У свої перші 17 років відвідування меси я ніколи не бачив політики в Католицькій церкві чи якоїсь конкуренції між католиками та іншими релігіями, але після 47 років перерви я справді сумую за «старою месою» — маю на увазі саме той час, коли запроваджували Novus Ordo і скасовували латинську месу в більшості храмів. Знаєте, я дійсно сумую за тим, що стало «месою під гітару», хоча моєї думки ніхто не питав. Я ставився до цього переважно нейтрально. Але що мені дійсно подобалося, то це відчуття єдності серед парафіян на месі. Я не пам'ятаю тієї ворожнечі, яку бачу зараз між традиціоналістами та прихильниками NO. Пам'ятаю, як нас учили вітатися «Мир вам!», «І з духом твоїм», як усміхалися одне одному, і як батьки з дітьми сміялися, коли хтось подавав для рукостискання не ту руку, або коли діти тиснули руки майже всім на лавах попереду й позаду. Тепер, повернувшись два місяці тому, я постійно чую про політику, що проникає між громадами, і сам цим грішу, стаючи на чийсь бік із нестримною пристрастю, а часом і гнівом!