WeOrthodox
EN UA

Православні дописи, відео та дискусії

Ми стежимо за православними каналами, спільнотами й блогами по всьому інтернету, стисло переказуємо кожен допис і відео та виділяємо змістовні розмови.

Молитва Богородиці з її біблійними основами

Допис подає гімн «Богородице Діво, радуйся» разом із біблійними віршами, що становлять кожну фразу. Молитва поєднує привітання Гавриїла (Лк. 1:28), слова Єлисавети (Лк. 1:42), пояснення ангела про Втілення (Лк. 1:35) і слова Павла про Сина, народженого від жінки (Гал. 4:4). Заключення «Бо Ти народила Спаса душ наших» походить від Лк. 2:11, Мт. 1:21, Ів. 1:14, Гал. 4:4 і 1 Ів. 4:14. На зображенні також видно стандартні іконні написи MP OV (Мати Божа) та IC XC (Ісус Христос).

  • Молитва поєднує привітання Благовіщення й Відвідання із христологічним закінченням
  • Кожну фразу пов’язано з її біблійним джерелом у Луки, Матвія, Івана, Галатів і 1 Івана
  • На зображенні є іконні скорочення MP OV та IC XC
  • Текст показує біблійну основу для називання Марії «повна благодаті» і «Богородицею»
  • Останній рядок підсумовує Втілення як причину шанування Діви
☦️An Orthodox Blog☦️ разом з Orthodoxy ☦︎ Instagram

Передсвято Введення в храм Пресвятої Богородиці

1:48

У дописі зазначається вшанування 20 листопада Передсвята Введення в храм Пресвятої Богородиці. Подано гімн, який звертається до Діви Марії як до Пречистої і Святої Богородиці, закликаючи її радіти. У гімні її названо Невістою Неневісною, Царицею і Дівою-Матір'ю, що всіх покриває.

Її описано як таку, що перевершує і небесних, і земних істот, як іпостась радості, і як таку, що перевищує ангелів у святості. Гімн завершується тим, що її названо Небесною і святішою за всіх.

Ключові моменти

  1. Гімн звертається до Марії як до Пречистої і Святої Богородиці та закликає її радіти.
  2. Її названо Невістою Неневісною, Царицею і Дівою-Матір'ю, що всіх покриває.
  3. Її описано як таку, що перевершує і небесних, і земних істот.
  4. Її називають іпостассю радості й кажуть, що вона перевищує ангелів.
  5. Гімн завершується тим, що її названо Небесною і святішою за всіх.
Mount Athos Legacy Facebook

Старець Гавриїл зі Святої Гори Афон перелічує сім практик для Божого благословення

Старець Гавриїл зі Святої Гори Афон радить, що для того, щоб окремі люди, сім’ї та народи отримали Боже благословення, їм слід старанно дотримуватися семи практик. Перше — регулярна сповідь духовному отцю. Друге — регулярне відвідування церкви. Третє — часте Святе Причастя з благословення свого духовного отця. Четверте — піст у середу та п’ятницю без олії, а також в інші дні, встановлені Церквою. П’яте — милостиня бідним сім’ям і добрі діла.…

Старець Гавриїл зі Святої Гори Афон радить, що для того, щоб окремі люди, сім’ї та народи отримали Боже благословення, їм слід старанно дотримуватися семи практик. Перше — регулярна сповідь духовному отцю. Друге — регулярне відвідування церкви. Третє — часте Святе Причастя з благословення свого духовного отця.

Четверте — піст у середу та п’ятницю без олії, а також в інші дні, встановлені Церквою. П’яте — милостиня бідним сім’ям і добрі діла. Шосте — щоденне вивчення Святого Письма, навіть якщо лише п’ять-десять хвилин щодня. Сьоме — безперестанна молитва, а саме Ісусова молитва: «Господи Ісусе Христе, помилуй мене», і звернення: «Пресвята Богородице, спаси нас». Старець подає це як всеохопне правило життя для духовного зростання та Божої ласки.

  • Регулярна сповідь і відвідування церкви
  • Часте причастя з благословення духовного отця
  • Піст у середу, п’ятницю та інші встановлені Церквою дні
  • Милостиня бідним сім’ям і добрі діла
  • Щоденне читання Святого Письма і безперестанна Ісусова молитва
radioimlemesou Instagram

Митрополит Афанасій Лімасольський розпочинає викладання про Дідахе

Митрополит Афанасій Лімасольський виголосив проповідь у четвер, 12 листопада 2026 року, розпочинаючи вивчення Дідахе, одного з найдавніших християнських творів. Він почав із нагадування про апостольське проголошення Христа та неперервну спадкоємність Церкви від апостолів до сьогодення, наголошуючи на необхідності належати до Єдиної, Святої, Соборної та Апостольської Церкви. Він протиставив Православну Церкву Свідкам Єгови та іншим групам, які…

Митрополит Афанасій Лімасольський виголосив проповідь у четвер, 12 листопада 2026 року, розпочинаючи вивчення Дідахе, одного з найдавніших християнських творів. Він почав із нагадування про апостольське проголошення Христа та неперервну спадкоємність Церкви від апостолів до сьогодення, наголошуючи на необхідності належати до Єдиної, Святої, Соборної та Апостольської Церкви.

Він протиставив Православну Церкву Свідкам Єгови та іншим групам, які він назвав людськими винаходами. Потім митрополит представив початкове вчення Дідахе про два шляхи — шлях життя і шлях смерті — та пояснив, які вибори й поведінка ведуть людину до життя, а що відділяє людину від Бога.

