WeOrthodox
EN UA
r/OrthodoxChristianity Reddit

Вшанування батька, який мене обдурив

Коротко кажучи, мій батько шахрайським шляхом позбавив мене близько 130 000 доларів і будинку через угоду, яку він представив мені й уклав зі мною, коли мені було 17 років. Він замаскував цю угоду під можливість для мене, або, за його словами: «Я твій батько, я маю на думці лише твоє найкраще». Тепер, понад десятиліття потому, я дізнався, що він жахлива людина і що він насправді обдурив мене, фактично залишивши мене й створену мною сім’ю без житла.

І оскільки він був таким прорахованим у цій справі, я не думаю, що докази, які я маю щодо цієї угоди, встояли б у суді. Я хочу публічно його осоромити. Я хочу розповісти всьому світу, що він мені зробив і як це тепер впливає на мене і, що гірше, на моїх дітей. Я відчуваю, що це несправедливо, що він може уникнути відповідальності за те, що зробив.

Я знаю, що помста належить Богові, і Він каже нам шанувати батьків і прощати інших, щоб і Він простив нас. Я не хочу перечити Богові, але я так сильно з цим борюся. Буду дуже вдячний за молитви.

Головні думки

  • Батько обдурив автора на 130 000 доларів і будинок в угоді, укладеній у віці 17 років
  • Батько представив це як можливість і стверджував, що має на думці найкращі інтереси автора
  • Автор тепер стикається з бездомністю разом зі своєю сім’єю і не має доказів, допустимих у суді
  • Автор хоче публічно осоромити батька, але знає, що Писання вимагає шанування, прощення і залишення помсти Богові
  • Автор просить молитов, борючись із тим, щоб у цій ситуації коритися Богові
Думок у дискусії: 33 учасників: 20, відповідей одне одному: 18 Думка, яку підтримали найбільше Вимога — жити так, щоб не безчестити своїх батьків. Це не означає, що ви приймаєте насильство. Якщо вони злі, а ви — ні (навіть щодо них), ви робите правильно. Якщо ви й далі дозволяєте людям знущатися з вас через цю заповідь, ви робите неправильно. Читати дискусію
коментарів у джерелі: 42 Оригінал на Reddit

Дискусія · 33

Думки — це анонімні перекази справжніх коментарів з оригінальної дискусії. Однаковий колір позначає того самого учасника.

Увійти Увійдіть або зареєструйтеся, щоб долучитися до дискусії.

  • думка#4184

    Вимога — жити так, щоб не безчестити своїх батьків. Це не означає, що ви приймаєте насильство. Якщо вони злі, а ви — ні (навіть щодо них), ви робите правильно. Якщо ви й далі дозволяєте людям знущатися з вас через цю заповідь, ви робите неправильно.

    • думка#4199

      Чому до кожного біблійного вірша, цитати святого чи богословського прикладу потрібне доповнення? Можливо, люди тоді легко відрізняли насильство від ненасильства, але сучасній людині це якось важче, особливо з усім впливом інтернету. Тож якщо Писання позачасове й стосується всіх, чому його написали так загадково, що потрібні мільйон доповнень і твердження на кшталт «ну так, але не в цьому випадку»? Я просто не розумію, мій гладенький мозок не може цього осягнути.

      • думка#4205

        Я не вважаю це загадковим. Якщо хтось знущається з вас або є вашим ворогом, найкращий спосіб любити їх чи шанувати їх — триматися на відстані, відпустити образу й молитися за них. Було б безчестям і для них, і для вас — потурати насильницькій поведінці й уможливлювати її.

        • думка#4213

          Мені здається, ти теж не зрозумів, що я казав.

          • думка#4215

            Думаю, що зрозумів, бо в мене теж жахливі батьки. Присоромлення — єдине, що я вважаю негативним, хіба що викриття його могло б уберегти інших від болю й страждання. Уявіть крайніший випадок, коли чийсь батько був убивцею. Хіба ви не віддалилися б, не повідомили поліцію й не попередили інших, перш ніж він убив знову, бо це «християнський» вчинок? Нам не слід мститися, але захист себе й своїх дітей — на першому місці.

            • думка#4216

              Так, я точно віддаляюся і буду вживати юридичних заходів.

