Святий апостол Яків, Брат Господній: його життя і мученицька смерть

У дописі подано життя св. Якова, названого братом Господнім, бо він був сином праведного Йосифа, обручника Пресвятої Богородиці. Коли Йосиф умирав, він поділив своє майно між синами і хотів залишити частку Ісусові; інші його сини заперечували, не вважаючи Ісуса своїм братом, але Яків любив Ісуса і заявив, що візьме Його на свою частку.

Яків був відданий Ісусові від початку, і переказ каже, що він пішов до Єгипту з Пресвятою Дівою та Йосифом, коли Ірод шукав убити новонародженого Царя. Почувши Христову науку, він жив за нею: усе життя не їв ні жиру, ні олії, лише хліб і воду, залишався дівим, і вночі пильнував та молився. Господь зарахував його до сімдесяти апостолів, а після Свого Воскресіння з'явився йому особливо, як свідчить св. Павло (1 Кор. 15).

Яків був єпископом у Єрусалимі тридцять років і ревно керував Церквою Божою. При явленні Господа він склав першу літургію, яку пізніше скоротили св. Василій і св. Іоан Золотоустий, бо вона була надто довга. Він навернув багатьох юдеїв і греків, і навіть невіруючі юдеї захоплювалися його праведністю, називаючи його Яковом Праведним.

Коли Ананія став первосвящеником, він та інші юдейські провідники вирішили вбити Якова як проповідника Христа. На Пасху, коли в Єрусалимі зібралося багато людей, старійшини сказали йому вийти на дах храму і говорити проти Христа. Він вийшов і натомість проповідував Христа як Сина Божого і правдивого Месію, Його Воскресіння і вічну славу на небесах.

Розлючені священики й старійшини скинули його з даху; він упав і тяжко забився, але ще був живий. Тоді один чоловік ударив його по голові з такою силою, що вийшов мозок, і він помер мученицькою смертю у віці шістдесяти трьох років.