  • Митрополит Афанасій Лімасольський розпочав цикл про Дідахе 12 листопада 2026 року
  • Він наголосив на апостольській спадкоємності та належності до Єдиної, Святої, Соборної та Апостольської Церкви
  • Він відрізнив Православну Церкву від Свідків Єгови та інших груп, названих людськими винаходами
  • Початок Дідахе представляє два шляхи: шлях життя і шлях смерті
  • Він пояснив вибори й поведінку, які ведуть до життя або до відділення від Бога
Orthodox Life Instagram

Святитель Філарет Московський: перекладач, катехит і захисник церковної автономії

У дописі вшановується святитель Філарет, митрополит Московський, який народився як Василь Дроздов 1782 року в Коломні в родині священнослужителя. Він відзначався в семінарії, прийняв чернечі обіти 1808 року в Свято-Троїцькій Сергієвій лаврі, був висвячений на єпископа 1817 року, став архієпископом Московським 1821 року, а 1826 року був возведений у сан митрополита. Протягом сорока років свого керівництва він захищав духовну автономію Церкви від…

У дописі вшановується святитель Філарет, митрополит Московський, який народився як Василь Дроздов 1782 року в Коломні в родині священнослужителя. Він відзначався в семінарії, прийняв чернечі обіти 1808 року в Свято-Троїцькій Сергієвій лаврі, був висвячений на єпископа 1817 року, став архієпископом Московським 1821 року, а 1826 року був возведений у сан митрополита.

Протягом сорока років свого керівництва він захищав духовну автономію Церкви від втручання держави і став відомий своїми красномовними проповідями, здобувши титул «новий Златоуст». Святитель Філарет очолив п'ятдесятирічний проєкт перекладу Святого Письма сучасною російською мовою, долаючи сильний опір, щоб прості люди могли читати Слово Боже.

Він був автором впливового «Християнського катехізису» 1823 року і підтримував старців Оптиної пустині у виданні святоотцівських текстів. Відомий глибокою смиренністю, невпинною молитвою і тихою благодійністю, він жертвував особисті кошти сиротам і збіднілим родинам священнослужителів. Він також зробив внесок у російське суспільство, допомігши укласти маніфест 1861 року про визволення кріпаків.

Відслуживши востаннє Божественну літургію, святитель Філарет мирно спочив 19 листопада 1867 року, у віці вісімдесяти п'яти років.

  • Народився Василь Дроздов 1782 року, став митрополитом Московським 1826 року після чернечих обітів у Свято-Троїцькій Сергієвій лаврі
  • Сорок років захищав автономію Церкви від втручання держави, уславився проповідями
  • Очолив п'ятдесятирічний переклад Біблії сучасною російською мовою попри опір
  • Уклав «Християнський катехізис» 1823 року й підтримував святоотцівські публікації старців Оптиної пустині
  • Допомагав укладати маніфест 1861 року про визволення кріпаків; спочив 19 листопада 1867 року у віці вісімдесяти п'яти років

Святий пророк Авдій: Захисник пророків і голос суду

У публікації представлено святого пророка Авдія, якого вшановують 19 листопада, як одного з дванадцяти малих пророків Старого Завіту. Розповідається, що Авдій служив у домі царя Ахава й діяв, щоб захистити сто пророків від переслідування, розпочатого царицею Єзавеллю. Він сховав цих пророків у печерах і забезпечував їх їжею та водою. Далі публікація звертається до змісту пророчої книги Авдія, зазначаючи, що вона засуджує гордість,…

У публікації представлено святого пророка Авдія, якого вшановують 19 листопада, як одного з дванадцяти малих пророків Старого Завіту. Розповідається, що Авдій служив у домі царя Ахава й діяв, щоб захистити сто пророків від переслідування, розпочатого царицею Єзавеллю. Він сховав цих пророків у печерах і забезпечував їх їжею та водою.

Далі публікація звертається до змісту пророчої книги Авдія, зазначаючи, що вона засуджує гордість, несправедливість і зраду, водночас проголошуючи прийдешній суд Божий і остаточну перемогу Його Царства. Наводиться конкретний вірш з Авдія 1:15: «Бо близький день Господній на всі народи; як ти зробив, так і тобі буде зроблено».

  • Вшановується 19 листопада як один із дванадцяти малих пророків
  • Служив у домі царя Ахава й захистив 100 пророків від переслідування царицею Єзавеллю
  • Сховав пророків у печерах і забезпечував їх їжею та водою
  • Його пророча книга засуджує гордість, несправедливість і зраду
  • Проголошує прийдешній суд Божий і перемогу Його Царства, посилаючись на Авдія 1:15

Приймати канон, відкидаючи Церкву, яка засвідчила його

Промовець стверджує, що немає фактичних історичних доказів того, що Іван написав Євангеліє, приписуване йому. Він скеровує слухача до ранньої церковної історії та апостольського спадкоємства, ланцюга учнів, які вчилися від Івана й навчали інших, як основи авторитету тексту. Далі промовець критикує особу, відому як «The God Logic», за те, що вона звертається до ранньої Церкви, щоб захистити Біблію, але відкидає її вчення про реальну присутність у…

Промовець стверджує, що немає фактичних історичних доказів того, що Іван написав Євангеліє, приписуване йому. Він скеровує слухача до ранньої церковної історії та апостольського спадкоємства, ланцюга учнів, які вчилися від Івана й навчали інших, як основи авторитету тексту. Далі промовець критикує особу, відому як «The God Logic», за те, що вона звертається до ранньої Церкви, щоб захистити Біблію, але відкидає її вчення про реальну присутність у Євхаристії та владу єпископів.

Він твердить, що якщо апостольська Церква помилялася у своїх догматах, немає підстав довіряти її свідченню про Писання. Аргумент завершується тим, що не можна відкидати саму Церкву, чиє свідчення підкріплює канон.

