WeOrthodox
EN UA
День Седьмой. Alexey Uminskiy YouTube

Суворі вимоги священика до сповіді названо насильством над людиною

Суворі вимоги священика до сповіді названо насильством над людиною 12:45

Про що це відео

Мирянин описує болісний досвід сповіді, де настоятель, який служив сам і був роздратованим, сердито відхилив їхню спробу скоротити сповідь через велику чергу, вимагав перелік гріхів і критикував їхню відсутність на всенічному бдінні. Мирянин пояснює, що вони з дружиною — студенти стаціонару, які проходять дорогу психотерапію через серйозні проблеми психічного здоров'я, тому суботній вечір — їхній єдиний час для відпочинку, і ця зустріч залишила дружину в сльозах, а обох приголомшеними перед причастям.

Священик, що відповідає, називає це насильством над людиною, стверджуючи, що Христос запрошує до причастя хворих, а не безгрішних, і що священики, які накладають формальні бар'єри, довгі правила, обов'язкові канони, відвідування бдінь, діють як прикордонники, а не як лікарі. Він зазначає, що єдиним гріхом, який перешкоджає причастю, є невгамована ворожнеча, посилаючись на молитву перед причастям і заповідь Христа примиритися перед тим, як приносити дар.

Він протиставляє це священикам, які служать Євхаристію щотижня, але в Московській єпархії зобов'язані сповідуватися лише двічі на рік, їхня сповідь ніколи не пов'язана з кожною літургією.

Ключові моменти

  1. Мирянин розповідає, що у 2020-21 роках його змушували до рідкісного причастя через надмірні вимоги до підготовки, а пізніше знайшов священиків, які пояснили, що правила не є обов'язковими.
  2. На сьогоднішній літургії лише настоятель був присутній, щоб служити і сповідувати водночас; він виглядав роздратованим і сердито відхилив пропозицію мирянина пропустити детальний перелік гріхів, щоб зекономити час.
  3. Священик наполягав на формальній сповіді, що змусило мирянина перерахувати вигадані гріхи, і критикував його відсутність на суботньому всенічному бдінні.
  4. Мирянин пояснює, що вони з дружиною проходять психотерапію через психічний розлад та розлад особистості, є студентами стаціонару, які працюють, щоб оплачувати терапію, що коштує значно дорожче 500 рублів за сеанс, і потребують суботнього вечора для відпочинку.
  5. Дружина вийшла з храму в сльозах, вже перебуваючи в духовній кризі, нездатна прийняти Божу любов; обидва зрештою причастилися, але знайшли проповідь про Божу любов і радість нестерпною після цієї зустрічі.
  6. Священик, що відповідає, називає цей випадок справжнім насильством над людською особистістю, наголошуючи, що вірні приходять до Бога на причастя, а не до священика, який діє як контролер.
  7. Священик стверджує, що ставлення до сповіді як до контрольно-пропускного пункту, який вимагає безгрішності перед причастям, суперечить словам Христа про те, що хворі потребують лікаря, і посилається на 1 Послання Іоана про гріхи, що ведуть до смерті, на відміну від щоденного християнського стану.
  8. Священик зазначає, що священики Московської єпархії зобов'язані сповідуватися лише двічі на рік, їхня сповідь ніколи не пов'язана з кожною Євхаристією, яку вони служать, на відміну від тяжких тягарів, які вони покладають на мирян.

Мирянин описує сповідь, де настоятель, який служив сам і був явно роздратованим, сердито відмовив у проханні скоротити сповідь через велику чергу. Священик вимагав детальний перелік гріхів і критикував мирянина за те, що той пропустив суботнє всенічне бдіння. Мирянин пояснює, що вони з дружиною — студенти стаціонару, які проходять дорогу психотерапію через серйозні проблеми психічного здоров'я, тому суботній вечір — їхній єдиний час для відпочинку. Ця зустріч залишила дружину в сльозах, а обох приголомшеними перед причастям.

Священик, що відповідає, називає цей випадок справжнім насильством над людською особистістю. Він стверджує, що Христос запрошує до причастя хворих, а не безгрішних, і що священики, які накладають формальні бар'єри, обов'язкові канони та відвідування бдінь, діють як прикордонники, а не як лікарі. Він заявляє, що єдиним гріхом, який перешкоджає причастю, є невгамована ворожнеча, посилаючись на молитву перед причастям і заповідь Христа примиритися перед тим, як приносити дар.

Він протиставляє це практиці для духовенства: священики Московської єпархії зобов'язані сповідуватися лише двічі на рік, і їхня сповідь ніколи не пов'язана з кожною Євхаристією, яку вони служать, на відміну від тяжких тягарів, які вони покладають на мирян.

