r/OrthodoxChristianity Reddit 4 дні тому

П'ятидесятник розглядає Православ'я: два занепокоєння перед тим, як стати оглашенним

Доброго дня, вітання моїм братам у Христі, якщо я зможу подолати свої заперечення. Сподіваюся, у вас усе добре.

Я п'ятидесятник, але думаю, що Православна Церква в Америці може бути моїм подальшим шляхом. Я постійно відчуваю покликання до стародавніх форм християнства, проте католицизм мене непокоїть, оскільки там, здається, занадто багато речей можуть бути дуже далекими від істини.

У Православ'ї мене турбують дві важливі частини віри, і якщо я зможу їх подолати, я б із радістю став оглашенним.

1.) Ікони. Моє занепокоєння полягає в тому, що це ідолопоклонство. Приклади, з якими я це порівнюю, — це поклоніння ізраїльтян золотому теляті, а також докори Іоану та Корнилію за поклони. Жоден із цих прикладів не був жертвопринесенням, тому цей аргумент насправді не працює.

2.) Брак євангелізації. Монастирі, культурні відмінності та відсутність місіонерів, схоже, ставлять Православ'я у невигідне становище порівняно з католицизмом чи навіть протестантизмом.

Буду вдячний за будь-яку допомогу людині, яка розглядає можливість приєднання.

Головні думки

Автор — п'ятидесятник, якого приваблює Православна Церква в Америці
Католицизм непокоїть його тим, що може бути надто далеким від істини
Занепокоєння 1: ікони можуть бути ідолопоклонством, спираючись на приклади золотого теляти та докорів Іоану й Корнилію за поклони
Занепокоєння 2: Православ'ю бракує євангелізації, місіонерів та культурного охоплення порівняно з католицизмом і протестантизмом
Він став би оглашенним, якби ці заперечення було розв'язано

Думок у дискусії: 12 учасників: 11, відповідей одне одному: 3 Думка, яку підтримали найбільше Воістину воскрес! Обидва занепокоєння цілком зрозумілі, особливо з огляду на п'ятидесятницьке походження. Щодо ікон: Православ'я не вчить, що дерево, фарба чи зображена особа є Богом. Поклоніння належить лише Богові. Існує різниця між поклонінням і… Читати дискусію

коментарів у джерелі: 15 Оригінал на Reddit

Дискусія · 12

Думки — це анонімні перекази справжніх коментарів з оригінальної дискусії. Однаковий колір позначає того самого учасника.

Увійти Увійдіть або зареєструйтеся, щоб долучитися до дискусії.

думка#893 11 вподобань у джерелі

Воістину воскрес! Обидва занепокоєння цілком зрозумілі, особливо з огляду на п'ятидесятницьке походження. Щодо ікон: Православ'я не вчить, що дерево, фарба чи зображена особа є Богом. Поклоніння належить лише Богові. Існує різниця між поклонінням і шануванням. Честь, яку віддають іконі, переходить на первообраз (зображену особу) — так само, як поцілунок Біблії чи фотографії близької людини не означає поклоніння паперу. Писання також не забороняє священні зображення безумовно. Сам Бог наказує зробити херувимів на Ковчезі у Вихід 25:18–22, а Храм був сповнений різьблених херувимів, пальм та інших зображень у 3 Царств 6. Золотого тельця було засуджено тому, що Ізраїль зробив зображення богом і поклонявся йому. Те саме сталося і з мідним змієм, якого знищили, коли він перетворився на предмет поклоніння у 4 Царств 18:4. Проблема полягає в ідолопоклонстві, а не в самому існуванні священних зображень. Випадок із Петром і Корнилієм схожий. Петро відмовляється від почестей, тому що Корнилій, схоже, сприймає його як щось більше, ніж просто людину. Православ'я не поклоняється святим як богам. Глибша причина важливості ікон — це Боговтілення. Бог дійсно став видимим в Ісусі Христі. Ми не зображуємо невидиму божественну сутність. Ми зображуємо Христа, тому що Він справді прийняв плоть, і Його можна було побачити, доторкнутися до Нього і зобразити Його. Щодо проповіді Євангелія — це насправді справедлива критика. Деякі православні парафії можуть ставати культурно замкненими, і з цим треба боротися. Але Православ'я не налаштоване проти місіонерства. Святі Кирило…
думка#894 10 вподобань у джерелі

