Старець Михаїл: піст — це більше, ніж їжа, послух належить усім християнам

Текст фіксує розмову з отцем Михаїлом, старцем, який називає себе грішником, простолюдином і негідним поваги. На запитання, скільки років він живе на горі, він відповідає, що час не важливий; важливо, що в нього є все необхідне і він намагається послідовно виконувати свої обов'язки. Ці обов'язки, каже він, це піст, пильнування, молитва і прийняття небесних дарів, як навчає Євангеліє.

Коли співрозмовник припускає, що піст означає не їсти в понеділок, середу та п'ятницю, отець Михаїл заперечує: якщо у вівторок, четвер і суботу їсти вдвічі більше, то де ж приписаний піст? Одне апельсин дорівнює одному яйцю; що важить, якщо уникати яєць, але з'їсти два апельсини? Він наполягає, що піст — це не лише утримання від їжі, а насамперед засіб викорінити пристрасті та приборкати чуття.

Він живе на самоті, але каже, що перебуває з Господом, бо без Бога життя стає пеклом. Заробляє на життя виготовленням пресованих хрестиків за допомогою преса, який йому належить. Коли відвідувач зауважує, що матеріали надаються, отець Михаїл відповідає, що бракує чесноти, і що це не порожні слова, а правда.

Розмова переходить до примноження гріха у світі. Отець Михаїл запитує, чи не відбувається те саме на Святій Горі, і додає, що якщо гріх дуже зріс, то зросла і благодать. Коли його просять назвати місце, де чесноти примножилися, він каже, що всі тамтешні ченці добрі й святі, хоча він сам останній серед них. Першими є ті, хто живе на «першій лінії фронту», у монастирях, змушені виконувати послух.

Він називає послух не дрібницею, бо хто має послух, той має і любов, смиренність і терпіння. Далі він переносить послух на подружнє життя: чоловік має бути покірним дружині та дітям, не нав'язуючи свою думку грубо, а роблячи все в ім'я любові. Послух, підсумовує він, є обов'язком не лише ченця, а й обов'язком усіх християн.