Чернець Харитон (1960-1999): Викрадений і замучений у Косові

У дописі представлена біографія ченця Харитона, який народився як Радослав Лукич у 1960 році. Він був пострижений у чернецтво з ім'ям Харитон і служив у монастирях Чорної Ріки та Святих Архангелів біля Призрена. Його відданість чернечому життю та допомога іншим були визнані по всій громаді.

Під час бурхливого періоду в Косові у 1999 році він був викрадений і прийняв мученицьку смерть, залишивши по собі приклад непохитної віри та самопожертви. У дописі також є поетичний текст, який починається рядками: "Віки віків доля та сама незмінна; хто народився тут, мусить бути випробуваний. Над завітом, твердим словом, незгладимий. Перед предками, нащадками і всіма улюбленими."

Слідує приспів: "З землі піднімається запах ладану; небо відкривається над Косовом. До якого царства ти тепер наближаєшся? Йому ти належиш. Чи ти приєднуєшся до тлінного чи до вічного?" Вірші продовжуються: "Немає того, хто прожив довге земне життя, прикрасив себе соромом, продав душу.

Але той, хто залишився вірним Христу з Христом, знайшов вічну славу, радість, мир і життя." Поема розмірковує про незмінну долю тих, хто народився в Косові, та про вибір між тлінною та вічною вірністю. Допис написаний сербською мовою кирилицею і не містить жодного подальшого обговорення.