Ключові моменти

  1. Промовець стверджує, що немає фактичних історичних доказів того, що Іван написав Євангеліє, приписуване йому.
  2. Промовець скеровує слухача до ранньої церковної історії та поняття апостольського спадкоємства — тих, хто знав учнів і їхніх учнів.
  3. Промовець описує апостольське спадкоємство як людей, які вчилися від Івана, а самі ставали вчителями.
  4. Промовець звинувачує «The God logic» у тому, що він покладається на ранню Церкву для захисту Біблії, але відкидає її, коли вона суперечить його теології.
  5. Промовець зауважує, що «The God logic» звертається до апостольського спадкоємства, але відкидає вчення Церкви про реальну присутність у Євхаристії та єпископську владу.
  6. Промовець твердить, що якщо апостольська Церква помилялася у своїх ученнях, не можна бути певним, що вона була права щодо Біблії.
  7. Промовець підсумовує, що не можна відкидати саму Церкву, від чийого свідчення ви залежите, щоб захистити своє Писання.
Думок у дискусії: 10 Лише спирається на апостольське преемство, коли це зручно, і відкидає, коли ні. Читати дискусію
Kyle YouTube дискусія

Святі бачать світ як лікарню, а не як суд

Святі бачать світ як лікарню, а не як суд 17:54

Промовець пояснює, що православні святі бачать світ як казан, що кипить гріхом, але бачать його як лікарню, а не як суд. Там, де звичайні люди засуджують грішників, святі визнають їх духовно хворими людьми, які потребують Божественного Лікаря, Христа. Чим ближче людина наближається до Бога, тим ясніше вона бачить власну гріховність і тим менше засуджує інших. Цей парадокс ілюструє преподобний Сисой Великий, який на смертному одрі сказав, що ще…

Промовець пояснює, що православні святі бачать світ як казан, що кипить гріхом, але бачать його як лікарню, а не як суд. Там, де звичайні люди засуджують грішників, святі визнають їх духовно хворими людьми, які потребують Божественного Лікаря, Христа. Чим ближче людина наближається до Бога, тим ясніше вона бачить власну гріховність і тим менше засуджує інших.

Цей парадокс ілюструє преподобний Сисой Великий, який на смертному одрі сказав, що ще навіть не почав каятися. Така духовна ясність породжує співчуття, а не осуд. Преподобний Ісаак Сирін описує милосердне серце, яке сумує за всім творінням, не можучи терпіти страждання іншого створіння без того, щоб не спонукатися до молитви. Преподобний Силуан Афонський навчав, що любов до ворогів є істотною ознакою присутності Святого Духа.

Боротьба зі злом повинна починатися в серці самої людини, оскільки ті самі пристрасті, що розбещують світ, існують у кожному людському серці. Справжня зміна приходить через покаяння та співпрацю з Божественною благодаттю, а не через обурення на гріхи суспільства. Церква діє як духовна лікарня, а Христос є Божественним Лікарем, і таїнства, молитва, піст, сповідь, покаяння та аскетична боротьба є засобами, якими Його зцілююча благодать діє в нас.

Ключові моменти

  1. 0:10 Світ подібний до великого казана, що постійно кипить гріхом, спокусою, стражданням і духовною боротьбою, охоплений пристрастями, такими як гордість, похіть, заздрість, жадібність, гнів, марнославство й ненависть.
  2. 0:41 Святі не дивляться на світ з огидою та осудом, але бачать світ, поранений гріхом, сповнений людей, які відчайдушно потребують зцілення, і вважають грішників хворими пацієнтами, які потребують лікаря, а не злими людьми, що заслуговують на покарання.
  3. 1:13 Чим ближче людина наближається до Бога, тим ясніше вона бачить трагедію гріха і тим менше схильна засуджувати свого ближнього, бо світ — це лікарня, а не суд, і гріх — це хвороба, яка ранить душу й відділяє нас від спілкування з Богом.
  4. 2:15 Церква є духовною лікарнею, а Христос — Божественним Лікарем, і таїнства, молитва, піст, сповідь, покаяння та аскетична боротьба є засобами, якими Його зцілююча благодать діє в нас, не щоб заслужити спасіння, а щоб зцілитися від нашої хвороби.
  5. 3:50 Сисой Великий на смертному одрі сказав: «Я ще навіть не почав каятися», показуючи, що чим більший святий, тим більше він усвідомлює власний гріх, — парадокс, де святість приносить духовну ясність, наче сонячне світло, що виявляє пил у темній кімнаті.
  6. 6:26 Преподобний Ісаак Сирін описує милосердне серце, яке горить любов’ю до всього творіння, сумує за грішниками й навіть за тими, хто противиться Богові, не можучи терпіти страждання іншого створіння без того, щоб не спонукатися до молитви.
  7. 8:28 Преподобний Силуан Афонський навчав, що любов до ворогів є істотною ознакою присутності Святого Духа, і що християнська любов не може обмежуватися тими, кого ми вважаємо гідними, інакше ми нічим не відрізняємося від світу.
  8. 10:29 Казан гріха є також усередині нас; Христос навчає, що злі думки виходять із людського серця, тому боротьба зі злом повинна починатися всередині, а Ісусова молитва, «помилуй мене», спрямовує нас каятися у власному злі, а не засуджувати світ.
Думок у дискусії: 6 Так важко не ненавидіти нечестивих, тих, хто хулить Бога або чинить проти Бога. Мені соромно визнати, що коли я почув, що якийсь впливовий і корумпований політик помер, велика частина мене… Читати дискусію
Eastern Orthodoxy Daily He/Who/Is разом з orthodox_america Instagram

о. Серафим Роуз про НЛО як демонічний обман

У дописі представлено серію зображень, які пов'язують сучасні явища НЛО з окультними практиками та критикою о. Серафима Роуза у «Православ'ї і релігії майбутнього». Він починається з Алістера Кроулі, впливового окультиста, який стверджував, що мав контакт із сутністю на ім'я LAM, зображеного на малюнку, що нагадує пізніші образи «сірих прибульців». Скріншоти новин показують нещодавні спостереження НЛО, схожих на медуз, поблизу військових баз на…

У дописі представлено серію зображень, які пов'язують сучасні явища НЛО з окультними практиками та критикою о. Серафима Роуза у «Православ'ї і релігії майбутнього». Він починається з Алістера Кроулі, впливового окультиста, який стверджував, що мав контакт із сутністю на ім'я LAM, зображеного на малюнку, що нагадує пізніші образи «сірих прибульців».

