WeOrthodox
EN UA
Holy Resurrection YouTube

Св. Паїсій: Нарікання нищить людину, прославлення Бога приносить благодать

Св. Паїсій: Нарікання нищить людину, прославлення Бога приносить благодать 3:50

У дописі подано повчання св. Паїсія Афонського, взяте з книги «Бережи свою душу! Розмови зі старцем Паїсієм Афонським про спасіння в сучасному світі». Старець пояснює, що нарікання приносить нещастя і нищить того, хто його практикує, а прославлення Бога за будь-яких обставин приносить благословення і мир. Він ілюструє це прикладом монаха на Афоні, який нарікає, чи йде дощ, чи перестає, показуючи, як нарікання стає ірраціональною звичкою навіть для розважливої людини.

Він протиставляє двох селян з Епіру: один із невеликою землею, який довіряв Богові, працював без турбот і казав «Слава Тобі, Боже» навіть коли його врожай було знищено, і все йшло йому добре; інший мав багато землі й худоби, але не мав дітей, постійно нарікав і зазнавав послідовних нещасть, попри своє багатство. Св. Паїсій наголошує, що переживання Божої благодаті залежить від нашого настрою: ті, хто прославляє Бога навіть за мале, як за сухий хліб, отримують небесну солодкість і духовну чутливість, а ті, чиї серця вкриті «липким брудом» незадоволення, ніколи не можуть бути задоволені.

Справжнє щастя полягає у вічності, а не в мирській марноті. Повчання також зазначає, що коли людина прославляє Бога замість нарікання на труднощі, диявол скаженіє від люті й іде шукати когось іншого, хто нарікає.

Ключові моменти

  1. Нарікання приносить лише нещастя і породжує ще більше нарікання, а прославлення Бога породжує ще більше прославлення; коли людина прославляє Бога замість нарікання на труднощі, диявол скаженіє від люті й іде шукати когось іншого, хто нарікає.
  2. Чим більше людина нарікає, тим більше вона себе нищить; нарікання краде мир і робить людину незадоволеною всім, тоді як людина, яка живе духовно, знаходить причину прославляти Бога за будь-яких обставин і отримує Його благословення.
  3. Монах на Афоні звично нарікає, чи йде дощ («ми згниємо від цієї вогкості»), чи перестає («все висохне»), показуючи, як нарікання стає ірраціональною звичкою навіть для розважливої людини.
  4. Двоє селян з Епіру ілюструють контраст: один мав одне-два поля, довіряв Богові, працював без турбот, кажучи «Я зроблю те, що зможу», і казав «Слава Тобі, Боже» навіть коли дощ згноїв його снопи або вітер їх розвіяв, і все йшло йому добре.
  5. Інший селянин мав багато полів і худоби, але не мав дітей; він ніколи не казав «Слава Тобі, Боже», лише нарікав і скаржився, і зазнавав одне нещастя за одним (корова гинула, інші лиха), тож ніщо йому не вдавалося, попри його багатство.
  6. Прославлення Бога — велика річ; від нас залежить, чи переживаємо ми благодаті, які Бог подає: якщо Бог дає банан, а ми думаємо, що їдять заможні, ми втрачаємо благословення, тоді як ті, хто їсть лише сухий хліб, але прославляє Бога вдень і вночі, живляться небесною солодкістю.
  7. Ті, хто прославляє Бога в усьому, набувають духовної чутливості й пізнають ніжний дотик Бога; ми не знаємо цього, бо наші серця вкрилися липким брудом, і ніщо не може нас задовольнити; ми не розуміємо, що щастя полягає у вічності, а не в марноті.
Думок у дискусії: 2 учасників: 2 Думка, яку підтримали найбільше Чесно кажучи, це й для мене важко, не буду вдавати, ніби це не так. Читати дискусію
коментарів у джерелі: 6 переглядів: 2.1K Оригінал на YouTube

Дискусія · 2

Думки — це анонімні перекази справжніх коментарів з оригінальної дискусії. Однаковий колір позначає того самого учасника.

Увійти Увійдіть або зареєструйтеся, щоб долучитися до дискусії.

  • думка#3968

    Чесно кажучи, це й для мене важко, не буду вдавати, ніби це не так.

  • думка#3969

    Я можу це прийняти, окрім випадків, коли це доходить до крайнощів. Уявіть когось, кого продають у сексуальне рабство і з кого знущаються дев’ять разів на день у якомусь домі жахіть. Невже від такої людини справді очікують, що вона в такій ситуації буде прославляти Бога? Я ставлю це питання не легковажно, воно справді мене гнітить.