Випадкова зустріч із дитячим поетом, який носив Христа в очах

Авторка розповідає про випадкову зустріч на пошті, де літній чоловік поступився своїм місцем зі словами «Жінки мають перевагу». Його обличчя випромінювало таку теплоту, що зустріч втратила будь-яке відчуття випадковості. Вона представилася як Єлена; він назвався Слободаном. Зворушена його присутністю, вона попросила записати його, щоб показати друзям чоловіка, який, за її словами, носив Христа в очах.

Слободан говорив про свою любов до дітей, кажучи, що немає нічого прекраснішого за дитячу усмішку і що все своє життя він писав для наймолодших. Він згадав, що живе в Забелє. Авторка слухала з подивом, згадуючи аскета зі Святої Гори, людину, чия присутність не шукає уваги, але залишає незгладимий слід. Вона надіслала запис близьким друзям, які його зберегли. Нещодавно вони надіслали його їй назад із звісткою, що Слободан Бечо Дошляк, дитячий поет, який дарував дітям свої книжки, упокоївся.

Звичайний день став спогадом, цінність якого вона тепер відчуває глибше. Вона дякує Богові за зустріч, молиться, щоб його вірші й надалі жили в дитячих серцях і щоб його пам'ять залишалася в душах тих, хто його зустрічав, і завершує молитвою за вічну пам'ять і Царство Небесне.