Скріншоти новин показують нещодавні спостереження НЛО, схожих на медуз, поблизу військових баз на Алясці. Малюнок зі справи про викрадення в Північній Кароліні та підпис «Дух, прийнятий через ченнелінг» пов'язують зустрічі з прибульцями з ченнелінгом духів. Цитата, приписувана Кроулі, говорить: «Сьогодні їх називають ангелами й демонами, завтра їх називатимуть якось інакше».

Останнє зображення показує обкладинку книжки о. Серафима Роуза разом із текстом, який припускає, що фальшиве розкриття інформації про прибульців можна використати для виправдання світового уряду. Підпис автора стверджує, що прибульці — «фальшиві, гейські й демонічні», і що окультисти Нью-Ейдж просувають їх як розумних помічників.

Обговорення зосереджується на православному погляді, що НЛО та зустрічі з прибульцями є демонічними обманами, які готують людство до підробленої духовності та глобалістського контролю; цю тему о. Серафим розвинув зі святоотцівського вчення про прелесть (духовний обман).

  • Сутність LAM Алістера Кроулі нагадує сучасні образи сірих прибульців
  • Нещодавні спостереження НЛО на Алясці показані поблизу військових об'єктів
  • Малюнки викрадень і ченнелінг пов'язані з окультним контактом із духами
  • Цитата Кроулі припускає ребрендинг демонів як прибульців
  • Праця о. Серафима Роуза подає НЛО як обман останніх часів для світового уряду

Заснування Христом Церкви як інституції в Матвія 18

Діалог розглядає, чи Христос заснував інституцію. Один промовець стверджує, що релігійні системи та інституції вбивають Духа Божого, і питає, чи Христос заснував інституцію. Інший відповідає, що Бог встановив шлях спасіння. Тоді перший промовець наводить Матвія 18 як явний доказ того, що Христос таки заснував інституцію. Він окреслює триетапний процес, який Ісус дає для поводження з братом, що грішить: спершу викрити його наодинці, потім узяти…

Діалог розглядає, чи Христос заснував інституцію. Один промовець стверджує, що релігійні системи та інституції вбивають Духа Божого, і питає, чи Христос заснував інституцію. Інший відповідає, що Бог встановив шлях спасіння. Тоді перший промовець наводить Матвія 18 як явний доказ того, що Христос таки заснував інституцію. Він окреслює триетапний процес, який Ісус дає для поводження з братом, що грішить: спершу викрити його наодинці, потім узяти двох або трьох свідків, і нарешті донести справу до Церкви.

Промовець стверджує, що цей третій крок, донесення справи до Церкви, демонструє інституцію, яка перевершує тіло віруючих, і доходить висновку, що Церква є і тілом, і інституцією.

Ключові моменти

  1. Перший промовець стверджує, що релігійні системи та інституції — це те, що вбиває Духа Божого у світі.
  2. Перший промовець питає, чи Христос заснував інституцію.
  3. Другий промовець відповідає, що Бог встановив шлях спасіння.
  4. Перший промовець стверджує, що Христос заснував інституцію, вказуючи на 18-й розділ Матвія як явний доказ.
  5. Перший промовець окреслює кроки в Матвія 18: піти до брата наодинці, потім узяти двох або трьох свідків, що становить церкву, і якщо вони відмовляться слухати, привести їх до Церкви.
  6. Перший промовець доходить висновку, що ця третя категорія демонструє інституцію, яка виходить за межі самого лише тіла, стверджуючи, що Церква є і тілом, і інституцією.
Думок у дискусії: 4 Цей аргумент не отримує належного визнання. Будь-яка церковна дисципліна, яка справді щось робить, вимагає бути єдиною церквою. Читати дискусію
Disgruntled Docs разом з Ιωάννης Βιλλιώτης Instagram

Православні аргументи проти папства, чистилища, передвизначення та екуменізму

Автор подає багаточастинну полеміку проти римо-католицької доктрини з православної перспективи. У розділі 2 автор цитує Іринея Ліонського (Проти єресей III.12.15) і тлумачення Іоана Златоуста на Гал. 2:9, щоб довести, що апостоли мали рівну владу й спільність, відкидаючи папський примат. Розділ 3 посилається на працю Ніла Кавасили «Про владу римського папи», щоб ствердити, що тимчасова пастирська роль Петра не давала найвищої влади. Розділ 4…

Автор подає багаточастинну полеміку проти римо-католицької доктрини з православної перспективи. У розділі 2 автор цитує Іринея Ліонського (Проти єресей III.12.15) і тлумачення Іоана Златоуста на Гал. 2:9, щоб довести, що апостоли мали рівну владу й спільність, відкидаючи папський примат. Розділ 3 посилається на працю Ніла Кавасили «Про владу римського папи», щоб ствердити, що тимчасова пастирська роль Петра не давала найвищої влади.

