, завтра може проголосувати за скорочення Medicaid/SNAP. Партія, яка на світанку проголошує християнські цінності, до обіду виливає ненависть. Чи можемо ми виправити все це самі? Ні. Чи можемо ми переконатися, що ми не з тих, хто виливає ненависть, ставить політику понад Богом і розділяє навколишніх, нав'язуючи політичні розмови? Безумовно. Іноді просте «Одна з причин, чому я ходжу до церкви, — це перепочинок від політики. Я радше хотів би почути, як у тебе справи. Як ти? Як твоя родина? Чи було щось цікаве останнім часом?» справді допомагає.

  • думка#3976

    Бачиш, у цьому й річ. Я справді сказав своєму священникові. Він нічого не зробив. Мене погрожували онлайн і вживу ортодоксальні бро за те, що я не підкоряюся їхнім божевільним переконанням, тому я зробив належні кроки і повідомив про них їхнім священникам. Не можу порахувати, скільки разів я повідомляв священникові про щось серйозне, і вони нічого не робили, підтримували це або казали «не моя проблема». Це траплялося в орієнтальній церкві, у східній церкві, з чоловіками, з жінками, і в серйозних провинах, і в дрібних турботах. Деяким із вас треба прийняти, що багато священників справді байдужі.

    • думка#3988

      Мені щиро цікаво — у твоєму розумінні, що має робити священник? Він може говорити з людьми, але чи виправлення політичних думок — це його робота? Я так само розчарований, як і будь-хто, дивними проявами інтернет-православ'я, що просочуються в реальне життя, але я не переконаний, що виправлення цього — робота священника. Здебільшого тому, що я не впевнений, як взагалі виглядало б «виправлення цього», окрім як сказати людям не приходити до церкви.

    • думка#3989

      Як саме вони тобі погрожували? Чи погрожували заподіяти тобі фізичну шкоду? Матеріальну? Погрожували зашкодити комусь, кого ти любиш? Якщо так, тобі треба звернутися до правоохоронних органів, окрім того, щоб сказати своєму священникові (якщо ця людина у твоїй парафії). Якщо вони погрожували тобі фізично чи матеріально, а твій священник нічого не зробив, це обурливо. Тож, як саме вони тобі погрожували?

  • думка#3977

    Мій священник припиняв певні розмови в нашій парафії, коли Росія анексувала Крим. У нас були як російські, так і українські іммігранти. Він не хотів, щоб сварки шкодили парафії. Думаю, це єдиний спосіб служити громаді. Церква — це місце для віри та зростання духу. Хороший священник втрутиться, щоб усі почувалися комфортно.

  • думка#3978

    Можливо, це різниця між чоловіками й жінками, але те, що ви описуєте, для чоловіків — це тотальна цензура, поліцейський нагляд за громадою рівня паноптикуму та ідеологічна конформність. Це тримає всіх переконання, думки й цінності зачиненими в темній шафі, де ніхто не знає, у що вірує хтось інший, усі бояться говорити, і кожне питання гниє в них на серці. До нашої парафії чоловіки приходили неодноразово з *надто* крайніми політичними поглядами. Що відбувається, якщо вони не просто зникають, — це те, що періоди посту й літургійного життя, сильна громада та суворе випробування їхньої ідеології її розбирають. Це пом'якшує їх і зміцнює. Я бачив це знову і знову: якщо ми разом проходимо Великий піст і Страсний тиждень, ми стаємо кращими версіями самих себе, політична ідеологія (ідеологія будь-якого роду) втрачає пріоритет, пом'якшується через зіткнення з Євангелієм, і відбувається оновлення розуму. Але, можливо, це тому, що я чоловік, а чоловічі соціальні динаміки інші, і, можливо, моя парафія незвична в тому, що кілька ключових членів когорти новонавернених (включно зі мною) мають соціально-політичні погляди, які неможливо картографувати і які не вміщуються в жодну наявну категорію.

  • думка#3979

    Ви сказали: «Йому потрібно знати, чи є в парафії чвари, чи відбуваються публічно розмови, які можуть зробити відвідувачів некомфортно і відбити в них бажання повертатися...». З другою частиною я згоден — дізнаватися, чи відбуваються публічно некомфортні й відштовхувальні розмови. Але що ви маєте на увазі під тим, що він ПОВИНЕН знати, чи є в парафії чвари? Яке діло священика до чужих приватних групових чатів настільки? Звісно, погане товариство псує добрі звички, і священик має стежити, щоб його паства не піддавалася поганому впливу. Але я думаю, що тут треба провести тонку межу між люблячим духовним піклуванням і тактиками висококонтрольної, схожої на культ організації на кшталт Свідків Єгови.

    • думка#3990

      Чвари (discord) у сенсі чвар, а не *Діскорд* у сенсі чат-платформи. Хоча... >Але що ви маєте на увазі, коли кажете, що він ПОВИНЕН знати, чи є Діскорд у парафії. Яке діло священика до чужих приватних групових чатів настільки? Бувають ситуації — ми бачили це багато разів за останні сім років, — коли релігійний сервер у Діскорді починає функціонувати як анархічна парасинагога. Люди звертаються до нього за спілкуванням, духовним наставництвом, «випробуванням» тощо *понад* реальну парафію. Ці цифрові сурогатні «спільноти» стають відьомськими ковенами пліток, заздрісного осуду, перевірок на чистоту, маргінальних диваків, антиієрархічності. Якщо це відбувається, керівництво парафії — священик, можливо, мирські лідери, навіть єпископ, якщо потрібно, — має знати, щоб це перестало функціонувати як парасинагога.

