Монастир Кіпіна: церква, висічена у вертикальній скелі над річкою Каларитикос
Монастир Успіння Пресвятої Богородиці, відомий як Кіпіна, стоїть у регіоні Епір, у горах Північної Дзумерки поблизу села Каларитес у Греції, вбудований у майже вертикальну скелю над річкою Каларитикос. Один переказ каже, що його заснував архієпископ Григорій 1212 року, інший приписує його заснування ченцям сусіднього монастиря Віліза у XIII столітті.
Археологічна служба Яніни засвідчує його існування щонайменше з 1349 року. Монастир набув теперішньої архітектурної форми наприкінці XVII і на початку XVIII століття. Він присвячений Успінню Пресвятої Богородиці, а також святкує в п’ятницю Світлого тижня свято Живоносного Джерела.
Церква вбудована в природну печеру, її стіни прикрашені фресками XVIII століття, а комплекс включає монастирські келії на двох рівнях, вбудовані в скелю. До монастиря ведуть вузька стежка, висічена в скелі, і дерев’яний підйомний міст, який ченці колись піднімали для захисту від небажаних відвідувачів. З церкви входиш до печери завдовжки 240 метрів, прикрашеної сталактитами й сталагмітами, закритої для відвідувачів.
За османського панування, за місцевим переказом, у монастирі діяла таємна школа, а печера слугувала притулком для місцевого населення. Монастир процвітав у XVIII столітті; зафіксовано, що його ігумен Калінікос пожертвував гроші 1760 року на будівництво мосту. Його покинули в XIX столітті, і з 1931 року він є приписним до монастиря Різдва Пресвятої Богородиці на Цуці.
Сьогодні він не має постійної монашої громади; про його збереження дбає архімандрит Фома Андреу, ігумен монастиря Цука.
Головні думки
- Монастир Кіпіна присвячений Успінню Пресвятої Богородиці, а також святкує свято Живоносного Джерела в п’ятницю Світлого тижня.
- Перекази різняться щодо його заснування: архієпископ Григорій 1212 року або ченці монастиря Віліза у XIII столітті; документально засвідчений щонайменше з 1349 року.
- Церква висічена в природній печері з фресками XVIII століття, а ченці колись піднімали дерев’яний підйомний міст для захисту.
- За церквою лежить печера завдовжки 240 метрів зі сталактитами й сталагмітами; за османського панування вона давала притулок місцевим жителям і, за переказом, таємній школі.
- Покинутий у XIX столітті, з 1931 року він є приписним до монастиря Цука, про нього дбає архімандрит Фома Андреу.