Holy Resurrection
YouTube
Преподобний Максим Грек спростовує філіокве та латинські нововведення
18:16
Про що це відео
Преподобний Максим Грек відповідає Миколаю Латинянину, розглядаючи головні віровчительні розбіжності: філіокве, суботній піст, обов'язковий целібат священства та опрісноки. Він доводить, що ці латинські нововведення суперечать апостольському та святоотцівському переданню, спираючись на канони та святих отців.
Трактат розпочинається виголошенням Нікейського Символу віри без філіокве, стверджуючи його як православну віру древніх праотців. Потім преподобний Максим спростовує латинські виправдання філіокве, зокрема їхнє посилання на подув Христа на учнів, доводячи на основі Святого Письма та святителя Іоана Золотоустого, що це був частковий дар для приготування до П'ятидесятниці, а не свідчення вічного сходження від Сина.
Далі він стверджує, що володіння Сином Духом за єством не означає причини іпостасного сходження — властивості, що належить виключно Отцю, і звертається до згоди перших семи Вселенських Соборів та древніх пап, які непохитно її трималися.
Ключові моменти
- Преподобний Максим Грек розглядає головні розбіжності між православним і латинським ученням: філіокве, піст у суботу, священичий целібат, опрісноки, доводячи, що вони суперечать древньому переданню.
- Конкретні аргументи: філіокве не має святоотцівської основи; суботній піст порушує Апостольські правила; обов'язковий целібат суперечить Апостолам і Шостому Вселенському Собору; опрісноки походять з юдейської практики і засуджені канонами.
- Преподобний Максим пише у відповідь на прохання пояснити, коли і як латиняни відпали, про їхнє вживання опрісноків та хулу на Святого Духа.
- Він розглядає цей дискурс як духовну боротьбу за істину, цитуючи Псалом 4:3 проти жорстокосердя та любові до неправди.
- Він виголошує Нікейський Символ віри (без філіокве) як апостольську, святоотцівську, православну віру древніх праотців.
- Він спростовує твердження латинян про те, що філіокве було додано заради далекоглядності, відповідаючи на два їхні докази, засновані на преподанні Духа Христом перед П'ятидесятницею.
- Він доводить на основі Письма та святителя Іоана Золотоустого, що подув Христа на учнів надав часткові дари (владу прощати гріхи, силу над бісами) як приготування до повного виливу в день П'ятидесятниці, а не як свідчення вічного іпостасного сходження від Сина.
- Він доводить, що Син володіє Духом за єством і природним спілкуванням, а не як причина сходження; ця властивість належить лише Отцю, і древні папи та Вселенські Собори відстоювали це вчення, піддаючи анафемі будь-яку зміну догматів отців.
У цій публікації представлено першу частину трактату преподобного Максима Грека «Відповідь Миколаю Латинянину» — ґрунтовної полеміки проти низки латинських догматичних та богослужбових нововведень. Написаний у відповідь на запитання про відпадання латинян від Православ'я, цей твір розглядає чотири головні спірні питання: додаток «філіокве», піст у суботу, обов'язковий целібат духовенства та вживання опрісноків у Євхаристії.
Преподобний Максим розпочинає з виголошення Нікео-Царгородського Символу віри без філіокве, стверджуючи його як апостольську віру древніх отців. Потім він послідовно спростовує латинські виправдання філіокве, зокрема їхнє посилання на подув Христа на учнів у Євангелії від Іоана 20:22. Спираючись на Святе Письмо та тлумачення святителя Іоана Золотоустого, він доводить, що ця дія дарувала частковий, підготовчий дар Духа — владу прощати гріхи та силу над бісами — напередодні повного виливу в день П'ятидесятниці, і аж ніяк не є свідченням вічного іпостасного сходження Духа від Сина.
Преподобний Максим доводить: хоча Син володіє Духом за єством і природним спілкуванням, властивість бути причиною сходження Духа належить виключно Отцю. Він звертається до згоди перших семи Вселенських Соборів та древніх римських пап, які відстоювали це вчення і піддавали анафемі будь-яку зміну святоотцівських догматів. Трактат розглядає цю суперечку як духовну боротьбу за істину, застерігаючи від жорстокосердя та любові до неправди.
Головні думки
- Преподобний Максим Грек відповідає Миколаю Латинянину, викриваючи філіокве, суботній піст, обов'язковий целібат духовенства та опрісноки як нововведення, що суперечать апостольському і святоотцівському переданню.
- Він стверджує Нікейський Символ віри без філіокве як православну віру древніх праотців.
- Він спростовує використання латинянами тексту від Іоана 20:22 (подув Христа на учнів) як доказу філіокве, показуючи через святителя Іоана Золотоустого, що це був частковий, підготовчий до П'ятидесятниці дар, а не вічне сходження.
- Він доводить, що Син володіє Духом за єством, а не як причина Його іпостасного сходження; причинність належить лише Отцю, згідно зі згодою перших семи Вселенських Соборів та древніх пап.
- Твір подає догматичну суперечку як духовну боротьбу за істину, посилаючись на канони та святих отців проти латинських відхилень.