Ти опублікував це в сабредіті, повному людей, які не підкоряються Риму і сповідаються священикам уже дві тисячі років. Православні, копти, ефіопи й ассирійці всі це роблять, а деякі з них відокремилися від Риму ще до того, як існувало римське папство в тому вигляді, як ти його уявляєш. Якби Рим винайшов сповідь, щоб мати важіль впливу на підлеглих, було б дивно, що церкви, якими Рим ніколи не керував, мають ту саму практику. Навіть Лютер зберіг приватну сповідь і назвав її даром. Аугсбурзьке віросповідання каже, що її не слід скасовувати. Якщо ти тримаєшся Писання, почни з Івана 20:21-23. Воскреслий Христос дихає на апостолів і каже: кому відпустите гріхи, тому відпустяться, а кому затримаєте, тому затримаються. Не можна затримувати гріхи, якщо комусь не дано влади судити, чи відпускати їх. Матвія 18:18 дає те саме зв'язування й розв'язування. Павло каже в 2 Коринтян 5:18-20, що Бог дав людям служіння примирення і зробив їх послами за Христа. Якова 5:16 каже сповідати свої гріхи один одному, а Дії 19:18 показують нових віруючих, які відкрито сповідуються. Далі рання Церква. Оріген перелічує сповідь священику серед способів, якими відпускаються гріхи. Правила святого Василія передбачають, що монахи відкривають свої гріхи тим, кому довірено Божі таїни. Святий Іван Золотоустий пише, що священики мають владу зв'язувати й розв'язувати, якої не мають ангели. Ніхто з цих людей не годував папську…