Бракує благовістя? Можливо, за тисячами нових людей, які приходять до церкви, і за всіма новими відкритими парафіями я цього просто не помітив. :-) Я щойно повернувся після семи років заснування парафій на Філіппінах. Кілька років тому я допомагав започаткувати нову православну громаду в Південній Дакоті, і ми охрестили багатьох чоловіків у місцевій в'язниці штату. Зараз я несу служіння в місії тут, у штаті Вашингтон, де щонеділі близько третини присутніх — це оголошені, які розпитують про Христа, і ми навчаємо та готуємо їх до хрещення. Куди не глянь, православна місія на північноамериканській ниві скрізь виховує учнів.
думка#895 6 вподобань у джерелі

Тему ікон у цьому сабреддіті обговорюють постійно, тому я її пропущу — ви можете знайти купу інформації в інших гілках. Щодо місіонерства: будьте тими змінами, які хочете бачити, тому що проповіді в Православ'ї вкрай бракує, особливо порівняно з тим, до чого ви звикли як п'ятидесятник (я виріс в «Асамблеях Божих»). Мені певною мірою допомогло усвідомлення того, що ми САМІ Є місіонерським полем для Православ'я, оскільки тут (маю на увазі США) його присутність невелика. Я ходжу до православної місіонерської парафії. Вона маленька, хор не дуже добрий, часом буває безлад, грошей у нас небагато, але це дім. Я знаю, що справа не лише в тому, що Православ'я маловідоме у США; це також культурна проблема всередині самої церкви. Але якщо ви хочете відкрити безкоштовну їдальню для бідних — допоможіть започаткувати її на своїй новій парафії, якщо там такої немає. Допомога безпритульним, книги для ув'язнених — усе, до чого лежить серце. Православ'ю часом не завадило б додати трохи цього євангельського запалу, хоча я застеріг би: є різниця між бажанням допомогти комусь і банальною настирливістю. Ніхто не хоче, щоб йому постійно кричали про Євангеліє чи наполегливо нагадували про потребу в Православ'ї, або ж використовували інші нав'язливі методи, типові для євангельських кіл. Станьте православним, підходьте до людей з любов'ю та смиренням і допомагайте нести слово.
думка#896 3 вподобань у джерелі

Воістину воскрес! Я виріс у дуже іконоборчому, радикально реформатському кальвіністському середовищі, де до релігійних зображень ставилися з великою підозрою через страх, що вони можуть стати ідолопоклонством, тому я дуже добре розумію ваші хвилювання. Мені допомогло те, як кілька священників пояснили різницю між іконою та ідолом, а також між шануванням і поклонінням. Ікона відкривається назовні, за межі самої себе. Коли я вшановую ікону, я шаную не дерево і фарбу, вважаючи, що всередині предмета захована якась самостійна духовна сила. Честь, що віддається образу, переходить на первообраз — на зображеного святого, так само як поцілунок фотографії коханої людини не є поклонінням глянцевому паперу. І коли йдеться про святого, я не ставлюся до цієї людини як до бога. Я шаную людину, створену за образом Божим, того, в кому життя і благодать Божа принесли плоди. Ікона вказує за межі самої себе і за межі святого як окремої особистості — на Бога, Який освятив їх. Ідол діє протилежним чином. Він замикає творіння на самому собі і віддає йому те, що належить тільки Богові. Творіння починають сприймати як першоджерело, а не як дар, що вказує повз себе на Подавця. Ця різниця мені надзвичайно допомогла, оскільки ідолопоклонство — це набагато більше, ніж просто «хтось зробив релігійне зображення». Ідолом може стати ідеологія. Ідолом може стати нація. Ідолом може стати політична ідентичність…
думка#897 2 вподобань у джерелі
Воістину воскрес! До прийняття Православ'я я був позаконфесійним християнином і перебував майже в такій самій ситуації. 1) Мені здається, протестанти занадто сильно ламають собі голову над іконами. Інші вже пояснили богословське підґрунтя, тому моя порада — просто піти до православного храму і ПОБАЧИТИ, як ікони використовуються і вшановуються під час богослужіння. Думаю, уявна картина в головах більшості людей дуже відрізняється від реальної практики. 2) Я не зовсім розумію суть вашого заперечення тут. Для православних християн головна турбота — прожити своє життя якнайкраще, а не навертати інших. Преподобний Серафим Саровський якось сказав: «Стяжи дух мирний, і тисячі навколо тебе спасуться». Тож хоча диспути й усе таке мають свою користь, наша найбільш переконлива місіонерська праця — це християнське життя у світі. Хай благословить вас Господь, брате!
- думка#902 2 вподобань у джерелі
  Ісус же заповів нам іти, хрестити і робити учнями? Ось чому це має бути на першому місці в служінні
  - думка#903 2 вподобань у джерелі
    
