Чому Калеба/Елесбана шанують як святого, попри монофізитство?

Дискусія · 17

Думки — це анонімні перекази справжніх коментарів з оригінальної дискусії. Однаковий колір позначає того самого учасника.

Увійти Увійдіть або зареєструйтеся, щоб долучитися до дискусії.

• − думка#3053 1 вподобань у джерелі

  Розкол навколо Халкідонії не був раптовим. Про кілька сотень років це залишалося суперечкою всередині Церкви. Ось чому Святий Елесабан є святим для нас, а Свята Феодора — для монофізитів. Ми ще не розкололися на дві повністю відокремлені громади. Те саме стосується розколу навколо Ефеса, тому Святий Ісаак Сирій також є святим для нас, і є записи про ассирійських священників, які приїжджали до Константинополя та приймалися там духовенством як ті, хто перебуває в спільному єднанні, я вважаю, приблизно у VIII столітті (я не пам'ятаю точно).

  • − думка#3061 1 вподобань у джерелі

    Ну, Свята Феодора є святою для нас, оскільки вона справді була міфафіїтом і використовувала свою владу, щоб захистити Східноорієнтичних від переслідувань.

    • − думка#3062 1 вподобань у джерелі

      Тоді Святий Ісаак Сирій, можливо, є кращим прикладом диофізитського святого, канонізованого в Східноорієнтичних традиціях, у цьому випадку сирійською церквою.

      • − думка#3065 1 вподобань у джерелі

        Ну, Святий Ісаак Сирій, чесно кажучи, є певним аномалією, оскільки він не був ані східним, ані східноорієнтичним православним, він був несторійцем, або принаймні він належав до Несторійської Церкви (Церкви Сходу).

        • − думка#3066 1 вподобань у джерелі

          Знову ж таки, як було сказано, розколи не були чіткими протягом століть. Так, він належав до Церкви Сходу, але не можна називати всю Східну Церкву «Несторійською Церквою». Принаймні не на тому етапі історії.

          • − думка#3067 1 вподобань у джерелі

            Ні, до VII століття, коли жив Святий Ісаак Сирій, Церква Сходу чітко відокремила себе від решти християнського світу. Він жив після того, як Бабай «Великий» чітко виклав несторійську христиюзантологію Ассирійської Церкви.

            • − думка#3068 1 вподобань у джерелі

              Отже, ви просто ігноруєте той факт, що ассирійські єпископи та священники підтримували зв'язки з візантійськими єпископами та священниками, а ассирійські священники насправді приймалися у Візантії. Ще один чоловік буквально обговорював це в кількох відповідях вище.
            • − думка#3069 1 вподобань у джерелі

              Церква Сходу чітко виступила проти Собору в Ефесі, і сам Ісаак використовує «несторійські вислови» у деяких місцях, наприклад, називаючи єретика Теодора Мопсуестія «Тлумачем». Проте Себастьян Брок у своїй книзі «Сирійська мова грецької мови в Мар Сабе» розглядає історичні докази, що в VII столітті Католікос Ішо'ябб II був мирно прийнятий при імператорському дворі в Константинополі, навіть з визнанням богословської суперечки, а єпископ, якого він відправив із релікваріями перського мученика Святого Анастасія до Константинополя, був прийнятий як повністю православний. Отже, схоже, спілкування між Ассирійською Церквою та Візантійською Церквою повністю зникло лише після VII століття. Те саме стосується спілкування між нехалкодонськими церквами та Візантійською Церквою (Елесабан і Феодора обидва з VI століття). Цікаво, чи розповсюдження ісламу зробило примирення остаточно неможливим і закріпило розколи.
    • − думка#3063 1 вподобань у джерелі

      Вона не могла бути міфафіїтом у тому сенсі, як це роблять Східноорієнтичні православні, оскільки вона все ще перебувала у спільному єднанні з Церквою, яка приймала Халкідонський собор.
    • − думка#3064 1 вподобань у джерелі