      • думка#3999

        «Бувають ситуації — і ми бачили це багато разів за останні сім років, — коли релігійний чат-сервер у Діскорді починає функціонувати як анархічна парасинагога. Люди звертаються до нього за спілкуванням, духовним наставництвом, «випробуванням» тощо *понад* реальну парафію. Ці цифрові сурогатні «спільноти» стають відьомськими ковенами пліток, заздрісного осуду, перевірок на чистоту, маргінальних диваків, антиієрархічності». Це відбувається по всьому соціальних мережах. Поліцейський нагляд за чужими розмовами й доповідання про них священику — не вихід. Це робить вас поганим хлопцем, люди дізнаються, що це були ви, і затаять образу. Натомість я пропоную своєму священикові та іншим парафіяльним лідерам, можливо, виголосити промову про те, якими мають бути наші стосунки з соціальними мережами згідно з Православ'ям, і особисто заохочую та організовую більше заходів наживо (похід, вечері в когось удома, прощі до монастирів тощо).

        • думка#4008

          >Це відбувається по всьому соціальних мережах. Поліцейський нагляд за чужими розмовами й доповідання про них священику — не вихід. Їм не довелося б дізнатися — я б сам сказав. >Це зробить вас поганим хлопцем, і люди дізнаються, що це були ви, і затаять образу. Частина того, щоб бути дорослим, — це готовність іноді бути поганим хлопцем. Це не «купка поранених дітей, які збираються разом, щоб потішити одне одного», що ми маємо списати з рахунків, і це не частина сучасної драми про свободу слова, безпеку тощо. Навпаки, якщо люди в парафії починають чи розганяють якийсь радикально-традиціоналістський діскорд, що стає джерелом соблазну, він так чи інакше буде витягнутий на денне світло.

          • думка#4013

            Все зрозуміло, Ваше Преосвященство, я неодмінно повідомлю вам негайно, щойно почую про якийсь недобре діло серед своїх співпарафіян... ой, зачекайте, ви ж насправді не єпископ! Тоді вибачте, це моя помилка.

    • думка#3991

      Приватні групові чати — це не зовсім те, що я маю на увазі. Я говорю про людей, які відкрито говорять на заходах, де присутня вся парафія. Але навіть тоді частина роботи священика — знати, через що проходять його парафіяни. У найгіршому разі він скаже вам, що це звучить як щось для сповіді, і ви зрозумієте, що просто пліткували через дрібниці. У найкращому разі виявиться, що це було щось, про що йому справді треба було почути. Чесно кажучи, я сиджу в парафіяльній раді, тому, можливо, моє відчуття обов'язку бачити й чути, що відбувається в церкві, відрізняється від звичайного члена.

  • думка#3980

    Я сказав. Він відмахнувся, не перейнявся і дав мені дуже наївні відповіді на речі, які я знав значно краще за нього. Він також відкинув дуже серйозні занепокоєння й твердження від людей, яких я знав, і не взяв на себе жодної відповідальності за те, щоб розібратися, будувати довіру чи хоча б поговорити з залученими людьми. Тож я залишив ту парафію, знайшов нову й рушив далі. Моя віра і моє психічне здоров'я обидва від цього тільки кращі. Інші люди зробили те саме з того часу, а деякі, на жаль, зовсім полишили Православ'я. Жахливо, що це реальність, з якою люди стикаються. Я маю величезну повагу до священиків, як ваш, які готові відкрито захищати свої громади від такого роду чвар.

  • думка#3981

    Це для мене справжня боротьба. Я живу в невеликому консервативному місті, тож багато людей, яких тут притягує до Православ'я, є дуже правими політично, а я — ні. Мені хотілося б мати громаду, але зрештою я задовольняюся просто відвідуванням Літургії. Ми все ще ввічливі одне з одним і можемо поговорити про дрібниці, але піти глибше чи залучитися більше, ніж це, важко.

    • думка#3992

      Не припускайте, що відмінність автоматично означає конфлікт. Чути чесні думки одне одного — частина того, що робить громаду справді живою. Світ привчив нас тікати у власні маленькі луна-камери, де ніхто ніколи не заперечує проти нічого, що ми кажемо, або ж ми просто мовчимо... але це не нормально, і церковна громада не мусить бути втиснута в цей розладний спосіб життя. Людям — і їм, і вам — дозволено мати свою точку зору.

      • думка#4000

        Мені здається, політика стала такою роз'єднуючою, що люди забули, як перебувати в мирі з тими, хто має інші погляди. Усі просто хочуть бути тим, хто правий, і перетягнути всіх інших на свій бік. Я рідко бачу, щоб люди вели справжню розмову про свої розбіжності без якогось прихованого наміру «навернути» співрозмовника, і саме в цьому й полягає проблема.

  • думка#3982

    Справа не в тому, що православне богослов'я загалом не є консервативним чи що церква не виступає проти абортів. Просто коли нова людина заходить у церкву, це, мабуть, не має бути перше, про що з нею заводять розмову. Аборт безумовно є вбивством, КОЛИ дитина вже життєздатна, і тим більше при часткових чи повних абортах під час пологів. Можна було б аргументувати, що в перші пару тижнів це, можливо, не так. А коли життю матері загрожує небезпека, це виправдане. Але жодне з цього не є аж надто привітною розмовою для новачків у вашій церкві.