Розділ 4 описує католицьку доктрину чистилища як очищувального вогню для віруючих, які зберігають намір грішити. Розділ 5 стверджує, що і Писання, і Передання однаково непомильні й не можуть суперечити, посилаючись на 1 Тим. 3:15, 2 Тим. 3:16 і 2 Сол. 2:15. Розділ 6 перелічує біблійні уривки, які католицькі богослови використовують для чистилища (Матвія 12:32, Луки 12:42-48, Матвія 5:25-26, 1 Коринтян 3:10-15, 2 Макавеїв 12:42-46), та уривки, які, за словами автора, спростовують його (Ефесян 4:8-10, Псалом 68:18, Псалом 49:15, Осії 13:14, Псалом 107:14-16, Ісаї 45:2, Захарії 9:11, Псалом 16:10, Ісаї 61:1, Псалом 107:10, Ісаї 49:9).

Розділ 7 цитує Августина (Про Град Божий 21.24 і Енхірідіон 67) і стверджує, що його погляд суперечить Писанню про визволення Христом полонених з аду. Розділ 8 цитує Амвросія Медіоланського (De Bono Mortis), описуючи смерть як пристановище безпеки. Розділ 9 розглядає 2 Макавеїв 12, пояснюючи православні заупокійні молитви як прохання про милість, а не чистилище, посилаючись на Рим. 8:38-39 і Еф. 5:30. Розділ 10 цитує Бесіду IX Златоуста на 1 Коринтян 3, стверджуючи, що вогонь випробовує діла, а не людину.

Розділ 11 вводить передвизначення, посилаючись на Еф. 1:4-5,11; Рим. 8:28-29,33; Ів. 6:37,44. Автор розрізняє природну волю Бога (бажання добра для всіх) і гномічну волю та стверджує, що безумовне передвизначення веде до монофізитства й монофелітства. Розділ 12 стверджує, що заперечення безумовного передвизначення необхідне, щоб уникнути єресі, посилаючись на синергію й автономію (автексусіон).

Розділ 13 перелічує ранніх отців (Ігнатія Антіохійського, Іринея, Теофіла, Афінагора, Іполита, Юстина Мученика) як противників передвизначення/фаталізму та пов'язує передвизначення з монофелітською суперечкою і Максимом Сповідником. Розділ 14 критикує Nostra Aetate Другого Ватиканського собору, зокрема параграфи 3, 4, 7 і 9, за твердження, що індуїсти, юдеї, мусульмани й буддисти поклоняються тому самому Богові.

Розділ 15 цитує параграф 5 Nostra Aetate і відкидає його як єретичний, посилаючись на 1 Кор. 8:6. Розділ 16 засуджує цей документ і недавніх пап, які його підтверджують. Розділ 17 виступає проти екуменізму (Unitas Redintegratio), посилаючись на Лист 226 Василія Великого. Розділ 18 цитує Апостольські правила 45 і 64 (65) проти молитви з єретиками.

  • Стверджує, що апостольська рівність і спільність спростовують папський примат, посилаючись на Іринея та Златоуста.
  • Відкидає чистилище як небіблійне, посилаючись на Августина, Амвросія та Златоуста про те, що вогонь випробовує діла, а не особи.
  • Розрізняє православне передвизначення (умовне, синергійне) від безумовного передвизначення, пов'язуючи останнє з монофелітством.
  • Засуджує вчення Nostra Aetate про нехристиянські релігії як єретичне й таке, що суперечить апостольській вірі.
  • Виступає проти екуменічної молитви з єретиками, посилаючись на Василія Великого та Апостольські правила 45 і 64.
☦️An Orthodox Blog☦️ разом з Orthodoxy ☦︎ Instagram

Святитель Іоан Златоуст: Прощати, щоб стати подібними до Бога

У публікації наведено уривок зі св. Іоана Златоуста про прощення й братолюбство. Він доводить, що ображати брата суперечить молитві «Отче наш», бо слово «наш» показує, що Бог є Отцем усіх, а отже, всі — брати. Не можна називати всеблагого Бога Отцем, ставлячись до брата як до ворога. Златоуст використовує яскраві порівняння: кидатися, як бик, брикатися, як осел, вити, як вовк, жалити, як скорпіон, — така поведінка означає, що людина не є справді…

У публікації наведено уривок зі св. Іоана Златоуста про прощення й братолюбство. Він доводить, що ображати брата суперечить молитві «Отче наш», бо слово «наш» показує, що Бог є Отцем усіх, а отже, всі — брати. Не можна називати всеблагого Бога Отцем, ставлячись до брата як до ворога.

Златоуст використовує яскраві порівняння: кидатися, як бик, брикатися, як осел, вити, як вовк, жалити, як скорпіон, — така поведінка означає, що людина не є справді людиною, бо справжня людина носить образ Творця. Він зауважує, що хижих звірів можна приручити, але люди, які за природою лагідні, через гнів стають звірами. Щоб стати справжніми синами Божими, треба стати подібними до Нього, і ніщо не робить нас більш подібними до Бога, ніж прощення тих, хто нас кривдить, добро тим, хто чинить нам зло, похвала тим, хто нас звинувачує, і відповідь на образи лагідністю.

  • Ображати брата суперечить називанню Бога «Отче наш», бо в нас спільний Отець.
  • Агресивна, звіряча поведінка показує, що людина не є ані справді людиною, ані сином Божим.
  • Люди за природою лагідні, але через гнів стають звірами, на відміну від диких звірів, яких можна приручити.
  • Щоб стати подібними до Бога, треба прощати тих, хто нас скривдив.
  • Чинити добро ворогам, хвалити тих, хто звинувачує, і зустрічати образи лагідністю — це робить нас подібними до Бога.