    Це важлива заповідь, яку Православна Церква ДІЙСНО втілює в життя — подивіться, як широко християнство поширилося історично і як Православ'я зростає на Заході зараз, — але наше духовне життя ґрунтується на наших стосунках із Христом і на тому, як ми прожили своє життя, а не на кількості навернених нами людей.
  - думка#904 1 вподобань у джерелі
    
    Я справді вважаю, що православні повинні більше проповідувати Євангеліє, але благовістя має бути також шанобливим і розважливим. Не кажу так про всіх протестантів, але, особливо тут, у США, воно, на мою думку, часто переходить межі й насправді шкодить нашій репутації. Особисто я вважаю, що багато вуличних проповідників і місіонерів, які ходять по домівках, приносять християнству більше шкоди, ніж користі. Як на мене, вести богословські диспути на високому рівні, розважливо й глибоко пояснювати свою віру, жити згідно з християнськими заповідями та допомагати ближнім — це значно краще, ніж багато з того, що вважається служінням у багатьох колах. Хоча я й вважаю, що нам треба більше благовістити, ми повинні робити це осмислено, особливо в історично християнських країнах або в «країнах першого світу». Я щиро не розумію вуличних проповідників у США. Чесно кажучи, для мене це частіше виглядає відразливо, ніж викликає бажання на кшталт: «О, треба дізнатися, у що ці люди вірять». Але, на мою думку, це також просто важлива розмова, яку повинні вести всі християни
думка#898 2 вподобань у джерелі

Відверто кажучи, одна з причин, чому ми не займаємося зовнішньою місією так активно, полягає в тому, що ми не можемо — або, принаймні, втратили навичку. Протягом історії Православ'я зазнавало сильних гонінь, особливо в новітні часи. Православна місіонерська діяльність полягає в тому, щоб інтегруватися в громаду та служити їй усій загалом — це нелегка справа. Ми лише зараз доходимо до того етапу, коли Церква стала достатньо великою і вільною, щоб по-справжньому взятися за цю працю. Якщо хочете дізнатися більше, можете подивитися на поточні проєкти на OCMC.org
думка#899 2 вподобань у джерелі

1) Ми шануємо зображену особу чи подію, а поклоняємося лише Ісусу Христу. Золотого тельця не шанували — йому поклонялися як Богові. Коли я цілую фотографію свого покійного батька, я шаную його, а не поклоняюся йому. 2) Ви маєте рацію, ми не стоїмо з рупорами на перехрестях. Ми проживаємо свою віру щодня у щоденних молитвах, милостині та пості. Ми дозволяємо нашим плодам і нашому прикладу бути нашим благовістям. У нас є місіонери по всьому світу, такі як Міжнародна благодійна організація православних християн (IOCC), і ми підтримуємо добрі справи по всій земній кулі.
думка#900 2 вподобань у джерелі

(Я не експерт, але) Духи входять у наш світ, оселяючись у чомусь. У Книзі Буття на івриті сказано, що ми створені як ідоли Бога (щоб Він жив у нас), це просто перекладають як образи. Тож поки язичники роблять порожнистих бронзових тельців, закликають духів оселитися в них, а потім приносять їм у жертву своїх дітей, ми усвідомлюємо, що маємо запросити Бога в цей світ, впустивши Святого Духа у свої серця, і таким чином сповнитися як ідоли Бога. Тих, хто досяг успіху і завершив цей біг, ми шануємо і беремо з них приклад. Крім того, ми просимо їх молитися за нас, щоб ми досягли тієї ж мети, оскільки вони цілком живі у Христі просто цієї миті. Ред.: отже, ікони — це просто зображення, вони не є ідолами для оселення духів
думка#901 1 вподобань у джерелі

Знайдіть отця Варнаву Пауелла (Barnabas Powell) та служіння «Faith Encouraged Ministries» у Фейсбуці та на Ютубі. Він був п'ятидесятницьким проповідником, а тепер є грецьким православним священником. Його матеріали дуже допомогли мені, колишньому п'ятидесятнику, коли я навернувся понад 11 років тому.