Православні аргументи проти папства, чистилища, передвизначення та екуменізму
Автор подає багаточастинну полеміку проти римо-католицької доктрини з православної перспективи. У розділі 2 автор цитує Іринея Ліонського (Проти єресей III.12.15) і тлумачення Іоана Златоуста на Гал. 2:9, щоб довести, що апостоли мали рівну владу й спільність, відкидаючи папський примат. Розділ 3 посилається на працю Ніла Кавасили «Про владу римського папи», щоб ствердити, що тимчасова пастирська роль Петра не давала найвищої влади.
Розділ 4 описує католицьку доктрину чистилища як очищувального вогню для віруючих, які зберігають намір грішити. Розділ 5 стверджує, що і Писання, і Передання однаково непомильні й не можуть суперечити, посилаючись на 1 Тим. 3:15, 2 Тим. 3:16 і 2 Сол. 2:15. Розділ 6 перелічує біблійні уривки, які католицькі богослови використовують для чистилища (Матвія 12:32, Луки 12:42-48, Матвія 5:25-26, 1 Коринтян 3:10-15, 2 Макавеїв 12:42-46), та уривки, які, за словами автора, спростовують його (Ефесян 4:8-10, Псалом 68:18, Псалом 49:15, Осії 13:14, Псалом 107:14-16, Ісаї 45:2, Захарії 9:11, Псалом 16:10, Ісаї 61:1, Псалом 107:10, Ісаї 49:9).
Розділ 7 цитує Августина (Про Град Божий 21.24 і Енхірідіон 67) і стверджує, що його погляд суперечить Писанню про визволення Христом полонених з аду. Розділ 8 цитує Амвросія Медіоланського (De Bono Mortis), описуючи смерть як пристановище безпеки. Розділ 9 розглядає 2 Макавеїв 12, пояснюючи православні заупокійні молитви як прохання про милість, а не чистилище, посилаючись на Рим. 8:38-39 і Еф. 5:30. Розділ 10 цитує Бесіду IX Златоуста на 1 Коринтян 3, стверджуючи, що вогонь випробовує діла, а не людину.
Розділ 11 вводить передвизначення, посилаючись на Еф. 1:4-5,11; Рим. 8:28-29,33; Ів. 6:37,44. Автор розрізняє природну волю Бога (бажання добра для всіх) і гномічну волю та стверджує, що безумовне передвизначення веде до монофізитства й монофелітства. Розділ 12 стверджує, що заперечення безумовного передвизначення необхідне, щоб уникнути єресі, посилаючись на синергію й автономію (автексусіон).
Розділ 13 перелічує ранніх отців (Ігнатія Антіохійського, Іринея, Теофіла, Афінагора, Іполита, Юстина Мученика) як противників передвизначення/фаталізму та пов'язує передвизначення з монофелітською суперечкою і Максимом Сповідником. Розділ 14 критикує Nostra Aetate Другого Ватиканського собору, зокрема параграфи 3, 4, 7 і 9, за твердження, що індуїсти, юдеї, мусульмани й буддисти поклоняються тому самому Богові.
Розділ 15 цитує параграф 5 Nostra Aetate і відкидає його як єретичний, посилаючись на 1 Кор. 8:6. Розділ 16 засуджує цей документ і недавніх пап, які його підтверджують. Розділ 17 виступає проти екуменізму (Unitas Redintegratio), посилаючись на Лист 226 Василія Великого. Розділ 18 цитує Апостольські правила 45 і 64 (65) проти молитви з єретиками.
Головні думки
- Стверджує, що апостольська рівність і спільність спростовують папський примат, посилаючись на Іринея та Златоуста.
- Відкидає чистилище як небіблійне, посилаючись на Августина, Амвросія та Златоуста про те, що вогонь випробовує діла, а не особи.
- Розрізняє православне передвизначення (умовне, синергійне) від безумовного передвизначення, пов'язуючи останнє з монофелітством.
- Засуджує вчення Nostra Aetate про нехристиянські релігії як єретичне й таке, що суперечить апостольській вірі.
- Виступає проти екуменічної молитви з єретиками, посилаючись на Василія Великого та Апостольські правила 45 і 64.