Старець Макарій Оптинський: Печаль, прогнана бесідою з мудрим

У дописі наведено вислів, приписуваний старцю Макарію Оптинському. Він каже, що коли серце сповнене печалі, тривожні думки можна розвіяти через мирну бесіду з досвідченою та доброчесною людиною. Цитата підкреслює духовну цінність мудрої поради в часи скорботи.

  • Старець Макарій Оптинський каже, що печальні думки можна відігнати.
  • Це відбувається через мирну бесіду з досвідченою та доброчесною людиною.
  • У дописі старця пов'язують з православною аскетикою та російською літературою.

Отець Остоя Кнежевич про безмежну Божу любов до людства

Отець Остоя Кнежевич навчає, що Божественна любов — це єдина безмежна любов. Бог створив світ із любові й зійшов у нього, щоб відновити втрачене людством синівство щодо Бога. Ця подія відображає Божественну любов і засвідчує, що Бог не байдужий до жодної сльози, страждання чи несправедливості, з якими стикаються люди. Священник пояснює, що ця подія підтверджує: кожен біль, рана й сльоза будуть зцілені перед Господом у Його вічному, нетлінному…

Отець Остоя Кнежевич навчає, що Божественна любов — це єдина безмежна любов. Бог створив світ із любові й зійшов у нього, щоб відновити втрачене людством синівство щодо Бога. Ця подія відображає Божественну любов і засвідчує, що Бог не байдужий до жодної сльози, страждання чи несправедливості, з якими стикаються люди.

Священник пояснює, що ця подія підтверджує: кожен біль, рана й сльоза будуть зцілені перед Господом у Його вічному, нетлінному Царстві. Це вчення зосереджене на діяльній турботі Бога про людство, спонуканій любов'ю, від створення через втілення до остаточного відновлення.

Ключові моменти

  1. Божественна любов — це єдина безмежна любов.
  2. Бог створив світ із любові.
  3. Бог зійшов у світ із любові, щоб відновити втрачене людством синівство щодо Бога.
  4. Бог дбає про людство з любові.
  5. Ця подія є відображенням Божественної любові до творіння.
  6. Ця подія засвідчує, що Бог не байдужий до жодної сльози.
  7. Ця подія засвідчує, що Бог не байдужий до жодного страждання чи несправедливості.
  8. Ця подія підтверджує, що кожне страждання, біль, рана серця й сльоза будуть зцілені перед Господом у Його вічному й нетлінному Царстві.
Athonite Audio YouTube

Отці Пустельні про смирення: Антоній, Арсеній та Макарій

Отці Пустельні про смирення: Антоній, Арсеній та Макарій 51:34

У статті представлено Розділ 15 з нового тематичного англійського видання «Слів Отців Пустельних», виданого друкарнею Грецького Православного Монастиря Святого Антонія. Розділ зібрав вислови, які розглядають смирення як основу монашого життя та засіб подолання диявольської сили. Абба Антоній дізнається, що ставити під сумнів суди Бога не приносить користі; голос каже йому зосередитися на собі. Він також навчає, що велике завдання — визнати свою…

У статті представлено Розділ 15 з нового тематичного англійського видання «Слів Отців Пустельних», виданого друкарнею Грецького Православного Монастиря Святого Антонія. Розділ зібрав вислови, які розглядають смирення як основу монашого життя та засіб подолання диявольської сили. Абба Антоній дізнається, що ставити під сумнів суди Бога не приносить користі; голос каже йому зосередитися на собі.

Він також навчає, що велике завдання — визнати свою провину перед Богом і чекати спокуси аж до смерті. Коли він випробовує молодих монахів на Писанні, лише Абба Йосип, який відповідає: «Я не знаю», сказано, знайшов шлях. Абба Арсеній є взірцем смирення, залишивши імперську велич заради пустелі, навчившись у неписьменного єгипетського монаха та відмовившись ображатися, коли його виключили з дару фігонів.

Він кличе Бога про початок, кажучи, що нічого доброго не зробив. Єгипетська жінка відправляє його назад до його келії зі словами Буття 8:9 про голу, що повертається до ковчего. Абба Макарій приймає неправдоподібний звинувачення у батьківстві дитини, працює над підтримкою жінки і тікає, коли вона зізнається.

Диявол каже Макарію, що він наслідує його посту та боговільні, але не може перемогти його смирення. Абба Поем навчає, що смирення — це атмосфера, якою повинен дихати монах, що слід бути як паломник, який не цінує власних слів, а мовчання та самозвинувачення є інструментами душі. Старійшини розповідають, що смирення виганяє демонів, відвертає ангельський обман і примиряє братів, тоді як гордість втрачає плоди всієї праці.

Ключові моменти

  1. 0:01 Абба Антоній запитує Бога, чому деякі вмирають молодими, а інші живуть довго, чому деякі бідні, а інші багаті, чому нечестиві процвітають, а праведні страждають; голос каже йому зосередитися на собі, бо йому не вигідно розуміти всі суди Бога.
  2. 0:35 Абба Антоній каже, що велике завдання людини — визнати свою провину перед Богом і чекати спокуси аж до останнього подиху; він бачив усі пастки диявола, розкидані по світу, і почув голос: «Смирення».
  3. 1:07 Абба Антоній випробовує деяких молодих монахів Писанням; кожен пропонує тлумачення, але він каже, що вони його не знайшли; коли Абба Йосип каже: «Я не знаю», Антоній заявляє, що Йосип знайшов шлях, бо визнав свою невільність.
  4. 1:40 Демони сильно турбують Аббу Арсенія в його келії; він кличе Бога: «Господи, не залишай мене. Я нічого доброго не зробив у Твоїх очах, але Твоєю великою милістю покажи мені, як почати».
  5. 2:11 Коли хтось дивується, що Арсеній, знавець грецької та латинської мов, шукає поради у неписьменного єгипетського монаха, Арсеній відповідає: «У мене є наказ грецької та латинської науки, але я навіть не вивчив алфавіту цього сільського жителя».
  6. 3:15 Арсеній залишає свою келію і хворіє; єгипетська жінка каже йому: «Якщо ти монах, повертайся на гору»; він повертається до своїх учнів, які примиряються з ним словами Буття 8:9 про голу, що повертається до ковчего.
  7. 17:47 Абба Макарій розповідає про неправдоподібне звинувачення у батьківстві дитини; його тягнуть містом із мішками еквіриї, він приймає світського чоловіка як гаранта, працює день і ніч, щоб підтримати жінку, і тікає до Сететі, коли вона зізнається у брехні.
  8. 20:26 Диявол зустрічає Макарія з косою, але не може перемогти; він визнає, що наслідує пости та боговільні Макарія, але каже: «Є одна річ у тобі, яка перемагає мене: твоє смирення».