Головні думки

  • Мирянин та його дружина — студенти стаціонару, які проходять психотерапію через психічні розлади; терапія коштує значно дорожче 500 рублів за сеанс, тому суботній вечір — їхній єдиний час для відпочинку.
  • Настоятель служив сам, виглядав роздратованим, відхилив прохання скоротити сповідь, вимагав формальний перелік гріхів і критикував за відсутність на всенічному бдінні.
  • Дружина вийшла з храму в сльозах, вже перебуваючи в духовній кризі; обидва причастилися, але знайшли проповідь про Божу любов нестерпною після цієї зустрічі.
  • Священик, що відповідає, називає цей випадок насильством, каже, що Христос запрошує хворих, а не безгрішних, і що лише невгамована ворожнеча перешкоджає причастю.
  • Священики Московської єпархії сповідаються лише двічі на рік, їхня сповідь не пов'язана з кожною літургією, яку вони служать, на відміну від вимог, які вони накладають на мирян.
Думок у дискусії: 11 учасників: 11 Думка, яку підтримали найбільше Отже, отче Олексію! У мене більше немає цих проблем. Я вже давно ходжу до однієї церкви. Наш мудрий настоятель дозволив мені не сповідуватися перед причастям, якщо я не впав у якийсь тяжкий гріх. Але я намагаюся брати благословення на причастя. Завдяки моїм… Читати дискусію
коментарів у джерелі: 73 переглядів: 18K Оригінал на YouTube

Дискусія · 11

Думки — це анонімні перекази справжніх коментарів з оригінальної дискусії. Однаковий колір позначає того самого учасника.

Увійти Увійдіть або зареєструйтеся, щоб долучитися до дискусії.

  • думка#1512

    Отже, отче Олексію! У мене більше немає цих проблем. Я вже давно ходжу до однієї церкви. Наш мудрий настоятель дозволив мені не сповідуватися перед причастям, якщо я не впав у якийсь тяжкий гріх. Але я намагаюся брати благословення на причастя. Завдяки моїм добрим наставникам. Все одно я завжди відчуваю свою негідність. Молитва Василія Великого допомагає.

  • думка#1516

    У Греції ніхто не сповідується перед причастям. Таїнство сповіді і таїнство причастя — це зовсім різні таїнства, не пов'язані між собою зовсім! Тільки тут сповідь служить якимось пропуском до причастя! 😊 А там звичайному священнику навіть не дозволяється слухати сповіді, тільки духовному отцю, призначеному монастирем, який має офіційний дозвіл на це! Я думаю, те саме в Сербії! 😊

  • думка#1514

    Дякую, отче Олексію. Я пережила щось подібне до того, що описувала авторка листа. Тільки я не змогла причаститися, бо мій внутрішній мир був сильно порушений через дурість ченця, якому я сповідувалася (не у своїй церкві). Коли я сказала, що причащалася тиждень тому і не мала несповідуваних смертних гріхів (а мені було майже 70), він почав соромити мене за те, що я не готувалася до сповіді...

  • думка#1510

    Дякую ❤ Наш священник каже подібне. Але коли всі навколо кажуть тобі, як правильно робити... починають закрадатися сумніви. Твої розмови дуже допомагають мені розібратися з багатьма з цих сумнівів.

  • думка#1511

    Дякую, що знову про це кажеш. На жаль, наш священник саме такий: жоден ворог йому не "пролізе" до чаші без максимального читання правил, максимального посту, і звичайно ж вигаданих гріхів плюс удаваного драматичного каяття за них. І ще постійний страх бути відлученим від причастя — він це теж любить, якщо раптом дізнається, що хтось його критикував. 😢

  • думка#1513

    О. Іоанн Крестянкін сказав: НЕ ДАЙ БОЖЕ, ЩОБ Я КОЛИ-НЕБУДЬ ВІДМОВИВ КОМУСЬ У ПРИЧАСТІ

  • думка#1517

    Деякі парафіяни плутають священника з Богом! І очікують від звичайної людини, по суті, розуміння всіх своїх проблем, якого-небудь особливого ставлення! Це наївно, звичайно, і може дратувати, плюс якщо зарплата маленька, не кожна парафія заможна

  • думка#1509

    І я не перераховую своїх гріхів! Я просто каюся!

  • думка#1515

    Мій батько, коли захворів на рак, пішов на сповідь. Священник запитав: ти "готувався"? І це було вперше в його житті. Він жив у СРСР. Ні, каже він, я не готувався. Тоді священник відігнав його від причастя... Наші священники так роблять. Мого чоловіка не допустили років 20 тому, і він вже 20 років не причащається... Священникам треба бути дуже обережними з цим. Мене теж кілька разів відвертали. Але я ставлюся до цього спокійніше, я ходжу не до одного священника. Я ходжу до різних церков. Бо я сповідаюся перед Господом через священника.

  • думка#1518

    Уф. Так, таке фарисейство трапляється в церкві постійно. Я вже звикла до цього, але я все одно рідко туди ходжу, з причин, які від мене не залежать.. І наш священник категорично відмовляється робити виїзди до нашого села.(( Я не знала, що священники мають такі повноваження. Тоді, мабуть, їм дуже важко наближатися до Бога, духовна влада і такі поступки, і біси, звичайно, радіють такому стану речей і роблять все, щоб це підтримувати.. чесно кажучи, я дуже сподіваюся, що хоча б якісь заходи проти цього закладають під час їхнього навчання.. ..Хоча вся ситуація дуже дивна..

  • думка#1519

    Люди, поясніть мені: що якщо людина не бачить у смертному гріху перешкоди для єднання з Богом? Не кожен смертний гріх, а що якщо людина визнає, що могла б вчинити вбивство, перелюб? Що якщо ти усвідомив, що не можеш не грішити? Чи ти тоді відділений від Бога? Що робити?