Святитель Миколай (Велимирович) про милосердя як ініціативу та любов до ворогів
7:22
Про що це відео
Промовець навчає, що милосердя — це чеснота, яка бере ініціативу, а не чекає, вкорінене в Божому милосерді, яке пробудило милосердя в людстві. Без Божого милосердя світ би навіть не знав цього слова, і милосердя перевершує жалість, прощення та земну справедливість, бо приносить нове життя, тоді як сама лише справедливість призвела б усіх до загибелі.
Христова заповідь любити ворогів підноситься на найвидатніше місце в Євангелії, виражена в Золотому правилі: роби іншим так, як хочеш, щоб робили тобі. Промовець закликає слухачів викорінити ворожнечу насамперед із власних сердець, бо бути нічиїм ворогом важливіше для спасіння, ніж не мати ворогів. Коли люди практикують цю заповідь повсюдно, як окремі особи, народи та держави, злоба, ненависть і війни припиняються, і немає іншого ліку.
Ключові моменти
- Якби люди щодня пам'ятали про Божу милість до них, вони були б милосердними один до одного; переконання, що ніхто не виявляє милосердя, робить людину немилосердною.
- Божа милість важливіша за милість людей; люди стають немилосердними, чекаючи, поки інші виявлять милосердя першими, але милосердя бере ініціативу.
- Божа милість пробудила милосердя в людях; без Божої милості світ би навіть не знав слова милосердя.
- Милосердя — це удар, що запалює іскру; і той, хто дає, і той, хто отримує, відчувають Бога між собою, виконуючи: «Блаженні милосердні, бо вони отримають милосердя».
- Милосердя більше за жалість (яка може минути), більше за прощення образ (прощення — це перша половина, милосердя — друга), і більше за земну справедливість (без милосердя всі загинули б).
- Сьогоднішнє Євангеліє говорить про найвище милосердя: любов до ворогів як заповідь, а не порада, піднесену на найвидатніше місце в Євангелії.
- Якщо не хочеш ворогів — не будь ворогом; викорінюй ворожнечу зі свого серця насамперед, і тим менше ворогів ти нарахуєш.
- Христова заповідь робити іншим так, як хочеш, щоб робили тобі, стосується окремих людей, народів і держав; якщо її прийняти повсюдно, злоба, ненависть і війни припиняться.
У дописі наведено уривок із проповіді святителя Миколая Велимировича на 19-ту неділю після П'ятидесятниці, заснованої на Лк. 6:31-36 (зачало 26). Проповідь, зі збірки «Проповіді», том 5, виданої «Гласом Церкви» у Валєві в 1996 році та пізніше розміщеної на Svetosavlje.org у 2006 році, навчає, що милосердя не пасивне, а бере ініціативу, вкорінене в Божому милосерді, яке першим пробудило милосердя в людстві.
Без Божого милосердя світ би навіть не знав цього поняття. Велимирович розрізняє милосердя від жалості, прощення та земної справедливості: жалість може минути, прощення покриває лише першу половину відповіді, тоді як сама лише справедливість засудила б усіх. Милосердя приносить нове життя. Євангеліє ставить заповідь любити ворогів на найвидатніше місце, виражену в Золотому правилі.
Святий закликає, що ворожнечу треба викорінити насамперед із власного серця, бо бути нічиїм ворогом важливіше для спасіння, ніж не мати ворогів. Якби окремі люди, народи та держави практикували цю заповідь повсюдно, злоба, ненависть і війни припинилися б, і немає іншого ліку. Проповідь наголошує, що пам'ять про Божу щоденну милість до нас зробила б нас милосердними один до одного, тоді як переконання, що ніхто не виявляє милосердя, робить людину немилосердною.
Божа милість діє першою; люди стають немилосердними, коли чекають, поки інші вчинять перші. Милосердя описується як удар, що запалює іскру, коли і той, хто дає, і той, хто отримує, відчувають Бога між собою, виконуючи заповідь блаженства, що милосердні отримають милосердя.
Головні думки
- Милосердя бере ініціативу, а не чекає, вкорінене в Божому милосерді, яке першим пробудило милосердя в людстві.
- Без Божого милосердя світ би не знав цього слова; пам'ять про божественне милосердя щодня робить нас милосердними один до одного.
- Милосердя перевершує жалість, прощення та земну справедливість: жалість може минути, прощення покриває лише половину, а справедливість без милосердя засуджує всіх.
- Євангеліє підносить любов до ворогів до заповіді на найвидатнішому місці, вираженої в Золотому правилі.
- Ворожнечу треба викорінити насамперед із власного серця; якби окремі люди, народи та держави практикували це повсюдно, злоба та війна припинилися б.