Святоотцівські вислови про страждання, послух і молитву

У дописі подано нумеровану збірку з одинадцяти висловів, приписуваних православним святим і старцям. Святитель Григорій Богослов стверджує, що страждання відкривають людські межі та потребу в Бозі. Преподобний Іоан Ліствичник описує послух як поховання волі та воскресіння смирення.

Преподобний Серафим Саровський навчає, що віддання всього на Божу волю приносить справжню радість. Митрополит Антоній Блум пише, що Бог може спасти грішника, яким людина є, але не святого, яким вона вдає себе. Отець Арсеній Бока каже, що Божа любов до найбільшого грішника перевищує любов найсвятішої людини до Бога.

Преподобний Софроній Ессекський зауважує, що страждання приносять багато плоду, і якби ми були мудрішими, то не хотіли б зійти з хреста. Преподобний Мойсей Мурин зауважує, що діла, не згідні з молитвою, означають марну працю. Ще один вислів, приписуваний преподобному Серафиму Саровському, стверджує, що диявол жене нас у відчай, бо депресія — найбільша радість сатани.

Авва Арсеній Великий каже, що часто жалкував за сказаними словами, але ніколи — за мовчанням. Преподобний Макарій Великий проголошує, що якби людина знала, хто з нею, то не боялася б нічого, що пропонує світ. Останній рядок зазначає, що сторінка присвячена Отцям Церкви та їхнім ученням.