Православні делегації прибули до Москви на 80-річчя Патріарха Кирила

Делегації з усієї Східної Православної Церкви прибули до Москви 19 листопада, напередодні офіційних урочистостей 20 листопада з нагоди 80-річчя Його Святості Патріарха Кирила Московського і всієї Русі. Від Антіохійської Церкви: Його Блаженство Патріарх Іоанн Антіохійський і всього Сходу, Його Високопреосвященство Митрополит Ілля Тирський і Сидонський, Його Високопреосвященство Митрополит Єфрем Алеппський і Його Преосвященство Єпископ Павло…

Делегації з усієї Східної Православної Церкви прибули до Москви 19 листопада, напередодні офіційних урочистостей 20 листопада з нагоди 80-річчя Його Святості Патріарха Кирила Московського і всієї Русі.

Від Антіохійської Церкви: Його Блаженство Патріарх Іоанн Антіохійський і всього Сходу, Його Високопреосвященство Митрополит Ілля Тирський і Сидонський, Його Високопреосвященство Митрополит Єфрем Алеппський і Його Преосвященство Єпископ Павло Тарсійський.

Від Єрусалимської Церкви: Його Божественніше Блаженство Патріарх Феофіл Єрусалимський і всієї Палестини та Його Високопреосвященство Митрополит Ісихій Капітолійський.

Від Грузинської Церкви: Його Високопреосвященство Митрополит Феодор Ахалциський і Тао-Кларджетський, Його Високопреосвященство Митрополит Герасим Зугдідський і Цаїський, Його Високопреосвященство Митрополит Андрій Горійський і Атенський та Його Преосвященство Єпископ Вахтанг Нікорцміндський.

Від Болгарської Церкви: Його Преосвященство Єпископ Ісаак Велбуждський.

Від Албанської Церкви: Його Преосвященство Єпископ Ігнатій Амантійський.

Від Церкви Чеських земель і Словаччини: Його Блаженство Митрополит Растислав Чеських земель і Словаччини.

Від Церкви Македонії/Охрида: Його Високопреосвященство Митрополит Георгій Дебарський і Кичевський та Його Преосвященство Єпископ Климент Іраклійський.

Від Японської Православної Церкви: Його Високопреосвященство Митрополит Серафим всієї Японії.

  • Делегації з кількох автокефальних Православних Церков прибули до Москви на 80-річчя Патріарха Кирила.
  • Антіохійську Церкву представляють Патріарх Іоанн і три ієрархи.
  • Єрусалимську Церкву представляють Патріарх Феофіл і Митрополит Ісихій.
  • Грузинська Церква надсилає чотирьох митрополитів і одного єпископа.
  • Інші представлені Церкви включають Болгарію, Албанію, Чеські землі і Словаччину, Македонію/Охрид і Японію.
Думок у дискусії: 11 То ніхто з Єрусалиму, Греції, Румунії чи Сербії нікого не надсилає? Читати дискусію
Athonite Audio YouTube

Послух як найвища чернеча чеснота у висловах отців пустелі

Послух як найвища чернеча чеснота у висловах отців пустелі 19:13

Відео представляє розділ 14 тематично впорядкованих «Висловів отців пустелі» з видавництва грецького православного монастиря святого Антонія. У ньому зібрано історії, які показують послух як найвищу чернечу чесноту, вище за піст, убогість і милосердя. Авва Арсеній випробовує авву Олександра, кажучи йому закінчити всі свої пальмові віття перед їжею; Олександр працює понад звичайний час трапези, і Арсеній дивується його точному послухові. Авва…

Відео представляє розділ 14 тематично впорядкованих «Висловів отців пустелі» з видавництва грецького православного монастиря святого Антонія. У ньому зібрано історії, які показують послух як найвищу чернечу чесноту, вище за піст, убогість і милосердя. Авва Арсеній випробовує авву Олександра, кажучи йому закінчити всі свої пальмові віття перед їжею; Олександр працює понад звичайний час трапези, і Арсеній дивується його точному послухові.

Авва Арес накладає на брата, який приходить «в ім'я Бога» і старанно слухається, рік чекання, щоб їсти хліб і сіль аж після вечірні, а потім рік їжі через день. Авва Іван Колов поливає суху палицю щодня протягом трьох років за наказом свого старця, аж поки вона не приносить плід, який старець називає плодом послуху. Авва Павло посилає свого учня Івана принести послід гієни; коли Іван зустрічає гієну, він прив'язує її, як було наказано, хоч Павло потім б'є його, щоб навчити смирення.

Авва Сильван показує послух Марка писаря, стукаючи в двері всіх учнів; тільки Марко приходить негайно, залишивши рукопис посеред літери. Авва Пімен проголошує брата з 22 роками безперервного послуху більшим за тих, хто вирізняється постом, убогістю чи милосердям, бо ті набули своїх чеснот власною волею, а він умертвив свою волю. Чоловік, який шукає чернечого життя, слухається наказу авви Сисоя кинути свого сина в річку; коли інший брат каже, що авва послав його зупинити, чоловік негайно припиняє і стає зразковим ченцем.