      • думка#4206

        Бо Писання було написане для вас, а не до вас. Ви, я й усі інші на Заході сьогодні виростаємо в радикально іншій культурі й мисленні. Ми в доволі парадоксальному становищі. У нас більше доступу до Писання й творінь святих під рукою, але водночас ми виростаємо у світі, настільки відмінному від часу, коли їх писали, що наш сучасний світогляд робить їх важкими для розуміння. Фізична стіна мала, але культурна стіна висока, і багатьом важко її перелізти. Доповнення також потрібні, бо люди унікальні й мають унікальні життя, які потребують уваги, а не шаблонних відповідей. Коли Христос зустрічав людей, у Нього не було однієї короткої промови для всіх, хто Його слухав. Він зустрічав їх там, де вони були в той момент свого життя, і слухав їхні потреби. Нам слід робити так само.

      • думка#4207

        Мені здається, ти не розумієш, що я казав.

  • думка#4185

    Іноді, як у *Скрипалі на даху*, повага й честь — це «Боже, благослови й збережи царя... далеко від нас».

  • думка#4186

    Ви не можете позбавити свого батька сорому так, щоб ваші діти страждали від чогось гіршого за сором. Особливо від бездомності чи бідності.

    • думка#4200

      Але що, якщо публічне присоромлення його нічого для нас не змінить?

      • думка#4208

        У вас є обов'язок відвоювати дім для своїх дітей і чоловіка/дружини. Вам не потрібно бути жорстоким до свого батька, але пошук справедливості не безчестить його так, як ви боїтеся. Він сам себе збезчестив.

        • думка#4214

          Я буду вживати юридичних заходів. Але озираючись на все це, я бачу, наскільки розраховано він діяв. Я лише сподіваюся, що тих небагатьох доказів, які я маю, буде достатньо.

      • думка#4209

        Тоді який сенс? Хоча подумайте, чи ваш батько не може шахраювати з іншими людьми? Або, можливо, ви можете тиснути на нього в сім'ї, щоб він дав вам дім, не знаю вашої сімейної ситуації.

  • думка#4187

    Честь можна віддати лише тому, хто її заслуговує. Батько, який маніпулює вами, краде у вас і наражає вашу сім'ю на ризик опинитися на вулиці, не заслуговує на честь. Найкраще, що ви можете зробити, — простити його за його погані вибори й вжити юридичних заходів, щоб побачити, що вдасться повернути. Прощення — це все, що насправді вимагається від вас, коли вам заподіяли зло. Ваш батько збезчестив себе тим, що зробив вам.

    • думка#4201

      Дякую, що це написав. Це справді правильний шлях. Я молюся, щоб знайти спосіб простити його. Зараз здається неможливим насправді простити від серця або навіть зрозуміти, як це виглядало б.

      • думка#4210

        Ви вже зробили перший крок, вирішивши простити його, хоч би що ви відчували. Дозвольте Богові зцілити цю рану з часом, бо прощення починається з вибору, а не з почуття.

      • думка#4211

        Я неодмінно згадуватиму вас у своїх молитвах, щоб ви зцілилися від цього болю, щоб Бог відкрив двері, аби це залагодити, і щоб ваше серце отримало силу, потрібну для повного прощення. Ви не зобов'язані нікому давати повторні шанси завдати вам болю. Іноді відійти від таких людей — правильно, і це нормально. ❤️ Тримайтеся ❤️🙏

  • думка#4188

    Мені дуже шкода, що ви через це проходите. Моя мати жахливо зраджувала мене більшу частину мого життя, тож я знаю це прагнення, щоб усі побачили, що вона зробила. Католицький священник, якого я постійно питав, як шанувати таку матір, як моя, навчав мене цього роками: найкращий спосіб шанувати свого батька й матір — стати святим, зростати в любові й істині та стати тим, ким Бог створив вас у Христі. Це не означає відмовитися від справедливості (поговоріть з адвокатом, якщо можете, а якщо не можете собі дозволити, юридична допомога або асоціація адвокатів вашого штату може принаймні запропонувати консультацію, щоб подивитися, як захистити ваші права). Є межа між пошуком справедливості й помстою. Ви вже сказали, що не відповідатимете насильством на насильство, але залучіть людей, щоб допомогли це нести й заступилися за вас. Я колись боявся назвати поведінку моєї матері тим, чим вона була, і священник сказав мені, що ганьба була в тому, що вона робила, а не в тому, що я це називав. Захищати його від наслідків його гріхів — НЕ означає шанувати його. Це означає молитися за його покаяння, поки ви робите те, що потрібно, щоб захистити себе й свою сім'ю з будь-якою допомогою, яку можете отримати.

