Святий Нектарій Егінський: життя, чудеса та духовна мудрість

У дописі подано біографічний нарис святого Нектарія (1846-1920), народженого як Анастасіос у Фракії. Він навчався в Константинополі, 1876 року став ченцем на Хіосі, а 1877 року був рукоположений у диякона, прийнявши ім’я Нектарій. Після богословських студій 1886 року в Александрії був рукоположений у священика, а 1889 року в Лівії висвячений на митрополита Пентапольського.

Фальшиві звинувачення заздрісних кліриків спонукали патріарха Софронія вигнати його з Єгипту 1890 року. В Афінах він не зміг отримати єпископської кафедри й 1894 року став директором Різарійської церковної школи, де написав гімн «Агні Парфене». Відомий смиренням, підмітанням підлог і чищенням туалетів, він 1904 року заснував монастир Святої Трійці на Егіні й жив там з 1908 року до смерті від раку простати 1920 року.

Після його упокоєння його натільна сорочка зцілила паралізованого чоловіка, а похорон звершив святий Савва Калімноський. Допис також збирає одинадцять висловів, приписуваних святому Нектарію, на теми, зокрема, пам’яті про нього в темряві інших, страждання як очищення, молитви як подиху душі, щастя як чистого серця, пильності проти спокуси, надії серед повторних падінь, довіри до невидимих відповідей Бога та мети спокус — виявити приховані пристрасті.