      Вона, безумовно, схилялася до антихалкодонського боку і була прихильницею Северуса Антиохійського (і здається, Свята Феодора та Святий Юстиніан загалом грали роль «доброго та поганого копа», намагаючись повернути антихалкодонців до позиції Східного Православ'я). Але вона чітко перебувала у спільному єднанні зі своїм чоловіком та Візантійською Церквою, і ви все одно визнаєте її святою... тому що розрив між вами та нами ще не завершився, і це все ще розглядалося як суперечка всередині Церкви, а не між двома церквами.
• − думка#3054 1 вподобань у джерелі

  Я не знаю точно, але я б припустив, що це через його героїчні вчинки на захист християн у Аравії, а потім відмову від корони, щоб жити як аскет. Цікаво, оскільки я ніколи не чув про нього до цього допису.
• − думка#3055 1 вподобань у джерелі

  Значна частина проблеми полягає в тому, що розкол насправді не закінчився, коли він жив. Незважаючи на чіткі історичні дати, розколи не були подіями, що відбулися в один день; вони розгорталися протягом десятиліть або століть після подій-тригерів, з багатьма спробами примирення до точки неповернення. Його захист християнства як цілого та його аскетизм були достатніми, щоб, по суті, проігнорувати тривалий розкол.
• − думка#3056 1 вподобань у джерелі

  Є кілька святих у календарі, які, можливо, не перебували у спільному єднанні з Церквою. Святий Ісаак Ниневець належав би до Церкви Сходу (хоча в його випадку вони були географічно відірвані всередині Сасанідської території, тому вони не могли спробувати відновити діалог із Церквою, навіть якщо хотіли; крім того, він ніколи не писав про христиюзантологію, тому його не можна пов'язати з несторианством) як один із прикладів. Що стосується Святого Калеби, він приєднався до імператора Юстиніана Константинопольського, втручаючись на захист переслідуваних християн у сучасному Ємені, а пізніше вивівся на пенсію, щоб провести решту життя монахом. В обох випадках це демонструє милість Бога та те, що Він може врятувати будь-кого. Можливо, молитви інших святих на Небесах також допомогли.
• − думка#3057 1 вподобань у джерелі

  Наскільки мені відомо, Святий Елесабан був досить близький із візантійцями та перебував у спільному єднанні з нашою Церквою в той час. Як стверджували інші, халкодонський розкол не стався в один день, і лише пізніше сучасний Східноорієнтичний синод в Єгипті сформувався, і ще довше тому, перш ніж він міг вплинути на Ефіопію.
• − думка#3058 1 вподобань у джерелі

  Святий Калеб (царське ім'я: Елла Атбеха) був міфафіїтом, а не монофізитом. Монофізитизм засуджується як єресь у Східноорієнтичному православ'ї. І як уже зазначали, розкол між Східним/Східноорієнтичним православ'ям не стався в один день. Цар Калеб правив менше ніж через 100 років після Халкідону, тому розкол ще не набув форми, яку ми бачимо сьогодні.
• − думка#3059 1 вподобань у джерелі

  Це та сама причина, чому ми шануємо Святого Ісаака Сирійського, незважаючи на те, що він належав до «Несторійської Церкви» після Ефеса. Розколи не чорно-білі. Церква не миттєво втрачає всю благодать через аркуш паперу. Святий Елесабан і Святий Ісаак не були обов'язково затягнуті в ті шкідливі єресі та були чітко православними самі по собі.
• − думка#3060 1 вподобань у джерелі

  Тому вам потрібно робити розрізнення тут. Іноді люди не стають святими через свої помилки, а попри них. Я не стверджую, що Калеб був монофізитом, лише те, що відокремлення тривало довго. Візьміть Святого Ісаака Сирійського: Східне Православ'я, Католики, Ассирійська Церква Сходу та Східні православні всі шанують його, хоча він був частиною несторійської церкви, тому що він також був стовпом монастирства та єсихазму. Ви можете сказати, що хтось відкинув істинну теологію, лише тоді, коли він її насправді знав.