Авва Ор розповідає про видіння чотирьох небесних чинів, де ті, хто віддав себе в послух духовним отцям, носять золоті вінці й перевершують інших у славі, бо вони зреклися власної волі й покладалися лише на Бога.

Ключові моменти

  1. 0:01 Авва Арсеній каже авві Олександру прийти їсти лише після того, як він використає всі свої пальмові віття, і Олександр працює понад звичайний час трапези, щоб закінчити їх, дивуючи Арсенія своїм точним послухом.
  2. 1:03 Авва Арес накладає на брата, який приходить в ім'я Бога і старанно слухається, рік чекання, щоб їсти хліб і сіль аж після вечірні, а потім ще рік їсти через день, кажучи, що він говорить Боже слово такому.
  3. 2:05 Авва Іван Колов слухається ватаги злодіїв, яка садить суху палицю і наказує йому поливати її щодня, аж поки вона не принесе плоду; після трьох років вона процвітає, і ватага називає її плодом послуху.
  4. 3:06 Авва Павло посилає свого учня Івана принести з гробниць послід гієни; коли Іван зустрічає гієну, він прив'язує її, як сказав Павло, хоч Павло потім б'є його, щоб навчити смирення, і називає гієну смішним псом.
  5. 4:39 Авва Сильван показує послух Марка, стукаючи в двері всіх своїх учнів; тільки Марко приходить негайно, залишивши рукопис посеред літери О, через що старці, які прийшли в гості, визнають, що він улюблений Богом.
  6. 7:21 Авва Пімен проголошує брата з 22 роками безперервного послуху більшим за тих, хто вирізняється постом, убогістю чи милосердям, бо ті набули своїх чеснот власною волею, а він умертвив свою волю.
  7. 8:22 Чоловік, який шукає чернечого життя, слухається наказу авви Сисоя кинути свого сина в річку; коли інший брат каже, що авва послав його зупинити, чоловік негайно припиняє і через той послух стає зразковим ченцем.
  8. 17:46 Авва Ор розповідає про видіння чотирьох небесних чинів, де ті, хто віддав себе в послух духовним отцям, носять золоті вінці й перевершують інших у славі, бо вони зреклися власної волі й покладалися лише на Бога.

Чому православні парафії в Америці менш доступні, ніж католицькі храми?

Здається, що парафії в цій країні не дуже активні. Поблизу мене є кілька парафій, проте кожна з них пропонує лише вечірню та одну Божественну літургію в неділю у визначений час. Мій робочий графік не дозволяє мені відвідувати більшість літургій. Я помітив, що католицькі храми залишаються відкритими щодня, з принаймні однією месою щодня або якоюсь формою адорації, що робить церкву доступною. Чому Православна Церква ніколи не є доступною?

Думок у дискусії: 18 Католицькі священики на практиці — це фактично ченці. Їхня єдина відповідальність — парафія, і часто при храмі є кілька священиків плюс оплачуваний персонал, які можуть бути при будівлі… Читати дискусію

Собор Архистратига Михаїла та Безплотних Сил

На зображенні подано традиційний текст свята Собору Архистратига Михаїла та інших небесних безплотних сил, яке відзначають 8/21 листопада. Напис називає свято й головного архистратига, а потім перелічує дев'ять чинів ангельської ієрархії в їхньому традиційному порядку: Серафими, Херувими, Престоли, Господства, Сили, Влади, Начала, Архангели й Ангели. У центрі розміщено христограму IC XC зі скороченням NI KA (Ісус Христос перемагає), що означає:…

На зображенні подано традиційний текст свята Собору Архистратига Михаїла та інших небесних безплотних сил, яке відзначають 8/21 листопада. Напис називає свято й головного архистратига, а потім перелічує дев'ять чинів ангельської ієрархії в їхньому традиційному порядку: Серафими, Херувими, Престоли, Господства, Сили, Влади, Начала, Архангели й Ангели.

У центрі розміщено христограму IC XC зі скороченням NI KA (Ісус Христос перемагає), що означає: ангельські воїнства служать втіленому Господеві. Композиція відображає іконографічну програму цього свята, де небесні чини зображено зібраними навколо престолу Божого під проводом Михаїла, воєводи безплотних сил.

  • Назва свята: Собор Архистратига Михаїла та інших безплотних сил
  • Архистратига Михаїла названо начальником небесних воїнств
  • Дев'ять ангельських чинів перелічено в традиційному діонісіївському порядку
  • Христограму IC XC NI KA розміщено в центрі
  • Текст є стандартним іконним написом для свята 8/21 листопада
radioimlemesou Instagram

Митрополит Афанасій Лімасольський про головство чоловіка як любов, а не панування

У публікації наведено цитату митрополита Афанасія Лімасольського про роль чоловіка як голови дружини. Митрополит звертається до розповіді про створення, зазначаючи, що оскільки жінка була створена з боку чоловіка, чоловік залишається головою жінки. Він пояснює, що це головство призначене не для панування, а для любові, настанови, захисту, допомоги, утримання та плекання.

Митрополит завершує, закликаючи чоловіка виявляти велику й незмірну любов до своєї дружини.

Ключові моменти

  1. Як жінка була створена з боку чоловіка і чоловік залишився головою жінки, так і в шлюбі голова жінки — чоловік, не щоб панувати над нею, а щоб любити її, наставляти її, захищати її, допомагати їй, утримувати її, плекати її та виявляти свою велику й незмірну любов до своєї дружини.