  • думка#4189

    «Навіть коли гнівні, мстиві думки кипіли в мені, я побачив їхній гріх. Ісус Христос помер за цю людину; чи я збирався просити більшого? Господи Ісусе, я молився, прости мене й допоможи мені простити його... Ісусе, я не можу простити його. Дай мені Твоє прощення... І так я відкрив, що зцілення світу залежить не від нашого прощення, як і не від нашої доброти, а від Його. Коли Він каже нам любити наших ворогів, Він разом із заповіддю дає й саму любов». — Коррі тен Бум

  • думка#4190

    Якщо твій батько не чинить гідно, ти не маєш обов’язку шанувати його. Але ганьбити свою родину — це ранить і тебе, навіть якщо вони на це заслужили. Я б не став брехати, щоб захистити його ім’я, але й не розповідав би свою історію кожному, хто готовий слухати.

    • думка#4202

      Погоджуюся, але це все одно так важко.

      • думка#4212

        Ти вже звертався до фахівця? Консультант тут справді міг би допомогти. Це втрата, і її треба пережити. Це також таємниця, а таємний смуток — як рак, він з’їдає тебе зсередини. Будь ласка, поговори з кимось, хто має справжній фах, а не лише зі своїм духовним отцем.

  • думка#4191

    У безлічі людей зламані батьки, як людина, над якою її батько чи мати, серед іншого, сексуально знущався/знущалася, має шанувати того з батьків?! Деякі речі просто ….. переживаєш і залишаєш у спокої…

  • думка#4192

    Це важко пропрацювати. Не думаю, що шанування батька й матері заважає тобі вдатися до судових дій, якщо ти маєш рацію. Помста й публічне ганьблення — не християнські цінності, і ми маємо їх відкидати. Але якщо він матеріально завдав тобі шкоди в сучасній Америці, є способи спробувати повернути свої гроші. Закон, в ідеалі, — нейтральний арбітр. «Я поважаю тебе, батьку, але ти взяв те, що не твоє». Чи було б відійти винятково доброчесним? Можливо. Чи зміг би ти зробити це зі справжньою християнською любов’ю? Тобі потрібна мудра порада від того, хто тебе знає і кому ти можеш викласти всю ситуацію.

    • думка#4203

      Я вдадуся до судових дій, якщо матиму змогу. Хотілося б мати церкву, куди ходити, або священника, з яким поговорити. Найближчий — понад годину їзди, а я зараз не можу дозволити собі подорожувати. Якщо хтось знає когось, хто дає духовні поради телефоном або електронною поштою, я був би вдячний за контакт. Досі жодна зі служб, до яких я звертався, мені не відповіла.

  • думка#4193

    Друга половина [заповіді] «шануй батьків своїх» у тому, що вони не повинні дратувати своїх дітей....... межі дозволені, навіть заохочуються.

  • думка#4194

    Я ніколи не шануватиму чоловіка, який одружився з моєю матір’ю, зачав мене і пішов одразу після нашого першого й єдиного сімейного фото, коли ми поверталися з лікарні додому. Але мій хрест, який я несу, — це гнів, який я тримав у собі всі ці роки. Мені 62, він ще живий, і я працюю над цим щодня.

  • думка#4195

    Припини з ним спілкування і знайди свій спокій. Не принижуй його, навіть якщо тобі цього хочеться.

  • думка#4196

    Сподіваюся, ти маєш змогу звернутися до адвоката з нерухомості.

  • думка#4197

    Можливо, зараз просто зосередься на турботі про свою сім’ю? У тебе вже й так багато з чим боротися, тож, можливо, молись про Господнє визволення в цьому через Його благодать. Нехай Господь покаже тобі Свою щедрість у цій скорботі, щоб і ти став щедрим на прощення.

  • думка#4198

    Тож молись за свого батька так само, бо ти маєш молитися за своїх ворогів. Спроби його засоромити, ймовірно, нічого не дадуть. Якщо ти поговориш з адвокатом, і адвокат вважатиме, що у тебе є підстави, можливо, варто цим зайнятися, бо якщо він шахраював не лише з тобою і загалом завдав шкоди твоїй сім’ї, то все одно було б правильно спробувати допомогти твоїй сім’ї відшкодувати втрати. Шанувати когось не означає захищати його від кримінальних дій. Схоже, у твого батька розлад особистості більш злоякісного типу. Тож тобі неодмінно слід молитися за нього. Але ти не мусиш знову і знову підставляти голову під сокиру за нього через такі речі.

    • думка#4204

      Погоджуюся. Так, я молюся за нього. Це справді все, що я можу зробити.